Рішення

від 08.11.2018 по справі 916/1653/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1653/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. №3-5, м. Київ, 04053) в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» (вул. Монастирська, буд. №12, м. Полтава, 36000)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬМАК ІНВЕСТ» (вул. Левітана, буд. №414, м. Одеса, 65114)

про стягнення 83 153 638,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬМАК ІНВЕСТ» , в якому просить суд стягнути 83 153 638,99 грн., де 67 673 187,62 грн. - основний борг, 12 610 366,59 грн. - інфляційні втрати, 2 870 084,78 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Між до товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬМАК ІНВЕСТ» та ПАТ «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» , як уповноваженим учасником за Договором №999/97 про спільну діяльність, було укладено дев'ять договорів поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме:

1) №НП-0050 від 15.01.2016р.;

2) №НП-0101 від 30.01.2016р.;

3) №НП-0103 від 31.01.2016р.;

4) №НП-0109 від 01.02.2016р.;

5) №НП-0160 від 02.02.2016р.;

6) №НП-0228 від 26.02.2016р.;

7) №НП-0234 від 27.02.2016р.;

8) №НП-0243 від 28.02.2016р.;

9) №НП-0259 від 29.02.2016р.

Згідно з пункту 1.1 Договорів Постачальник (ПАТ «Укрнафта» ) зобов'язувався передати у власність Покупця (ТОВ «АЛЬМАК ІНВЕСТ» ), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити нафтопродукти.

Згідно з п.4.2. Договорів товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеною у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до п.5.1. Договорів Покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в строк до 31 грудня 2016 року.

Номенклатура, кількість та ціна товару визначається в Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договорів).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.01.2016 до Договору №НП-0050 від 15.01.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки F виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 1000,000 тон за ціною 8000,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 000,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом №1 від 15.01.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки F виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 1000,000 тон за ціною 8000,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.02.2016р. до Договору №НП-0101 від 30.01.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас С вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 909,000 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 997 182,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас С вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 909,000 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 997 182,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.02.2016р. до Договору №НП-0103 від 31.01.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас А вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 909,000 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 997 182,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас А вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 909,000 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 997 182,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.02.2016 до Договору №НП-0109 від 01.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти:

- паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 762,234 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на суму 5 081 814,08 грн. (без ПДВ).

- паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 110,146 тон за ціною 6 667,00 грн. (без ПДВ) на суму 734 343,38 грн. (без ПДВ);

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас Є вид II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 31,843 тон за ціною 9 165,00 грн. (без ПДВ) на суму 291 841,10 грн. (без ПДВ).;

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас А вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 104,290 тон за ціною 9 165,00 грн. (без ПДВ) на суму 955 817,85 грн. (без ПДВ).;

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас С вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 129,537 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на суму 1 187 206,61 грн. (без ПДВ).;

а всього нафтопродуктів на загальну суму 9 901 227,62 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв:

- паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 762,234 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на суму 5 081 814,08 грн. (без ПДВ);

- паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду І код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, в кількості 110,146 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на суму 734 343,38 грн. (без ПДВ);

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас Є вид II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 31,843 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на суму 291 841,10 грн. (без ПДВ).;

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас А вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 104,290 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на суму 955 817,85 грн. (без ПДВ).;

- бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас Є вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 129,537 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на суму 1 187 206,61 грн. (без ПДВ).;

а всього нафтопродуктів на загальну суму 9 901 227,62 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 02.02.2016 до Договору № НП-0160 від 02.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки Є виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1000,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 8 000 400,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом № 1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки Є виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1000,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 8 000 400,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 26.02.2016 до Договору № НП-0228 від 26.02.2016 Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас А вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 122,000 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 1 341 756,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом №1 від 29.02.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО клас А вид 1 код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2, в кількості 122,000 тон за ціною 9165,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 1 341 756,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 27.02.2016 до Договору №НП-0234 від 27.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1200,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 480,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом №1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1200,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 480,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 28.02.2016 до Договору №НП-0243 від 28.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1200,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 480,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, що підтверджується актом №1 від 29.02.2016р. приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1200,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 480,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 29.02.2016р. до Договору №НП-0259 від 29.02.2016р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти паливо дизельне підвищеної якості (євро) марки С виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1200,000 тон за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 480,00 грн. (з ПДВ).

Зі сторони Продавця зобов'язання з передачі у власність товару виконані повністю, підтверджується актом №1 від 29.02.2016 приймання-передачі нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв паливо дизельне підвищеної - якості (євро) марки С виду II код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3, в кількості 1200,000 - за ціною 6667,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 9 600 480,00 грн. (з ПДВ).

Всього Продавцем поставлено нафтопродуктів на загальну суму 77 639 187,62 грн.

Зі сторони Покупця зобов'язання були виконані не в повному обсязі, грошові кошти останнім були перераховані 18.04.2017 тільки в сумі 9 966 000,00 грн. в рахунок погашення боргу за Договором № НП-0103 від 31.01.2016.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ «АЛЬМАК ІНВЕСТ» за поставлені нафтопродукти становить 67 673 187,62 грн.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2018р., позовну заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. прийнято позовну заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2018р. строк підготовчого засідання було продовжено на 30 днів за ініціативою суду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (вул. Левітана, буд. №414, м. Одеса, 65114), відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За клопотанням позивача судові засідання проводились в режимі відеоконференцзв'язку.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписи ч.2 ст.666 ЦК України встановлюють, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно вимог ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договорів поставки, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача палива не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з врахуванням часткової оплати в сумі 9 966 000,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 67 673 187,62 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2 870 084,78 грн. та інлфяційні в сумі 12 610 366,59 грн.

Досліджуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 870 084,78 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 2 870 084,78 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 12 610 366,59 грн., суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних в сумі 12 610 366,59 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу , які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

З врахуванням наведеного, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на оплату судового збору в сумі 616 700,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 79, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬМАК ІНВЕСТ» (вул. Левітана, буд. №414, м. Одеса, 65114, код 39824531) на користь публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. №3-5, м. Київ, 04053, код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» (вул. Монастирська, буд. №12, м. Полтава, 36000Ю, код 22525915) 67 673 187 (шістдесят сім мільйонів шістсот сімдесят три тисячі сто вісімдесят) грн. 62 коп. - основного боргу, 12 610 336 (дванадцять мільйонів шістсот десять тисяч триста тридцять шість) грн. 59 коп. - інфляційних, 2 870 084 (два мільйони вісімсот сімдесят тисяч вісімдесят чотири) грн. 78 коп. та судові витрати на оплату судового збору в розмірі 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський