Рішення

від 19.11.2018 по справі 1440/1871/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 р. № 1440/1871/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія", вул. Електронна, 56, кв. 42, м.Миколаїв, 54031

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв, 54003

про:визнання протиправним та скасування постанови від 27.07.2018 № МК1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроторгова компанія (далі - позивач, ТОВ Агроторгова компанія ) звернулося з позовом до управління Держпраці у Миколаївській області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління держпраці у Миколаївській області від 27.07.2018 № МК 1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Ухвалою від 08.08.2018 Миколаївським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 27.07.2018 № МК 1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС суперечить вимогам діючого законодавства, безпідставна, необґрунтована та підлягає скасуванню, оскільки на момент перевірки між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір підряду від 04.06.2018 № 10 предметом якого, є прийняття останнім зобов'язання щодо ремонту трактора Т-150. За цим договором, працівник не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, а тому зазначений договір не носить характеру трудового договору і на нього не поширюється дія норм чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною через порушення порядку її винесення, оскільки представнику позивача не було роз'яснено його права та обов'язки під час розгляду справи щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю. А також, відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про ознайомлення з актом перевірки та матеріалами справи з мотивів того, що представника позивача міг ознайомити сам позивач, чим порушено процесуальні права представника позивача, що перешкоджало належній участі у розгляді справи про накладення штрафу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки під час інспекційного відвідування 03.07.2018 в приміщенні позивача зафіксовано факт перебування працівника ОСОБА_1, який надав пояснення, що працює на підприємстві слюсарем з 12.02.2018 з режимом роботи з 8:00 до 17:00 та отримує заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати один раз на місяць. Таким чином, позивач в порушення вимог ч.1,3 ст. 24 КЗпП України допустив одного працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Ухвалою від 07.08.2018 року за клопотанням позивача було забезпечено позов шляхом зупинення дії постанови від 27.07.2018 № МК 1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

02.07.2018 відповідачем прийнято наказ про проведення інспекційних відвідувань № 214 на підставі звернення від 22.12.2017 № Л-683-17.

На підставі вказаного наказу, інспекторам праці видано направлення № 420 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання.

03.07.2018 здійснено інспекційне відвідування ТОВ Агроторгова компанія (вул. Миру, 11, с. Горохівка, Вітовський район, Миколаївська область), на підставі якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04.07.2018 № МК1001/434/АВ. В якому вказано, що під час інспекційного відвідування в приміщенні позивача на робочому місці перебував ОСОБА_1, який виконував свою роботу стосовно діяльності підприємства. В ході інспекційного відвідування директором ТОВ Агроторгова компанія надано договір підряду від 04.06.2018 № 10, укладеного між позивачем та підрядником ОСОБА_1 Проте, згідно наданого, інспекторам праці, письмового пояснення ОСОБА_1 від 03,07,2018, останній працює слюсарем у позивача з 12.02.2018. Будь-яких документів, які підтверджують взаємовідносини між позивачем та ОСОБА_1 за період з лютого 2018 по травень 2018 включно надано не було.

На підставі Акту від 04.07.2018 № МК1001/434/АВ відповідачем 27.07.2018 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на підставі п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509. Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі у розмірі 111 690,00грн. за порушення вимог ч. 1,3 ст. 24 КЗпП (допущено одного працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Статтею 265 КЗпП встановлено, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено наступне.

Позивач надав суду копію договору підряду № 10 від 04.06.2018, укладеного з ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв зобов'язання щодо ремонту трактора Т-150 дв. Volvo. Термін дії договору з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення гарантійного терміну визначеного п. 9.1. Договору.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів підряду ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Також суд зазначає, що жодних відомостей щодо непогодження ОСОБА_1, з укладенням цивільно-правового договору в акті інспекційного відвідування не було зазначено. На підставі чого суд робить висновок, що вказаний договір укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.

Таким чином, на момент інспекційного відвідування (03.07.2018) між позивачем та укладено цивільно - правовий договір (договір підряду від 04.06.2018 № 10) за яким останній прийняв зобов'язання щодо ремонту трактора Т-150 дв. Volvo.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 у період з лютого 2018 по травень 2018 допущений до роботи без укладання трудового договору, оскільки такі припущення зроблені на підставі заповнення останнім бланку пояснень та тим, що в штаті підприємства передбачена посада слюсаря.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_1, він дійсно в лютому 2018 року приходив на підприємство Позивача з метою пошуку роботи. На підприємстві йому пояснили, що постійної роботи не має, запропонували залишити контактні дані, йому зателефонують та запропонують роботу, коли буде необхідність. В червні місяці 2018 року йому зателефонували та запропонували роботу на підставі підряду. До виконання своїх обов'язків приступив з 04.06.2018 з моменту підписання договору підряду від 04.06.2018 № 10. Пояснення він надав при перевірці під диктовку інпекторів, не розумів і не розуміє юридичної значущості наданих при перевірці пояснень. Також зазначив, що пояснення були складені за змістом який надали перевіряючі у формі питання-відповідь.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2, пояснив суду, що працює на підставі трудового договору на посаді слюсаря на підприємстві Позивача з 2016 року. Інші слюсарі наймаються керівництвом за потребою за наявності значного обсягу роботи, або в разі необхідності термінових гарантійних ремонтів техніки чи підготовку виставочного зразка трактору. ОСОБА_1, працював на підприємстві з червня 2018 року на підставі договору підряду.

Зазначені вище пояснення свідків співвідносяться з письмовими доказами, що наявні в справі.

Так, 02.09.2016 року прийнятий на роботу ОСОБА_2 на посаду слюсаря, що підтверджується штатним розписом та особовою карткою працівника (а.с. 88). Відповідно до пояснень директора позивача ОСОБА_4, економістом позивача ОСОБА_5, головним механіком ОСОБА_6 а також слюсарем ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 ніколи не працював слюсарем за трудовим договором на ТОВ Агроторгова компанія .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивач не допускав порушення норм Кодексу законів про працю, оскільки правовідносини позивача з ОСОБА_1 були цивільно - правові, а не трудові.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнятою не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Відповідач всупереч ст. 77 КАС України не довів правомірність постанови від 27.07.2018 № МК 1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, тому вона підлягає скасуванню а позов задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія" (вул. Електронна, 56, кв. 42, Миколаїв,54031 код 34992483) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв, 54003 код39787411) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління держпраці у Миколаївській області від 27.07.2018 № МК 1001/434/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв,54003 код 39787411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторгова компанія" (вул. Електронна, 56, кв. 42, м.Миколаїв, 54031 код 34992483) судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник