Рішення

від 05.11.2018 по справі 279/4248/16-ц

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4248/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2018 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Подвисоцькій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кобилинського О.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 березня 2013 року його було прийнято на посаду лісника обходу №25 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК", 03 листопада 2014 року переведено на посаду майстра лісу обходу №25 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК". Наказом директора підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" №55-К від 02.08.2016 року його звільнено із займаної посади у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, відповідно до п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці від 03.08.2016 року. Вважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам Кодексу законів про працю України та статті 43 Конституції України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов та просили його задовольнити, а також визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення, поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.

Представник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Пояснив, що ОСОБА_1 звільнений із посади майстра лісу обходу №3 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК" у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором.

Проаналізувавши надані у судовому засіданні пояснення сторін спору в їх сукупності з наданими сторонами письмовими доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 2 ч.1 ст. 232 Кодексу законів про працю України передбачено, що безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 15 березня 2013 року ОСОБА_1 наказом №26-к прийнято на посаду лісника обходу №25 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК" (а.с.29) та 03 листопада 2014 року загальним наказом №178 про результати атестації лісників, майстрів лісу затверджено результати атестації та ОСОБА_1 переведено на посаду майстра лісу по Бовсунівському лісництву (а.с.27-28).

Наказам №65/1 від 09.06.2016 року директора "Лугинського держлісгоспу АПК" Бегійовича І.З., за неналежне виконання службових обов'язків по охороні лісових масивів Бовсунівського лісництва майстру лісу ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.31).

Згідно з наказом № 55-К від 02.08.2016 року ОСОБА_1 звільнено із посади майстра лісу обходу №3 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК" у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором (а.с.30).

Зміст наказу № 55-К від 02.08.2016 року директора "Лугинського держлісгоспу АПК" Бегійовича І.З. містить посилання на повторне проведення ревізії в обході №3 Бовсунівського лісництва 21.07.2016 року, під час якої виявлено ряд недоліків по охороні, захисту лісу, а також у веденні лісогосподарської діяльності, а саме: невстановлені знаки з техніки безпеки при розробці лісосіки; по периметру ділянок, які були розроблені в минулих роках, не прибрані та неспалені порубкові решткт; при розробці ділянок частково пошкоджені сироростучі дерева; в обході №3 Бовсунівського лісництва має місце декілька випадків самовільних порубок на загальну суму 153797, 21 гривень.

Актом ревізії від 21.07.2016 року в обході №3 Бовсунівського лісництва виявлені наступні недоліки: при проведенні рубки СРС-16р в кв 18 від 33 невстановлені попереджувальні та забороняючі знаки з техніки безпеки; в кварталі 30 від 52 рубка СРС-15р. валка дерев була здійснена на стінку лісу і порубочні рештки не убрані та залишені за межами ділянки; в кварталі 30 від 51 рубка СРС-15р. навколо ділянки порубочні рештки складені в кучі та залишені; при розробці ділянки СРВ-16р. в кв 30 від 34 було пошкоджено сироростучі дерева породи хвоя, не до припинення росту (а.с.39).

З цього приводу судом у відповідача неодноразово витребовувалися документи, зокрема акти про прийняття ОСОБА_1 вищенаведених ділянок після переведення його на посаду майстра лісу Бовсунівського лісництва, однак відповідач їх не надав до суду, а лише надано акт огляду місць використання лісових ресурсів від 07.03.2016 року (а.с.130), зі змісту якого вбачається, що проведено візуальний огляд кварталу 30, номер відділу ділянки 34 - рубку проведено своєчасно та за правилами рубок догляду, стан лісорубки задовільний. Інших актів, які вказані в наказі № 55-К від 02.08.2016 року на підтвердження звільнення, відповідачем суду не надано.

31 жовтня 2014 року затверджено посадову інструкцію майстра лісу, з якою позивача ознайомлено 31.10.2014 року , а переведений ОСОБА_1 на посаду майстра лісу обходу №25 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК" 03 листопада 2014 року, який в судовому засіданні не визнав наявного в посадовій інструкції підпису як його особистого (а.с.60-61).

Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у ст.19 Цивільного кодексу України, за якими суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За вимогами ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Положенням статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст.83 Цивільного кодексу України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що між сторонами мають місце трудові правовідносини (трудовий спір), які мають регулюватися положеннями ст.ст.19, 43 Конституції України та ст.ст.2, 5-1, 36, 40, 139, 142, 147, 221, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Таке гарантоване Конституцією України право громадян на працю знаходить своє підтвердження і в положеннях ст.5-1 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається із встановлених обставин спору, позивач був звільнений відповідачем із займаної посади з посиланням, як на правову підставу такого свого рішення, на положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. З огляду на зміст якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Позаяк, зміст наказу № 55-К від 02.08.2016 року директора "Лугинського держлісгоспу АПК" Бегійовича І.З., за яким позивача було звільнено з роботи, а також отримані у справі письмові докази, не дають підстав для висновку про відповідність такого наказу директора відповідача вимогам закону, а саме про правомірність звільнення позивача з роботи.

Обставина невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також застосування з цього приводу до нього директором дисциплінарного чи громадських стягнень, свого підтвердження належними та допустимими доказами в судовому засіданні не знайшли.

Стосовно причетності ОСОБА_1 до незаконної порубки, на які в обгрунтування вказаних обставин посилається відповідач, суд відноситься критично, зважаючи на те, що викладені в них обставини не знайшли свого належного підтвердження у судовому засіданні.

Більше того, у суду маються сумніви щодо об'єктивності обставин їх складання у визначені в них дати часу, зважаючи, що 31 жовтня 2014 року затверджено посадову інструкцію майстра лісу, з якою позивача ознайомлено 31.10.2014 року , ще до переведення на посаду майстра лісу обходу №25 Бовсунівського лісництва "Лугинського держлісгоспу АПК", зокрема переведено позивача - 03 листопада 2014 року . Такий сумнів суду ще більше підтверджується, якщо звернути увагу на суперечливість обставин, викладених в акті ревізії від 21.07.2016 року в обході №3 Бовсунівського лісництва та зазначених даних з цього питання у наказі № 55-К від 02.08.2016 року директора "Лугинського держлісгоспу АПК" Бегійовича І.З., яким позивача звільнено, що вказує на невідповідність останнього об'єктивним обставинам справи.

Також позивачем порушено передбачений ст.149 Кодексу законів про працю України порядок застосування дисциплінарного стягнення і в тому числі в частині вимоги від ОСОБА_1 перед застосуванням до нього дисциплінарного стягнення особистого пояснення по факту порушень, які він вважав встановленими і на підставі яких ним власне і було застосовано таке дисциплінарне стягнення.

Крім того, під систематичним невиконанням трудових обов'язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому маються на увазі саме стягнення, передбачені законодавством, які не погашені строком давності, зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця заходи.

Відповідач, посилаючись на систематичне невиконання трудових обов'язків ОСОБА_1, на переконання суду, їх належним чином не довів.

Слід також відмітити, що отримані у справі докази не дають підстав стверджувати, що при обранні вказаного виду дисциплінарного стягнення, а саме догани роботодавець намагався будь-яким чином об'єктивно з'ясувати наявність проступків, розмір заподіяної ними шкоди, обставини, за яких вони були вчинені, та попередню роботу позивача з тим, щоб врахувати їх при застосуванні зазначеного дисциплінарного стягнення.

Все викладене у своїй сукупності вказує на системне порушення відповідачем вимог чинного трудового законодавства, що передувало звільненню з роботи позивача і що вказує на незаконність винесених ним розпоряджень про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягненя, звільнення його з роботи та правомірність оскарження таких дій позивачем з огляду на положення ст.40 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, відповідачем порушено положення ст. 19 Конституції України в тім, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і що у свою чергу призвело до порушення трудових прав позивача, які підлягають судовому захисту, як того вимагають положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та мають бути поновлені.

Судом також проведено аналіз трудових правовідносин між позивачем і роботодавцем (відповідачем), а саме: прийом на роботу, переведення, а також звільнення. Зокрема суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 прийнято на посаду лісника обходу №25 Бовсунівського лісництва з 15.03.2013 року (а.с.29), переведено на посаду майстра лісу обходу №25 Бовсунівського лісництва (трудова, наказ а.с.6, 27), звільнено з посади майстра лісу обходу №3 Бовсунівського лісництва (а.с.30).

Отже, суду не надано жодного належного доказу про переведення ОСОБА_1 на посаду майстра лісу обходу №3 Бовсунівського лісництва, з якої його й звільнено. Це також стверджує про незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади, на яку він не був прийнятий чи переведений.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який вирішує трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що судом встановлено обставину незаконності звільнення позивача з роботи, він підлягає поновленню на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Період вимушеного прогулу слід обраховувати таким чином з 02.08.2016 по день ухвалення судом рішення у даній справі (05.11.2018 року), оскільки в частині поновлення на роботі воно підлягає негайному виконанню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п.5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Відповідно до довідки "Лугинського держлісгоспу АПК" середній заробіток майстра лісу становить за 2016 рік - 121 грн 63 коп, за 2017 рік - 153 грн 40 коп, за 2018 рік - 219 грн 67 коп.

Кількість робочих днів за період з 02 серпня 2016 року до 05 листопада 2018 року становить:

з 02.08.2016 р. - 31.12.2016 р.: 107 робочих днів х 121 грн. 63 коп = 13014 грн. 41 коп.;

з 01.01.2017 р. - 31.12.2017 р.: 248 робочих днів х 153 грн. 40 коп = 38043 грн. 20 коп.;

з 01.01.2018 р. - 05.11.2018 р.: 211 робочих днів х 219 грн. 67 коп = 4635 грн. 37 коп.

Звідси розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без врахування сплати податків та обов'язкових платежів становить: 97407 (дев'яносто сім тисяч чотириста сім) гривень 98 копійок.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 Кодексу законів про працю України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Судом встановлено, що в порушення охоронюваних законом прав ОСОБА_1 звільнення відбулося без дотримання вимог законодавства України, що є неприпустимими та завдало позивачу моральну шкоду. Після незаконного звільнення позивач нервував, переживав, звертався за консультаціями до юристів, був вимушений звернутися з позовом до суду. Обставини на які посилався позивач, та які суд вважав доведеними, свідчать про порушення його прав, що як наслідок завдало переживань, нервових потрясінь, ставило у скрутне становище його сім'ю, негативно вплинуло на її добробут. Така протиправна поведінка відповідача призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. З цих підстав можна зробити висновок, що ОСОБА_1 завдана моральна шкода, розмір якої суд визначає у сумі 5000 гривень, яка відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст.141 ч.2 п.1 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.40, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.43 Конституції України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" № 55-к від 02.08.2016 р. про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в підприємстві "Лугинський держлісгосп АПК" у обході № 25 Бовсунівського лісництва на посаді майстра лісу.

Стягнути з підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" на користь ОСОБА_1 - 97407 (дев'яносто сім тисяч чотириста сім) гривень 98 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без врахування сплати податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" на користь ОСОБА_1 - 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" на користь держави - 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судового збору.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Повне рішення виготовлено 15 листопада 2018 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: підприємство "Лугинський держлісгосп АПК", місцезнаходження - 11301, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Базарна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 37799341.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області В. П. Коренюк