Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/9365/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа №910/9365/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9365/18

За позовом Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами в інтересах Приватного підприємства Світова музика та Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКМ 2000

про стягнення коштів

Представники учасників сторін:

від заявника : Луценко О.В. довіреність б/н від 01.01.2018;

від позивачів : - не з'явились;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами звернулась до Господарського суду міста Києва на захист прав Приватного підприємства Світова музика та Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю САН ЛАЙФ про виплату компенсації у зв'язку з порушенням майнових прав суб'єктів авторського права.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав щодо музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix) та ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому просить стягнути з відповідача 224 000,00 грн. компенсації на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах позивачів за порушення майнових авторських прав за використані без дозволу об'єкти правового захисту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9365/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.09.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло повідомлення про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю САН ЛАЙФ на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛКМ 2000 , а також зміну місцезнаходження з 03142, м. Київ, вул. Доброхотова, 15, кв. 274 на 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 54А, офіс 55.

Положення ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначають, що справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Таким чином, оскільки провадження у даній справі було відкрито з додержанням правил підсудності, а зміна місцезнаходження відповідача відбулась в процесі розгляду справи, в силу ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 25.09.2018 суд, у відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, про що свідчить протокол судового засідання від 25.09.2018.

В судовому засіданні 25.10.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд у відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2018.

В судовому засіданні 06.11.2018 представник Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання 06.11.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому вимогами Господарського процесуального кодексу України порядку.

Так, згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення позивачів та відповідача про розгляд справи судом та право відповідача подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвали суду про повідомлення про час, місце та дату розгляду справи направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження сторін, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду, що направлялись ПП Світова музика та відповідачу були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270 повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду ПП Світова музика та відповідачем та повернення їх до суду з поміткою повернуто за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) сторін щодо їх належного отримання, тобто є власною волею сторін.

В свою чергу, належне повідомлення ТОВ Бест Мьюзік підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвал суду.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами про дату час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що позивачі та відповідач були належним чином повідомлені про судове засідання для розгляду справи по суті і не скористались своїм правом на участь у розгляді справи, суд постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника заявника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

01.01.2016 року між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (далі організація) та Приватним підприємством Світова музика (далі видавник) було укладено договір №АУ 010116 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладання організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату. Організація здійснює колективне управління відповідно до договору на території України (п. 2.4 Договору).

Згідно цього Договору організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об'єктів авторського права:

- публічне використання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування;

- публічне виконання творів в місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування, при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів, відеограм та передач організацій мовлення, до яких ці об'єкти авторського права включені (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди при використанні об'єктів авторського права способами, зазначеними в пункті 4.1 Договору.

При цьому, пунктами 7.2 та 7.3 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2016 визначено, що організація має право вживати будь - яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використовування та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації. Відповідно до чинного в Україні законодавства вчинення таких дій не потребує отримання додаткових дозволів чи погоджень видавника.

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь - які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. Для цього організація має право отримувати судові накази і приймати на свою користь виконання за прийнятими судовими актами із наступним розподілом прийнятого виконання на користь видавника. Умови і порядок такого розподілу встановлюються цим договором і додатковими угодами до нього.

Строк дії договору, згідно додаткової угоди №2 від 01.12.2017, встановлено до 31.12.2018.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Олл Мьюзик Паблишинг (ліцензіар) та Приватним підприємством Світова музика (ліцензіат) укладено договір №01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, відповідно до 1.1 якого ліцензіар передає ліцензіату на територію виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу Олл Мьюзік Паблішинг (каталог), який є невід'ємною частиною договору, права на використання якого на території належать ліцензіару на території країн СНГ, а саме: право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів наступними способами: публічного оповіщення; публічного виконання; публічного показу; прокату и т.д.; розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження через будь-які види зв'язку, враховуючи мобільну та інтернет; відтворення та розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження творів в механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів в складі програм телебачення.

Як вбачається з додатку №1 до договору №01/2016-Л від 01.01.2016 про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав (роздруківка з каталогу музичних творів), сторони підтверджують, що станом на 01.01.2016 відповідно до договору №01/2016-Л від 01.01.2016 ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 , автори твору ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15; виконавець - ОСОБА_11 частка правовласника (публічне виконання) - 20%.

При цьому, вказаним додатком №1 лицензіар наділив лицензіата правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права та погодився з його правом доручати судове представництво ПО ОКУАСП (код 37396151) на підставі Договору про управління майновими авторськими правами.

Згідно п. 7.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2018, права передаються на строк дії договору №01/2016-Л від 01.01.2016, а саме до 31.12.2018.

У зв'язку із цим, на виконання умов Договору №АУ 010116 від 01.01.2016 Приватним підприємством Світова музика надано декларацію №40 від 01.01.2017 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: твору ІНФОРМАЦІЯ_2 , автори твору ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15; виконавець - ОСОБА_11 публічне виконання 20%.

Окрім цього, 17.08.2016 між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік (видавник) було укладено договір №03-ОКУ про управління майновими авторськими правами, умовами п. 2.1 якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладання організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату. Організація здійснює колективне управління відповідно до договору на території України (п. 2.4 Договору).

Згідно цього Договору організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об'єктів авторського права:

- публічне використання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування;

- публічне виконання творів в місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування, при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів, відеограм та передач організацій мовлення, до яких ці об'єкти авторського права включені (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди при використанні об'єктів авторського права способами, зазначеними в пункті 4.1 Договору.

При цьому, пунктами 7.2 та 7.3 Договору визначено, що організація має право вживати будь - яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використовування та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації, але за умови отримання попередньої згоди видавника на такі дії.

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання після отримання згоди видавника, має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь - які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Листом - погодженням б/н від 01.04.2018 позивач - 2 відповідно до договору №03-ОКУ від 17.08.2016 надав згоду Приватній організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами на звернення до суду з позовом до ТОВ САН ЛАЙФ про захист майнових авторських прав та виплату компенсації за порушення щодо об'єкта авторського права: назва твору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Radio Mix, Extended Mix, Sunset Mix); автор музики: ОСОБА_4, ОСОБА_5; автор тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_6; виконавець: ОСОБА_10.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 10.1 Договору).

25.12.2016 між громадянином України ОСОБА_7 (правовласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік (видавник) було укладено Договір №93-ПФ про передачу виключних авторських та суміжних прав (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1 якого правовласник передає видавнику, надані правовласнику виключні майнові права на об'єкти, які вказані в додатках до договору, що визначає право видавника використовувати об'єкти на протязі строку та на території засобами, які передбачені п. 2.2 договору. За надані виключні майнові права на об'єкти видавник зобов'язаний сплачувати правовласнику роялті та виконувати інші зобов'язання, покладені на нього договором.

Пунктом 2.3 договору визначено, що права на використання об'єктів вважаються переданими видавнику в момент підписання договору та відповідних додатків до нього.

Згідно з п. 2.8 договору, правовласник передає виконавцю право здійснювати будь - які юридичні дії у відповідності до діючого законодавства України з метою забезпечення майнових та суміжних авторських прав на об'єкти, в тому числі, шляхом фіксації фактів порушення суміжних та/або авторських прав, пред'явлення претензій, заяв, судових позовів, представляти та захищати майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь - які, за вибором виконавця, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням об'єктів, права на які передані видавнику у відповідності з умовами даного договору.

Як вбачається з додатку №1.3 від 16.05.2017 до Договору правовласник передав виконавцю виключні авторські та виключні суміжні права на використання, зокрема, твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix) , автор твору - ОСОБА_4, ОСОБА_6; автор музики - ОСОБА_4, ОСОБА_5; виконавець - ОСОБА_10; частина правовласника - 100%.

На виконання умов Договору №03-ОКУ від 17.08.2016 Товариством надано декларацію №1.66 від 01.05.2017 щодо музичного твору, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix) , автор музики - ОСОБА_4, ОСОБА_5; автор тексту - ОСОБА_4, ОСОБА_6; виконавець - ОСОБА_10, публічне виконання 100%.

Як зазначає заявник, актом фіксації №32/10/17 від 23.10.2017, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами Чередніченко Є.І., який діяв на підставі довіреності від 31.12.2016 №31/12/16/1 та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні кафе - бару Магнат , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 76, в якому здійснювало господарську діяльність ТОВ САН ЛАЙФ (нова назва - ТОВ ЛКМ 2000 ), вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою наявної в закладі побутової відео техніки, серед яких твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_10 та твір ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_11

Відтак, оскільки використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласників та без сплати авторської винагороди, що є порушенням авторських прав, передбачених вимогами п. а , статті 50 Закону України Про авторське право і суміжні права , приватна організація Організація колективного управління авторськими і суміжними правами , згідно наданих їй повноважень за договорами, звернулась до суду з даним позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік та Приватного підприємства Світова музика .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

При цьому, статтею 45 та частиною 1 статті 47 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Згідно з підпунктом г ч. 1 ст. 49 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

Водночас, організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. У разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України Про авторське право і суміжні права - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень (п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності ).

Як встановлено судом, Приватна організація Організація колективного управління авторськими і суміжними правами є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

01.01.2016 року між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (далі організація) та Приватним підприємством Світова музика (далі видавник) було укладено договір №АУ 010116 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору, організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором та у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти позови з метою захисту порушених прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

На виконання вимог п. 3.1 Договору №АУ 010116, ПП Світова Музика надало декларацію №40 від 01.01.2017 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, твору ІНФОРМАЦІЯ_2 , автори твору ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15; виконавець - ОСОБА_11

З наведеної Декларації музичних творів вбачається, що ПП Світова Музика отримало майнові авторські права на спірний музичний твір від ТОВ Олл Мьюзик Паблишинг на підставі Договору №01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав від 01.01.2016, згідно умов якого ліцензіар передає ліцензіату на територію виключні права на управління майновими авторськими правами на всі твори, які відносяться до каталогу Олл Мьюзік Паблішинг (каталог), який є невідємною частиною договору, права на використання якого на території належать ліцензіару на території країн СНГ, а саме: право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів наступними способами: публічного оповіщення; публічного виконання; публічного показу; прокату и т.д.; розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження через будь-які види зв'язку, враховуючи мобільну та інтернет; відтворення та розповсюдження шляхом продажу або іншого відчуження творів в механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів в складі програм телебачення.

Згідно Виписки з Каталогу Творів, яка є невід'ємною частиною Договору №01/2016-Л від 01.01.2016, ТОВ Олл Мьюзик Паблишинг підтвердило, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, в т.ч. спірного музичного твору, право використання передано ПП Світова Музика згідно умов вказаного договору.

Також судом встановлено, що 17.08.2016 року між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік (видавник) було укладено договір №03-ОКУ про управління майновими авторськими правами, умовами п. 2.1 якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору, організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором та у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти позови з метою захисту порушених прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Листом - погодженням б/н від 01.04.2018 позивач - 2 відповідно до договору №03-ОКУ від 17.08.2016 надав згоду Приватній організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами на звернення до суду з позовом до ТОВ САН ЛАЙФ про захист майнових авторських прав та виплату компенсації за порушення щодо об'єкта авторського права, а саме твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix) , автор музики: ОСОБА_4, ОСОБА_5; авто тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_6; виконавець: ОСОБА_10.

На виконання вимог п. 3.1 Договору №03-ОКУ, ТОВ Бест Мьюзік надало декларацію №1.66 від 16.05.2017 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, твору ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix) , автор музики: ОСОБА_4, ОСОБА_5; авто тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_6; виконавець: ОСОБА_10.

З наведеної Декларації музичних творів вбачається, що ТОВ Бест Мьюзік отримало майнові авторські права на спірний музичний твір від ОСОБА_7 на підставі Договору №93-ПФ про передачу виключних авторських та суміжних прав від 25.12.2016, відповідно до умов п. 2.1 якого правовласник передає видавнику, надані правовласнику виключні майнові права на об'єкти, які вказані в додатках до договору, що визначає право видавника використовувати об'єкти на протязі строку та на території засобами, які передбачені п. 2.2 договору.

Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що на підставі договору №01/2016-Л від 01.01.2016 та Виписки з Каталогу ПП Світова Музика набуло майнові авторські права на спірні музичні твори, а саме: твір ІНФОРМАЦІЯ_2 , автори твору ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15; виконавець - ОСОБА_11 а ТОВ Бест Мьюзік , на підставі договору №93-ПФ від 25.12.2016 та додатку №1.3 до договору на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix), автор музики: ОСОБА_4, ОСОБА_5, авто тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавець: ОСОБА_10, в свою чергу організація, на підставі договору №03-ОКУ від 17.08.2016 та договору №АУ010116 від 01.01.2016 та декларацій музичних творів, набула повноважень здійснювати колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права - позивачів, щодо спірних музичних творів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №910/6037/16.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України та частини першої статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 1 Закону передбачено, що виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

При цьому, публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; а публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону).

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ( наживо ), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).

Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Пунктом 3 статті 426 Цивільного кодексу України визначено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

Судом встановлено, що 23.10.2017 представником Організації Чередниченко Євгеном Івановичем (у присутності представника закладу, який відмовився назвати свої дані та відмовився від підпису) проведено фіксацію факту використання музичних творів у приміщенні кафе - бару Магнат , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 76, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ САН ЛАЙФ (нова назва - ТОВ ЛКМ 2000 ), про що складено акт фіксації від 23.10.2017 №39/10/17, яким в період часу з 15:16 до 15:43 зафіксовано факт публічного виконання музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix) у виконанні ОСОБА_10 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_11

Акт фіксації від 23.10.2017 складений та підписаний уповноваженим представником Організації Чередниченко Є.І., що безпосередньо вбачається з наведеного акту та підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю № 31/12/16/1 від 31.12.2016, виданою Організацією Чередніченку Є.І.

При цьому, перебування представника Організації Чередниченко Є.І. у приміщенні кафе, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ САН ЛАЙФ (відповідач), підтверджується чеком Приватбанку № 463 від 23.10.2017.

Факт публічного виконання спірних музичних творів підтверджується також відеозаписом, який знаходиться на mini DVD, яким підтверджено час і місце використання спірних музичних творів саме в закладі відповідача - кафе - барі Магнат . Доказів того, що відповідач не здійснює свою господарську діяльність в даному закладі суду надано не було.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, за результатом якого встановлено, що такий запис проводився у приміщенні кафе - барі Магнат , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 76, в якому зафіксовано звучання, у визначений в акті час, спірних музичних творів.

Отже, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: акт фіксації від 23.10.2017, відеозапис фіксації, чек №463 від 23.10.2017, які суд приймає в якості належних і допустимих, обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання.

Тоді як, особа, яка має намір використати об'єкт авторського права, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об'єкта авторського права.

Доказів укладення відповідачем відповідного договору суду надано не було.

Таким чином, судом за наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, які досліджені судом, встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника, що є порушенням авторського права.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

При цьому, п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

В свою чергу, пунктом г ч. 2 вказаної статті (в редакції на час подання позову) передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. г п. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України Про авторське право і суміжні права , об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №3-994гс15.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до господарського суду у липні 2018 року заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 70 розрахункових величин за кожен факт порушення стосовно спірних музичних творів, що в сукупності складає 224000,00 грн.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 51.3 пункту 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Водночас, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки інших виплат , про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на час прийняття судом відповідного рішення, а саме 1762 грн.

При цьому, суд вважає визначений Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами розмір компенсації необґрунтовано завищеним, оскільки організацією належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.

За таких обставин, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що вимога Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами подана в інтересах Приватного підприємства Світова Музика про стягнення з відповідача компенсації підлягає задоволенню частково у розмірі 17 620,00 грн. за розрахунком: об'єкт інтелектуальної власності *10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року * 1762 грн. 00 коп. (1*10*1762 = 17 620 грн.), за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкту правового захисту музичного твору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Extended Mix), автор музики: ОСОБА_4, ОСОБА_5, авто тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_6, виконавець: ОСОБА_10. Те ж саме стосується заявлених вимог в інтересах ТОВ Бест Мьюзік , про стягнення з відповідача компенсації, яка підлягає задоволенню частково у розмірі 17 620,00грн. за розрахунком: об'єкт інтелектуальної власності *10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року * 1762 грн. 00 коп. (1*10*1762 = 17 620 грн.) за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкту правового захисту музичного твору - ІНФОРМАЦІЯ_2 , автори твору ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15; виконавець - ОСОБА_11

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про правомірне використання ним у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Приватного підприємства Світова музика та Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКМ 2000 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 54А, офіс 55; ідентифікаційний код 37099925) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Приватного підприємства Світова музика (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 19 кв. 119; ідентифікаційний код 36463790) 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКМ 2000 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 54А, офіс 55; ідентифікаційний код 37099925) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Мьюзік (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 40471053) 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКМ 2000 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 54А, офіс 55; ідентифікаційний код 37099925) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151) судовий збір у розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 60 коп.

5 . В решті позовних вимог відмовити.

6 . Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.11.2018.

Суддя Т.В.Васильченко