Рішення
від 26.10.2018 по справі 808/1708/17
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року (о 12 год. 05 хв.)Справа № 808/1708/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Державний інститут по проектуванню промислових підприємств

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Державний інститут по проектуванню промислових підприємств (далі - ДП ДІПРОПРОМ , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.03.2017 №0003151402, №0003161402, №000317402, №0003181402.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та відповіді на заперечення (вх. №4520 від 12.02.2018) зазначає, що що по укладеним договорам з ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект та отриманим від вказаних суб'єктів господарювання роботам/послугам, позивачем надано перевіряючим повний пакет документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, та відповідають нормативним вимогам, в контексті застосування цих документів, як підстави для бухгалтерського та податкового обліку підприємства господарських операцій по отриманню відповідних послуг (Договорів, технічних завдань, календарних планів, кошторисів, актів виконаних робіт, проектів, тощо) та оплати Позивачем виконаних послуг. Вказує, що відповідач безпідставно робив висновки стосовно невідповідності підписів на отриманій від контрагентів проектній документації підписам осіб, що виконували вказані роботи, адже працівники відповідача не є експертами-почеркознавцями, та не проводили почеркознавчу експертизу вказаних проектів, тому такі їх висновки є нічим іншим, ніж припущенням, не підтвердженим належними засобами доказування. Також, зазначає, що висновки відповідача про те, що деякі проекти по складу абсолютно ідентичні один з одним, а об'єкти є різними, зроблені виключно на припущеннях, адже посадові особи органів ДФС, що проводили перевірку не проводили експертиз з цього приводу та не є експертами в області проектування. Також, не згоден з висновками про те, що виконавцями проектних робіт є працівники ДП ДІПРОПРОМ , вважає такі висновки припущеннями та зазначає, що в штампах проектів зазначаються лише прізвища виконавців без зазначення ім'я та по-батькові, не зазначається в штампах і ідентифікаційний код особи, таким чином, ототожнення працівників товариств-субпідрядників з працівниками позивача лише по прізвищах є припущенням відповідача. Припущеннями відповідача також, на думку позивача, є і висновки щодо відсутності реального виконання робіт з тієї підстави, що засновниками ТОВ Гіпропром є працівники ДП ДІПРОПРОМ , адже діючим законодавством не забороняється участь працівників ДП ДІПРОПРОМ у заснуванні інших юридичних осіб, і сам по собі факт наявності таких засновників у контрагента не робить отримані роботи не чинними та не здійсненими. Також зауважує, що за висновками органу ДФС про те, що у постачальників ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення. При цьому, зазначає, що факт наявності персоналу з відповідною кваліфікацією підтверджувалося субпідрядниками письмово на адресу органу ДФС, а транспортні засоби та складські приміщення взагалі не потрібні для виконання проектних робіт. Посилається на приписи Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та вважає, що відповідачем під час здійснення перевірки були проігноровані надані позивачем документи, які доводили реальність здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у свою чергу - неправомірність донарахування податкових зобов'язань за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно з нормами податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення проти адміністративного позову (вх. №2112 від 26.07.2017), у яких пояснює, що в ході перевірки не підтверджено наявність надання проектних послуг ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект на адресу ДП ДІПРОПРОМ на підставі того, що в проектній документації наявні технічні та механічні виправлення, наклеювання, підклеювання;більшість підписів виконано однією особою; деякі проекти по складу абсолютно ідентичні один з одним, хоча повинні характеризувати різні об'єкти; виконавцями проектних робіт є працівники ДП ДІПРОПРОМ ; в проектних роботах відсутні дати їх складання; у проектних роботах як виконавці зазначені прізвища осіб, яких не можливо ідентифікувати; ОСОБА_3, який є працівником ТОВ ПКФ Промпроект є пов'язаною особою з ОСОБА_4- директором ДП ДІПРОПРОМ ; засновниками ТОВ Гіпропром є працівники ДП ДІПРОПРОМ ; у постачальників ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення, тощо. Враховуючи викладене, вважає, що ГУ ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 17.01.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 12 лютого 2018 року.

Згідно з ухвалою суду від 12.02.2018 підготовче провадження відкладене на 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року та 28 березня 2018 року представником відповідача надано суду письмові пояснення (вх. №8448, 10194).

Відповідно до ухвали від 15.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 15 травня 2018 року.

15 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

Для надання можливості сторонам надати докази 15 травня 2018 року розгляд справи було відкладено на 14 червня 2018 року.

Представником відповідача надано до матеріалів справи пояснення від 13.06.2018 №654/08-01-10-03

14 червня 2018 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 05 липня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 05.07.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 24 вересня 2018 року.

Відповідно до Наказу від 18.09.2018 №57 Про відрядження суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі з 23.09.2018 по 25.09.2018. Наступне судове засідання призначено на 16 жовтня 2018 року.

16 жовтня 2018 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 22 жовтня 2018 року та до 26 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткові усні пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та поясненнях щодо результатів експертизи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ДП ДІПРОПРОМ зареєстроване 28.12.2002, дата запису 30.03.2005, номер запису 1 103 120 0000 004466.

Відповідно до статуту ДП ДІПРОПРОМ засноване на державній власності, належить до сфери управління міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; Код КВЕД 81.30 Надання ландшафтних послуг; Код КВЕД 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; Код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури (основний); Код КВЕД 72.11 Дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій; Код КВЕД 74.20 Діяльність у сфері фотографії.

ДП ДІПРОПРОМ має ліцензії, зокрема, серія АВ № 587919 від 01.07.2011, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком); № 14014687 від 01.10.2014 - Державна генеральна ліцензія на проектну діяльність, ліцензіар - Комітет по справах будівництва та житлово-комунального господарства Міністерство регіонального розвитку Республіки Казахстан.

У період з 13.01.2017 по 09.02.2017 на підставі наказу від 30.12.2016 №1355 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2016, за результатами якої складено Акт № 84/08-01-14-02/32343302 від 02.03.2017.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

1) п.134.1 ст.134, п.135.1 п.135.2,п.135.4.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2,п.138.4, п.138.6, п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015) ДП ДІПРОПРОМ занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 1 235 555,00 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік у сумі 157 989,00 грн., 2014 рік - 113 400,00 грн., 2015 рік - 540 941,00 грн., 3 квартали 2016 року - 423 225,00 грн.

2) пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14, пп. 153.3.1, пп. 153.3.2, п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції до 01.01.2015), п. 11.1 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності від 21.09.2006 № 185-V, п. 3 Постанови КМУ від 23.02.2011 № 138, п. 1 Постанови КМУ від 30.12.2015 № 1156, призвели до заниження ДП ДІПРОПРОМ частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 в сумі 2 430 451,00 грн. у тому числі по періодах: 1 квартал 2013 року у сумі 40 725,00 грн., 2 квартал 2013 року у сумі 14 400,00 грн., 3 квартал 2013 року у сумі 18 075,00 грн., 4 квартал 2013 року у сумі 48 528,00 грн., 1 квартал 2014 року у сумі 10 050,00 грн., 2 квартал 2014 року у сумі 6 113,00 грн., 3 квартал 2014 року у сумі 25 575,00 грн., 4 квартал 2014 року у сумі 52 726,00 грн., 1 квартал 2015 року у сумі 13 125,00 грн., 2 квартал 2015 року у сумі 107 363,00 грн., 3 квартал 2015 року у сумі 151 297,00 грн., 4 квартал 2015 року у сумі 179 000,00 грн., 1 квартал 2016 року у сумі 854 813,00 грн., 2 квартал 2016 року у сумі 571 125,00 грн., 3 квартал 2016 року у сумі 337 500,00 грн.

3) ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ст.1, ст.2, ст.3 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, у тому числі по періодах: за 2013 рік - р.25 податкової декларації з податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 288 362 грн.: січень 2013 року -30 000,00 грн.; лютий 2013 року -14 300,00 грн.; березень 2013 року - 87 646,00 грн.; квітень 2013 року - 20 333,00 грн.; травень 2013 року - 25 498,00 грн.; червень 2013 року - 7 824,00 грн.; липень 2013 року - 6 400 грн.; серпень 2013 року - 12 800,00 грн.; вересень 2013 року -9 819,00 грн.; жовтень 2013 року - 13 051,00 грн.; листопад 2013 року -10 400,00 грн.; грудень 2013 року - 50 291,00 грн.; за 2014 рік - р.25 податкової декларації з податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 95 860,00 грн.: січень 2014 року - 6 800,00 грн.; березень 2014 року - 5 203,00 грн.; квітень 2014 року - 5 972,00 грн.; липень 2014 року -10 779,00 грн.; серпень 2014 року - 3 304,00 грн.; вересень 2014 року -7 291,00 грн.; жовтень 2014 року - 10 778,00 грн.; листопад 2014 року - 19 639,00 грн.; грудень 2014 року - 26 094,00 грн.; за 2015 рік - р.25 податкової декларації з податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 598 439 грн.: січень 2015 року - 9 033,00 грн.; березень 2015 року - 7 934,00 грн.; травень 2015 року - 46 225 грн.; липень 2015 року - 44 018,00 грн.; серпень 2015 року - 294 246 грн.; грудень 2015 року - 196 983,00 грн.; за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 - р.18.1 податкової декларації з податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 547 514 грн.: Січень 2016 року - 80 850,00 грн.; Лютий 2016 року - 114 000,00 грн.; Березень 2016 року - 33 100,00 грн.; Квітень 2016 року - 62 100,00 грн.; Травень 2016 року - 90 200,00 грн.; Липень 2016 року - 75 271,00 грн.; Серпень 2016 року - 91 993,00 грн.

4) Завищення р. 24 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у тому числі по періодах: Червень 2015 року - 75 824,00 грн., Вересень 2015 року - 36 970,00 грн., Жовтень 2015 року - 68 294,00 грн., Листопад 2015 року - 109 467,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що первинні документи ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект використовувалися для формування витрат та податкового кредиту та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій. Операції з вказаними контрагентами позивача свідчить про відсутність результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а також відсутність розумної ділової мети, крім мінімізації оподаткування. Крім того, на думку податкового органу не підтверджено наявність надання проектних послуг ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект на адресу ДП ДІПРОПРОМ на підставі того, що в проектній документації наявні технічні та механічні виправлення, наклеювання, підклеювання;більшість підписів виконано однією особою; деякі проекти по складу абсолютно ідентичні один з одним, хоча повинні характеризувати різні об'єкти; виконавцями проектних робіт є працівники ДП ДІПРОПРОМ ; в проектних роботах відсутні дати їх складання; у проектних роботах як виконавці зазначені прізвища осіб, яких не можливо ідентифікувати; ОСОБА_3, який є працівником ТОВ ПКФ Промпроект є пов'язаною особою з ОСОБА_4- директором ДП ДІПРОПРОМ ; засновниками ТОВ Гіпропром є працівники ДП ДІПРОПРОМ ; у постачальників ТОВ Гіпропром та ТОВ ПКФ Промпроект відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення, тощо. Крім того, позивачем порушені терміни реєстрації податкових накладних.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 21.03.2017 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0003151402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року на суму ПДВ 75 824,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 7 582,40 грн.;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 543 766,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1 235 013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 308 753,25 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 211 722,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1 077 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 134 156,25 грн.;

- №0003181402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) на суму 2 308 723,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

При цьому, не включаються до складу витрат, зокрема за правилами п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції після 01.01.2015) передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2. ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 3 Закону № 996-ХІV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність віднесення платником податків на витрати певних сум, в тому числі ПДВ, та як наслідок формування податкового кредиту, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

Водночас, звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст.77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Суд звертає також увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для однозначних висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З наявних в матеріалах справи документів встановлено:

Згідно з даними податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування склала 13545337грн., в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) - 10 969 098грн.

Так, для підтвердження реальності взаємовідносин позивача з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ (ЄДРПОУ 32905687) ДП ДІПРОПРОМ суду до матеріалів справи, а також до перевірки та судовому експерту надані наступні документи: договори та календарні плани робіт, протоколи узгодження договірної ціни, завдання на проектування, акти виконаних робіт, виписки банку, а також податкові накладні. До перевірки та судовому експерту також надавалися регістри бухгалтерського обліку ДП ДІПРОПРОМ по рахункам 6315 Розрахунки з постачальниками за ПІР (аналітика) , 311 Інші рахунки в банку в нацвалюті , 231 Контрагенти (виробництво) , 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , 3614 Розрахунки за ПВР аналітика , за 3615 Розрахунки з к/а аналітика .

З наданих документів встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ в період 2014 рік -3 квартали 2016 року укладено з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ 18 договорів підряду на проектні роботи, на підставі яких ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ здійснено виконання проектних робіт, що підтверджено актами здачі-прийомки, до яких додавалася проектна документація. Зокрема, укладені та виконані наступні Договори: Договір від 03.01.014 №Д2014/01-01, акти виконаних робіт від 30.01.2014 № 1-Д 2014/01-01, від 03.03.2014 № 2-Д 2014/01-01, від 01.04.2014 № 3-Д 2014/01-01, Договір від 11.06.2014 № Д2014/06-02, акти виконаних робіт від 28.07.2014 №1-Д 2014/06-02, Договір від 02.07.2014 № Д2014/07-03, акти виконаних робіт від 29.08.2014 № 1-Д 2014/07-03, Договір від 07.08.2014 № Д2014/08-04, акти виконаних робіт від 30.09.2014 №1-Д 2014/08-04, Договір від 15.09.2014 № Д2014/09-05, акти виконаних робіт від 10.10.2014 №1-Д 2014/09-05, від 20.10.2014 № 2-Д 2014/09-05, Договір від 01.10.2014 №Д2014/10-06, акти виконаних робіт від 17.11.2014 №1-Д 2014/10-06, від 28.11.2014 №2-Д 2014/10-06, від 15.12.2014 № 3-Д 2014/10-06, від 25.12.2014 №4-Д 2014/10-06, Договір від 23.12.2014 №Д2014/12-01, акт виконаних робіт від 30.01.2015 № 1-Д 2014/12-01, Договір від 05.01.2015 № Д2015/01-01, акт виконаних робіт від 26.02.2015 № 1-Д 2015/01-01, Договір від 03.02.2015 № Д2015/02-01, акт виконаних робіт від 30.03.2015 №1-Д 2015/02-01, Договір від 03.03.2015 № Д2015/03-01, акт виконаних робіт від 30.04.2015 №1-Д 2015/03-01, Договір від 25.03.2015 № Д2015/03-02, акт виконаних робіт від 29.05.2015 № 1-Д 2015/03-02, Договір від 24.04.2015 № Д2015/03-03, акт виконаних робіт від 30.06.2015 № 1-Д 2015/03-03, Договір від 28.05.2015 № Д2015/05-01, акт виконаних робіт від 31.07.2015 № 1-Д 2015/05-01, Договір від 01.06.2015 №Д2015/06-01, акт виконаних робіт від 31.08.2015 №1-Д 2015/06-01, Договір від 03.07.2015 № Д2015/07-01, акти виконаних робіт від 30.10.2015 № 1-Д 2015/07-01, від 30.11.2015 № 2-Д 2015/07-01, від 30.12.2015 № 3-Д 2015/07-01, Договір від 16.12.2015 № Д2015/08-01, акти виконаних робіт від 29.01.2016 №1-Д 2015/08-01, від 29.02.16 № 2-Д 2015/08-01, Договір від 12.07.2016 № Д 2016/03-01, акт виконаних робіт від 31.08.2016 № 1-Д 2016/03-01, Договір від 22.02.2016 № Д 2016/02-01, акт виконаних робіт від 31.05.2016 № 1-Д 2016/02-01

Інформація з дослідження договорів підряду на проектні роботи, первинних документів, виписок банку по взаємовідносинам ДП ДІПРОПРОМ з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ та подальшої реалізації ДП ДІПРОПРОМ проектних робіт наведена у Додатку №1 до висновку експерта №1 за результатами проведення експертного дослідження, а також в Додатку до акту перевірки. Зокрема, судовим експертом та відповідачем в повному обсязі встановлена наявність всіх необхідних первинних документів, що підтверджують факт отримання відповідних робіт (послуг), оплату відповідних робіт (послуг) та їх подальше використання в господарській діяльності.

У відповідності з ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч.3 ст. 9 Закону № 996).

Всі первинні документи - акти здачі-приймання проектних робіт, складені ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ , відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996, документально підтверджено відображення ДП ДІПРОПРОМ в бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання виконаних проектних робіт за договорами підряду з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ , що не заперечується зокрема і відповідачем.

У відповідності з п. 14.1.228 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

У відповідності з п.11 П(с)БО № 16 Витрати : Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці;інші прямі витрати;змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

У відповідності з п.11 П(с)БО № 16 Витрати : До інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів;нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка;витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;інші витрати операційної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи та актом перевірки відповідача частково не підтверджується завищення витрат ДП ДІПРОПРОМ по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ на загальну суму 3 865 800,00 грн. за період 4 квартал 2014 року - 3 квартал 2016 року, в тому числі: за 2014 рік - у сумі 386 750,00 грн., за 2015 рік - у сумі 2 041 050,00 грн., за 2016 рік - у сумі 1 438 000,00 грн. у зв'язку з тим, що позивач формував витрати по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ згідно з вимогами чинного законодавства маючи, при цьому, всі необхідні для того первинні документи, що в повному обсязі підтверджують замовлення, отримання, оплату отриманих робіт (послуг) та використання їх в господарській діяльності.

Також матеріалами справи встановлено, що серед договорів з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ наявний укладений Договір № Д2014/09-05 від 15.09.2014 Предмет договору - виконання проектних робіт по об'єкту: ПАТ Запоріжкокс . Проектні проробки розширення складу силосів вугілля в кількох варіантах для закритого складу привізних концентратів. Сума договору з ПДВ - 63 600,00 грн. На виконання договору ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ складені акти виконаних робіт: - акт № 1-Д 2014/09-05 від 10.10.2014 на суму 18 000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 3 600,00 грн., сума з ПДВ - 21 600,00грн.; акт № 2-Д 2014/09-05 від 20.10.2014 на суму 35 000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 70 000,00грн., сума з ПДВ- 42 000,00 грн.

В той же час ПАТ Запоріжкокс (Замовник за договором) укладено з ДП ДІПРОПРОМ (Виконавець за договором) Договір № 26/14-14/2885 від 04.12.2014. Предмет договору Здійснення авторського нагляду по об'єкту - ПАТ Запоріжкокс , закінчення будівництва комплексу закритого складу привізних концентратів. Сума договору з ПДВ - 320 778,00 грн. За даним договором відсутні акти виконаних робіт в адресу ПАТ Запоріжкокс . Роботи призупинені за листом ПАТ Запоріжкокс №8/12 від 20.01.2015. Строки реалізації даного об'єкту перенесено на 2016 рік. Про дату початку будівництва і здійснення авторського надзору буде повідомлено додатково.

Відповідно до п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (редакція Податкового кодексу України до 01.01.2015)

Таким чином, суд дійшов висновку та погоджується з позицією відповідача про завищення витрат ДП ДІПРОПРОМ по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ по Договору № Д2014/09-05 від 15.09.2014 на загальну суму 53 000,00 грн. за період 4 квартал 2014 року, так як позивачем сформовано собівартість послуг по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ за період 4 квартал 2014 року без врахування вимог п.138.1.1 Податкового кодексу України та відповідно завищено суму витрат в сумі 53 000,00 грн.

Також, для підтвердження реальності взаємовідносин позивача з ТОВ ГІПРОПРОМ с ДП ДІПРОПРОМ суду до матеріалів справи, а також до перевірки та судовому експерту надані наступні документи: договори та календарні плани робіт, протоколи узгодження договірної ціни, завдання на проектування, акти виконаних робіт, виписки банку, а також податкові накладні. До перевірки та судовому експерту також надавалися регістри бухгалтерського обліку ДП ДІПРОПРОМ по рахункам 6315 Розрахунки з постачальниками за ПІР (аналітика) , 311 Інші рахунки в банку в нацвалюті , 231 Контрагенти (виробництво) , 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , 3614 Розрахунки за ПВР аналітика , за 3615 Розрахунки з к/а аналітика , 949 Інші витрати операційної діяльності .

З матеріалів справи встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ в період 2014 рік - 3 квартали 2016 року укладено з ТОВ ГІПРОПРОМ 18 договорів підряду на проектні роботи.

На підтвердження придбання позивачем виконання робіт у ТОВ ГІПРОПРОМ суду надано Договори на проектні роботи, на підставі яких ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ здійснено виконання проектних робіт, що підтверджено актами здачі-прийомки, до яких додавалася проектна документація. Зокрема, укладені та виконані наступні Договори: Договір від 10.05.2014 № Д2014/05-01, акт виконаних робіт від 31.07.2014 №1, Договір від 11.06.2014 № Д2014/06-01, акт виконаних робіт від 28.10.2014 № 1, Договір від 11.07.2014 № Д2014/07-01, акт виконаних робіт від 29.08.2014 № 1, Договір від 23.10.2014 №Д2014/10-01, акт виконаних робіт від 31.12.2014 № 1, Договір від 06.11.2014 № Д2014/11-02, акт виконаних робіт від 31.12.2014 № 1, Договір від 07.11.2014 № Д2014/11-01, акт виконаних робіт від 30.12.2014 №1, Договір від 23.12.2014 № Д2014/12-01, акт виконаних робіт від 30.01.2015 №1, Договір від 24.03.2015 № Д2015-03, акт виконаних робіт від 29.05.2015 №1, Договір від 25.03.2015 № Д2015-05, акт виконаних робіт від 30.06.2015 №1, Договір від 28.04.2015 № Д2015-04, акт виконаних робіт від 30.07.2015 №1, Договір від 17.07.2015 № Д2015-07, акт виконаних робіт від 31.08.2015 №1, Договір від 07.07.2015 № Д2015-08, акт виконаних робіт від 30.09.2015 №1, Договір від 10.09.2015 № Д2015-09, акт виконаних робіт від 30.10.2015 №1, Договір від 11.09.2015 № Д2015-11, акт виконаних робіт від 31.12.2015 №1, Договір від 10.10.2015 № Д2015-10, акт виконаних робіт від 30.11.2015 №1.

Також, судом встановлено, що докладна інформація з посиланням на договори підряду, укладені ДП ДІПРОПРОМ з ТОВ ГІПРОПРОМ , первинні документи, банківські виписки зведені в Таблиці № 2 до Висновку експерта від 31.12.2017 та в Додатку до акту перевірки. Зокрема, судовим експертом та відповідачем в повному обсязі встановлена наявність всіх необхідних первинних документів, що підтверджують факт отримання відповідних робіт (послуг), оплату відповідних робіт (послуг) та їх подальше використання в господарській діяльності.

Всі первинні документи - акти здачі-приймання проектних робіт, складені ТОВ ГІПРОПРОМ , відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996, а також документально підтверджено відображення ДП ДІПРОПРОМ в бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання виконаних проектних робіт за договорами підряду з ТОВ ГІПРОПРОМ , що не заперечується зокрема і відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи та актом перевірки відповідача частково не підтверджується завищення витрат ДП ДІПРОПРОМ , які були враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ на загальну суму 2 042 930,00 грн. за період 4 квартал 2014 року -3 квартали 2016 року, в тому числі: за 2014 рік - у сумі 16 550,00 грн., за 2015 рік - у сумі 964 180,00 грн., за 2016 рік - у сумі 913 250,00 грн., у зв'язку з тим, що позивач формував витрати по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ згідно з вимогами чинного законодавства маючи при цьому всі необхідні для того первинні документи, що в повному обсязі підтверджують замовлення, отримання, оплату отриманих робіт (послуг) та використання їх в господарській діяльності.

Також матеріалами справи встановлено, що серед договорів з ТОВ ГІПРОПРОМ наявний укладений Договір № Д2014/05-01 від 10.05.2014. Предмет договору: Виконання робочої документації по об'єкту: ПрАТ НПО ДНІПРОПРЕС . Установка конвертеру ємністю 15т в сталелітейному цеху. Газокомпресорна. Силове електрообладнання. Сума договору з ПДВ 29700грн. ПРАТ НПО ДНІПРОПРЕС . Установка конвертеру ємністю 15т. в сталелітейному цеху. Газокомпресорна. Силове електрообладнання.

На виконання договору ТОВ ГІПРОПРОМ складено акт виконаних робіт № 1 від 31.07.2014 на суму 24 750,00 грн. без ПДВ, ПДВ-4950грн., з ПДВ - 29 700,00 грн. В акті зазначений перелік виконаних проектних робіт: ПрАТ НПО ДНІПРОПРЕС . Установка конвертеру ємністю 15т. в сталелітейному цеху. Газокомпресорна. Силове електрообладнання. В той же час ПрАТ НПО ДНІПРОПРЕС (Замовник за договором) укладено з ДП ДІПРОПРОМ (Виконавець за договором) договір № 114/12-02 від 11.12.2012. Предмет договору: Виконання проектних робіт по установці конвертера ємністю 15т в сталеливарному цеху ПрАТ НПО ДНІПРОПРЕС . Сума договору 90 000,00 грн. За даним договором укладено акт виконаних робіт № 6 від 26.06.2013 на суму 91 759,20 грн., в т.ч. ПДВ. Перелік виконаних робіт: Робоча документація нестандартизованого обладнання, ЕП і ПКУ, КВП і А. ЭП и НКУ. Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем не наданий акт виконаних ДП ДІПРОПРОМ проектних робіт на ПрАТ НВО ДНІПРОПРЕС .

Таким чином, ДП ДІПРОПРОМ сформовано собівартість послуг за період 3 квартал 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ по Договору № Д2014/05-01 від 10.05.2014 без врахування вимог п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму витрат по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ в сумі 24 750,00 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку та погоджується з позицією відповідача про часткове завищення витрат ДП ДІПРОПРОМ , які були враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ГІПРОПРОМ на загальну суму 24 750,00 грн. за період 3 квартал 2014 року.

Завищення податку на прибуток встановлене відповідачем у податковому повідомлені рішенні №0003171402 від 21.03.2017 в сумі 1 211 723 грн., в тому числі грошове зобов'язання у сумі 1 077 566,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 134 156,00 грн. в результаті завищення ДП ДІПРОПРОМ витрат, які були враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 5 986 480,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ в сумі 3 918 800,00 грн. та з ТОВ ГІПРОПРОМ на загальну суму 2 067 680,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що матеріалами справи частково не підтверджується висновок відповідача про заниження ДП ДІПРОПРОМ податку на прибуток у сумі 1 063 571,00 грн. за період 2014 року - 3 квартали 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ та ТОВ ГІПРОПРОМ , в тому числі: - за період 2014 рік у сумі 99 405,00 грн., за період 2015 рік у сумі 540 941,40 грн., за період 3 квартали 2016 року у сумі 423 225,00 грн. та частково підтверджується заниження ДП ДІПРОПРОМ податку на прибуток за період 2014 року у сумі 13 995,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ та ТОВ ГІПРОПРОМ , в тому числі: за період 3 квартали 2014 року у сумі 4 455,00 грн., за період 4 квартал 2014 року у сумі 9 540,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0003171402 від 21.03.2017 підлягає визнанню протиправним та частковому скасуванню на суму 1 194 246,50 грн., з яких з за податковими зобов'язаннями 1 063 571,00 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями 130 675,50 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ДП ДІПРОПРОМ засноване на державній власності, належить до сфери управління міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством.

Правові основи управління об'єктами державної власності регулюються Законом України від 21.09.2006 №185-V Про управління об'єктами державної власності (далі - Закон №185).

Відповідно до п. 1 ст. 111 Закону України від 21.09.2006 №185-V Про управління об'єктами державної власності із змінами та доповненнями державні унітарні підприємства та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №138).

Пунктом 1 Порядку № 138 зазначено, що згідно з цим Порядком Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Для забезпечення надходжень до державного бюджету відрахувань частини чистого прибутку з 01.01.2016 Урядом встановлено норматив відрахування частини чистого прибутку на рівні 75% (постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1156 (далі - Постанова №1156).

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

В акті перевірки (стор.24, 25) контролюючим органом зазначено, що за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 ДП ДІПРОПРОМ задекларовано частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету у сумі 734 788,00 грн.

Натомість, перевіркою повноти визначення частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за період 01.01.2014 по 30.09.2016 встановлено його заниження у сумі 2 308 723,00 грн., що стало підставою для складання податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 21.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи заниження частини чистого прибутку встановлено відповідачем в результаті встановлення в ході перевірки завищення суми витрат, які були враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ та ТОВ ГІПРОПРОМ в загальній сумі 5 986 480,00 грн. в тому числі: за 2014р - 630000грн., за 2015р. - 3005230грн., 3 квартали 2016р. - 2351250грн.

Таким чином, матеріалами справи та наявними доказати лише частково підтверджується заниження чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті ДП ДІПРОПРОМ до державного бюджету у сумі 11 663,00 грн., (3 квартал 2014 року - в сумі 3 713,00 грн. (24750 грн.*15%), 4 квартал 2014 року - в сумі 7 950,00 грн. (53000*15%), 2014 рік - в сумі 11 663,00 грн. (77 750,00 грн.*15%), у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджені власні висновки щодо заниження чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті ДП ДІПРОПРОМ до державного бюджету на загальну суму 2 297 060,00 грн. за період 2014 рік - 3квартали 2016 року (1квартал 2014 року - 10 050,00 грн., 2 квартал 2014 року - 6 112,50 грн., 3 квартал 2014 року - 21 862,00 грн., 4 квартал 2014 року - 44 813,00 грн., 1 квартал 2015 року - 13 125,00 грн., 2 квартал 2015 року - 107 362,50 грн., 3 квартал 2015 року - 151 297,50 грн., 4 квартал 2015 року - 179 000,00 грн., 1 квартал 2016 року - 854 813,00 грн., 2 квартал 2016 року - 571 125,00 грн., 3 квартал 2016 року - 337 500,00 грн.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 21.03.2017 підлягає визнанню протиправним та частковому скасуванню у сумі 2 297 060,00 грн.

Також, Актом перевірки №84/08-01-04-02/32343302 від 02.03.2017 за перевіряємий період з 01.01.01.2013 по 30.09.2016 встановлено порушення вимог ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ст.1, ст.2, ст.3 та ст.9 Закону № 996, що на думку Відповідача потягло завищення податкового кредиту ДП ДІПРОПРОМ на загальну суму 1 310 837,00 грн.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що за результатами перевірки складено податкові повідомлення-рішення №0003161402 від 21.03.2017 з податку на додану вартість на суму 1 543 766,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 1 235 013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 308 753,25 грн. та № 000315402 від 21.03.2017 на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 75 824,00 грн., в тому числі за червень 2015 року.

Так з матеріалів справи випливає, що завищення податкового кредиту встановлено відповідачем по наступним взаємовідносинам та періодам:

1) по взаємовідносинам з ТОВ Бархан-Авто (ЄДРПОУ 23787238) за липень 2016 року на загальну суму ПДВ 271,25 грн. - ДП ДІПРОПРОМ не проведено коригування податкового кредиту у відповідному періоді;

2) по ТОВ Фірма Восток - ГІІЗ по виконанню інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних досліджень на суму ПДВ 105 504,63 грн. (податкова накладна №9 від 05.08.2015/зареєстрована 29.09.2015) та по ТОВ ІТЦ Поліс виконанню розробки проектної документації на суму ПДВ 63 889,23 грн. (податкова накладна №8 від 24.08.2015/зареєстрована 29.09.2015) за серпень 2015 року на загальну суму ПДВ 169 393,86 грн. за податковими накладними, що складені ДП ДІПРОПРОМ на власний ІПН, при отриманні послуг від нерезидентів - постачальників;

3) по взаємовідносинам з ДП УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ СТАЛЕЙ , СПЛАВІВ ОСОБА_5 (ЄДРПОУ 190414) за липень 2015 року на загальну суму ПДВ 206,74грн.;

4) по взаємовідносинам з ТОВ Омега-Груп (ЄДРПОУ 34790257) за вересень 2015 року на загальну суму ПДВ 250,00 грн.

5) по взаємовідносинам надання послуг оренди обладнання з ТОВ ГІПРОПРОМ (ЄДРПОУ 37777705) за липень 2014 року на загальну суму ПДВ 972,41 грн.;

6) по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ та ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ за Договорами підряду на проектні роботи на загальну суму ПДВ 1 139 743,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2014 року - 5 203 грн., квітень 2014 року - 5 972грн., липень 2014 року - 9 807 грн., серпень 2014 року - 3 304грн., вересень 2014 року року - 7 291грн., жовтень 2014 р. року - 10 778 грн., листопад 2014 року - 19 639 грн., грудень 2014 року - 26 094 грн., січень 2015 року - 9 033грн., березень 2015 року -7 934 грн., травень 2015 року - 46 225грн., червень 2015 року -75 824грн., липень 2015 року - 82 910 грн., серпень 2015 року - 82 100 грн., вересень 2015 року - 36 720 грн., жовтень 2015 року - 36 150 грн., листопад 2015 року - 40 000 грн., грудень 2015 року - 87 516 грн., січень 2016 року - 80 850 грн., лютий 2016 року - 114 000 грн., березень 2016 року - 33 100 грн., квітень 2016 року - 62 100грн., травень 2016 року - 90 200грн., липень 2016 року - 75 271 грн., серпень 2016 року - 91 993 грн.

Судом встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ здійснює господарські операції з виконання робіт /надання послуг зі складання проектної документації за Договорами, укладеними з резидентами та нерезидентами, які за нормами Податкового кодексу України відносяться до інжинірингових та не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України. Водночас, ДП ДІПРОПРОМ здійснює також діяльність, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до норм пп. 14.1.85 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

У зв'язку з вказаним, ДП Діпропром здійснює розподіл податкового кредиту за податковими накладними у відповідності до ст. 199 Податкового кодексу України. Механізм обчислення частки використання ПДВ між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначено п. 199.2 ст. 192 Податкового кодексу України.

З 01.07.2015редакція ст. 199 Податкового кодексу України була змінена:

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у період до 01.07.2015 до складу податкового кредиту ДП ДІПРОПРОМ за отриманими податковими накладними від ТОВ ГІПРОПРОМ , ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ включено ПДВ, розподілений у відповідності до частки використання послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій про що зазначено у податкових деклараціях з ПДВ. Вказане не заперечується сторонами у справі. Починаючи з 01.07.2015 сума ПДВ за податковими накладними від ТОВ ГІПРОПРОМ , ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ включалася до складу податкового кредиту з ПДВ в повному обсязі.

ДП ДІПРОПРОМ за період 2014 рік, 2015 рік та 9 місяців 2016 року (за звітними періодами) формувало податковий кредит з ПДВ по податковим накладним, що отримані від постачальників ТОВ ГІПРОПРОМ та ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ за проведеними господарськими операціями відповідно до Договорів підряду на проектні роботи, про які зазначалося вище.

Так, до складу податкового кредиту ДП ДІПРОПРОМ включено ПДВ на загальну суму ПДВ 1 136 550грн. по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ та ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ за Договорами підряду на проектні роботи, в тому числі: по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ - 402 130,00 грн., по взаємовідносинам з ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ - 734 420,00 грн.

Підставою для формування податкового кредиту стали наступні податкові накладні: від ТОВ ГІПРОПРОМ - №2 від 31.07.2014 на загальну суму 29 700 грн. в т.ч. ПДВ 4 950 грн., №1 від 28.10.2014 на загальну суму 47 400 грн. в т.ч. ПДВ 7 900 грн., №2 від 29.08.2014 на загальну суму 25 800 грн. в т.ч. ПДВ 4 300 грн., №4 від 31.12.2014 на загальну суму 48 600 грн. в т.ч. ПДВ 8 100 грн., №5 від 31.12.2014 на загальну суму 49 200 грн. в т.ч. ПДВ 8 200 грн., №1 від 30.12.2014 на загальну суму 27 600 грн. в т.ч. ПДВ 4 600 грн., №1 від 30.01.2015 на загальну суму 17 400 грн. в т.ч. ПДВ 2 900 грн., №3 від 29.05.2015 на загальну суму 84 600 грн. в т.ч. ПДВ 14 100 грн., №4 від 30.06.2015 на загальну суму 178 500 грн. в т.ч. ПДВ 29 750 грн., №3 від 30.07.2015 на загальну суму 198 600 грн. в т.ч. ПДВ 33 100 грн., №3 від 31.08.2015 на загальну суму 120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20 000 грн., №4 від 30.09.2015 на загальну суму 220 320 грн. в т.ч. ПДВ 36 720 грн., №4 від 30.10.2015 на загальну суму 36 900 грн. в т.ч. ПДВ 6 150 грн., №4 від 31.12.2015 на загальну суму 60 696 грн. в т.ч. ПДВ 10 116 грн., №4 від 30.11.2015 на загальну суму 240 000 грн. в т.ч. ПДВ 40 000 грн., №2 від 29.01.2016 на загальну суму 198 600 грн. в т.ч. ПДВ 33 100 грн., №2 від 29.02.2016 на загальну суму 324 000 грн. в т.ч. ПДВ 54 000 грн., №4 від 31.03.2016 на загальну суму 198 600 грн. в т.ч. ПДВ 33 100 грн., №4 від 31.05.2016 на загальну суму 224 700 грн. в т.ч. ПДВ 37 450 грн., №5 від 31.08.2016 на загальну суму 150 000 грн. в т.ч. ПДВ 25 000 грн.); від ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ - №1 від 03.03.2014 на загальну суму 42 600 грн. в т.ч. ПДВ 7 100 грн., №1 від 02.04.2014 на загальну суму 48 900 грн. в т.ч. ПДВ 8 150 грн., №1 від 18.07.2014 на загальну суму 49 800 грн. в т.ч. ПДВ 8 300 грн., №5 від 29.08.2014 на загальну суму 59 700 грн. в т.ч. ПДВ 9 950 грн., №6 від 30.09.2014 на загальну суму 39 600 грн. в т.ч. ПДВ 6 600 грн. , №1 від 10.10.2014 на загальну суму 21 600 грн. в т.ч. ПДВ 3 600 грн., №2 від 20.10.2014 на загальну суму 42 000 грн. в т.ч. ПДВ 7 000 грн., №3 від 17.11.2014 на загальну суму 49 800 грн. в т.ч. ПДВ 8 300 грн., №4 від 28.11.2014 на загальну суму 47 400 грн. в т.ч. ПДВ 7 900 грн., №1 від 15.12.2014 на загальну суму 39 600грн. в т.ч. ПДВ 6 600 грн., №2 від 25.12.2014 на загальну суму 48 900 грн. в т.ч. ПДВ 8 150 грн., №1 від 30.01.2015 на загальну суму 37 800 грн. в т.ч. ПДВ 6 300 грн., №4 від 30.03.2015 на загальну суму 48 900 грн. в т.ч. ПДВ 8 150 грн., №7 від 29.05.2015 на загальну суму 198 000 грн. в т.ч. ПДВ 33 000 грн., №10 від 30.06.2015 на загальну суму 286 500 грн. в т.ч. ПДВ 47 750 грн., №7 від 31.07.2015 на загальну суму 298 860 грн. в т.ч. ПДВ 49 810 грн., №8 від 31.08.2015 на загальну суму 372 600 грн. в т.ч. ПДВ 62 100 грн., №8 від 30.10.2015 на загальну суму 180 000 грн. в т.ч. ПДВ 30 000 грн., №6 від 30.11.2015 на загальну суму 450 000 грн. в т.ч. ПДВ 75 000 грн., №5 від 30.12.2015 на загальну суму 464 400 грн. в т.ч. ПДВ 77 400 грн., №6 від 29.01.2016 на загальну суму 286 500 грн. в т.ч. ПДВ 47 750 грн., №8 від 29.02.2016 на загальну суму 360 000 грн. в т.ч. ПДВ 60 000 грн., №9 від 29.04.2016 на загальну суму 372 600 грн. в т.ч. ПДВ 62 100 грн., №10 від 31.08.2016 на загальну суму 390 000 грн. в т.ч. ПДВ 65 000 грн., №7 від 31.05.2016 на загальну суму 316 500 грн. в т.ч. ПДВ 52 750 грн.

Загальна сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту ДП "ДІПРОПРОМ" за податковими накладними від ТОВ ГІПРОПРОМ складає 402 130,00 грн., а загальна сума ПДВ, що включена до складу податкового кредиту за податковими накладними від ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ - 734 420,00 грн.

Всі зазначені податкові накладні, що отримані від ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ та ТОВ ГІПРОПРОМ , складені належним чином відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у ЄРПН. Вказані факти підтверджуються позивачем та не заперечуються відповідачем, а відтак суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суми ПДВ за вказаними податковими накладними до податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи частково не підтверджуються висновки Відповідача щодо завищення ДП ДІПРОПРОМ податкового кредиту в сумі 1 309 192,00грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 1 233 369,00 грн. і завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного у сумі 75 824,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки встановлено завищення податкового кредиту в Податковій Декларації з ПДВ за серпень 2015 року на загальну суму ПДВ 169 393,53 грн. за операціями отримання послуг від постачальників нерезидентів та складеними ДП ДІПРОПРОМ податковими накладними, а саме: за податковою накладною №9 від 05.08.2015 на загальну суму 633 027,80 грн., ПДВ 105 504,63 грн., що складена на постачальника нерезидента ТОВ ІТЦ Поліс (Республіка Казахстан), з датою реєстрації в ЄРПН 29.09.2015, та за податковою накладною №8 від 24.08.2015 на загальну суму 383 335,38 грн. в т.ч. ПДВ 63 889,23 грн. за операціями отримання послуг від постачальника нерезидента ТОВ Фірма Восток-ГІІЗ (Республіка Казахстан), з датою реєстрації в ЄРПН 25.09.2015. Вказані податкові накладні зареєстровані в ЄРПН з порушенням термінів реєстрації податкових накладних , встановлених п. 201.10 ст. 201 ПКУ ( в редакції після 01.07.2017) - не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою складання податкової накладної.

Водночас, матеріалами справи, відповідно до наданих позивачем документів та пояснень судом встановлено, що до складу податкового кредиту Податкової декларації за серпень 2015 року включено податкова накладна №8 від 31.08.2015 на загальну суму 383 335,38 грн. в т.ч. ПДВ 63 889,23 грн., складена ДП ДІПРОПРОМ на постачальника нерезидента ТОВ ІТЦ Поліс (Республіка Казахстан) та податкова накладна №9 від 31.08.2015 на загальну суму 633 027,80 в т.ч. ПДВ 105 504,63 грн., складена ДП ДІПРОПРОМ на постачальника нерезидента ТОВ Фірма Восток-ГІІЗ (Республіка Казахстан), що підтверджується даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2015 року.

Натомість, Відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 169 393,86 грн. саме за іншими податковими накладними №9 від 05.08.2015 №8 від 24.08.2015.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про завищення ДП ДІПРОПРОМ податкового кредиту на загальну суму 169 393,86 грн. за серпень 2015 року за податковими накладними №9 від 05.08.2015 в сумі ПДВ 105 504,63 грн. та податковою накладною №8 від 24.08.2015в сумі 63 889,23 грн.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту в липні 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ Бархан Авто .

Матеріалами справи встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ на підставі податкових накладних №18 від 29.02.2016 на загальну суму 1 627,50 грн. в т.ч. ПДВ 271,25 грн. та №27 від 29.02.2016 на загальну суму 1 627,50 грн. в т.ч. ПДВ 271,25 грн. сформовано податковий кредит у Податковій Декларації з ПДВ за липень 2016 року від постачальника ТОВ Бархан Авто в загальній сумі 542,50 грн. з зазначенням у Додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів періоду їх складання лютий 2016 року.

Водночас, ТОВ Бархан Авто складено на адресу ДП ДІПРОПРОМ розрахунок №2 від 24.03.2016 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 29.08.2016 №18, причиною коригування зазначено - Помилково виписана ПНЕ (дублююча ПНЕ №27 від 29.02.2016) відповідно до якого зменшено ПДВ в сумі 271,25 грн. Розрахунок коригування 24.03.2016 в був зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.п.192.1.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ в порушення вимог діючого законодавства не зменшено податковий кредит в сумі ПДВ 271,25 грн. за липень 2016 року за розрахунком №2 від 24.03.2016 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 29.08.2016 №18. Отже, суд погоджується з висновками відповідача про завищення ДП ДІПРОПРОМ податкового кредиту у податковій Декларації з ПДВ за липень 2016 року в сумі ПДВ 271,25 грн.

Відповідачем встановлено завищення ДП ДІПРОПРОМ податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ СТАЛЕЙ, СПЛАВІВ ОСОБА_5 за липень 2015 року та по взаємовідносинам ТОВ ОМЕГА-ГРУП за вересень 2015 року.

ДП ДІПРОПРОМ отримано податкову накладну №14 від 09.07.2015 на загальну суму 1 240,42 грн. в т.ч. ПДВ 206,74 грн., що складена постачальником ДП УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНИХ СТАЛЕЙ, СПЛАВІВ ОСОБА_5 . Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 06.08.2015, а ПДВ в сумі 206,74 грн. ДП ДІПРОПРОМ включено до податкового кредиту податкової Декларації з ПДВ за липень 2015 року.

ДП ДІПРОПРОМ було отримано податкову накладну №69 від 03.09.2015 на загальну суму 1 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 250,00 грн., що складена постачальником ТОВ ОМЕГА-ГРУП . Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 15.10.2015, а ПДВ в сумі 250,00 грн. ДП ДІПРОПРОМ за вказаною податковою накладною включено до податкового кредиту Податкової Декларації з ПДВ за вересень 2015 року.

Натомість матеріалами справи встановлено, що Реєстрація податкової накладної №14 від 09.07.2015 здійснена постачальником 06.08.2015, а податкової накладної №69 від 03.09.2015 здійснена постачальником 15.10.2015 - тобто з порушенням термінів реєстрації, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ( в редакції після 01.07.2017) - не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою складання податкової накладної.

Отже, суд погоджується з висновками відповідача про завищення ДП ДІПРОПРОМ податкового кредиту у податковій Декларації з ПДВ за липень 2015 року в сумі ПДВ 206,74 грн. та за вересень 2015 року в сумі ПДВ 250,00 грн.

Судом встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ та ТОВ ГІПРОПРОМ було укладено Договір №1/12 оренди обладнання від 26.11.2012, відповідно до якого ТОВ ГІПРОПРОМ - Орендодавцем передано ДП ДІПРОПРОМ - Орендареві обладнання, (Копіювальний комплекс Toshiba e-Studio 255) відповідно до Акту приймання-передачі від 03.12.2012. Розмір орендної плати за календарний місяць складає 1 250,00грн. в т.ч. ПДВ 208,33грн.

В квітні 2014 року отримання послуг оренди за квітень 2014 року підтверджено Актом надання послуг №4 від 30.04.2014 на суму з ПДВ 1 250,00 грн., в т.ч. ПДВ 208,33 грн. ТОВ ГІПРОПРОМ була складена податкова накладна №1 від 30.04.2014 на загальну суму 1 250,00 грн. в т.ч. ПДВ 208,33 грн. та включена до складу податкового кредиту Податкової Декларації з ПДВ за квітень 2014 року.

Водночас, відповідачем встановлено, що ДП ДІПРОПРОМ до складу податкового кредиту Податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року в Додатку 5 по контрагенту Податкової Декларації з ПДВ включено ПДВ в сумі 972,41 грн. (ПДВ в сумі 916,74 грн., що дає право на формування податкового кредиту та ПДВ в сумі 55,67 грн., що не дає право на формування податкового кредиту) з зазначенням періоду складання податкової накладної квітень 2014 року.

Позивачем не надано суду документів чи пояснень щодо правомірності формування податкового кредиту в сумі ПДВ 972,41грн. в Податковій Декларації за липень 2014 року.

Матеріалами справи встановлено завищення ДП ДІПРОПРОМ податкового кредиту в Податковій Декларації з ПДВ за липень 2014 р. року в сумі 972,41 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ГІПРОПРОМ .

Таким чином, суд погоджується з висновками Відповідача про завищення податкового кредиту ДП ДІПРОПРОМ на загальну суму ПДВ в розмірі 1 644,73грн. та відповідно про заниження податку на додану вартість в сумі 1 644,73 грн.

Крім того, Висновком експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження № 1 від 31.12.2017 встановлено розбіжність між встановленими в Акті перевірки порушеннями та визначеним органом ДФС завищенням податкового кредиту, така розбіжність складає 3 126,00 грн. В акті перевірки відсутні порушення з посиланням на первинні документи та податкові накладні з визначеними сумами ПДВ по періодах: за липень 2014 року - 153грн., серпень 2014 року - 153,00 грн., жовтень 2014 року -152,00 грн., травень 2015 року - 373,00 грн., червень 2015 року - 378,00 грн., серпень 2016 року - 1 993,00 грн. Загальна сума ПДВ 3 126,00 грн. Пояснень щодо вказаної розбіжності відповідачем не надано.

Суд, також зазначає, що при прийнятті рішення взяв до уваги той факт, що ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ та ТОВ ГІПРОПРОМ знаходилися та знаходяться в ЄДР, були на момент проведення господарських взаємовідносин та є на теперішній час платниками ПДВ.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів будь-якої податкової звітності, або реєстрації цивільно-правових договорів. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти-відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширювати на діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим. В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Щодо посилань в Акті перевірки на наявність технічних та механічних виправлень, наклеювання та підклеювання на проектній документації суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано відповідних доказів. В той же час вся проектна документація, що надавалася суду для огляду будь-яких виправлень, підклеювань та інше не містить.

Висновки Відповідача про те, що на проектній документації більшість підписів виконано однією особою не знайшли свого підтвердження. Почеркознавча експертиза проектної документації відповідачем не проводилася, клопотання щодо її проведення суду не заявлялися. Таким чином суд зазначає, що відповідні висновки Відповідача є припущеннями, які не підтверджені належними засобами доказування.

Щодо висновків Відповідача про те, що деякі проекти по складу абсолютно ідентичні один з одним, хоча повинні характеризувати різні об'єкти, суд також зазначає, що посадові особи органів ДФС не є експертами в області проектування, а експертиза з цього приводу Відповідачем не проводилася, клопотання щодо її проведення суду не заявлялися, всі оглянуті судом проекти на перший погляд є різними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність доводів Відповідача з цього приводу.

Суд також зазначає, що висновки Відповідача про те, що виконавцями проектних робіт є працівники ДП ДІПРОПРОМ не підтверджені жодним доказом. Так, в оглянутих судом проектних роботах в штампах проектів зазначені лише прізвища виконавців без зазначення ім'я та по-батькові. Не зазначено в штампах і ідентифікаційні коди осіб. Відповідно до пояснень представника Позивача формою штампа не передбачено зазначення в ньому ініціалів та ідентифікаційних кодів осіб-виконавців. Протилежне представниками відповідача не доведено. Враховуючи вказане суд приходить до висновку, що ототожнення працівників товариств-субпідрядників з працівниками позивача лише по прізвищах є припущенням відповідача.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що акти по виконаним проектним роботам оформлені відповідно до ДСТУ БД.1.1-7:2013 зміна № 2 Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт і в них відсутня вимога про зазначення кількості людино/годин, тому посилання на ДБН А.2.2-3:2014 та Закон України Про архітектурну діяльність з боку відповідача є необґрунтованим.

Також є неправомірною вимога перевіряючих про зазначення на проектній документації повної дати їх складання, бо вказане не передбачено чинними нормативно-правовими актами. Дати їх складання підтверджуються іншими документами, а саме актами виконаних робіт.

Щодо висновків Відповідача про відсутності реального виконання робіт з тієї підстави, що засновниками ТОВ ГІПРОПРОМ є працівники ДП ДІПРОПРОМ та що ОСОБА_3, який є працівником ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ є пов'язаною особою з ОСОБА_4 - директором ДП ДІПРОПРОМ є припущенням, адже діючим законодавством не забороняється участь працівників ДП ДІПРОПРОМ у заснуванні інших юридичних осіб, як і не забороняється співпраця з пов'язаними особами. Наявність таких чинників само по собі не робить отримані позивачем роботи не чинними. Інших доказів в підтвердження відсутності реального виконання робіт до матеріалів справи надано не було.

Висновки про те, що у постачальників ТОВ ГІПРОПРОМ та ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені Відповідачем та не приймаються судом з огляду на той факт, що матеріалами справи підтверджено факт наявності персоналу з відповідною кваліфікацією у контрагентів, а транспортні засоби та складські приміщення взагалі не потрібні для виконання проектних робіт.

Висновки перевіряючих про відсутність економічної доцільності виконання робіт у постачальників ТОВ ГІПРОПРОМ та ТОВ ПКФ ПРОМПРОЕКТ судом також до уваги не беруться адже вказані товариства не перевірялися, аналіз бухгалтерської документації з цього приводу не здійснювалося, а відтак відповідні висновки Відповідача є припущенням не підтвердженим належним чином.

Складений за результатами перевірки акт перевірки здебільшого не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що більшість висновків у акті перевірки стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами підряду, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є частково необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 та 2ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ДП ДІПРОПРОМ документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 76 746,05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Державний інститут по проектуванню промислових підприємств (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 32343302) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми В4 від 21.03.2017 №0003151402, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.03.2017 №0003161402, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області за платежем податок на додану вартість частково на загальну суму 1 541 711,20 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 1 233 369,00 грн., та за штрафними (фінансовими ) санкціями 308 342,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.03.2017 №0003171402, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області за платежем податок на прибуток приватних підприємств частково на загальну суму 1 194 246,50грн., з яких з за податковими зобов'язаннями 1 063 571,00 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями 130 675,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.03.2017 №0003181402, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) частково на загальну суму 2 297 060,00

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Державного підприємства Державний інститут по проектуванню промислових підприємств суму судового збору у розмірі 76 746,05 грн. (сімдесят шість тисяч сімсот сорок шість гривень п'ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.11.2018.

Суддя І.В. Батрак


Суд	Запорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	26.10.2018
Оприлюднено	22.11.2018
Номер документу	77953886
Судочинство	Адміністративне

Батрак Інна Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 26.10.2018 по справі 808/1708/17ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —808/1708/17

Рішення від 26.10.2018

Рішення
від 26.10.2018 по справі 808/1708/17
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД