Рішення

від 09.10.2018 по справі 0440/5742/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Справа № 0440/5742/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОГОЛ-АГРО до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю МОГОЛ-АГРО звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007441419 від 23.03.2018 року, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання - 391 249 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ МОГОЛ-АГРО не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його необгрунтованим. Як на підставу для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, контролюючий орган посилається на нереальність господарських операцій за договорами, укладеними між ТОВ МОГОЛ-АГРО та ТОВ Конрат Торг , ТОВ Ларго Сервіс . Однак, під час проведення перевірки позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та виконання зобов'язань за договорами між ТОВ МОГОЛ-АГРО із ТОВ Конрат Торг та ТОВ Ларго Сервіс до перевірки було надано усі первинні та бухгалтерські документи щодо факту придбання та подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зауважив, що здійснення господарських операцій під час податкової перевірки позивачем було доведено належним чином оформленими первинними документами, а також тим, що всі придбані товари своєчасно та в повному обсязі були оприбутковані ТОВ МОГОЛ-АГРО на підставі видаткових та податкових накладних, оплачені, та в подальшому використані у господарській діяльності ТОВ МОГОЛ-АГРО , що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків та отримання прибутку. Документи, складені за результатами здійснення вказаних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Крім того, зазначив, що на запит податкового органу позивачем було надано пояснення про те, яким чином здійснювались господарські операції, описана суть та зміст їх виконання, що також відображено і в Акті перевірки.

Зауважив, що фактично висновки податкового органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та, зокрема, відповідач посилається на податкову характеристику контрагентів. Проте, такі твердження податкового органу, на думку позивача, не підтверджено належними доказами, оскільки у податкового органу відсутні будь-які відомості про фіктивність контрагентів.

Також, зосередив увагу на тому, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

26.09.2018 року представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яка призначена до розгляду на 09.10.2018 року.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 14.02.2018 року №857, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до пп. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.02.2018 №1025-п, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ МОГОЛ-АГРО (код ЄДРПОУ 38114928) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Конрат Торг (код ЄДРПОУ 40510317) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, ТОВ Ларго Сервіс (код ЄДРПОУ 38450982) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 та подальшої їх реалізації.

За результатами перевірки складено Акт №11175/04-36-14-19/38114928 від 01.03.2018 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 260 833 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0007441419 від 23.03.2018 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання - 391 249 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, зазначеними в Акті перевірки та податковим повідомленням-рішенням, ТОВ МОГОЛ-АГРО подано скаргу до ДФС України від 13.04.2018. Рішенням ДФС від 29.05.2018 року вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В акті перевірки вказується наступне.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ Могол-Агро з ТОВ Конрат Торг (код ЄДРПОУ 40510317) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 на загальну суму 710 600 грн., в т.ч. ПДВ 118 433 грн., суми по взаємовідносинам з ТОВ Конрат Торг включено до складу податкового кредиту підприємства за вересень 2016 року у сумі 118 433 грн.

Згідно бази даних ЄРПН встановлено придбання ТОВ Могол-Агро у ТОВ Конрат Торг наступних товарів: селітра аміачна у кількості 22 т., амофос 12:52 у кількості 44 т.

В Акті вказано, що згідно бази даних ЄРПН ТОВ Конрат Торг з моменту державної реєстрації 26.05.2016 (період сто відсоткової реєстрації податкових накладних) не здійснював придбання селітри аміачної та амофосу.

Аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ Конрат Торг перевіряючими встановлено наступне: ТОВ Конрат Торг здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ Конрат Торг . Зокрема, придбані замінник молочного жиру, пакети пластикові, генератори, масло моторне, шини, ігрові набори, конструктори, труби, пиво, м'ясо куряче та інші, а реалізовано: фарбу, розчинники, аерозолі, грунт, муфти, окуляри, емаль інше. Тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Перевіряючими було встановлено, що по ланцюгу постачання здійснюється документальне оформлення очевидно нереальних господарських операцій з придбання товарів/послуг однієї номенклатури та реалізації зовсім іншої.

Також, згідно бази даних АІС Податковий Блок не встановлено придбання ТОВ Конрат Торг ТМЦ у нерезидентів.

Згідно поданих ТОВ Конрат Торг Декларацій з податку на додану вартість, починаючи з моменту державної реєстрації 26.05.2016р. - не встановлено придбання ТМЦ з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість, тобто відсутнє придбання товарів, робіт, послуг у неплатників ПДВ.

З Акту перевірки встановлено, що ТОВ Конрат Торг зареєстроване 26.05.2016 №13391020000012798 Сєвєродонецькою міською радою.

За основним місцем обліку - код 1226. Первомайська ОДПІ (Попаснянське відділення); стан платника 0 - основний платник; основний вид діяльності - 46.90 -неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника ПДВ № 405103110133 від 01.07.2016р.

Остання податкова звітність ТОВ Конрат Торг надана за березень 2017 року, починаючи з квітня 2017 року, підприємство не звітує до органів ДФС.

Декларація з податку на прибуток за 2016 рік не подана.

Фінансова звітність за 2016 рік не подавалась, у зв'язку з чим, неможливо встановити наявність основних засобів.

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ), поданого за III квартал 2016 року, на підприємстві працювало - 1 особа.

Згідно ЄРПН не встановлено залучення (оренди, послуг схову) засобів (приміщень) третіх осіб. Не встановлено місце зберігання придбаних та залишених на залишках товарів.

У ТОВ Конрат Торг відсутнє придбання товарів (робіт, послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг, навантажувальних та розвантажувальних послуг та інше, за відсутності реальної можливості їх виконання власними силами.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень перевіряючими було встановлено, що ТОВ Конрат Торг є фігурантом у кримінальному провадженні №42017000000003630 за ознаками злочину, передбаченого ст.209 КК України та у кримінальному провадженні №42017000000000536 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст. 209, ч.2 ст. 205 КК У країни.

Враховуючи вищевикладене, перевіряючі дійшли висновків про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово - господарських операцій між ТОВ Могол-Агро та ТОВ Конрат Торг у вересні 2016 року на суму податкового кредиту 118 433 грн.

Також, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини між ТОВ Могол-Агро та ТОВ Ларго Сервіс (код ЄДРПОУ 38450982) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 на загальну суму 854 400 грн., в т.ч. ПДВ 142 400 грн., суми по взаємовідносинам з ТОВ Ларго Сервіс включено до складу податкового кредиту підприємства за листопад 2016 року у сумі 142 400 грн.

Перевіряючими згідно бази даних ЄРПН встановлено придбання ТОВ Могол-Агро у ТОВ Ларго Сервіс наступних товарів: жатка КМС-6 у кількості 2 шт. на суму 854400 грн. у т.ч. ПДВ 142 400 грн.

Відповідно до податкових накладних, наданих до перевірки, ТОВ Могол-Агро було придбано: Жатка КМС-6 у кількості 1шт. на суму 384000 у т.ч. ПДВ 76800 грн., та Жатка ПСП-8 у кількості 1шт. на суму 328000 грн. у т.ч. ПДВ 65600 грн.

Розрахунки коригування до податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ Могол- Агро контрагентом ТОВ Ларго Сервіс , відсутні.

Згідно аналізу бази даних ЄРПН - ТОВ Ларго Сервіс не здійснювало придбання жаток КМС-6 та ПСП-8.

Аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ Ларго Сервіс перевіряючими встановлено наступне: ТОВ Ларго Сервіс здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ Ларго Сервіс . Зокрема, придбані вантажні та легкові автомобілі, послугу доступу до інтернет, послуги зберігання авто та інші, а реалізовано: труби, підшипники, болти, емаль, насоси, вентилятори, пісок інше. Тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Тобто, по ланцюгу постачання здійснюється документальне оформлення очевидно нереальних господарських операцій з придбання товарів/послуг однієї номенклатури та реалізації зовсім іншої.

Також, згідно бази даних АІС Податковий Блок не встановлено придбання ТОВ Ларго Сервіс вищезазначених ТМЦ у нерезидентів.

Згідно поданих ТОВ Ларго Сервіс Декларацій з податку на додану вартість, починаючи з моменту державної реєстрації від 15.10.2012р., перевіряючими не встановлено придбання ТМЦ з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість, тобто відсутнє придбання товарів, робіт, послуг у неплатників ПДВ.

Згідно бази даних АІС Податковий Блок : ТОВ Ларго Сервіс зареєстроване 15.10.2012 №10701020000047730 Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві.

За основним місцем обліку - 2655.ДПІ у Печерському районі ТУ ДФС у м.Києві; стан платника 0 - основний платник; основний вид діяльності - 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; свідоцтво платника ПДВ № 384509826556 від 30.03.2016р.

Остання податкова звітність ТОВ Ларго Сервіс надана за листопад 2016 року, починаючи з грудня 2016 року, підприємство не звітує до органів ДФС.

Декларація з податку на прибуток за 2016 рік не подана.

Фінансова звітність за 2016 рік не подавалась, у зв'язку з чим, неможливо встановити наявність основних засобів, згідно поданої фінансової звітності за 2015 рік - у підприємства відсутні основні засоби.

ТОВ Ларго Сервіс податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за IV квартал 2016 не подавався; згідно поданого звіту за III квартал 2016 року на підприємстві працювало 2 особи.

Згідно ЄРПН не встановлено залучення (оренди, послуг схову) засобів (приміщень) третіх осіб. Не встановлено місце зберігання придбаних та залишених на залишках товарів.

У ТОВ Ларго Сервіс відсутнє придбання товарів (робіт, послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг, навантажувальних та розвантажувальних послуг та інше, за відсутності реальної можливості їх виконання власними силами.

В Акті зазначено, що відповідно до наданих до перевірки платіжних доручень, ТОВ Могол-Агро було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Ларго Сервіс № 26000080807633, відкритий у ПАТ "Сбербанк", грошові кошти за поставлені ТМЦ у сумі 854400,00 грн. Однак, згідно бази даних АІС Податковий Блок у ТОВ Ларго Сервіс , починаючи з моменту державної реєстрації 15.10.2012 року, було відкрито інші розрахунки.

Відповідно до наданої на запит перевіряючого відповіді від 19.02.2018 року № 10, у ТОВ Могол- Агро відсутні паспорти та технічна документація на придбані ТМЦ.

На підставі наведеного, перевіряючими встановлено, що ТОВ Могол-Агро було завищено розмір податкового кредиту на суму 260 833 грн., у т.ч.:

по взаємовідносинам з ТОВ Конрат Торг у вересні 2016 року у сумі 118 433 грн.;

по взаємовідносинам з ТОВ Ларго Сервіс у листопаді 2016 року у сумі 142 400 грн.

Враховуючи вищезазначене, перевіряючі дійшли висновків, що договори, укладені між ТОВ Могол-Агро з ТОВ Ларго Сервіс , ТОВ Конрат Торг , мали формальний характер і не передбачали настання економічного ефекту та не несли економічної складової та використані для штучного завищення податкового кредиту.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з прямих матеріальних витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг є складовим елементом витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Відповідно до п. 138.2 цієї статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділомзазначеного Кодексу.

Відповідно доп.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виговленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства (установи), від імені якого складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

З матеріалів справи встановлено, що 23 вересня 2016 року між ТОВ МОГОЛ - АГРО та ТОВ Конрат Торг було укладено Договір поставки № 94 на придбання мінеральних добрив: амофосу 12:52 у кількості 44 тони та аміачної селітри у кількості 22 тони. Добрива за даним договором відвантажувались 27.09.2016 р. та 28.09.2016 р., про що свідчать видаткові накладні №№ КТ-0000286, КТ-0000288 та КТ-0000289, а також підписані сторонами товарно-транспортні накладні №№ 213, 215, 216.

Вартість доставки добрив включалась у їх ціну та здійснювалась транспортом продавця.

Оплата за Договором № 94 проводилась частинами 17.10.2016 р., 18.10.2016 р., 04.11.2016р. та 08.11.2016р.

Судом з'ясовано, та підтверджено матеріалами справи, що придбані добрива використовувались ТОВ МОГОЛ - АГРО для вирощування сільськогосподарської продукції, зокрема, амофос 12:52 було використано у 2016 році частково під посів озимої пшениці, частково при проведенні зяблевої оранки грунту. Аміачна селітра зберігалась на складі у с. Свиридове та була використана для підживлення ґрунту навесні 2017 року.

Крім того, 30 листопада 2016 року ТОВ МОГОЛ - АГРО придбало у ТОВ Ларго Сервіс дві жатки: для соняшнику (ПСП-8) та кукурудзи (КМС-6) за видатковими накладними № ЛС-00054 та №ЛС-00055.

Доставку обладнання на склад ТОВ МОГОЛ - АГРО забезпечував продавець власним або орендованим транспортом.

З матеріалів справи судом встановлено, що технічна документація на зазначені жатки була відсутня, оскільки, як було з'ясовано судом, вони були раніше вживані, точна дата їх виготовлення позивачу не відома через те, що маркувальні таблички не читабельні. Проте обладнання було відреставроване продавцем і на момент придбання знаходилось у справному придатному до використання стані.

Оплата за обладнання була проведена у день його відвантаження, а саме 30.11.2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що у 2016 році жатки були введені у експлуатацію і по сьогоднішній день обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 104 Машини та обладнання .

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що для зберігання запасів, продукції та обладнання ТОВ МОГОЛ - АГРО має орендований склад за адресою: Дніпропетровська обл., с. Свиридове, вул. Дзержинського, 42. Штатна чисельність працівників ТОВ МОГОЛ - АГРО у 2016 році становила 10 осіб.

В свою чергу, вказані господарські операції підтверджені долученими до матеріалів справи належним чином складеними бухгалтерськими та первинними документами щодо факту придбання та подальшого використання приданого товару у власній господарській діяльності (копія Договору поставки від 23.09.2016; копія видаткової накладної від 27.09.2016; копія товарно-транспортної накладної від 27.09.2016; копія видаткової накладної від 28.09.2016; копія товарно-транспортної накладної від 28.09.2016; копія видаткової накладної від 28.09.2016; Копія товарно-транспортної накладної від 28.09.2016; копія видаткової накладної від 30.11.2016; копія видаткової накладної від 30.11.2016; копія накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.09.2016; копія накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.09.2016, копія накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 25.10.2016; копія накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.03.2016; копія платіжного доручення від 18.10.2016; копія платіжного доручення від 17.10.2016; копія платіжного доручення від 17.10.2016; копія платіжного доручення від 04.11.2016; копія платіжного доручення від 08.11.2016; копія платіжного доручення від 30.11.2016; копія платіжного доручення від 30.11.2016; копія рахунку-фактури від 28.09.2016; копія рахунку-фактури від 27.09.2016; копія рахунку-фактури від 28.11.2016; копія рахунку-фактури від 28.11.2016; копія акту приймання-передачі від 01.12.2016; копія акту приймання-передачі від 01.12.2016; копія договору оренди складу від 01.01.2016; копія акту прийому-передачі в оренду складу від 01.01.2016; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.04.2014; копія відомостей по амортизації за період з січня 2016 по грудень 2017 року; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 2082 за 2016 рік; копія аналізу рахунку 2082 за 2016 рік; копія аналізу рахунку 801 за 2016 рік; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 2082 за 2017 рік; копія аналізу рахунку 801 за 2017 рік; копія аналізу рахунку 801 за 2017 рік; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2016 рік; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 2017 рік; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку 1521 за 2016 рік; копія аналізу рахунку 1521 за 2016 рік).

Судом також під час судового розгляду було встановлено, що ТОВ МОГОЛ-АГРО дійсно придбало у ТОВ Ларго Сервіс одну Жатку КМС-6 та одну жатку ПСП-8, що було зазначено у відповіді підприємства ТОВ МОГОЛ-АГРО № 10 від 19.02.2018 року та відображено в Акті перевірки. Разом з тим, як було з'ясовано, ТОВ МОГОЛ-АГРО придбало у ТОВ Ларго Сервіс вищевказані жатки не в новому стані, а в якості вживаного товару, а тому є можливим той факт, що ТОВ Ларго Сервіс не здійснював купівлю вищевказаних жаток за вказаний в Акті період, так як вони вже давно були в нього, а ТОВ МОГОЛ-АГРО не має паспортів та технічної документації на придбані ТМЦ, оскільки вказані жатки являються не новими та вживаними. Наявність жаток у позивача підтверджується фотокопіями зробеними з місця зберігання та використання жаток КМС-6 та ПСП-8, долученими до матеріалів справи та дослідженими судом.

Відповідно до підпункту 20.1.13. ПК України контролюючі органи мають право: доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем проводилась документальна виїзна перевірка, проте, як було вставнолено судом та не спростовано представником відповідача, посадові особи відповідача не виїжджали на об'єкти позивача. Враховуючи вищевказане та той факт, що позапланова документальна перевірка була виїзною, то інспектор мав можливість та повноваження самостійно встановити наявність придбаних жаток на місці їх зберігання, але останній не скористався такою можливістю та зробив висновок про відсутність придбання жаток, що, в свою чергу, не підтверджено належними доказами.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на те, що відповідно до наданих до перевірки платіжних дорученнях ТОВ МОГОЛ-АГРО було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Ларго Сервіс № 26000080807633, відкритий у ПАТ Сбербанк , грошові кошти за поставлені ТМЦ у сумі 854400,00 грн., проте відповідно до бази даних АІС Податковий блок у ТОВ Ларго Сервіс , починаючи з моменту державної реєстрації 15.10.2012 року, вказаного банківського рахунку у ТОВ Ларго Сервіс не було, а отже ТОВ МОГОЛ-АГРО перерахував кошти на розрахунковий рахунок, який не належить ТОВ Ларго Сервіс , суд з цього приводу зазначає наступне.

Судом під час судового розгляду справи з'ясовано, що ТОВ МОГОЛ-АГРО проводило розрахунки на той банківський рахунок, який був виставлений продавцем товару, тобто ТОВ Ларго Сервіс . В свою чергу, суд зазначає, що ТОВ МОГОЛ-АГРО не зобов'язано перевіряти реальність відкритих контрагентом рахунків, в тому числі, з огляду на те, що відбувся взаємний залік вимог та ТОВ МОГОЛ-АГРО отримало одну Жатку КМС-6 та одну жатку ПСП-8.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з ТОВ Конрат Торг , ТОВ Ларго Сервіс є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладеного правочину.

Крім того, відповідачем не спростовано того, що отриманий від контрагентів товар використано в господарській діяльності, в результаті чого досягнуто економічних результатів, які в установленому податковим законодавством порядку були задекларовані.

В Акті перевірки відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій ТОВ МОГОЛ-АГРО з його контрагентами, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про можливі порушення, які вчиняються його контрагентами.

Фактично висновки податкового органу зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та, зокрема, податковий орган посилається на податкову характеристику контрагентів.

Проте, такі твердження податкового органу не підтверджено належними доказами, оскільки контролюючим органом не надано до суду будь-які відомості про фіктивність контрагентів.

Окрім того, контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати ТОВ МОГОЛ-АГРО податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані ТОВ МОГОЛ-АГРО його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки, як було з'ясовано під час судового розгляду, контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

Твердження контролюючого органу про аналіз даних реєстру податкових накладних, згідно з яким у періоді, що перевірявся, контрагенти позивача не придбавали товари, які в подальшому поставлено ТОВ МОГОЛ-АГРО , є необгрунтованими з огляду на наявність необхідних первинних документів, що, в свою чергу, підтверджують походження такого товару, а також відсутність доказів дослідження контролюючим органом всього періоду діяльності контрагентів з метою виявлення фактів придбання даних ТМЦ в інші періоди, ніж період перевірки ТОВ МОГОЛ-АГРО .

Щодо посилання відповідача на відсутність матеріальних та технічних ресурсів у контрагентів позивача, слід зазначити, що такі посилання могли б слугувати підставою для висновку про нереальність вищевказаних господарських операцій лише у разі декларування сторонами договору постачання ТОВ МОГОЛ-АГРО від ТОВ Конрат Торг та ТОВ Ларго Сервіс товарів власного виробництва. Проте, таких умов ані вищезазначені договори, ані інші первинні документи, ані пояснення позивача не містять.

Отже, посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником послуги (робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обгрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними товариствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що відносини позивача з контрагентами свідчать про протиправне формування податкової вигоди є безпідставними.

Разом з тим, посилання податкового органу в Акті перевірки на отриману податкову інформацію стосовно того, що ТОВ Конрат Торг є фігурантом у кримінальних провадженнях, як на факт безтоварності господарських операцій, є неправомірними, оскільки зазначені кримінальні провадження порушено не стосовно посадових осіб ТОВ МОГОЛ- АГРО , крім того, відсутнє відповідне рішення суду, що набрало законної сили у кримінальних провадженнях, яке би встановлювало певні факти фіктивності контрагентів позивача або безтоварність вчинених правочинів.

Суд звертає увагу на те, що, на даний час, вироку щодо реєстрації підприємств- контрагентів на підставних осіб до матеріалів справи відповідачем не додано, а отже винуватість у встановленому законом порядку не доведено.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії, в якому, зокрема, зазначено: "71 Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

19 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 806/4988/13-а, адміністративне провадження №К/9901/3749/18 (ЄДРСРУ № 74768444) проводив аналіз реальності господарської діяльності в призмі порушеної кримінальної справи відносно контрагента платника податків.

Суд підкреслив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судами також обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на наявність порушеної кримінальної справи відносно контрагента за фактом створення фіктивного підприємства (ст. 205 Кримінального кодексу України), оскільки будь яких доказів в підтвердження такого доводу відповідачем надано не було, як не було надано і відповідного вироку по такій справі.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Натомість, висновки в Акті перевірки №11175/04-36-14-19/38114928 від 01.03.2018 фактично ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно контрагентів - ТОВ Конрат Торг та ТОВ Ларго Сервіс

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МОГОЛ-АГРО до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007441419 від 23.03.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МОГОЛ-АГРО (код ЄДРПОУ 38114928) судові витрати у розмірі 5868,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 19.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_2