Постанова

від 19.11.2018 по справі 904/8337/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2018 місто Дніпро Справа № 904/8337/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль ЛА., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 (повне рішення складено 27.10.2016, суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/8337/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору оренди землі поновленим, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради, в якій просило визнати поновленим договір оренди землі від 26.09.2007 строком на 5 років. Позов обґрунтовано тим, що відповідач без достатніх правових підстав не визнає його переважне право на поновлення договору оренди та відмовляється укласти з позивачем відповідну додаткову угоду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі №904/8337/16 позов задоволено повністю: визнано поновленим договір оренди землі від 26 вересня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" та Дніпропетровською міською радою площею 2,0029 га, кадастровий номер 1210100000:01:666:0083, розташованої за адресою: по вул. Шпаковій у районі буд. № 8 (Амур-Нижньодніпровський район), зареєстрованої у Державному реєстрі земель 08.10.2007 за №040710400578; стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" у строки та в порядку, встановленому статтею 33 Закону України "Про оренду землі", повідомило відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а орендодавець у строк, визначений законом, не повідомив орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі (доказів направлення орендареві заперечень не надав).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Дніпропетровська міська рада (на даний час – Дніпровська міська рада) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі №904/8337/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що справа розглянута за відсутності представника Дніпропетровської міської ради, що є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

Апелянт зазначає, що обов'язковою вимогою, відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є надання до листа про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди. Однак, дана вимога закону не була виконана позивачем, що призвело до відсутності законних підстав для поновлення договору оренди землі. Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України виключної компетенції. У зв'язку з тим, що строк на який було укладено договір оренди земельної ділянки закінчився, позивачем порушено умови використання земельної ділянки, відповідно до статей 124, 134 Земельного кодексу України земельні ділянки підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/8337/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі №904/8337/16 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, беручи до уваги положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце у разі укладення договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) орендодавець не повідомив письмово про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Разом із цим суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору, що є обов'язковою умовою при поновленні в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також звернення позивача до уповноваженого органу за укладенням саме додаткової угоди про поновлення договору, відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди, оскарження таких дій в судовому порядку, наявності судового спору про укладення такої додаткової угоди, тобто матеріали справи не містять доказів порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" на поновлення договору оренди внаслідок відмови чи бездіяльності Дніпропетровської міської ради щодо укладення додаткової угоди.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судовий захист права, яке позивач вважає порушеним, не відбувся у належний спосіб.

Оскільки недоведеність порушеного права, як і неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі № 904/8337/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017р. скасовано, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 залишено в силі.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що договір оренди землі є поновленим автоматично на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в силу закону та зволікання з боку останнього в укладенні такої угоди.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і як наслідок, призводить до поновлення його порушених прав та інтересів стосовно земельної ділянки, якою він користується.

Постановою Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 904/8337/16 постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 скасовано, справу передано на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд Верховний Суд України зазначив, що матеріально-правовою підставою позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" є частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дотримання передбаченої наведеними нормами процедури поновлення договору оренди землі та встановити наявність чи відсутність порушення переважного права цієї особи на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016р. у справі № 904/8337/16 прийнято до свого провадження та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі № 904/8337/16 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Дніпровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі № 904/8337/16 та повернення справи № 904/8337/16 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016р. у справі № 904/8337/16 поновлено та призначено справу до розгляду в судове засідання на 24.09.2018.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 розгляд апеляційної скарги Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі № 904/8337/16 відкладений у судове засідання на 17.10.2018.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/8337/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2018 прийнято до свого провадження справу №904/8337/16 за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі № 904/8337/16, розгляд скарги розпочато спочатку, розгляд скарги призначений у судове засідання на 19.11.2018.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.11.2018, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити її.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" проти задоволення апеляційної скарги заперечуваа та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26 вересня 2007 року на виконання рішення Дніпропетровської міської ради від 27 червня 2007 року № 198/16 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Шпакова у районі будинку № 8 (Амур-Нижньодніпровський район), зареєстровану в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 121010000:01:666:0083.

Договір оренди землі посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 2170 та у ДМВ ДРФ "Центра" ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 жовтня 2007 року за №040710400578.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) – 1.8 (індивідуальна житлова забудова).

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0029 га.

На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1 передбачено, що договір укладено на п'ять років.

Згідно з пунктом 3.2 договору якщо після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 121010000:01:666:0083 від 26 вересня 2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий номер 121010000:01:666:0083, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Шпакова у районі будинку № 8.

25 грудня 2013 року рішенням Дніпропетровської міської ради № 188/45 поновлено договір оренди землі, укладений між Дніпропетровською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка", на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27 червня 2007 року № 198/16, на два роки, починаючи з 09 жовтня 2013 року.

На виконання зазначеного рішення 23 жовтня 2014 року між Дніпропетровською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" укладено додаткову угоду до договору оренди землі, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровану в реєстрі за №1050, відповідно до умов якої договір оренди землі від 26 вересня 2007 року поновлено на два роки, починаючи з 09 жовтня 2013 року.

03 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" звернулося до Дніпропетровської міської ради із клопотанням про поновлення договору оренди землі від 26 вересня 2007 року, яке отримано і зареєстровано відповідачем 03 вересня 2015 року.

Протягом місяця заперечень щодо поновлення договору оренди землі від відповідача не надходило, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі між сторонами не укладено, земельна ділянка перебуває у користуванні позивача.

Посилаючись на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернення до відповідача з приводу поновлення договору оренди землі, відсутності заперечень відповідача проти поновлення договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" просить визнати поновленим договір оренди землі строком на 5 років, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Як вбачається із статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства – Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1 - 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти:

1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором;

2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу:

1) користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі палати справ щодо розгляду земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

У справі, яка розглядається, встановлено, що матеріально-правовою підставою позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" є частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з додатковою угодою від 23 жовтня 2014 року договір оренди землі від 26 вересня 2007 року поновлено строком на два роки, починаючи з 09 жовтня 2013 року, тобто до 09 жовтня 2015 року.

03 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" звернулося до Дніпропетровської міської ради із клопотанням про поновлення договору оренди землі від 26 вересня 2007 року (за місяць до спливу строку договору оренди землі). Разом із цим, як вбачається із позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" просить суд визнати поновленим договір оренди землі строком на п'ять років, тобто на новий строк (зміна істотних умов договору).

За таких обставин, порядок та умови реалізації переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) передбачено частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дотримання передбаченої наведеними нормами процедури поновлення договору оренди землі та встановити наявність чи відсутність порушення переважного права цієї особи на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у цій справі, господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Як зазначено вище, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

На підтвердження виконання умов договору оренди землі Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" додано до позову копії квитанцій про сплату плати за землю (а.с. 74-81, а.с. 139-148, том 1), лист Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.10.2016 про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" заборгованості з орендної плати та земельного податку (а.с. 151, том 1).

03 вересня 2015 року (за місяць до закінчення строку дії договору оренди землі) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" звернулося до Дніпропетровської міської ради із клопотанням про поновлення договору оренди землі від 26 вересня 2007 року, яке отримано і зареєстровано відповідачем 03 вересня 2015 року (а.с. 82, том 1).

Матеріалами справи підтверджується, що протягом місяця заперечень щодо поновлення договору оренди землі від відповідача не надходило, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі між сторонами не укладено, земельна ділянка перебуває у користуванні позивача.

Між тим, доказів надання до листа проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди матеріали справи не містять.

Так, до клопотання про поновлення договору оренди землі Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" додано договір оренди землі та додаткову угоду до договору оренди землі, направлення проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди матеріали справи не містять.

Договір оренди від 26.09.2007 укладений на 5 років, а додатковою угодою від 23.10.2014 договір оренди поновлений на 2 роки, починаючи з 09.10.2013 (а.с. 59-60, том 1).

В силу частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Таким чином, позивачем виконані не всі умови, необхідні для поновлення договору оренди землі на підставі положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме при зверненні з клопотанням про поновленні строку позивачем не додано проект додаткової угоди про його поновлення, тому місцевим господарським судом передчасно задоволені вимоги щодо визнання поновленим договору оренди землі від 26 вересня 2007 року (укладеного між позивачем та відповідачем) площею 2,0029 га, кадастровий номер 1210100000:01:666:0083, розташованої за адресою: по вул. Шпаковій у районі буд. № 8 (Амур-Нижньодніпровський район), зареєстрованої у Державному реєстрі земель 08.10.2007р. за № 040710400578.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі № 904/8337/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 у справі № 904/8337/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" на користь Дніпровської міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 515,80 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 20.11.2018.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко