Рішення

від 19.11.2018 по справі 917/1096/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2018. Справа № 917/1096/18

м. Полтава

За позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова 2а, м. Полтава, 36008

до Обласного комунального підприємства "Лабораторія контролю умов праці", вул. В.Козака, 1а, м. Полтава, 36003

про стягнення 18445,44 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач/ ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Обласного комунального підприємства "Лабораторія контролю умов праці" (далі - відповідач/ ОКП "Лабораторія контролю умов праці") 18445,44 грн., в тому числі: 9041,10 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 9041,10 грн. пені, 138,74 грн. 3% річних та 224,50 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2668 "С" від 15.10.2007.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.09.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду від 17.09.2018. направлена на адресу відповідача повернулася не врученою з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ОКП "Лабораторія контролю умов праці", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави та районів Полтавської області.

ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго є суб'єктом природної монополії (суміжного ринку) та діє на підставі виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.

15.10.2007. між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 2668 С (далі - Договір), згідно п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі офісу по вул. Козака, 1а.

Пунктом 16 Договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 21.03.2016. до Договору (далі - додаткова угода № 5) визначено, що облік споживання теплової енергії на опалення нежитлового приміщення споживача по вул. В.Козака 1а проводиться по вузлу обліку теплової енергії.

Згідно з п. 20 Договору в редакції додаткової угоди № 5 розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показниками приладу обліку, встановленому на об'єкті, в якому перебуває кілька споживачів, проводиться пропорційно займаної площі кожного споживача:

- загальна опалювальна площа будівлі по вул. В. Козака, 1а під обліком теплового лічильника складає 2 530,85 м.кв.;

- площа, яку займає споживач - 46,7 м.кв.;

- показники теплового лічильника розподіляються пропорційно площі, яку займає споживач, що становить 1,85 %.

Відповідно до п. 30 Договору, в редакції додаткової угоди № 5, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії. Всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів.

Факт отримання ОСОБА_1 теплової енергії фіксується щомісячно ОСОБА_1 приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.

У разі неповернення ОСОБА_1 приймання - передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено підпунктом з) пункту 9 Договору він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідно до п. 9 Договору споживач зобов'язаний розглянути направлений йому теплопостачальною організацією акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою (в редакції Додаткової угоди № 3).

Згідно абз. 1 п. 31 Договору, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів (в редакції Додаткової угоди № 5).

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору він здійснював постачання теплової енергії на об'єкті відповідача. Враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, позивачем за період з 01.11.2017. по 30.04.2018. готувалися та передавалися за місцезнаходженням відповідача акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

Один з актів приймання-передачі теплової енергії № АВ-23635 від 31.12.2017. за грудень 2017 року, був підписаний відповідачем та переданий на адресу позивача відповідно до умов Договору. Акти за інші місяці зі спірного періоду не підписані відповідачем.

Рахунки на оплату теплової енергії з листопада 2017 року по квітень 2018 року разом з актами направлялися відповідачу ОСОБА_2, що підтверджується реєстрами згрупованих поштових відправлень за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року (копії реєстрів - в матеріалах справи).

Факт відпущення відповідачу теплової енергії у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії (копії актів - в матеріалах справ).

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати вартості отриманої за спірний період теплової енергії. В результаті чого за період з 01.11.2017. по 30.04.2018., утворилася заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 9041,10 грн.

Відповідно до п. 31 Договору у випадку неоплати споживачем теплової енергії у вказані в Договорі строки вводиться пеня в розмірі 1.0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» .

На підставі вказаного пункту Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню на прострочені суми оплати за загальний період з 10.12.2017. по 29.08.2018. на суму 9041,10 грн., 3% річних за загальний період з 10.12.2017. по 29.08.2018. на суму 138,74 грн. та індекс інфляції з грудня 2017 року по червень 2018 року у сумі 224,50 грн.

Вказані суми основного боргу, пені, річних та інфляційних нарахувань позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 9041,00 грн.

Доказів, що спростовують вищевикладене, доказів сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 9041,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 31 Договору у випадку неоплати споживачем теплової енергії у вказані в Договорі строки вводиться пеня в розмірі 1.0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» .

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі п. 31 Договору та ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення з відповідача пеня на прострочені суми оплати за загальний період з 10.12.2017. по 29.08.2018. на суму 9041,10 грн., 3% річних за загальний період з 10.12.2017. по 29.08.2018. на суму 138,74 грн. та індекс інфляції з грудня 2017 року по червень 2018 року на суму 224,50 грн. (відповідні розрахунки додані до позовної заяви).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем за загальний період з 10.12.2017. по 29.08.2018. нараховано відповідачу пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу у розмірі 14924,41 грн.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Керуючись вказаною нормою позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 100 відсотків загальної суми боргу, тобто 9041,10 грн.

Судом встановлено правомірність позовної вимоги щодо стягнення 9041,10 грн. пені, отже вказана позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 10.12.2017. по 29.08.2018. та встановив його правильність. Позовна вимога щодо стягнення 138,74 грн. 3% річних теж підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що при нарахуванні суми інфляційних втрат позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми стягненню підлягають інфляційні втрати за загальний період з січня 2018 року по червень 2018 року в розмірі 139,83 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Лабораторія контролю умов праці" (вул. В.Козака, 1а, м. Полтава, 36003; код ЄДРПОУ 31758142) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова 2а, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 03338030) 9041 грн. 10 коп. основного боргу, 9041 грн. 10 коп. пені, 138 грн. 74 коп. 3% річних, 139 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1753 грн. 91 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук