Постанова

від 15.11.2018 по справі 913/112/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. Справа № 913/112/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто)

відповідача - Касьянової Л.Ф. (керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області (вх. № 347 П/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18 (суддя Ворожцов А.Г.; повне судове рішення складено 26.04.2018 )

за позовом ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 525650,89 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2018 року ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області звернулась до Господарського суду Луганської області із позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка вартість майна пропорційно її частині в статутному фонді Товариства в розмірі 525650,89 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач до 11.08.2008 був учасником ТОВ Сєвєродончанка , а рішенням загальних зборів Товариства від 11.08.2008, оформленим протоколом № 2, позивача було виключено зі складу учасників ТОВ Сєвєродончанка за заявою про вихід з товариства та прийняте рішення про виплату позивачу вартості частини майна, пропорційної його частки у статутному капіталі, яка складає 14,245%. Протоколом № 2 була визначена сума, які підлягає виплаті ОСОБА_1, в розмірі 11470,00 грн. Станом на час звернення із даним позовом до суду позивачем не отримана виплата вартості частини майна пропорційної частці у статутному капіталі відповідача. Причиною вказаного стало те, що позивач не погодився із даною сумою виплати, так як ця сума визначена без урахування всього майна ТОВ, та належної оцінки вартості майна, а керівництво відповідача зазначену оцінку не проводило і всіляко приховувало дійсну вартість майна, з якого повинна була розраховуватися частка ОСОБА_1 Позивач наголошує на тому, що лише під час здійснення кримінального провадження були зроблені відповідні експертизи та визначена реальна ринкова вартість майна відповідача станом на серпень 2008 року (3690073,00 грн.), з якого повинна обчислюватися частка ОСОБА_1 В даному випадку сума, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 становить 525650,89 грн. (3690073 х 14,245%). Разом із цим, позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, але якщо суд вважатиме такий строк пропущеним, просить його поновити цей строк, так як причини незвернення до суду ОСОБА_1 із позовом у даній справі є поважними (відсутність матеріальної можливості подати позов; невеликий розмір доходів; сподівання на вирішення питання щодо виплати частки за реальною вартістю майна під час розгляду кримінального провадження; проведення АТО з 2014 року та зміна місцезнаходження Господарського суду Луганської області, що викликало складності у подачі позову).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі №913/112/18 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка вартості майна пропорційно частині позивача в статутному фонді відповідача в розмірі 525650,89 грн., у зв'язку пропуском позовної давності. Крім того, стягнуто з позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7884,76 грн.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно було порушено корпоративне право позивача у вигляді нездійснення виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, але позовна давність спливла, а наведені позивачем причини її пропуску не є поважними.

Не погодившись із даним рішенням, прийнятим господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1, яка просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі №913/112/18 та прийняти нове судове рішення, яким:

- визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк позовної давності;

- стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка на користь ОСОБА_1 вартість майна пропорційно її частині в статутному фонді відповідача в розмірі 525650,89 грн.;

- відстрочити сплату судового збору (у зв'язку із скрутним матеріальним становищем) за подання апеляційної скарги до винесення рішення судом апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції жодним чином не мотивував свою відмову визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, а також не врахував і не надав належної правової оцінки тим обставинам, на які йдеться посилання у позовній заяві. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що однією з причин пропуску строку для звернення до суду був той факт, що ОСОБА_1 сподівалася на вирішення питання (щодо відшкодування завданої шкоди) під час розслідування кримінальної справи, оскільки ОСОБА_1 була визнана по кримінальній справі потерпілою. Кримінальна справа неодноразово поверталася на додаткове розслідування з незалежних від скаржника причини і його бажання, а потім знов направлялася до суду. Остаточно рішення по справі було прийнято лише 07.04.2017 і лише під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_1 стали відомі висновки експертиз щодо дійсної вартості майна відповідача. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції жодним чином не відреагував та не мотивував в своєму рішенні чому він не бере до уваги пояснення позивача про відсутність матеріальної можливості вчасного звернення ОСОБА_1 до суду, так як остання є пенсіонером, має невеликий розмір пенсії, і не мала можливості звернутися до адвоката. Також для визначення реальної вартості майна, з якого повинна обчислюватися частка позивача, необхідно було б замовити експертизу та оплатити її, що позивач не в змозі був зробити самостійно. На підтвердження цих доводів позивач надавав довідки, які підтверджували скрутний матеріальний стан та пояснювали складність звернення до суду в період з 2008 до 2012 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі №913/112/18 до винесення постанови судом апеляційної інстанції; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18; встановлено відповідачу строк для подання відзиву з доказами його надсилання позивачу в порядку ст. 263 ГПК України до 27.06.2018.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18 призначено на 01.08.2018 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 виправлено описку в ухвалі суду від 12.06.2018, якою призначено справу до розгляду, та зазначено, що розгляд апеляційної скарги призначено на 30.07.2018 об 11 год. 15 хв.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, як законне та обґрунтоване, оскільки доводи позивача щодо поважності причини пропуску строку позовної давності є недоведеними та не підтверджені відповідними доказами.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/112/18 до 16.08.2018 о 14 год. 15 хв.

16.08.2018 відповідач надав пояснення, в яких додатково до аргументів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що доводи скаржника відносно поважності причин пропуску строку позовної давності не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не зверталася із позовом у кримінальному провадженні щодо відшкодування шкоди, у зв'язку із невиплатою частини майна ТОВ Сєверодончанка .

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2018 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/112/18 до 13.09.2018 об 14 год. 15 хв.

13.09.2018 від позивача надійшло клопотання про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні до отримання документів з Сєвєродонецької місцевої прокуратури.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2018 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/112/18 до 03.10.2018 об 11 год. 00 хв. Сторони повідомлено, що судове засідання відбудеться за адресою: м. Харків, пр. Науки, 5, перший поверх, зал судового засідання №2 (каб. №107). Доручено Сєвєродонецькому міському суду Луганської області (93400, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів (вул. Леніна), 19) забезпечити проведення судового засідання 03.10.2018 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Поряд із цим, на підставі Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 454/2017 ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпункту 8 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно частини шостої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

У відповідності до частини шостої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів в газеті Голос України (№ 185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частинами п'ятою та сьомою статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційних господарських судів відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи № 913/112/18, що перебувала у провадженні Донецького апеляційного господарського суду, за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 для здійснення апеляційного розгляду справи № 913/112/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Медуниці О.Є., судді Пелипенко Н.М.

Ухвалою від 23.10.2018 справу № 913/112/18 прийнято до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду на 15.11.2018 о 10:30 год.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та аргументи поданих на неї заперечень, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши у судовому засіданні 15.11.2018 представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18 підлягає задоволенню зважаючи на нижченаведене.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка зареєстровано 23.04.1997. Свідоцтво про державну реєстрацію серія А00 №048888, дата проведення державної реєстрації - 23.04.1997, місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, № запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 13831200000001411.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Статуту ТОВ Сєвєродончанка , в редакції станом на дату написання заяви про вихід (далі - Статут), затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ Сєвєродончанка (протокол № 1 від 20.01.2006), товариство створено як корпоративне підприємство на підставі засновницького договору і договору купівлі-продажу від 02.02.1996 № 31/95 та від 29.02.1996 № 2/96 з метою одержання прибутку (том 1 аркуші справи 108-135).

У пункті 3.1 розділу 3 Статуту зазначено, що учасниками товариства є громадяни України, в тому числі: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Сєвєродонецьким МВУСВС України в Луганській області 28.12.2001, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 Статуту для забезпечення діяльності Товариства створений статутний фонд у розмірі 80519 грн. 94 коп. за рахунок майна, яке належить учасникам товариства на підставі договорів купівлі-продажу № 31/95 від 02.02.1996 та № 22/96 від 29.02.1996 і було внесено ними в якості вкладів до статутного фонду товариства.

У пункті 4.2 розділу 4 Статуту зазначено, що частка ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства це вклад на суму 11370,00 грн., що складає 14,121%.

Учасники Товариства володіють кількістю голосів пропорційно розміру їх часток в статутному фонді Товариства. Прибуток і збитки Товариства розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх часток в статутному фонді Товариства (пункт 4.3. розділу 4 Статуту).

У пункті 5.1 розділу 5 Статуту визначено, що участь в товаристві може припинитися шляхом, зокрема, виходу учасника з товариства.

Згідно з пунктом 5.2. розділу 5 Статуту учасник має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за два місяці до виходу. Повідомлення здійснюється шляхом направлення цінним листом на адресу Товариства на ім'я Голови нотаріально посвідченої копії заяви про вихід з Товариства. Голова Товариства зобов'язаний не пізніше 10-ти днів з дня одержання заяви скликати збори учасників Товариства в порядку, передбаченому Статутом Товариства, зі строком проведення зборів не пізніше 45-ти днів з дня одержання заяви, включивши в порядок денний питання про внесення змін до Статуту Товариства, у зв'язку з виходом учасника з Товариства, або розглянути це питання в більш короткий строк у разі проведення чергових загальних зборів учасників товариства.

Пунктами 5.3, 5.11 розділу 5 Статуту передбачено, що учасник, який виходить із Товариства має право одержати вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці в статутному капіталі Товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. За домовленістю між учасниками та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена передаванням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передавання права користування майном, відповідне майно повертається учаснику без виплати винагороди. Для проведення розрахунків з учасником Товариства, який вийшов, або виключений з Товариства, визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, здійснюється на підставі бухгалтерських документів, а у випадку непогодження учасника з таким методом оцінки, на підставі результатів аудиторської перевірки.

Відповідно до пункту 6.3. розділу 6 Статуту загальні збори учасників Товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють в сукупності більш, як 60 відсотками голосів.

Як свідчать матеріали справи, 11.08.2008 відбулися загальні збори учасників ТОВ Сєвєродончанка , на яких була прийнята низка рішень, оформлених протоколом загальних зборів № 2 (том 1 аркуші справи 83-87), у т.ч. й щодо виходу з учасників товариства ОСОБА_1, та виплати вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі, яка складає саме 14,245 %.

У зборах прийняли участь учасники товариства, які сукупно володіли 99,255% голосів.

Як вбачається з протоколу загальних зборів № 2 від 11.08.2008, збори прийняли правомочне рішення про виплату ОСОБА_1, як учаснику, що вибув з Товариства, грошовими коштами вартість частини майна ТОВ, пропорційно її частці в статутному капіталі у розмірі 11470,00 грн., яка складає 14,245 %.

Спір між сторонами у справі виник стосовно корпоративних прав учасника ТОВ Сєвєродончанка ОСОБА_1 щодо виплати вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі.

Не погоджуючись із визначеною сумою вартості частини майна товариства позивач, посилаючись на висновки судових будівельно-технічних експертиз № 69/23 від 09.04.2013, № 68/23 від 12.04.2013, № 67/23 від 03.04.2013, № 71/23 від 16.04.2013, № 70/23 від 19.04.2013, проведених у кримінальній справі № 9032/2012 (том 1 аркуші справи 21-69), якими визначена дійсна ринкова вартість майна ТОВ Сєвєродончанка станом на серпень 2008 року у розмірі 3690073,00 грн., здійснив власний розрахунок своєї частки у статутному фонді, яка має складати 525650,89 грн. (14,254% х 3690073,00 грн.).

Зважаючи на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 користуючись наданим їй правом, звернулась до Господарського суду Луганської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка , яким просила визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та стягнути з відповідача на її користь вартість частини майна Товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі, в розмірі 525650,89 грн.

З'ясувавши обставини справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено корпоративне право позивача у вигляді нездійснення виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, а позивач вимагає проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, що підтверджено відповідними висновками експертиз, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною першою статті 113 Цивільного кодексу України врегульовано, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

При цьому, згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані, зокрема, додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів та виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Відповідно до частини першої статті 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. У частині 2 цієї ж статті визначено, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (частини перша статті 143 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вартості вкладів його учасників. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Згідно частини другої статті 148 Цивільного кодексу України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Відповідно до частини першої статті 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно статті 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Як вже зазначалось вище, рішенням загальних зборів учасників ТОВ Сєвєродончанка , які оформлені протоколом загальних зборів № 2 від 11.08.2008, вирішено виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна товариства грошовими коштами у розмірі 11470,00 грн.

Невиплата реальної вартості частини майна, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі ТОВ Сєвєродончанка , стала приводом для звернення до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що за всіма обставинами спору, ОСОБА_1, як колишній учасник Товариства, не отримала належну їй вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства, право на яку отримала внаслідок виходу її зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка , а матеріали справи не містять таких доказів.

Вказані обставини жодним чином не звільняють Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка від обов'язку здійснити позивачеві - ОСОБА_1 виплату вартості частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства в силу положень статті 148 Цивільного кодексу України та пунктам 5.3, 5.11 розділу 5 Статуту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, також вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про наявність у неї права вимагати від відповідача здійснити виплату вартості невиплаченої частки майна Товариства, що належала їй як колишньому учаснику товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, та про наявність у відповідача обов'язку здійснити виплату цієї частки.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №925/1165/14 викладена правова позиція стосовно того, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами, в тому числі висновками експертів.

ОСОБА_1, користуючись наданим їй правом, заявила вимогу про стягнення з відповідача на її користь 525650,89 грн.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду із вимогою про стягнення вартості її частки у статутному фонді Товариства, ОСОБА_1 зазначила, що ринкова вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка визначена у висновках судових будівельно-технічних експертиз № 69/23 від 09.04.2013, № 68/23 від 12.04.2013, № 67/23 від 03.04.2013, № 71/23 від 16.04.2013, № 70/23 від 19.04.2013, проведених в рамках кримінальної справи № 9032/2012 (том 1 аркуші справи 21-69), станом на серпень 2008 року.

Так, згідно з висновком експертизи №69/23 від 09.04.2013 дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 214,30 кв.м. по вулиці Курчатова, 30 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на дату оцінки серпень 2008 року 560823,00 грн.

Згідно з висновком експертизи №68/23 від 12.04.2013 дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення загальною площею 135,90 кв.м по вилиці Курчатова, 38 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на дату оцінки серпень 2008 року 355650,00 грн.

Згідно з висновком експертизи №67/23 від 03.04.2013 дійсна ринкова вартість будівель та споруд адміністративно-господарської будівлі по проспекту Радянському, 26 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на дату оцінки серпень 2008 року 2548966,00 грн.

Відповідно до висновку експертизи № 71/23 від 16.04.2013 дійсна ринкова вартість будівель та споруд нежитлової будівлі по вулиці Октябрська, 2 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на дату оцінки серпень 2008 року 162422,00 грн.

Згідно з висновком експертизи №70/23 від 19.04.2013 ринкова вартість кіоску №29 по проспекту Хіміків, 27 в місті Сєвєродонецьк Луганської області, складає на дату оцінки серпень 2008 року 62219,00 грн.

Таким чином, належними та допустимими доказами у справі, якими є висновки зазначених експертиз, позивач довів дійсну ринкову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка станом на серпень 2008 року, яка складає 3690080,00 грн.

При цьому, факт перебування вищевказаного майна на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка , на момент виходу ОСОБА_1 із складу учасників Товариства підтверджується наявними в матеріалах свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 14.10.2004, від 29.05.2006, реєстраційними свідоцтвами від 22.10.1997, від 24.10.1999 та відповідними зведеними актами вартості будівель та споруд.

Відповідач не спростував факту перебування вищевказаного майна на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка станом на момент виходу позивача зі складу учасників Товариства.

Згідно пункту 4.2 розділу 4 Статуту відповідача частка ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства становила вклад на суму 11370,00 грн.

Поряд із цим, загальними зборами учасників ТОВ Сєвєродончанка , які відбулися 11.08.2008, прийнято рішення щодо виходу з учасників товариства ОСОБА_1, та виплати вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі, що складає 14,245 %.

Відповідачем не надано і у справі не міститься жодної інформації щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка будь-яких зобов'язань, станом на момент виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, положення Статуту Товариства та з огляду на рішення загальних зборів від 11.08.2008 і фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка , пропорційної частці ОСОБА_1 у статутному капіталі, як учасника що вийшов з ТОВ, складає 525650,89 грн.

Будь-якого іншого обґрунтованого розрахунку вартості частини майна товариства, пропорційного частці позивача у статутному капіталі, відповідачем не надано і у справі не міститься. Розрахунок позивача відповідач жодним чином не спростував.

За таких обставин, обґрунтованими та правомірними позовними вимогами в даному спорі є стягнення з відповідача на користь позивача вартості майна пропорційної частині в статутному капіталі товариства в сумі 525650,89 грн., тобто в заявленому у позові розмірі.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що відповідач в процесі розгляду справи, надав заяву про застосування строків позовної давності в даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем у даному випадку позов подано після спливу строку позовної давності, про застосування якого відповідачем було подано заяву, а причини пропуску строку не можна вважати поважними.

На підтвердження таких висновків суд першої інстанції зазначив, що позивач був присутнім на загальних зборах учасників товариства 11 серпня 2008 року, якими були прийняті рішення, оформлені протоколом № 2, саме щодо позивача, якими його було виключено зі складу учасників за нотаріальної заявою про вихід з товариства та прийняте рішення про виплату позивачу 11470,00 грн. - вартості частини майна, пропорційної його частки у статутному капіталі, яка складає 14,245%. Крім того, на підставі письмово засвідчених даних та усних пояснень позивача відносно незгоди із сумою виплати (а також виділенням майна в натурі) та звернення до правоохоронних органів з проханням забезпечити охорону інтересів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не міг не знати про порушення свого корпоративного права, починаючи з серпня 2008 року.

Водночас судом першої інстанції були відхилені доводи позивача в підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності (проведення АТО на території Луганської області; зміну місцезнаходження позивача, який є пенсіонером з невеликим розміром пенсії, що позбавило можливості звернутися за адвокатською допомогою), з тих підстав, що у відповідача виникло зобов'язання відносно проведення розрахунків з позивачем у строк з 14.07.2009 по 14.07.2009, а тому загальний трирічний строк позовної давності сплинув 14.07.2012.

Однак з даними висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, до вимог позивача у даній справі застосуванню підлягає трирічний строк позовної давності, який сплинув 14.07.2012, зважаючи на виникнення обовязку у відповідача провести з позивачем розрахунки у строк з 14.07.2009 по 14.07.2009.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини третя - п'ята статті 267 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У відповідності з частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування доводів поважності причин пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 зазначила, що у період 2008-2017 років були наявні обставини, які з об'єктивних та незалежних від неї підстав унеможливлювали та істотно ускладнювали звернення до суду із позовом до ТОВ Сєвєродончанка за захистом своїх прав.

В якості таких обставин ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила про: відсутність матеріальної можливості подати позов; невеликий розмір доходів; сподівання на вирішення питання щодо виплати частки за реальною вартістю майна під час розгляду кримінального провадження; проведення АТО з 2014 року та зміну місцезнаходження Господарського суду Луганської області, що викликало певні складності у подачі позову.

Вирішуючи питання щодо поважності причин позивачем пропуску строку позовної давності та враховуючи наявні фактичні дані про обставини, на які посилається позивач, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строків позовної давності, що є підставою для захисту судом його порушеного права згідно частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

Правила щодо застосування позовної давності, передбачені чинним законодавством, визначають її тривалість, обчислення, початок її перебігу, наслідки її спливу, але поряд з цим й можливість позивача, право якого порушене, клопотати про визнання поважними причин її пропуску.

Конституційним Судом України у мотивувальній частині рішення від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 вказано, що строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин.

Визнаючи причини пропуску позивачем строку на подачу позову у даній справі та приймаючи саме таке рішення, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наведені позивачем доводи, які є обґрунтованими та підтверджені документально.

Так, позивачем було зазначено, що однією з причин пропуску строку для звернення до суду був той факт, що ОСОБА_1 сподівалася на вирішення питання (щодо відшкодування завданої шкоди) під час розслідування кримінальної справи, оскільки ОСОБА_1 була визнана по кримінальній справі потерпілою. Кримінальна справа неодноразово поверталася на додаткове розслідування з незалежних від скаржника причини і його бажання, а потім знов направлялася до суду. Остаточно рішення по справі було прийнято лише 07.04.2017 і лише під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_1 стали відомі висновки експертиз щодо дійсної вартості майна відповідача.

Також ОСОБА_1 наголошувалося на відсутності у неї матеріальної можливості вчасного її звернення до суду, так як остання є пенсіонером, має невеликий розмір пенсії, і не мала фінансової можливості залучення кваліфікованої правової допомоги. Крім того, для визначення реальної вартості майна, з якого повинна обчислюватися частка позивача, необхідно було б замовити експертизу та оплатити її, що позивач не в змозі був зробити самостійно.

На підтвердження цих доводів ОСОБА_1 надала до справи довідки в підтвердження тяжкого матеріального стану, які пояснюють складність звернення її до суду у період 2012-2017 років.

Крім того, обставини щодо проведення АТО на території Луганської області з 2014 року та зміна місцезнаходження Господарського суду Луганської області, також викликали певні складності у подачі ОСОБА_1 позову у даній справі.

Однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам, на які йдеться посилання у позовній заяві.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо причини пропуску строку позовної давності в їх сукупності та надані на їх підтвердження докази, дають підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що у даному випадку має місце наявність обставин, які об'єктивно унеможливлювали звернення позивача з даним позовом, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

З огляду на наведені вище обставини, враховуючи факт невиплати позивачу вартості майна, пропорційної частці в статутному фонді на підставі рішення загальних зборів учасників, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягають захисту в обраний ним спосіб, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача вартості майна, пропорційно його частці учасника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка в розмірі 525650,89 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Ухвалення рішення про захист порушених прав ОСОБА_1, за умови подання відповідачем заяви про застосування позовної давності, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції у повному обсязі відповідає принципам верховенства права.

З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 1 частини першої статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2018 у справі № 913/112/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка , м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення частини вартості майна товариства, пропорційної частці учасника в статутному фонді ТОВ Сєвєродончанка в розмірі 525650,89 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Радянський, будинок 26, код ЄДРПОУ 25362141) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; паспорт серія НОМЕР_3, виданий Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області 28.12.2001; 93400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 525650,89 грн. вартості майна товариства, пропорційної частці учасника в статутному фонді ТОВ Сєвєродончанка .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Радянський, будинок 26, код ЄДРПОУ 25362141) в доход Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01061, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код 26255795; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7884,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродончанка (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Радянський, будинок 26, код ЄДРПОУ 25362141) в доход Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01061, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код 26255795; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11827,14 грн.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.11.2018

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.М. Пелипенко