Постанова

від 13.11.2018 по справі 813/2989/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/199/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства Тиса 2011 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у справі № 813/2989/18 (суддя Кухар Н.А., м. Львів) за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства Тиса 2011 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В :

11 липня 2018 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до приватного підприємства Тиса 2011 , в якому просило стягнути з відповідача борг в сумі 21226, 29 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням від 17 серпня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство Тиса 2011 оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що не має заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, що підтверджується долученими до скарги копіями платіжних доручень про сплату заборгованості перед Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на загальну суму 20488,89 грн., які датовані з 16 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року. У призначенні платежу в цих платіжних дорученнях чітко вказано код ЄДРПОУ платника - 36762567, що є кодом ЄДРПОУ ПП Тиса 2011 , відповідно ці кошти мали бути зараховані як сплата від ПП Тиса 2011 згідно п.1 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 666 від 24.07.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2015 року за № 974/27419.

Натомість вони були зараховані як сплата від ФОП ОСОБА_1 з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1. На момент подання апеляційної скарги ці кошти (20488,89 грн.) на рахунок відправника (ФОП ОСОБА_1.) не повернулись.

Апелянт також визнає, що кошти були сплачені з простроченням терміну сплати зобов'язання, отже нарахування пені є справедливим.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПП Тиса 2011 адміністративно-господарських санкцій в сумі 20488, 89 грн. та прийняти нове рішення, яким перезарахувати кошти, фактично сплачені на рахунок позивача згідно наданих платіжних доручень в сумі 20488, 89 грн. з особової картки ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на особову картку ПП Тиса 2011 (код ЄДРПОУ 36762567) у рахунок погашення заборгованості ПП Тиса 2011 .

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при зверненні до суду з позовною заявою до ПП Тиса 2011 , відділення Фонду вказало єдину відому їм адресу відповідача, а саме адресу реєстрації юридичної особи. Крім того, при поданні річної звітності форми № 10-ПІ (Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік), ПП Тиса 2011 вказали адресу місцезнаходження саме с. Нова Кам'янка, вул. Березена 17, Жовківський район, Львівська область . У відділення Фонду не було інформації щодо ведення діяльності відповідачем за іншою адресою. Не маючи інших реєстраційних даних ПП Тиса 2011 , відділення Фонду зверталося саме за наявною в Єдиному реєстрі інформацією.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що відділенням Фонду не було здійснено спроб зв'язатися з ПП Тиса 2011 для вирішення спору у досудовому порядку. Однак, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 25.04.2018р. №01-7/383-04 (копія додається). До позовної заяви також було надано доказ надсилання претензії відповідачу (копія додається). Варто наголосити, що, відслідкувавши поштове відправлення (7900513684408) на офіційному сайті Укрпошти, можна побачити, що 08.05.2018р. воно було вручене.

У доказ сплати адміністративно-господарських санкцій представник ПП Тиса 2011 надала відділенню Фонду копії платіжних доручень у яких платником вказаний ФОП ОСОБА_1, і як повідомила представник, ця сума є сплаченою за ПП Тиса 2011 .

Тому, зважаючи на те, що відділення Фонду звернулося до суду з позовом, зокрема, через недостатні дії з боку самого підприємства щодо повідомлення відділення Фонду про порядок сплати ними адміністративно-господарських санкцій, просить суд повернути збір, сплачений відділенням Фонду при поданні позовної заяви, а саме 1762 грн.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), відповідно до ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з поданим відповідачем Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний 2017 рік становить 9 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.

Крім того, сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2018р. тю 14.06.2018р. включно (60 днів) складає 737,40 грн.

Загальний розмір заборгованості ПП Тиса 2011 перед Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів станом на 14.06.2018 року становить 21 226,29 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та не надано доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до частини третьою статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону).

Отже, оскільки у ПП Тиса 2011 не було створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 20 Закону у відповідача утворилася заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 20488,89 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 737, 40 грн., що разом складає 21226, 29 грн.

Апеляційний суд встановив, що ПП Тиса 2011 не заперечує порушення підприємством вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та наявності обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на сплату підприємством санкцій згідно долучених платіжних доручень від 16.04.2018 року №2664 на суму 4000 грн, 18.04.2018 року № 2667 на суму 4000 грн, 24.04.2018 року № 2685 на суму 4000 грн, 26.04.2018 року № 2690 на суму 2000 грн, 03.05.2018 року № 2699 на суму 4000 грн та 08.05.2018 року № 2715 на суму 2488, 89 грн, зважаючи на те, що у наданих платіжних дорученнях платником зазначено ОСОБА_1, код НОМЕР_1, а не ПП Тиса 2011 . Таким чином, платник ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про повернення вказаних сум як помилково сплачених.

Стосовно доводів позивача про стягнення з ПП Тиса 2011 понесених відділенням Фонду судових витрат за подання позовної заяви у розмірі 1762 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до норм частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні даного спору правомірно не стягувався судовий збір з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства Тиса 2011 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у справі № 813/2989/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року.