Рішення

від 20.11.2018 по справі 810/4722/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року справа №810/4722/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 28.08.2018 №КВ953/В24/АВ/ТД/ФС/-402.

В обгрунтування такого позову зазначено, що висновки, викладені контролюючим органом в Акті інспекційного відвідування є безпідставними та помилковими, оскільки зроблені на підставі власного невірного тлумачення законодавства України, а також на підставі неповного з'ясування і дослідження всіх обставин, що мають значення для формування об'єктивних висновків та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що постанова про накладення штрафу від 28.08.2018 №КВ953/В24/АВ/ТД/ФС/-402 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.

Заперечуючи проти позову у письмовому відзиві, відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки вважає, що під час прийняття оспорюваної постанови Головного управління Держпраці в Київській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №953 від 01.08.2018 Головним управлінням Держпраці у Київській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО , за результатами якого складено Акт від 07.08.2018 №КВ953/1324/АВ (далі - Акт відвідування).

Із Акта відвідування слідує, що під час здійснення вказаного заходу було встановлено порушення, а саме:

- ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - трудові договори не укладено в письмовій формі;

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України - працівники допускаються до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв'язку з тим, що під час інспекційного відвідування адміністрацією ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО надані документи та дві копії договорів підряду з фізичними особами від 29.03.2018, які укладено між ТОВ Білоцерківський завод Трібо , в особі генерального директора Савчука О.В., який діє на підставі Статуту підприємства з однієї сторони і громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншої.

У п. 1.1 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки самостійно, за винагороду виконувати роботи по демонтажу обладнання. У штатному розписі від 01.06.2018 ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО зазначена посада слюсаря-ремонтника № Р 05/10 згідно п. 2.1 проводити технічне обслуговування, поточний та аварійний ремонти, демонтаж, випробування, регулювання вузлів агрегатів основного та допоміжного обладнання у відповідності з технічними умовами на ці роботи, згідно записів у журналі видачі завдань слюсарям , що вказує на виконання такої ж роботи з боку Виконавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно договорів підряду.

У п. 1.3 даних договорів підряду Замовник забезпечує Виконавців робочим місцем, та засобами індивідуального захисту, що підпадає під правила внутрішнього трудового розпорядку працівників п. 4 ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО . Даним Виконавцям надавалися засоби індивідуального захисту (респіратор росток та печатки) згідно інструкції ТОВ-ОІ вступного інструктажу з охорони праці, пожежної і техногенної безпеки для працівників ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО п. 2.1.4 та п.2.1.6.

У п. 2.1.5. Виконавці даних договорів зобов'язуються пройти вступний інструктаж з питань охорони праці, пожежної безпеки та екології. Згідно пояснень інженера з охорони праці Карпенко В.В. службою охорони праці в особі директора з безпеки та охорони праці Розвозчика Ю.Ф. 29.03.2018 на початку виконання робіт було проведено вступний інструктаж з питань охорони праці і пожежної безпеки, про що свідчать записи у відповідному журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, пожежної безпеки для працівників при оформленні на роботу ТОВ Білоцерківський завод Трібо .

Роботи з демонтажу обладнання на складі БСС виконувались згідно розробленого та затвердженого головним інженером Глевацьким О.М. плану робіт на перше півріччя по вдосконаленню виробництва та ремонтним роботам на підприємстві від 27.12.2017, згідно наказу № 162 від 22.12.2017, що підпадає під правила внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства п. 4 та вказує на несамостійність організації роботи з боку даних Виконавців.

В наданих договорах підряду не зазначено в якому об'ємі або в якій кількості фізичні особи мають виконати роботу.

На територію ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО дані виконавці потрапляли за перепустками по договору, які виписував менеджер з кадрів ОСОБА_9

У п. 3.2 Договору зазначено, що винагорода Виконавцям за виконану роботу нараховується з розрахунку 4658 грн. з урахуванням податків передбачених чинним законодавством України за фактично відпрацьований час, а не за виконану роботу (кінцевий результат).

Виходячи з вище наведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що у відносинах між ТОВ Білоцерківський завод ТРІБО та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4 наявні трудові відносини.

За результатами вказаного заходу складено Акт відвідування, в якому викладені такі висновки та внесено Припис № КВ953/1324/АВ/П від 07.08.2018.

Не погодившись з вказаними вище висновками, ТОВ БЦЗ ТРІБО 09.08.2018 подано до ГУ Держпраці у Київській області письмові зауваження (заперечення) до Акта №КВ953/1324/АВ від 07.08.2018, в яких викладено позицію щодо заперечення наявності порушень передбачених ч.1 ст.24 та ч.3 ст.24 КЗпП України. Однак, 28.08.2018 заступником начальника, Стахівським С.М., без врахування вказаних вище зауважень (заперечень) ТОВ БЦЗ ТРІБО , винесено постанову № КВ953/1324/АВ/ТД/ФС-402 про накладення штрафу в розмірі 223 380 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) гривень.

Позивач, не погоджуючись із оспорюваною постановою, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Судом встановлено, що при формуванні висновку про порушення позивачем ч.1 ст.24 КЗпП України, інспектором не досліджено та не з'ясовано суттєві обставини, які свідчать про дійсну цивільно-правову природу укладених договорів підряду №06/055-18 та 06/056-18 від 29.03.2018.

Зокрема за цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Тобто дві рівноправних сторони домовляються про:

- виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку. Факт виконання обов'язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг (п.1.1., п.3.1. Договору підряду);

- вартість виконаних робіт чи наданих послуг (п.3.2. Договору підряду);

- конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу (п.6.1. Договору підряду).

Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за результат. Його не включають до штатного розкладу, він не підпорядковується правилам трудового розпорядку і не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін згідно зі ст. 905 Цивільного кодексу України, а строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України. Тобто, законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатися цивільно-правовий договір.

Виплати за цивільно-правовим договором обкладаються тими самими податками і зборами, що і заробітна плата за трудовим договором. Однак, враховуючи ті обставини, що роботи за договорами, що були предметом вивчення під час інспекційного дослідження, не виконано і про це було складено відповідні акти, відповідно і передбачені чинним законодавством відрахування не проводились.

З огляду на вказані вище доводи та обставини, ГУ Держпраці у Київській області, при складанні акту складанні №КВ953/1324/АВ від 07.08.2018 та прийнятті постанови № КВ953/1324/АВ/ТД/ФС-402 від 28.08.2018 не досліджено всі обставини, які свідчать про те, що договори підряду №06/055-18 та 06/056-18 від 29.03.2018 року укладені між ТОВ БЦЗ ТРІБО та фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, є цивільно-правовими договорами і не мають ознак трудових правовідносин.

Окрім того, судом встановлено, що підставою для висновку відповідача про наявність порушення в діях позивача ч.3.ст.24 КЗпП України були помилкові висновки вказаними інспектором при вивченні наявності порушення ч.1.ст.24 КЗпП України, що було предметом дослідження інспекційного відвідування.

Під час опису порушень виявлених під час дослідження другого питання, в постанові № КВ953/1324/АВ/ТД/ФС-402 від 28.08.2018 та акті №КВ953/1324/АВ від 07.08.2018 вказано, ч.3 ст.24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власником чи уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, як вбачається з тверджень викладених в даній позовній заяві при обґрунтуванні своєї позиції з приводу першого порушення, договори підряду укладені з фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є цивільно-правовими договорами, а відносини між сторонами даних договорів не регулюються нормами трудового законодавства.

Тобто, при виконанні робіт/наданні послуг підрядником за цивільно-правовим договором законодавством не передбачено обов'язку замовника щодо оформлення наказу чи розпорядження, яке дає право підряднику почати виконувати роботи/надавати послуги за договором.

Більше того, не передбачено і обов'язку замовника інформувати органи ДФС України щодо початку виконання робіт/надання послуг за цивільно-правовим договором того чи іншого підрядника.

Ще одним із аргументів, що викладені в постанові Головного управління Держпраці у Київській області №КВ953/В24/АВ/ТД/ФС/-402 від 28.08.2018 року, що відносини згідно договорів підряду укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потрапляють під дію трудового законодавства є відображене в акті №КВ953/1324/АВ від 07.08.2018 твердження, що в штатному розкладі ТОВ БЦЗ ТРІБО від 01.06.2018 зазначена посада слюсаря-ремонтника №Р05/10 в робочій інструкції якого передбачено можливість виконання ним роботи по демонтажу обладнання.

Дана твердження відповідача суд вважає необгрунтованим, оскільки наявність в штатному розписі того чи іншого працівника не може позбавляти можливості ТОВ БЦЗ ТРІБО укладати цивільно-правові договори з іншими фізичними чи юридичними особами на виконання схожих робіт/надання послуг.

На думку суду, вказані дії ГУ Держпраці у Київській області, є прямим втручанням в господарську діяльність ТОВ БЦЗ ТРІБО , не входять до його повноважень та порушують вимоги ст.19 Конституції України, яка вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ще одним доводом, який міститься в постанові №КВ953/В24/АВ/ТД/ФС/-402 від 28.08.2018, є те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потрапляли на територію ТОВ БЦЗ ТРІБО за перепустками які виписує менеджер з кадрів ТОВ БЦЗ ТРІБО ОСОБА_9 та виконували роботи у відповідності розробленого плану робіт на перше півріччя по вдосконаленню виробництва та ремонтним роботам на підприємстві від 27.12.2017, що підпадає під правила внутрішнього трудового розпорядку.

Щодо вказаних обставин слід зазначити, що з метою планування та структурування роботи ТОВ БЦЗ ТРІБО в 2018 році, наприкінці 2017 року був розроблений вказаний вище план, яким передбачено види та етапи проведення робіт по вдосконаленню виробництва та ремонту.

Суд вважає, що роботи передбачені даним планом можуть бути виконані як за рахунок власних ресурсів підприємства так і за рахунок залучених сил на підставі цивільно-правових договорів на власний розсуд ТОВ БЦЗ ТРІБО . Таким чином, факт виконання робіт згідно вказаного вище плану за рахунок ресурсів залучених на підставі цивільно-правових договорів, не свідчить про їх характер як трудових відносин, а свідчить лише про організацію виробничого процесу на ТОВ БЦЗ ТРІБО .

На думку суду аргументи та факти викладені відповідачем у постанові №КВ953/В24/АВ/ТД/ФС/-402 від 28.08.2018 та акті №КВ953/1324/АВ від 07.08.2018, не доводять фактичного перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в трудових відносинах з позивачем, а тому не підтверджують правомірності прийняття оспорюваної постанови.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином вказані судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Київській області від 28.08.2018 №КВ953/В24/АВ/ТД/ФС/-402 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" (код ЄДРПОУ 35046274) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.