Рішення

від 08.11.2018 по справі 2340/3170/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року справа № 2340/3170/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Мельникової О.М.,

позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Янчука В.Ю. (за довіреностями),

розглянувши за правилами загального позовномго провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області, Канівської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості про стягнення коштів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 19000) до Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області (вул. Шевченка, 49/1, м. Канів, Черкаська область, 19000), в якому просить (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.10.2018):

1) визнати дії протиправними відповідача у призначені ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі;

2) зобов'язати Канівський міськрайонний центр зайнятості Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю на підставі п. 9 ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, так як підставами припинення трудового договору з ОСОБА_1 передбачені іншими законами;

3) стягнути з Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області допомогу по безробіттю у розмірі передбаченому абз. 2-3 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015, починаючи з 17.04.2018 з розрахунку чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з відрахуванням виплаченої допомоги, що станом на 01.10.2018 становить 36900,13 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно призначено позивачці допомогу з безробіття в мінімальному розмірі, оскільки підставою для такої виплати є наслідком звільнення за грубе порушення трудової дисципліни. Разом з тим, позивач звільнена на підставі Закону України Про судоустрій і статус суддів за порушення Закону під час прийняття судового рішення. Отже, позивачу повинна бути призначена допомога з безробіття розрахунку чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв'язку з викладеним, позивач просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 31.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 30.08.2018 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, вказував, що позивач звільнена з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Вказана обставина є підставою для призначення та виплати допомоги з безробіття в мінімальному розмірі на підставі ч.2 ст.22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Указом Президента Україні від 15.02.2007 №113/2007 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.12.2017 №4313/0/15-17 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області на підставі п.3 ч.6 ст. 126 Конституції України.

Наказом Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2018 №13-о відраховано ОСОБА_1 зі штату суду.

10.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявами про надання їй статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

Наказом відповідача від 12.04.2018 №НТ180412 надано позивачу статус безробітного, а наказом від 17.04.2018 №НТ180417 призначено позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі на підставі ч.2 ст.22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у період з 17.04.2018 до 11.04.2019.

Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд врахував таке.

На підставі п.1 ч.1 ст.43 Закону України 05.07.2012 №5067-VI Про зайнятість населення особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи може набути статусу безробітного.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України від 02.03.2000 №1533-ІІІ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закон №1533-ІІІ) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частинами 3-4 ст.22 Закону №1533-ІІІ визначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

При цьому, допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (ч.3 ст.23 Закону №1533-ІІІ).

Ч.2 ст.22 Закону №1533-ІІІ визначено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Так, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

- вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Згідно зі ст.41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

- одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;

- винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

- винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;

- перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи;

- припинення повноважень посадових осіб.

Крім того, відповідно до ст.45 Кодексу законів про працю України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

З аналізу наведених норм Закону №1533-ІІІ та Кодексу законів про працю України вбачається, що призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відбувається у разі звільнення працівника, пов'язаного з: систематичним невиконанням трудових обов'язків за умови попереднього застосування дисциплінарного стягнення, прогулу, появи на роботі в нетверезому стані, вчинення розкрадання, або з аналогічних підстав (ст. 40 КЗпП); винних дій керівника або працівника, що призвели до несвоєчасної або не у повному обсязі виплати заробітної плати, аморального проступку (ст. 41 КЗпП); на вимогу профспілкового органу (ст. 45 КЗпП).

Для вирішення спору суд врахував, що згідно з записом №30 трудової книжки ОСОБА_1 відрахована зі штату Канівського міськрайонного суду та вважається такою, що звільнена з посади судді Канівського міськрайонного суду 28.12.2017 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.12.2017 №4313/0/15-17.

Так, з рішення Вищої ради правосуддя від 28.12.2017 №4313/0/15-17, яким позивача звільнено з посади вбачається, що підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є прийняття нею рішень при розгляді справ №697/209/14-к, №697/210/14-к, №697/2011/14-к, №697/213/14-к, якими істотно порушено норми процесуального права, грубо порушено право на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з цим позивача звільнено з посади судді відповідно до п.3 ч.6 ст. 126 Конституції України, якою передбачено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Суд звернув увагу, що згідно з поясненнями представника відповідача у відзиві на позов та у судових засіданнях підставою для застосування ч.2 ст.22 Закону №1533-ІІІ під час призначення позивачу допомоги у мінімальному розмірі є наявність аналогічних підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40 Кодексу законів про працю України, зокрема, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, як встановлено вище судом, підставами для звільнення за пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40 Кодексу законів про працю України є систематичне невиконання трудових обов'язків за умови попереднього застосування дисциплінарного стягнення, прогулу, появи на роботі в нетверезому стані, вчинення розкрадання.

Однак, наявність наведених підстав під час звільнення ОСОБА_1 Вищою радою правосуддя під час прийняття рішення від 28.12.2017 №4313/0/15-17 не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі на підставі ч.2 ст.22 Закону №1533-ІІІ, а тому позовна вимога про визнання таких дій протиправними є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону №1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Ч.5 ст.23 Закону №1533-ІІІ визначено, що у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Ст.7 Закону України Про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Оскільки до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, що становить 16000,00 грн., тому на підставі ст.23 Закону №1533-ІІІ розмір допомоги по безробіттю ОСОБА_1 становить чотирикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: квітень-червень 2018 року - 7048,00 грн. щомісячно; липень-листопад 2018 року - 7364,00 грн. щомісячно.

Отже, з урахуванням належних до сплати позивачу сум та вже виплаченої допомоги у мінімальному розмірі, позивачу належить до виплати починаючи з 17.04.2018 станом на 08.11.2018 (дату винесення рішення у справі) 45070 грн. 09 коп.

Згідно з ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Врахувавши встановлені обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області у призначенні ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

Зобов'язати Канівський міськрайонний центр зайнятості Черкаської області (вул. Шевченка, 49/1, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код 21368508) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 19000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) допомогу по безробіттю на підставі п. 9 ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, так як підставами припинення трудового договору з ОСОБА_1 передбачені іншими законами.

Стягнути з Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області (вул. Шевченка, 49/1, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код 21368508) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 19000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) допомогу по безробіттю у розмірі передбаченому абз. 2-3 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015, починаючи з 17.04.2018 з розрахунку чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з відрахуванням виплаченої допомоги, що станом на 08.11.2018 (дату винесення рішення у справі) становить 45070 (сорок п'ять тисяч сімдесят) грн. 09 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостогоо апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом 10 днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст рішення виготовлений 19.11.2018