Рішення

від 13.11.2018 по справі 910/11912/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2018Справа № 910/11912/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєрс Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача Степаненко М.М. (представник за довіреністю);

від відповідача не з"явились.

В судовому засіданні 13.11.2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 06.11.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

07 вересня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (позивач) надійшла позовна заява № 1327 від 03.09.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєрс Україна" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції №01/2-18 від 21.02.2018 року в сумі 154 470,55 грн. з них: основного боргу - 91 400,00 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста гривень), пені - 52 100,96 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто гривень 96 копійок), 3% річних - 4584,75 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні 75 копійок) та інфляційні втрати - 6384,84 грн. (шість тисяч триста вісімдесят чотири гривні 84 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором постачання вугільної продукції №01/2-18 від 21.02.2018 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 910/11912/18 позовну заяву № 1327 від 03.09.2018 року Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству "Вінницяоблпаливо" строк до 30.09.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

27 вересня 2018 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" надійшли пояснення №1386 від 24.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/11912/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 25.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 року розгляд справи відкладено на 13.11.2018 року.

В судовому засіданні 13.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047992013.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авєрс Україна" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір постачання вугільної продукції № 01/2-18 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору вугільну продукцію (далі - продукція). Найменування, ціна, кількість, якість, терміни та умови постачання, термін оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється залізничним транспортом на умовах, зазначених у специфікаціях (додатках) до цього договору. При необхідності зміни реквізитів відвантаження покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника про ці зміни перед початком відвантаження.

За умовами п. 3.3. договору розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок постачальника в строк, встановлений у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до специфікації від 21.02.2018 року, яка є додатком № 1 до договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію в кількості 70 т (допускається відхилення від даного показника на 10% як в бік применшення, так і в бік збільшення), ціна за 1 т складає 2700,00 грн. Оплата продукції здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно зі специфікацією від 23.03.2018 року, яка є додатком № 2 до договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію в кількості 350 т (допускається відхилення від даного показника на 10 % як в бік применшення, так і в бік збільшення), ціна за 1 т складає 2700,00 грн. Оплата продукції здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач звертався до позивача з листами, в яких просив здійснити відвантаження вугілля марки Г (0-100) в лютому 2018 року в кількості 70 т (1 люковий вагон) та у березні 2018 року в кількості 350 т (5 люкових вагонів) за реквізитами: вантажоотримувач: ТОВ Трансвінсервіс , код вантажоотримувача: 5444, адреса юридичної особи: 21000, м. Вінниця, вул. Андрія Іванова, буд. 3, кв. 7, станція призначення: м. Вінниця, код станції 335801, код ЄДРПОУ 34983112, власність ТОВ Укрфлора-Вінниця .

На виконання умов договору 24.02.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію у кількості 67,9 т (кількість продукції є меншою на 3 % показника, встановленого у специфікації), що підтверджується залізничною накладною №48487573 та видатковою накладною № РнУ-000001 від 24.02.2018 року на суму 183 330,00 грн.

При цьому, 23.02.2018 року відповідачем було попередньо оплачено вартість вугільної продукції за специфікацією № 1 на суму 189 000,00 грн.

27.03.2018 року на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію у кількості 334,10 т (кількість продукції є меншою на 4,54 % показника, встановленого у специфікації), що підтверджується залізничною накладною №48966683 та видатковою накладною № РнУ-000005 від 27.03.2018 року на суму 902 070,00 грн., при цьому, відповідач за поставлену вугільну продукцію розрахувався лише частково в сумі 805 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи), грошові кошти в сумі 5670,00 грн. були віднесені позивачем в рахунок оплати продукції, що поставлялася в березні 2018 року, а відтак, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 91 400,00 грн.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання вугільної продукції відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

У зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі вартості поставленої вугільної продукції позивач звертався до відповідача з претензією № 1277 від 10.08.2018 року про сплату заборгованості та штрафних санкцій за договором постачання вугільної продукції №01/2-18 від 21.02.2018 року. Втім, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції №01/2-18 від 21.02.2018 року.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленої вугільної продукції.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 91 400,00 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором постачання вугільної продукції №01/2-18 від 21.02.2018 року в розмірі 91 400,00 грн.

При зверненні до суду, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню - 52 100,96 грн., 3% річних - 4584,75 грн. та інфляційні втрати - 6384,84 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 5.4. договору визначено, що у разі порушення строків оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожен день прострочення.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені окремо по кожному акту приймання-передачі теплової енергії, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 1631,47 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 17,28 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати відпущеної теплової енергії, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, то вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у заявлений період, судом встановлено, що індекс інфляції за період з 28.03.2018 року по 20.06.2018 року та за період з 18.07.2018 року по 03.09.2018 року був відсутній, за період з 22.06.2018 року по 16.07.2018 року був мінусовий, що свідчить про відсутність інфляційних втрат у позивача в заявлений період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3913,60 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 671,15 грн. позивачу належить відмовити.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 139 950,70 грн. з них: основного боргу - 91 400,00 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста гривень), пені - 44 637,10 грн. (сорок чотири тисячі шістсот тридцять сім гривень 10 копійок), 3% річних - 3913,60 грн. (три тисячі дев'ятсот тринадцять гривень 60 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2099,26 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авєрс Україна" (код ЄДРПОУ 41403335, адреса: 03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, офіс 9) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122) грошові кошти: основного боргу - 91 400,00 грн. (дев'яносто одна тисяча чотириста гривень), пені - 44 637,10 грн. (сорок чотири тисячі шістсот тридцять сім гривень 10 копійок), 3% річних - 3913,60 грн. (три тисячі дев'ятсот тринадцять гривень 60 копійок) та судовий збір - 2099,26 грн. (дві тисячі дев'яносто дев'ять гривень 26 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.11.2018р.

Суддя О.В. Котков