Рішення

від 13.11.2018 по справі 914/1524/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 Справа №914/1524/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий трамвай» , м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 3 397,30 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 2302-вих-203 від 10.01.2018 року.

від відповідача: не з'явився.

Суд встановив: 14.08.2018 року за вх. № 1613 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий трамвай» про стягнення заборгованості в сумі 3 397,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.08.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 04.09.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 року, підготовче засідання відкладено на 04.10.2018 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 10.10.2018 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 17.10.2018 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 13.11.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.09.2018 року, від 04.10.2018 року, від 10.10.2018 року, від 17.10.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.10.2018 р. за вх. № 36983/18 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 04.09.2018 року, від 04.10.2018 року, від 10.10.2018 року, від 17.10.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.11.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 18.10.1994 року між Управлінням комунального майна м. Львова, функції та повноваження якого у сфері управління майном територіальної громади м Львова на даний час здійснює Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий трамвай (далі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) № 7246 (далі - Договір), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 29.1 кв м., а саме підвал площею 29,1 кв м, що розташований за адресою, м Львів, вул ОСОБА_2, 16 (далі - Об'єкт оренди).

Договір укладений на термін по 18.10.1999 р. і, за відсутності заперечень від сторін після закінчення строку дії договору, він неодноразово продовжувався на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 р. у справі № 914/3139/16 розірвано спірний Договір, виселено відповідача з Об'єкту оренди (повний текст рішення складено 02.02.2017 р.). Це рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 13.02.2017 р..

Позивач зазначає, що 26.03.2018 р., як зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 03.04.2018 р. ВП № 54217072, ТзОВ Старий трамвай звільнило відповідне приміщення внаслідок примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 р. у справі № 914/3139/16.

Таким чином, з 13.02.2017 р. (момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору та виселення з Об'єкту оренди) до 26.03.2018 р. (момент фактичного звільнення приміщення внаслідок виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи викладене, Управління комунальної власності вважає за необхідне заявити до ТзОВ Старий трамвай позовну вимогу про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за Договором за по жовтень 2016 року присуджена вищевказаним рішенням суду у справі № 914/3139/16. тому Управлінням підготовлено довідку - розрахунок заборгованості за період з 01.11.2016 р. до 26.03.2018 р. Так, відповідно до довідки про заборгованість від 24.07.2018 р. № 4-2302-1506, станом на 24.07.2018 р. відповідач має заборгованість з орендної плати та неустойки за Договором в сумі 3 397, 30 грн (три тисячі триста дев'яносто сім грн. 30 коп.). Ця заборгованість є предметом стягнення за позовом.

При цьому, розмір орендної плати, коли Договір ще діяв (за період з 01.11.2016 р. по 12.02.2017 р.). нарахований відповідно до умов Договору, а розмір неустойки (за період з 13.02.2017 р. по 26.03.2018 р.) нарахований шляхом подвоєння суми, яка сплачувавсь би за користування приміщенням, якби Договір оренди був чинним (копія розрахунку боргу за попередній період - довідки від 23.11.2016 р. № 4-2302-1576. яка долучалась до справи № 914/3139/16 і правильність розрахунків якої встановлена рішенням суду у тій справі - додається).

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності

Відповідно до Положення про управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської мюької ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна проектів місцевих програм приватизації та переліки об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що 18.10.1994 року між Управлінням комунального майна м. Львова, функції та повноваження якого у сфері управління майном територіальної громади м Львова на час подачі позову здійснює Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старий трамвай (далі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) № 7246 (далі - Договір), згідно з яким позивач передав а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 29,1 кв м., а саме підвал площею 29,1 кв м, що розташовані за адресою, м Львів, вул ОСОБА_2, 16 (далі - Об'єкт оренди).

Договір укладений на термін по 18.10.1999 р. і за відсутності заперечень від сторін після закінчення строку дії договору, він неодноразово продовжувався на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 р. у справі № 914/3139/16 розірвано спірний Договір, виселено відповідача з Об'єкту оренди (повний текст рішення складено 02.02.2017 р.). Це рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 13.02.2017 р..

Лише 26.03.2018 р., як зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 03.04.2018 ВП № 54217072, ТзОВ Старий трамвай звільнило відповідне приміщення внаслідок примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 р. у справі № 914/3139/16.

Таким чином, з 13.02.2017 р. (момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору та виселення з Об'єкту оренди) до 26.03.2018 р. (момент звільнення приміщення внаслідок виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо, наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи викладене, Управління комунальної власності вважає за необхідне заявити до ТзОВ Старий трамвай позовну вимогу про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням.

Слід зазначити, що заборгованість відповідача за Договором по жовтень 2016 року присуджена вищевказаним рішенням суду у справі № 914/3139/16, тому Управлінням підготовлено довідку - розрахунок заборгованості за період з 01.11.2016 р. до 26.03.2018 р. Так, відповідно до довідки про заборгованість від 24.07.2018 р. № 4-2302-1506, станом на 24.07.2018 р. відповідач має заборгованість з орендної плати та неустойки за Договором в сумі 3 397, 30 грн. (три тисячі триста дев'яносто сім грн. 30 коп.). Ця заборгованість є предметом стягнення за позовом.

При цьому, розмір орендної плати, коли Договір ще діяв (за період з 01.11.2016 р. по 12.02.2017 р.). нарахований відповідно до умов Договору, а розмір неустойки (за період з 13.02.2017 р. по 26.03.2018 р.) нарахований шляхом подвоєння суми, яка сплачувавсь би за користування приміщенням, якби договір оренди був чинним (копія розрахунку боргу за попередній період - довідки від 23.11.2016 р. № 4-2302-1576. яка долучалась до справи № 914/3139/16 і правильність розрахунків якої встановлена рішенням суду у тій справі - додається).

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий трамвай» про стягнення заборгованості в сумі 3 397,30 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України , судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 278 від 02.08.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старий трамвай (79013, м. Львів, вул. Н. Левицького, 10, код ЄДРПОУ 13839170) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в сумі 3397 (три тисячі триста дев'яносто сім) грн. 30 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старий трамвай (79013, м. Львів, вул. Н. Левицького, 10, код ЄДРПОУ 13839170) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.11.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.