Рішення

від 24.10.2018 по справі 911/1859/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1859/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1859/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Буд , м. Вінниця

до ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України ,

смт. Ворзель

про стягнення 178 286,54 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 01.08.2018;

від відповідача: не з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1925/18 від 22.08.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Буд (надалі - позивач) до ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України (надалі - відповідач) про стягнення 178 286,54 грн., з яких 141 112,53 грн. інфляційні втрати та 37 174,01 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 10-11/11-04 від 10.11.2011 щодо здійснення розрахунку за виконані роботи. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором встановлений рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Буд до ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України про стягнення 740 649,41 грн., яким позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Буд 402 030,00 грн. основного боргу, 307 954,98 грн. інфляційних втрат та 30 664,43 грн. 3% річних. Зазначене рішення суду набрало законної сили, на примусове виконання рішення суду було видано наказ, який до цього часу не виконаний. Тому позивач просить стягнути з відповідача 141 112,53 грн. інфляційних втрат та 37 174,01 грн. 3% річних, донарахованих на основну суму заборгованості, встановлену рішення суду від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15, за період з 18.07.2015 по 15.08.2018.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито провадження у справі № 911/1859/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.09.2018 об 11 год. 00 хв.

В підготовче засідання 19.09.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач вимоги ухвали суду від 27.08.2018 не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалу суду від 27.08.2018 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 04.09.2018, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 19.09.2018 відкладено підготовче засідання на 03.10.2018 об 11 год. 20 хв.

Згідно інформації на сайті Укрпошта http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku поштове відправлення з ухвалою суду від 19.09.2018 (трек-номер відправлення 0103265774800) знаходилось у поштовому відділенні смт. Ворзеля з 27.09.2018.

В підготовче засідання 03.10.2018 відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 03.10.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/1859/18 та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2018 о 12 год. 20 хв.

Присутній в судовому засіданні 24.10.2018 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

В судове засідання 24.10.2018 відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно інформації на сайті Укрпошта http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku поштове відправлення з ухвалою суду від 03.10.2018 (трек-номер відправлення 0103266232660) знаходилось у поштовому відділенні смт. Ворзеля з 12.10.2018.

Ухвали суду направлялися на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг, зроблений судом, в матеріалах справи).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15, яке набрало законної сили 10.11.2015, між сторонами у справі було укладено договір підряду № 10-11/11-04 від 10.11.2011 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач ( замовник ) доручає, а позивач ( підрядник ) зобов'язувався з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати ремонт кабінетів лікувального корпусу ОСОБА_1 санаторію Ворзель НАН України за адресою: смт. Ворзель, вул. Леніна, 1 згідно локального кошторису, а замовник зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на суму 402 030,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року № 10-11/11-04 від 17.12.2012 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року. Відповідач розрахунок за виконані роботи не здійснив, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 402 030,00 грн.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15 позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Буд 402 030,00 грн. основного боргу, 307 954,98 грн. інфляційних втрат, 30 664,43 грн. 3% річних, 14 812,99 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30.11.2015 відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 19.11.2015 у справі № 911/3325/15.

Позивач зазначає, що рішення господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15 до цього часу не виконано.

Відповідач в судові засідання не з'явився, не спростував викладеного, доказів виконання рішення господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15 не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012 порушено провадження у справі № Б24/055-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Продсервіс до боржника ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України про банкрутство.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 02.11.2012 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Продсервіс конкурсним кредитором з вимогами до ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України в розмірі 413 778, 83 грн.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр Продсервіс подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3, зобов'язано останнього подати до суду реєстр вимог кредиторів ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України.

На виконання ухвали підготовчого засідання від 02.11.2012 ініціюючий кредитор опублікував оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України в газеті Голос України від 28.11.2012 № 226 (5476).

Ухвалою суду від 12.04.2013 припинено процедуру розпорядження майном ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України; введено процедуру санації ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України; призначено керуючим санацією ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України керівника ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України - ОСОБА_4.

Суд зазначає, що перебування відповідача в санації ніяким чином не впливає на вирішення даного спору, а також вирішення спору у даній справі не стоїть в залежності від розгляду справи про банкрутство № Б24/055-12 відносно відповідача, позаяк, ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2013 у зазначеній банкрутній справі вимоги позивача-кредитора до відповідача-боржника щодо сплати заборгованості за вищезазначеним договором підряду в розмірі 402 030,00 грн. визнані поточними.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 вказаного Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15 за невиконання відповідачем умов Договору підряду № 10-11/11-04 від 10.11.2011 стягнуто 402 030,00 грн. основного боргу та нарахованих на нього 307 954,98 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 року по червень 2015 року та 30 664,43 грн. 3% річних за період з 25.12.2012 по 17.07.2015.

В даній справі № 911/1859/18, яка зараз розглядається, позивач просить стягнути з відповідача 141 112,53 грн. інфляційних втрат та 37 174,01 грн. 3% річних за період з 18.07.2015 по 15.08.2018, у зв'язку із невиконанням рішення суду від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15. Інфляційні втрати та 3% річних нараховано на суму основної заборгованості 402 030,00 грн., визначеної та стягнутої рішенням суду від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15 за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт за договором підряду № 10-11/11-04 від 10.11.2011.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 6-49цс12 від 06.06.2012, № 6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи фактичне невиконання рішення господарського суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 911/3325/15, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача 402 030,00 грн. основної заборгованості за невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт за договором підряду № 10-11/11-04 від 10.11.2011, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 141 112,53 грн. інфляційних втрат та 37 174,01 грн. 3% річних за період з 18.07.2015 по 15.08.2018 підлягають задоволенню, як арифметично вірні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 санаторію Ворзель Національної академії наук України (08296, Київська обл., смт. Ворзель, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 03534305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мед Буд (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. К. Маркса, 54, ідентифікаційний код 37617780) 141 112 (сто сорок одну тисячу сто дванадцять) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 37 174 (тридцять сім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 01 коп. 3% річних та 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2018

Суддя О.О. Христенко