Рішення

від 12.11.2018 по справі 916/1476/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1476/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/1476/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідача: Павлівської сільської ради Захарівського району Одеської області

про визнання акту таким, що втратив чинність, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права власності, -

за участю представників :

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення від 20.10.2014р. №029781

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 11.05.2018р.

від відповідача: ОСОБА_3, голова, посвідчення від 09.02.2016р. №385

Суть спору: Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до Павлівської сільської ради Захарівського району Одеської області з позовом, в якому просить господарський суд одеської області:

- визнати державний акт на право колективної власності на землю серії ОД №25 від 13.02.1996р., виданого Павлівською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення цієї сільради від 22.06.1995р., колективному сільськогосподарському підприємству "Прогрес" таким, що втратив чинність;

- скасувати запис про реєстрацію Державного акта на право колективної власності на землю серії ОД №25 від 13.02.1996р., виданого Павлівською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення цієї сільради від 22.06.1995р., колективному сільськогосподарському підприємству "Прогрес", зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №9;

- визнати за Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області право власності на земельні ділянки загальною площею 1197,1 га, які не підлягали поділу відповідно до Схеми поділу земель КСП "Прогрес", що належали підприємству на підставі Державного акту на право колективної власності на землю ОД №25 від 13.02.1996р., виданого Павлівською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення цієї сільради від 22.06.1995р.

Позовні вимоги обґрунтовані припиненням права колективної власності на земельні ділянки з моменту ліквідації КСП "Прогрес".

У поясненнях за вх.№15588/18 від 02.08.2018р. позивач підтримує позовні вимоги заступника прокурора Одеської області та просить суд їх задовольнити, з посиланням при цьому на те, що КСП Прогрес , якому надано у колективну власність землю площею 3436,9 га на підставі спірного державного акту на право колективної власності на землю, змінило організаційно-правову форму на СВК Прогрес , яке є правонаступником КСП Прогрес . Разом з тим СВК Прогрес припинено за рішення господарського суду Одеської області від 28.01.2008р. у справі №24/225-06-10893 у зв'язку з визнанням його банкрутом. Правонаступники юридичної особи відсутні. Отже, враховуючи ліквідацію суб'єкта права колективної власності, відносини права колективної власності на землі припиняються та автоматичний перехід прав власності на землі в порядку правонаступництва не допускається, а тому до СВК Прогрес як правонаступника суб'єкта права колективної власності, права та обов'язки на спірні земельні ділянки не перешли. Право колективної власності на сьогодні не передбачено чинним законодавством України. Визнання таким, що втратив чинність та скасування спірного державного акту на право колективної власності на землю є засобом усунення перешкод у здійсненні позивачем своїх повноважень щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах повноважень, визначених винним законодавством.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав та у підготовчі засідання не з'явився.

У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представник відповідача надав усні пояснення, згідно з якими відповідач не заперечує проти позовних вимог прокуратури.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 12.11.2018р. за участю представників прокуратури та сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справ та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, господарським судом встановлено:

Рішенням Павлівської сільської Ради народних депутатів Фрунзівського району Одеської області від 22.06.1995р. Колективному сільськогосподарському підприємству Прогрес у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва передано 3436,9 гектарів землі, про що Павлівською сільською Радою народних депутатів виданий державний акт на право колективної власності на землю серія ОД 25.

План зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, свідчить, що землі, які передані КСП Прогрес за вищевказаним державним актом знаходяться за межами населеного пункту.

Згідно з Книгою №1 записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Фрунзівського району Ради народних депутатів 13.02.1996р. під номером 9 зареєстровано держаний акт серія ОД 25, виданий КСП Прогрес , с. Павлівка.

01.06.2000р. загальними зборами КСП „Прогрес» прийнято рішення, яке оформлено протоколом №2 про проведення реформування КСП Прогрес з обранням організаційно-правової форми сільськогосподарський виробничий кооператив Прогрес , який є правонаступником прав та обов'язків КСП Прогрес .

Згідно з Переліком підприємств які змінили назву, який є Додатком №1 до листа Головного управління статистики в Одеській області від 20.04.2018р. №03.3-13/560, станом на 19.04.2018р. у ЄДРПОУ наявні відомості про зміну назви КСП Прогрес (код ЄДРПОУ 03766470) на СВК Прогрес , яке ліквідовано 04.02.2008р. у зв'язку із визнанням банкрутом.

У листі Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 24.04.2018р. №01/01-21/2018 повідомлено, що згідно історичних довідок архіву Захарівського району на території Павлівської сільської ради КСП Прогрес реорганізовано в СВК Прогрес (25.05.2000р.). Після реорганізації колективних сільгосппідприємств здійснено розпаювання земельних ділянок та забезпечено отримання сертифікатів на право власності на землі. На даний час Захарівська районна державна адміністрація продовжує прийняття заяв від громадян на затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів та отримання державних актів на право власності земельних ділянок.

Додатком 2 до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Прогрес є Експлікація земель колективної власності, з якої вбачається, що загальна площа земель, переданих КСП Прогрес складає 3436,9 га. З них підлягають поділу 2239,8 га, не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно - 889,2 га, не підлягають паюванню - 307,9 га.

У листі від 15.06.2018р. №10-15-0.62-6109/2-18 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області повідомлено, що на території Павлівської сільської ради КСП Прогрес видано державний акт на право колективної власності на землю серія ОД №25, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №9 на загальну площе 3436,9 га. В 2000 році розроблена Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Прогрес Фрунзівського району Одеської області. Згідно додатку №2 Експлікація земель колективної власності Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Прогрес Фрунзівського району Одеської області, із загальної площі 3436,9 га підлягають поділу сільськогосподарські землі всього - 2239,8 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя всього - 2239,8 га, з них: ріллі - 2239,8 га. Не підлягають поділу всього - 889,2 га, сільськогосподарські землі - 888,3 га, пасовища - 432,7 га, сіножаття 27,3 га, сільськогосподарські угіддя - 512,9 га, в тому числі тимчасової консервації 376,3 га. Згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) - 620 чоловік. Не витребувані сертифікати на право на земельну частку (пай) у відділі відсутні. При цьому всі інші земельні ділянки, зокрема які не підлягали поділу і повинні були використовуватись сумісно, а також ті, що не підлягали паюванню фактично продовжують перебувати у колективній власності КСП Прогрес , що припинили господарську діяльність. У зв'язку з наявністю чинних державних актів на право колективної власності на землю та невизначеністю правового статусу спірних ділянок, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не може забезпечити відповідну охорону земель, відмовляє фізичним та юридичним особам в наданні у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що в свою чергу, призводить до соціальної напруги та позбавляє можливості фізичних та юридичних осіб реалізувати своє право на отримання вільних земельних ділянок у власність або у користування у передбаченому законом порядку, а місцеві бюджети не отримують належну платку за землю.

Листом від 26.07.2018р. №476/425-18 Відділ Держгеокадастру у Захарівському районі повідомлено ГУ Держгеокадастру в Одеській області, що у Відділі наявний державний акт на право колективної власності на землю КСП Прогрес на загальну площу 3436,9 га, виданий відповідно до рішення Павлівської сільської ради народних депутатів від 22.06.1995р. та зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Фрунзівського району ради народних депутатів №51252000010001 за номером 9 від 13.02.1996р. Також повідомлено, що у Відділі наявна Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Прогрес , у якій згідно з додатком 2 Експлікація земель колективної власності загальна площа складає 3436,9 га підлягає поділу - 2239,8 га та підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно - 1197,10 га.

В матеріалах справи також наявна ухвала господарського суду Одеської області про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі від 28.01.2008р. у справі №24/255-06-10893, якою затверджений звіт ліквідатора, затверджений ліквідаційний баланс СВК Прогрес , ліквідовано СВК Прогрес та виключено його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СВК Прогрес (код ЄДРПОУ 03766470) припинено 04.02.2008р. на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 28.01.2008р. у справі №24/255-06-10893. Дані про юридичних осіб - правонаступників відсутні.

Згідно з листом ПП Дельта-Консалтинг від 06/25-2 від 25.06.2018р., імовірний діапазон ринкової вартості 1 га земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Захарівського району Одеської області, станом на 25.06.2018р., приймаючи до уваги вплив соціально-економічних факторів та фактично відсутній первісний ринок об'єктів нерухомості, може складати 10-25 тис доларів США в еквіваленті, що за курсом НБУ на 25.06.2018р. становить 260000-650000 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до Закону України Про форми власності на землю від 30.01.1992р. №2073-XII, який втратив чинність згідно із Законом України від 11.12.2003р. №1377-IV, запроваджено в Україні поряд з державною - колективну і приватну форми власності на землю. Встановлено, що власність на землю в Україні має такі форми: державна, колективна, приватна. Всі форми власності є рівноправними.

Земельний кодекс України від 18.12.1990р. №561-XII, який втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25.10.2001р. №2768-III, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. №1540-VІ, який втратив чинність згідно з Цивільним кодексом України від 16.01.2003р. №435-IV, та Закон України Про власність від 07.02.1991р. №697-ХІІ, який втратив чинність згідно із Законом України від 27.04.2007р. №997-V, визначали такі форми власності, як приватна, колективна та державна.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.5 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Відповідно до ч.12 ст.5 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.10 Закону України Про колективне сільське підприємство в редакції чинній станом на 01.06.2000р., земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Як вище встановлено господарським судом, у колективну власність КСП Прогрес передано 3436,9 га землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва, про що Павлівською сільською Радою народних депутатів Фрунзівського району Одеської області видано відповідний державний акт на право колективної власності на землю серія ОД №25.

Відповідно до Указу Президенту України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999р. №1529/99 постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Згідно з ч.ч.1,3 ст.31 Закону України Про колективне сільське підприємство в редакції чинній станом на 01.06.2000р., ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Як встановлено судом 01.06.2000р. були проведені загальні збори КСП Прогрес , які оформлені протоколом №2 та на яких прийнято рішення про проведення реформування КСП Прогрес з організаційно-правової форми сільськогосподарський виробничий кооператив Прогрес , який є правонаступником прав та обов'язків КСП Прогрес .

Згідно з Експлікацією земель колективної власності Схеми поділу земель

колективної власності на земельні частки (паї) КСП Прогрес , загальна площа земель, переданих КСП Прогрес складає 3436,9 га. З них підлягають поділу 2239,8 га, не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно - 889,2 га, не підлягають паюванню - 307,9 га.

За інформацією, що надана Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) 620 осіб, не витребувані сертифікати на право на земельну частку (пай) у відділі відсутні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2008р. у справі №24/255-06-10893 ліквідовано СВК Прогрес та виключено його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СВК Прогрес відсутні дані про юридичних осіб - правонаступників.

З 01.01.2002р. набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-III, згідно з ч.3 ст.78 якого земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

При цьому 01.01.2004р. втратив чинність Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. №1540-VІ, 20.06.2007р. втратив чинність Закону України Про власність , які передбачали таку форму власності як колективна.

Таким чином станом на 28.01.2008р. законодавчо не передбачено колективної форми власності на землю.

Відповідно до п.16,17 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України від 25.10.2001р. громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п.п.3,4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р. №5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.84 Земельного кодексу України в чинній на даний час редакції у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже на даний час розпорядження земельними дільниками сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Одеської області здійснюється Головним управлінням Держгеокадастру в Одеської області.

Водночас як повідомлено Головним управлінням Держгеокадастру в Одеської області наявність на даний час чинного державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП Прогрес , який припинив господарську діяльність та невизначеністю правового статусу спірних ділянок, позбавляє можливості забезпечити відповідну охорону земель, та призводить до відмови фізичним та юридичним особам в наданні у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

За таких обставин, приймаючи до уваги припинення на даний час суб'єкта права колективної власності на земельну ділянку загальною площею 3436,9 га , з яких 1197,10 га не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно, а також виходячи з того, що за інформацією ГУ Держгеокадастру в Одеській області не витребувані сертифікати на право на земельну частку (пай) відсутні, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог про визнання спірного державного акту на право колективної власності на землю таким, що втратив чинність та відповідно про скасування запису про реєстрацію цього державного акту.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі №914/904/17 та від 27.06.2018р. у справі №904/8186/17.

За приписами зазначеної статті закону позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючого юридичного факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2018р. у справі №924/816/16.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання доказів, які підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Водночас ані прокуратурою, ані позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності з боку відповідача оспорення або невизнання права власності на спірні земельні ділянки.

Навпаки, у судовому засіданні 12.11.2018р. представником відповідача надані усні пояснення, згідно з якими відповідач не заперечує наявність у держави в особі позивача права власності на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що Павлівська сільська рада Захарівського району Одеської області не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками, не оспорює та не претендує на таке право, а тому в силу вимог ст.392 ЦК України відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково.

2.Визнати державний акт на право колективної власності на землю серії ОД №25 від 13.02.1996р., виданий Павлівською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення цієї сільради від 22.06.1995р., колективному сільськогосподарському підприємству "Прогрес" таким, що втратив чинність.

3.Скасувати запис про реєстрацію Державного акта на право колективної власності на землю серії ОД №25 від 13.02.1996р., виданого Павлівською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення цієї сільради від 22.06.1995р., колективному сільськогосподарському підприємству "Прогрес", зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №9.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Павлівської сільської ради Захарівського району Одеської області (66733, Одеська обл., Захарівський р-н, с. Павлівка, код ЄДРПОУ 04378971) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача 35213085000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 20 листопада 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець