Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/13556/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 листопада 2018 року справа №826/13556/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технікс Ресурс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Технікс Ресурс") доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0003232202 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток таким, що суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку із тим, що господарські операції із ТОВ "Брокбудкепітал" підтверджені належним чином оформленими первинними документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Технікс Ресурс" дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі №826/13556/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2016 року №К/800/14159/16 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року адміністративну справу №826/13556/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому підтримав висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 23 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 23 червня 2015 року №0003232202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Технікс Ресурс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 348 740,00 грн., у тому числі за основним платежем на 232 493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 116 247,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02 червня 2015 року №2948/26-58-22-02-18/36273496 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технікс Ресурс" (код за ЄДРПОУ 36273496) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Брокбудкепітал" за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за лютий 2014 року на загальну суму 232 493,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним включенням до складу витрат відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Брокбудкепітал" робіт у лютому 2014 року у зв'язку із тим, що останнє формує "вигоду" контрагентам-покупцям шляхом формального оформлення первинних документів, не маючи трудових та технічних ресурсів надавати відповідний перелік робіт; згідно з актом ДПІ у Шевченківському районі від 16 червня 2014 року №1440/26-59-22-03/37450960 встановлено відсутність ТОВ "Брокбудкепітал" за адресою місцезнаходження та складено акті відсутності посадових осіб за місцезнаходженням; слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Оболонському районі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо пособництва в ухиленні від сплати податків та фіктивного підприємництва ТОВ "Укртрансглобал"; в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств та реальність правочину між ТОВ "Креалтрейд" та підприємствами-покупцями.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13 грудня 2016 року №К/800/14159/16 зазначив: "…В порушення вказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову зроблені лише на підставі даних акта перевірки. Однак вказані обставини самі по собі не можуть слугувати беззаперечною підставою для визнання факту нереальності спірної господарської операції за умови наявності обов'язкових належно оформлених первинних документів, якими може бути підтверджений факт реального здійснення витрат платником податків…

…В свою чергу, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань по спірним господарським операціям, а також щодо відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судами безпідставно залишено поза увагою наявні у матеріалах справи документи, надані позивачем на підтвердження виконання зобов'язання його контрагентом, та які можуть свідчити про зміну майнового стану платника податків, а саме замовлення на виконання робіт, додаток до акта, акт звіряння взаємних розрахунків, податкова накладна, картка рахунку, оборотно-сальдова відомість, а також документи щодо подальшої реалізації отриманих послуг відповідно до раніше укладеного договору підряду з ТОВ "Датагруп Технікс".

Крім того, помилковим є посилання судів під час вирішення спору по суті на норм податкового законодавства, якими визначаються умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки у даній справі донарахування здійснено за платежем податок на прибуток".

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що 27 січня 2014 року між ТОВ "Технікс Ресурс" (замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (підрядник) укладено договір підряду №ТО-196, предметом якого є зобов'язання підрядника належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку (надалі - Роботи), визначені у відповідних додатках та/або додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 1.1.4 договору встановлено, що під роботами з організації каналів зв'язку, що виконуються згідно даного договору та окремих замовлень, може розумітись будь-який з наступних видів робіт: роботи з організації наземного каналу зв'язку з доступу до мережі інтернет для SMB роботи з організації прокладання телефонної лінії для корпоративних клієнтів; роботи з організації наземного каналу зв'язку передавання даних для корпоративних клієнтів; роботи з організації базової станції супутникового зв'язку типу VSAT.

Відповідно до замовлення на виконання робіт від 01 лютого 2014 року до договору сторонами узгоджено об'єм виконуваних робіт з організації каналів зв'язку по 1377 позиціям на об'єктах у містах України згідно вказаного переліку адрес на загальну суму 1 549 951,20 грн. з податком на додану вартість.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт з організації каналів зв'язку від 28 лютого 2014 року №877 та додатком до нього підрядник виконав роботи з організації каналу зв'язку в населених пунктах України, зокрема: Вінниця, Київ, Миколаїв, Донецьк, Чайки, Запоріжжя, Житомир, Одеса, Харків, Севастополь, Чернівці, Полтава, Кіровоград, Приморськ, Луцьк, Сімферополь, Червоний Лиман, Ужгород, Херсон, Львів, Червоноград, Рівне, Луганськ, Чернівці, Ковель, Бориспіль, Мала Данилівка, Супрунівка, Нові Петрівці, Вишгород, Вознесенськ, Конотоп, Ялта, Суми, Жмеринка, Макарів, Дніпропетровськ, Чернігів, Умань, Феодосія, Євпаторія, Коломия, Судак, Горлівка, Вишневе, Красноперекопськ, Біла Церква, Мукачеве, Зарванці, Іловайськ, Павлоград, Южноукраїнськ, Первомайськ, Краснодон, Кам'янець-Подільський, Дніпродзержинськ, Каховка, Стрий, Томилівка, на загальну суму 1 549 951,20 грн. з податком на додану вартість.

Оплата за договором здійснювалась в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок грошових коштів на рахунок ТОВ "Брокбудкепітал", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копія яких містяться у справі.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти приймання-передачі виконаних робіт), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання в акті перевірки на ймовірні порушення податкового законодавства, допущені контрагентами ТОВ "Брокбудкепітал" не вливають на дійсність первинних документів, складених у межах спірних правовідносин, та не позбавляють їх правового значення.

Разом з тим, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, дослідивши питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ТОВ "Технікс Ресурс" на момент виникнення спірних правовідносин здійснювало діяльність у будівництві, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, про що свідчить наявна у справі копія ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

В акті перевірки зазначено, що позивач здійснював діяльність з електромонтажних робіт та іншої діяльності у сфері електрозв'язку; чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ "Технікс Ресурс, становить 646 осіб.

Як зазначив позивач та підтверджується наявними у справі доказами, роботи з організації каналів зв'язку придбавались у ТОВ "Брокбудкепітал" з метою виконання зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством "Датагруп" за договором підряду від 29 липня 2011 року №2911/ДГ. Наступне використання Приватним акціонерним товариством "Датагруп" результатів виконаних робіт за таким договором підтверджується, зокрема, ліцензією на надання телекомунікаційних послуг, виданою Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на надання послуг супутникового радіозв'язку (радіозв'язок супутникової фіксованої радіослужби системи Eutelsat) №7534 для 26 регіонів України та №6728 для міста Києва та копіями договорів, на підтвердження фактичного використання результатів виконаних робіт у власній господарській діяльності.

На підтвердження приймання - передачі матеріалів за укладеними договорами для виконання замовлених робіт від Приватного акціонерного товариства "Датагруп" до ТОВ "Технікс Ресурс" підписані акти від 03 лютого 2014 року та від 28 лютого 2014 року, відповідно; від ТОВ "Технікс Ресурс" до ТОВ "Брокбудкепітал" - акти від 03 лютого 2014 року та від 28 лютого 2014 року, довідки щодо передачі матеріальних засобів з метою належного виконання укладених договорів підряду.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Брокбудкепітал" робіт з організації каналів зв'язку придбавались для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі від 16 червня 2014 року №1440/26-59-22-03/37450960, в якому зазначено про відсутність ТОВ "Брокбудкепітал" за адресою місцезнаходження, про кримінальне провадження щодо пособництва в ухиленні від сплати податків та фіктивного підприємництва ТОВ "Укртрансглобал" та про не підтвердження реальності господарських операцій ТОВ "Креалтрейд" із контрагентами є безпідставними, оскільки зазначена в акті перевірки інформація не підтверджується будь-якими доказами, а господарська діяльність ТОВ "Креалтрейд" та ТОВ "Укртрансглобал" не стосується спірних правовідносин.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ "Брокбудкепітал".

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Суд також звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі №826/13550/15 за позовом ТОВ "Технікс Ресурс" до ДПІ у Солом'янському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0003222202, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 березня 2018 року, встановлені обставини щодо реального характеру господарських операцій ТОВ "Технікс Ресурс" із ТОВ "Брокбудкепітал".

Зокрема у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі №826/13550/15 вказано, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

У свою чергу відповідно до частини четвертої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Брокбудкепітал" додаткового підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 23 червня 2015 року №0003232202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Технікс Ресурс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технікс Ресурс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23 червня 2015 року №0003232202.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технікс Ресурс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технікс Ресурс" (03039, м. Київ, вул. Монтажників, 40-а, офіс 1; ідентифікаційний код 34771339);

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, ідентифікаційний код 39471390).

Суддя В.А. Кузьменко