Рішення

від 15.11.2018 по справі 904/3182/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3182/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Анко", м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії

у присутності представників:

від позивача: спеціаліст 1 категорії ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

17.07.2018 Павлоградська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Анко" (далі - відповідач), у якій виклала вимогу про зобов'язання Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Анко" звільнити шляхом демонтажу торгівельного павільйону за рахунок відповідача та повернути Павлоградській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Центральна (р-н кафе "Вечірнє"), (кадастровий номер 1212400000:02:026:0068) площею 0,0025 га за актом приймання-передачі.

Ухвалою від 23.07.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 19.06.2018.

Ухвалою суду від 08.08.2018 продовжено підготовче провадження на 30 днів - до 21.10.2018.

10.10.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.10.2018, про що постанови відповідну ухвалу, але у зв'язку з перебуванням судді Воронько В.Д. у призначений день у відпустці суд ухвалою від 19.10.2018 переніс розгляд справи по суті на 15.11.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів. В матеріалах справи наявна поштова кореспонденція суду, а саме конверти з судовими ухвалами, що повернулись від відповідача з додаванням довідки оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а відтак є всі підстави вважати, що відповідач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача та достеменну обізнаність останнього про виклик до суду у відповідності до 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 165 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2005 між Павлоградською міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Торгово-виробнича фірма "Анко" (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), державна реєстрація № 040500900205 від 16.09.2005, за умовами п. 1 якого орендодавець на підставі рішення 30 сесії IV скликання Павлоградської міської ради № 618 від 02.08.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування торговельного павільйону - УКЦВЗ-1.11.6 (інша комерційна діяльність), яка знаходиться: вул. ОСОБА_2 / р-н кафе "Вечірнє" /.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0025 га, у тому числі: 0,0025 га - інші; кадастровий номер - 1212400000:02:026:0068.

Договір укладено на 1 (один) рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк за умови дотримання даного договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договору).

На підставі акту прийому-передачі земельної ділянки в натурі від 16.09.2005 позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку площею 0,0025 га для обслуговування торговельного павільйону за адресою вул. К. Маркса в м. Павлоград (р-н кафе "Вечірнє").

Як свідчать матеріали справи, строк дії договору неодноразово пролонговувався, що підтверджено рішеннями Павлоградської міської ради "Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок" від 06.03.2007 № 260-15/У та від 29.07.2008 № 662-34Л/ та додатковими угодами від 03.08.2007 та від 27.10.2008, спочатку строком на 1 (один) рік, а потім до 27.12.2010.

Пунктом 30 договору сторони передбачили випадки припинення дії договору оренди, серед яких, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 16 договору).

Враховуючи те, що строк дії договору добігав кінця 27.12.2010, на адресу відповідача 24.11.2010 відділ земельно-ринкових відносин Павлоградської міської ради направив лист за вих. № 22/51681 щодо закінчення строку дії договору і необхідності подання заяви про продовження дії останнього, на який відповідь позивач так і не отримав.

20.02.2012 позивач звернувся до відповідача з попередженням за № 33-02/1 щодо звільнення вказаної земельної ділянки та приведення її у стан, не гірший в порівнянні з тим, в якому підприємство її отримало.

З метою перевірки дотримання вимог земельного законодавства 13.04.2018 позивач здійснив обстеження земельної ділянки на вул. Центральна (р-н кафе "Вечірнє") площею 0,0025га, за результатами якої склав акт про факт самовільного зайняття відповідачем вищезазначеної земельної ділянки для ведення господарської діяльності за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки та без правовстановлювальних документів.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не спростував та не оспорив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами існували господарські правовідносини з оренди земельної ділянки, яку правомірно було передано позивачем у платне строкове користування відповідачу на підставі рішення міської ради. Однак, судом також встановлено, що наразі дія вказаного договору скінчилася, а отже об'єкт оренди має бути повернуто орендодавцю відповідно до договору та норм земельного законодавства.

Так, за змістом п. 30 договору, що кореспондується зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі", однією з підстав припинення дії договору є закінчення його строку, на який його було укладено.

Разом з тим, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Такий обов'язок орендаря щодо повернення земельної ділянки після припинення дії договору сторони також погодили у п. 16 договору.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка діяла на час закінчення дії договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Слід зауважити, що ця редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, якщо за законом договір оренди підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін, яке має бути оформлене відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням міської ради. За відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, підстави для задоволення вимог заявника про зміну строку дії договору відсутні, а у випадку незгоди орендодавця щодо подовження договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний звільнити займану земельну ділянку, привівши її у належний стан.

Дослідження матеріалів справи показало, що відповідач не звертався до позивача з заявою про продовження договору оренди, хоча останній завчасно повідомляв орендаря про таку можливість, та не повернув земельну ділянку позивачу, натомість, продовжував її використовувати без наявних на те підстав. А відтак, суд вбачає підстави у порушенні земельного законодавства та самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки.

Зважаючи на викладене, дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують права Павлоградської міської ради, як власника земельної ділянки на самостійне володіння, користування, розпорядження нею, як передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи викладене, земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню її за рахунок відповідача до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, та поверненню позивачу.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "Торгово-виробнича фірма "Анко" (49126, м. Дніпро, бул. СлавиАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 21920029) звільнити шляхом демонтажу торгівельного павільйону за рахунок відповідача та повернути Павлоградській міській раді (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 95; ідентифікаційний код 33892721) самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0025 га, кадастровий 1212400000:02:026:0068, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Центральна (р-н кафе "Вечірнє") - за актом приймання-передачі, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Анко" (49126, м. Дніпро, бул. СлавиАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 21920029) на користь Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 95; ідентифікаційний код 33892721) витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.11.2018.

Суддя ОСОБА_3