Рішення

від 13.11.2018 по справі 903/696/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2018 р. Справа №903/696/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньсантехкомплект»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехнобуд»

про стягнення 34240,71 грн.

Суддя Шум М.С.

секретар с/з ОСОБА_1

Представників сторін: н/з

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньсантехкомплект» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехнобуд» 34240,71 грн., з них 29126,77 грн. - основна заборгованість, 1240,08 грн. - 3% річних, 3873,86 - інфляційні втрати та судові витрати по справі. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 23.10.2018р.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. призначено розгляд справи по суті на 13.11.2018р..

13.11.2018р. від позивача надійшли докази часткових проплат відповідача.

Відповідач, повноважного представника в судове засідання повторно не направив. Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 45652, Волинська обл., Луцький район, село Несвіч, ВУЛИЦЯ РОМАНІВКА, будинок 24.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представників сторін, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи, у зв'яку з чим господарський суд, -

встановив :

ТОВ Волиньсантехкомплект , зобов'язалося як продавець, передати у власність покупцю ТОВ Західтехнобуд продукцію(згідно замовлення): муфти, коліна крани, вентилі, трійники, пасти, свердла та інше.

ТОВ Волиньсантехкомплект поставив товар відповідачу згідно видаткових накладних №РН0000005 від 10.01.2017р., №РН0000055 від 11.01.2017р., №РН0000111 від 13.01.2017р., №РН0000130 від 16.01.2017р., №РН0000177 від 18.01.2017р., №РН0000246 від 23.01.2017р., №РН0000278 від 24.01.2017р., №РН0000354 від 26.01.2017р., №РН0000393 від 30.01.2017р., №РН0000439 від 01.02.2017р., №РН0000659 від 13.02.2017р. на загальну суму 52560,69 грн.(а.с.12-22).

Відповідач своє зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково в сумі 25000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку позивача.

Позивач стверджує, що сума основного боргу становить 29126,77 грн..

13.09.2018р. позивачем на адресу ТОВ Західтехнобуд направлена вимога про погашення заборгованості, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання накладних.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд перевіривши розрахунок основної заборгованості в сумі 29126,77 грн., приходить висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку при визначені останньої, оскільки якщо від загальної вартості поставки в розмірі 52560,69 грн. відняти загальну суму проплат відповідача в сумі 25000 грн., утворюється заборгованість в сумі 27560,69 грн..

З огляду на викладене, враховуючи досягнення між сторонами усної домовленості, відпуск позивачем на виконання цієї домовленості відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 27560,69 грн., в іншій частині вимоги про стягнення основної заборгованості(1566,08 грн.) слід відмовити через необґрунтованість та безпідставність.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3873,86 грн. за період з 01.04.2017р. по 01.09.2018р. на суму заборгованості 29126,77 грн. та 3% річних в сумі 1240,08 грн. за період з 01.04.2017р. по 24.09.2018р. на суму заборгованості 29126,77 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд прийшов висновку про підставність та стягнення іншої суми основної заборгованості ніж наведено у розрахунку позивача, перевіривши методику та періоди нарахувань, провів власний перерахунок, згідно якого інфляційні втрати слід нарахувати на суму заборгованості 27560,69 грн. за період з 01.04.2017р. по 01.09.2018р., що становить 3673,41 грн., а 3% річних слід нарахувати на суму заборгованості 27560,69 грн. за період з 01.04.2017р. по 24.09.2018р., що становить 1229,77 грн..

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що інфляційні втрати підставні в сумі 3673,41 грн., а 3% річних підставні в сумі 1229,77 грн., в частині стягнення останніх в сумі 212,76 грн., з них 200,45 грн. - інфляційні втрати, 12,31 грн. - 3% річних, слід відмовити через необґрунтованість та безпідставність.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази сторін, враховуючи надання позивачем відповідачу послуг, отримання їх відповідачем, не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, а також визнання позову відповідачем, господарський суд, перевіривши подані позивачем розрахунки заборгованості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехнобуд» (45652, Волинська обл., Луцький район, село Несвіч, ВУЛИЦЯ РОМАНІВКА, будинок 24, код ЄДРПОУ 37177730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньсантехкомплект» (43000, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ НАЛИВАЙКА, будинок 90, ЄДРПОУ 31788580) 32461,87 грн., з них 27560,69 грн. основний борг, 3673,41 грн. - інфляційні втрати, 1229,77 грн. - 3% річних та 1670,46 грн. судового збору

3. В частині стягнення 1778,84 грн., з них 1566,08 грн. основний борг, 200,45 грн. - інфляційні втрати, 12,31 грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

20.11.2018

Суддя М. С. Шум