Рішення

від 04.10.2018 по справі 905/1487/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2018                     Справа № 905/1487/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Гайдар М.А.,

розглянувши справу № 905/1487/18

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціалізоване управління №532 «Проммонтаж»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстрой»

про стягнення 50 047,44 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТДВ «Одеське спеціалізоване управління №532 «Проммонтаж» звернулося до господарського Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Укрстрой» 50 047,44 грн., з яких: 38 964,74 грн. – основна заборгованість, 1 580,27 грн. – 3 % річних, 6 122,28 грн. – інфляційні втрати, 3 380,15 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання №16п від 28.10.2016 в частині повної та своєчасної оплати товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2018 для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В.

13.08.2018 господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №905/1487/18, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 11.09.2018.

11.09.2018 господарським судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.10.2018.

Позивач у судові засідання 11.09.2018 та 04.10.2018 не з'явився, але надав до суду клопотання за вх. № 18657/18 від 10.09.2018 та за вх. № 20149/18 від 02.10.2018 про проведення судових засідань без участі позивача за наявними у справі документами.

Відповідач у судові засідання 11.09.2018 та 04.10.2018 не з'явився, відзив на позов у встановлений судом строк не надав. При цьому, про час та місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 04.10.2018 господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

28.10.2018 між ТОВ «Одеське Спеціалізоване управління №532 «Проммонтаж» (постачальник, позивач) та ТОВ «Укрстрой» (покупець, відповідач) укладено договір постачання №16п, відповідно до умов та порядку якого постачальник зобов'язується виготовити та передати, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали: бетон, розчин, фундаментні боки та сипкі матеріали в асортименті (товар). Товар передається у кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами, згідно видаткових накладних та/або специфікацій на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1., 2.1 договору).

Відповідно до умов п. 4.1. договору покупець сплачує вартість товару згідно наданих рахунків за діючими цінами постачальника.

Згідно п. 4.3. договору розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем 100% передоплати за кожну партію товару на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не узгоджено сторонами.

Сума договору визначається як загальна сума вартості кожної партії товару, поставленої покупцю, відповідно до рахунків-фактури та видаткових накладних (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.6. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його прийняття уповноваженим представником покупця і підписання ним видаткової накладної на товар.

У п. 5.3. договору встановлено, з покупця за порушення строків оплати поставленого товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків сторін - до їх повного завершення. Закінчення терміну договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (п.8.1. договору).

Згідно п.8.4. договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін по закінченню терміну дії цього договору протягом 7 (семи) банківських днів не заявить про його припинення, договір автоматично пролонгується на 1 (один) рік.

На виконання умов договору позивачем поставлено продукцію (розчин М-100, бетон товарний М-100 та М-200) на загальну суму 52 854,74 грн., що підтверджується видатковими накладними № 72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. та № 88 від 03.05.2017 на суму 38 964,74 грн. Вказані видаткові накладні підписані відповідачем без жодних заперечень та зауважень та засвідчені печаткою останнього.

21.11.2017р. відповідачем сплачено 13 889,99 грн. за товар, що поставлений за видатковою накладною № 72 від 26.04.2017, що підтверджується реєстром документів по рахунку ПАТ «МТБ Банк» за період з 01.03.2017 по 05.07.2018.

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплату товару зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 50 047,44 грн., з яких: 38 964,74 грн. – основна заборгованість, 1 580,27 грн. – 3 % річних, 6 122,28 грн. – інфляційні втрати, 3 380,15 грн. – пеня.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в договорі - шляхом перерахування покупцем 100% передоплати за кожну партію товару на розрахунковий рахунок позивача, якщо інше не узгоджено сторонами. В той же час, право власності на товар переходить до покупця з моменту його прийняття уповноваженим представником покупця і підписання ним видаткової накладної на товар.

Разом з тим, вищевстановлені обставини справи також свідчать про те, що відпуск товару здійснювався позивачем без надходження попередньої оплати відповідача та про те, що сторонами не встановлений порядок розрахунків при таких обставинах, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що, в даному випадку, підлягає застосуванню спеціальна норма права, а саме ст. 692 ЦК України щодо оплати товару після його прийняття. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13, постанові ВГСУ від 05.04.2017 у справі № 910/18894/16).

Отже, оплата мала бути здійснена відповідачем за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. – 26.04.2017; за видатковою накладною № 88 від 03.05.2017 на суму 38 964,74 грн. – 03.05.2017.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплату товару за видатковою накладною №88 від 03.05.2017 після його отримання, внаслідок чого у відповідача виник борг в розмірі 38 964,74 грн. Жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 38 964,74 грн., а отже і про їх задоволення.

При цьому, судом не досліджувались та не встановлювались обставини, пов'язані з наявністю боргу в розмірі 0,01 коп. за видатковою накладною №72 від 26.04.2017, з огляду на предмет позову, який визначений позивачем.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за період з 26.04.2017 по 20.11.2017 за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. становить 119,90 грн., за період з 03.05.2017 по 01.08.2018 за видатковою накладною №88 від 03.05.2017на суму 38 964,74 грн. становить 1 460,37 грн. (загальна сума 3% річних - 1 580,27 грн.), перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування.

Тому, судом здійснено самостійно розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних за період з 27.04.2017 по 20.11.2017 за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. становить 237,46 грн., за період з 04.05.2017 по 01.08.2018 за видатковою накладною №88 від 03.05.2017 на суму 38 964,74 грн. становить 1 457,17 грн. (загальна сума 3 % річних - 1 694,63 грн.).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 577,07 грн. (за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 – 119,90 грн. (в межах заявленої суми) + за видатковою накладною №88 від 03.05.2017 -1 457,17 грн.).

У п.п. 3.1., 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 ЗУ «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за період з 26.04.2017 по 20.11.2017 за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. становить 1 014,26 грн., за період з 03.05.2017 по 01.08.2018 за видатковою накладною №88 від 03.05.2017 на суму 38 964,74 грн. становить 5 108,02 грн. (загальна сума інфляційних втрат - 6 122,28 грн.), перевірений господарським судом, та встановлено, що позивачем не враховано вище визначених правил нарахування інфляційних втрат.

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 01.05.2017 по 31.10.2017 за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. становить 881,32 грн., за період з 01.06.2017 по 31.07.2018 за видатковою накладною №88 від 03.05.2017 на суму 38 964,74 грн. становить 4 237,88 грн. (загальна сума інфляційних втрат - 5 119,20 грн.).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 119,20 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 6 ст. 232 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.3. договору встановлено, що з покупця за порушення строків оплати поставленого товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким загальний розмір нарахованої відповідачу пені за період з 01.08.2017 по 26.10.2017 за видатковою накладною №72 від 26.04.2017 на суму 13 890 грн. та за період з 01.08.2017 по 03.11.2017 за видатковою накладною №88 від 03.05.2017 на суму 38 964,74 грн. становить 3 380,15 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку вимогам чинного законодавства, умовам договору та обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 3 380,15 грн.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціалізоване управління №532 «Проммонтаж» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстрой» (87515, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд.177, офіс 42; код ЄДРПОУ 30736002) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Одеське спеціалізоване управління №532 «Проммонтаж» (65481, Одеська обл., м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 24; код ЄДРПОУ 05427186) основну заборгованість у розмірі 38 964 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 1 577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 119 (п'ять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 57 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

          Повне рішення складено 09.10.2018.

Суддя Л.В. Ніколаєва