Рішення

від 19.11.2018 по справі 420/5185/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5185/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфратек» (650623, м. Одеса, вул. Катерининська, 93, код ЄДРПОУ 36109324) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфратек» з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011651407 від 02.04.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфратек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125643 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Інфратек з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ Дрим Тайм , за період серпень, вересень 2017 року складено акт перевірки, яким встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 100514 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0011651407 від 02.04.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфратек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125643 грн.

Позивач не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними, такими, що прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, а отже є такими, що підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Такі висновки ТОВ Інфратек обґрунтовує тим, що в процесі перевірки не досліджувалось питання існування реальних результатів від господарських операцій між ТОВ Інфратек та ТОВ Дрим Тайм . Висновок про відсутність реальності господарських операції не підтверджується жодним доказом, окрім припущень. При перевірці не було звернено увагу на фактичне прийняття замовниками ТОВ Інфратек всього об'єму виконаних робіт, відсутності будь-яких зауважень до строків та якості наданих робіт. Не було здійснено огляд в натурі проведених капітальних ремонтів. Перевіряючий вказує, що загальна чисельність працюючих у ТОВ Дрим Тайм недостатня для господарських операції, проте зазначене не відповідає фактичним обставинам. До того ж, перевіряючий зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , проте не зазначено які саме первинні документи складені з порушеннями. ДПІ у акті перевірки зазначає, що операції ТОВ Інфратек з ТОВ Дрим Тайм носили безтоварний характер. При цьому, перевіряючий жодним чином не обґрунтовує свою думку ні положеннями чинного законодавства, ні фактичними даними. ДПІ не описує здійснені господарські операції, не розглядає їх детально і не вказує конкретно в чому саме полягає безтоварність операцій. Перевіряючий дійшов передчасних висновків про наявність ознак нікчемності усіх укладених між ТОВ Інфратек та ТОВ Дрим Тайм договорів, не дослідив фактичних обставин зазначених правочинів. ТОВ Інфратек не може нести відповідальність у формі донарахування податкових зобов'язань за податком на додану вартість за негативні наслідки господарської діяльності ТОВ Дрим Тайм , оскільки відповідальність згідно з чинним законодавством України має персональний характер.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

31.10.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що

Відповідно отриманої податкової інформації від ГУ ДФС у Миколаївській області та проведеним аналізом контролюючим органом встановлено, що у ТОВ Дрим Тайм відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались.

Відсутність у ТОВ Дрим Тайм необхідних трудових та виробничих ресурсів з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об'єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, транспорту, забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями, а також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавалися, на думку контролюючого органу доводить відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ Дрим Тайм та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження, навантаження і зберігання.

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ Дрим Тайм реалізує продукцію, відмінну від придбаної (невідомого походження), та надає послуги при відсутності основних засобів (власних чи орендованих).

Крім того, ТОВ Дрим Тайм відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень є фігурантом зареєстрованого кримінального провадження за №42017220000000571 від 14.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В акті перевірки вказано, що не встановлено факту отримання послуг ТОВ Інфратек від підприємства - постачальника ТОВ Дрим Тайм , в зв'язку з чим підтвердити реальність отримання послуг по ланцюгу від виконавця на адресу ТОВ Інфратек за період серпень, вересень 2017 року неможливо.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Надані позивачем документи, а саме рахунки - фактури, акти прийому виконаних робіт не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказаний суб'єкт господарювання(ТОВ Дрим Тайм ) не виконував та об'єктивно не мав можливості виконати обумовлені договорами підряду господарські операції.

Крім того в договорах підряду №121 від 17.07.2017р та субпідряду від 27.07.2017 №1/27/07 наявні розбіжності в термінах виконання робіт. З першим договором Генпідрядник зобов'язувався завершити виконання робіт в серпні 2017р., тоді як за другим договором кінцевим терміном для Субпідрядника є вересень.

На підтвердження виконання договорів підряду та субпідряду було надано акти прийому виконаних робіт, однак відмінність полягає у тому, що до договорів підряду надано по два акти, тоді як до договорів субпідряду по одному, у зв'язку з чим виникає питання, яким чином Генпідрядник(Позивач) передавав виконані роботи Замовнику від Субпідрядника в ті місяці коли останній не надавав акти виконаних робіт.

З наведених підстав Відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

В судовому засіданні 13.11.2018 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 13.11.2018 року представник Відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

В період з 28.02.2018 року по 05.03.2018 року співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інфратек з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ Дрим Тайм , за період серпень, вересень 2017 року.

За результатами перевірки 14.03.2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 574/15-32-14-07/36109324 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Інфратек код за ЄДРПОУ 36109324, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ Дрим Тайм , за період серпень, вересень 2017 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 100514 грн., в т. ч. серпень 2017 - 26667 грн., вересень 2017 - 73847 грн.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Інфратек на підставі акту перевірки від 14.03.2018 року № № 574/15-32-14-07/36109324 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0011651407 від 02.04.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфратек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125643 грн. в т.ч. за податковим зобов'язанням 100514 грн., за штрафними санкціями 25129 грн.

02.04.2018 року результати перевірки були оскаржені Позивачем до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги № 20485/6/99-99-11-01-02-25 від 15.06.2018 у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись податковим повідомленням-рішенням №0011651407 від 02.04.2018 року Позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, акти здачі - приймання робіт, надання послуг тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій Позивача з його контрагентами, їх відповідність діючому законодавству, суд зазначає наступне.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся ТОВ Інфратек мало фінансово-господарські відносини з ТОВ Дрим Тайм на підставі наступних договорів: договір підряду №1/27/07 від 27.07.2017 (капітальний ремонт спортивної зали, роздягалень та вчительської Одеської ЗОШ № 65), договір підряду №2/27/07 від 27.07.2017 (поточний ремонт мережі опалення Одеської спеціалізованої школи №121), договір підряду №1/23/08 від 23.08.2017 (капітальний ремонт харчблоку Одеської спеціалізованої школи №21)

Дослідивши зміст вказаних договорів, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

Виконання зазначених договорів підтверджується наступними документами: податковими накладними, які були зареєстровані в ЄРПН, платіжними дорученнями, актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт і витрати, випискою про рух коштів,

Зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що ТОВ Дрим Тайм в періоді, який перевірявся, виконувалися роботи що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій ТОВ Дрим Тайм видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що надаючи оцінку правовідносинам Позивача з контрагентами, Відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилається на ті обставини, що у ТОВ Дрим Тайм відповідно отриманої податкової інформації від ГУ ДФС у Миколаївській області та проведеним аналізом контролюючим органом, відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались. Відсутність у ТОВ Дрим Тайм необхідних трудових та виробничих ресурсів з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об'єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, транспорту, забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями, а також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавалися, на думку контролюючого органу доводить відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ Дрим Тайм та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження, навантаження і зберігання. Контролюючим органом встановлено, що ТОВ Дрим Тайм реалізує продукцію, відмінну від придбаної (невідомого походження), та надає послуги при відсутності основних засобів (власних чи орендованих). Не встановлено факту отримання послуг ТОВ Інфратек від підприємства - постачальника ТОВ Дрим Тайм , в зв'язку з чим підтвердити реальність отримання послуг по ланцюгу від виконавця на адресу ТОВ Інфратек за період серпень, вересень 2017 року неможливо. Крім того, ТОВ Дрим Тайм відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень є фігурантом зареєстрованого кримінального провадження за №42017220000000571 від 14.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Колегія суддів КАС/ВС у Постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що якщо контрагент ТОВ Інфратек не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ, податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Інфратек , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені у акті перевірки відносно контрагента ТОВ Інфратек , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Крім того, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.06.2016 року (№К/800/25461/14) зазначив, що нарахування податків не можуть ґрунтуватись лише на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової, без врахування даних первинних документів.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ Інфратек не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Суд зазначає, що враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки підстави для збільшення ТОВ Інфратек суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні

З наведених підстав суд дійшов висновку що податкове повідомлення-рішення №0011651407 від 02.04.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфратек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125643 грн. належить до скасування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1884,65 грн.

У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі по 1884,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфратек» (650623, м. Одеса, вул. Катерининська, 93, код ЄДРПОУ 36109324) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011651407 від 02.04.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфратек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125643 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфратек» (650623, м. Одеса, вул. Катерининська, 93, код ЄДРПОУ 36109324) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1884 (тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. та 65 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.11.2018 року.

Суддя А.А. Радчук.

.