Постанова

від 13.11.2018 по справі 826/16574/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16574/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2018 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Концерн Галнафтогаз до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ Концерн Галнафтогаз звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0015164209 від 12.09.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 28.07.2017 № 1636, згідно направлення № 592 від 28.07.2017 року працівниками Офісу великих платників податків ДФС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ Концерн Галнафтогаз з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з СФГ Промінь (код ЄДРПОУ 14164685) за період з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року, про що складено Акт №2947/28-10-42-05/31729918 від 28.08.2017 року, яким встановлено порушення ПАТ Концерн Галнафтогаз п. п. а п. 198.1 та абзаців першого і другого п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1 - 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 2 508 125 грн., в тому числі за травень 2016 року в сумі 2 508 125 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0015164209 від 12.09.2017.

Рішенням від 05.12.2017 року ДФС України податкове повідомлення-рішення № 0015164209 від 12.09.2017 року залишене без змін, а скарга ПАТ Концерн Галнафтогаз - без задоволення.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок Офісу великих платників податків ДФС про те, що господарські операції, які відображені ПАТ Концерн Галнафтогаз у фінансово-господарській документації щодо взаємовідносин із СФГ Промінь (код ЄДРПОУ 14164685) за період з 01.01.2016 по 31.05.2017 не носили реального характеру, ТТН та видаткові накладні, на підставі яких СФГ Промінь оформлено операції з постачання зерна сої покупцю ПАТ Концерн Галнафтогаз містять недостовірну інформацію, а тому не підтверджують реальності господарських операцій. Крім того, відповідач посилається на те, що СФГ Промінь документально не підтверджено процес вирощування та реалізації сільськогосподарських товарів/послуг протягом 12 послідовних звітних податкових періодів, що передують реєстрації СФГ Промінь суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, а також на те, що досудовим розслідуванням № 32015240000000034 встановлено умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами та уповноваженими представники СФГ Промінь упродовж 2015 року шляхом неправомірного віднесення до спеціальної декларації сільськогосподарського підприємства операцій із реалізації продукції для ПАТ Концерн Галнафтогаз .

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, то є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Між ПАТ Концерн Галнафтогаз та СФГ Промінь укладено договір поставки № 200715/1 від 20.07.2015, відповідно до умов якого постачальник (СФГ Промінь ) зобов'язується поставити (передати) у власність покупця (ПАТ Концерн Галнафтогаз ) соєві боби, врожаю 2014 року (надалі іменується Товар ), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. Поставка товару згідно умов договору здійснюється постачальником на умовах FCA, місце (пункт) поставки, вантажоодержувач - визначені в специфікації, шляхом передачі перевізнику, призначеному покупцем. Згідно специфікації умови поставки: FCA - склад Хмельницька обл., Деражнянський р-н, с.Зяньківці, вул. Радянська, 34, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року. Місце доставки товару: зерновий термінал ТОВ Порто-Сан , м.Одеса та/або ТОВ Транссервіс 2008 , с.Молодіжне.

Придбаний у СФГ Промінь товар в подальшому було реалізовано ПАТ Концерн Галнафтогаз згідно контракту № 1/2-1-15/117 від 01.04.2015, укладеного із HARTLAND IMPEX LP. У порядку та на умовах, визначених даним контрактом, продавець (ПАТ Концерн Галнафтогаз ) поставляє, а покупець (HARTLAND IMPEX LP) приймає та оплачує соєві боби для технічних потреб українського походження, врожаю 2014, насипом. Товар постачається Продавцем на умовах: СРТ - зерновий термінал ТОВ Транссервіс 2008 , с. Молодіжне / або DAP - Одеський морський торговельний порт ЗПТ ПП Порто-Сан (далі портовий елеватор ).

Для перевезення товару від місця поставки згідно договору з СФГ Промінь до місця поставки згідно контракту з HARTLAND IMPEX LP між ПАТ Концерн Галнафтогаз та ПП Віста Спейс (ЄДРПОУ 36635510) укладено Договір № 1/2-2-15/369 транспортного експедирування від 20.07.2015, відповідно до умов якого експедитор (ПП Віста Спейс ) зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта (ПАТ Концерн Галнафтогаз ) надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, у тому числі надання митно-брокерських послуг.

Здійснення вищеописаних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами: договорами, додатковими угодами, специфікаціями, накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та вантажно-митними деклараціями.

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, акт перевірки № 2947/28-10-42-05/31729918 від 28.08.2017 не містить зауважень Офісу великих платників податків ДФС щодо документального оформлення фінансово-господарських операцій ПАТ Концерн Галнафтогаз із СФГ Промінь .

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, як станом на січень 2016 року, так і на час винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, СФГ Промінь зареєстроване в установленому законом порядку, як юридична особа та як платник податків, у якого немає податкового боргу, що підтверджено інформацією на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України, (http://minrd.gov.ua/businesspartner).

У відповідності до п. п. 191.1.7, п. п. 191.1.8 п. 191 ст.19 ПК України саме до функцій контролюючого органу належить здійснення реєстрації, ведення обліку платників податків, та забезпечення достовірності та повноти обліку платників податків.

Відповідно до п. 183.13 ст.183 Податкового кодексу України, для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як зазначено в пункті 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Отже, чинна реєстрація СФГ Промінь , як платника податків, є свідченням визнання контролюючим органом його статусу платника податків, а саме особи, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділ (п.п.1 п.81.1 ст.81 ПК України).

Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що транспортні засоби з державними номерними знаками, вказаними у товарно-транспортних накладних не значаться у базах даних Єдиного державного реєстру МВС та АІС Національний банк Автомобіль , оскільки матеріали справи містять лист портового елеватора ПП Порто-Сан № 181 від 17.10.2017, яким підтверджено факт розвантаження товару із транспортних засобів, державні номерні знаки яких вказані у товарно-транспортних накладних, оформлених в рамках договору № 200715/1 від 20.07.2015 та № 1/2-2-15/369 від 20.07.2015. Крім того, листом № 31/125аз від 27.02.2018 Головним сервісним центром МВС України підтверджено факт реєстрації транспортного засобу під державним номерним знаком АА0228ХМ.

Також, не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що згідно інформації, отриманої від Головного сервісного центру МВС, транспортні засоби, які здійснювали перевезення товару згідно договору транспортного експедирування № 1/2-2-15/369 від 20.07.2015, укладеного між ПАТ Концерн Галнафтогаз та ПП Віста Спейс зареєстровані на фізичних осіб, прізвища яких не співпадають з прізвищами водіїв, які зазначені у ТТН і назви підприємств, які були власниками транспортних засобів не зазначені у ТТН як підприємства, які здійснювали перевезення товару за договором транспортування із ПП Віста Спейс , оскільки дана інформація не спростовує самого факту перевезення і не враховує можливості використання вказаних транспортних засобів на умовах договорів оренди чи інших цивільно-правових договорів. При цьому, особливості залучення ПП Віста Спейс транспортних засобів для виконання своїх господарських зобов'язань перед ПАТ Концерн Галнафтогаз не мають відношення до реальності господарських операцій між ПАТ Концерн Галнафтогаз та СФГ Промінь .

Доводи апелянта про те, що у контрагента позивача СФГ Промінь відсутні виробничо-складські приміщення, сільськогосподарська техніка чи інше майно, які необхідні для здійснення діяльності по вирощуванню сої, що, у свою чергу, на думку апелянта, свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності, не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 2. розділу І наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами від 20.08.2015).

Тобто, акт перевірки є виключно службовим документом податкового (фіскального) органу, що складається ним в процесі виконання покладених законодавством на податковий (фіскальний) орган функцій і є результатом службової діяльності посадових осіб такого органу, для платника податків сам по собі акт перевірки не несе ніяких правових наслідків: не встановлює, не змінює та не скасовує прав та обов'язків платника податків, а тому наявність такого акта сама по собі не спричиняє настання правових наслідків для платника податків. При цьому, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, які можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

В свою чергу, застосування до позивача за наслідками господарських операцій певних зобов'язань, не може ставитись в залежність від можливості або ж відсутності такої можливості у контрагента позивача отримувати з відповідних земельних площ задекларовану кількість сої, оскільки ця обставина потребує перевірки діяльності саме такого контрагента з іншими контрагентами по ланцюгу постачання та виявлення відповідних порушень.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на матеріали кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015240000000034, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 05.08.2016 року у справі № 686/15866/16-к про проведення позапланової перевірки в рамках даного кримінального провадження. Зокрема, відповідач вказує, що досудовим розслідуванням № 32015240000000034 встановлено умисне ухилення від сплати податку на додану вартість службовими особами та уповноваженими представники СФГ Промінь упродовж 2015 року шляхом неправомірного віднесення до спеціальної декларації сільськогосподарського підприємства операцій із реалізації продукції для ПАТ Концерн Галнафтогаз .

Поряд з тим, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ця ж норма дублюється у ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно ст. 84 Кримінального процесуального кодексу доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Результати проведення органами досудового слідства слідчих дій в рамках кримінальної справи не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 72 КАС України, а є лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом - закріпленням у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається апелянт в обґрунтування доводів про недобросовісність операцій ПАТ Концерн Галнафтогаз із СФГ Промінь , не може слугувати належним підтвердженням нереальності таких операцій. Також, наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень записів про проведення правоохоронними органами слідчих дій в рамках досудового слідства у кримінальних провадженнях не свідчить і не може свідчити про вину особи у вчиненні кримінального правопорушення і не може слугувати підставою для висновків про вчинення особою порушень вимог чинного податкового законодавства.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0015164209 від 12.09.2017 та наявність підстав для його скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 19.11.2018.

v