Рішення

від 12.11.2018 по справі 910/11998/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2018Справа № 910/11998/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНТЕХ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА-ІНВЕСТ"

про стягнення 164800,94 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРІНТЕХ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА-ІНВЕСТ" стягнення 164800,94 грн., з яких: 132202,08 грн. - основний борг, 26417,96грн. - пеня, 2347,04 - 3% річних, інфляційні втрати - 3833,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №3/17 від 14.11.2017, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

03.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також до своєї заяви позивачем додано платіжні доручення про сплату витрат на правову допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 13.09.2018, яка повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРІНТЕХ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКОНА-ІНВЕСТ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №3/17 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити мазут паливний МІ00, бітум нафтовий дорожній марки 60\90, 90\130, 70\100, Код УКТ ЗЕД 27132000 за ціною згідно з додатками або рахунками, які є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняти і сплатити вищезгаданий товар.

Відповідно до п. 2.2 договору відвантаження товару здійснюється протягом 3-х робочих днів після надходження оплати в повному обсязі на р/р продавця або по факту отримання продукції якщо на це є письмова згода продавця.

Згідно із п. 4.1. договору, покупець здійснює 50% передоплату товару згідно із виставленим рахунком, 50% на протязі 5 календарних днів з дня отримання товару.

За невиконання зобов'язань за даною угодою, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1.).

Відповідно до п. 5.4. договору, у разі порушення термінів оплати, вказаних в договорі, покупець виплачує на р/р продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення з моменту постачання товару.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1.).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 132202,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 22.01.2018.

Відповідач оплати поставленого позивачем товару не здійснив, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 132202,08 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар за договором поставки №3/17 від 14.11.2017, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 132202,08 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у сумі 26417,96 грн. та 3% річних у сумі 2347,04 грн., а також інфляційні втрати у сумі 3833,86 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковою накладною № 1 від 22.01.2018 поставив відповідачу товар на суму 132202,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту умов договору та як вбачається матеріалів справи, оплату поставленого товару відповідач мав здійснювати по факту отримання товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №3/17 від 14.11.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений товар у розмірі 132202,08 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 132202,08 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 132202,08 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 26417,96 грн. (нарахована з 26.01.2018 по 31.08.2018), 3% річних у сумі 2347,04 грн. (нараховані з 28.01.2018 по 31.08.2018) та інфляційні втрати у сумі 3833,86 грн. (нараховані з 01.02.2018 по 31.05.2018).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати, вказаних в договорі, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення з моменту постачання товару.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту 5.4. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховується пеня.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за надані послуги за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано - з 23.01.2018 (ст. 692 ЦК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені має здійснюватись до 23.07.2018.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 22144,75 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 2347,04 грн. в межах визначених позивачем періодів є арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 2784,44 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості у сумі 132202,08 грн., пені у сумі 22144,75 грн., 3% річних у сумі у сумі 2347,04 грн. та інфляційних втрат у сумі 2784,44 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2018 року між позивачем та адвокатом Ярмольчуком В.С. укладений договір про надання правової допомоги № 01/06.

Згідно з актом надання послуг №1, вартість послуг адвоката становить 6000,00 грн., з яких: вивчення документів - 800,00 грн., складання позову - 2000,00 грн., складання розрахунку позовних вимог - 400,00 грн., представництво в суді - 2800,00 грн.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснювався без проведення судового засідання та відповідно, адвокат Ярмольчук В.С. представництво позивача в судових засіданнях не здійснював, з огляду на розмір заявленої в позові суми та категорію складності цієї справи, враховуючи критерій пропорційності у господарському судочинстві, суд вважає, що розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНТЕХ" на правову допомогу у сумі 2800,00 грн., а саме за представництво в суді, не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 3200,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3096,64 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОНА-ІНВЕСТ" (03062, м. Київ, вулиця АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 12А, ідентифікаційний код 39784295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНТЕХ" (30000, Хмельницька обл., місто Славута, вулиця САДОВА, будинок 17, квартира 51, ідентифікаційний код 30160715) заборгованість у сумі 132202,08 грн., пеню у сумі 22144,75 грн., 3% річних у сумі у сумі 2347,04 грн., інфляційні втрати у сумі 2784,44 грн., судовий збір у розмірі 2392,17 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3096,64 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.11.2018 .

Суддя О.В. Гулевець