Рішення

від 15.11.2018 по справі 922/2449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2449/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампік", м.Харків, про стягнення 50123,60 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД", м.Київ, 04.09.2018 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампік", м.Харків, про стягнення заборгованості за Договором поставки № АА-14 від 12.02.2017, а саме: 45000,00 грн. основного боргу; 428,85 грн. пені; 190,88 грн. інфляційних втрат; 3,87 грн. 3% річних; 4500,00 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості Договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 5.3. Договору, не здійснив оплату отриманого товару у встановлені Договором строки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2018 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2449/18; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2018 позивачу було запропоновано в строк до 15.11.2018 надати суду письмові пояснення щодо адреси доставки вантажу: м.Харків-1, вул.Китаєнка, 1-А, зазначеної у квитанції про прийом вантажу № НОМЕР_1 від 12.02.2018.

07.11.2018 позивач на виконання ухвали суду надав додаткові письмові пояснення відповідача щодо адреси доставки вантажу та факту отримання товару відповідачем. Також позивачем було подано клопотання про розгляд справи без присутності позивача. У клопотанні позивач зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, однак не може особисто бути присутнім під час судового засідання по справі.

У судове засідання, яке відбулося 15.11.2018, представники позивача та відповідача не з'явились.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав; про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв'язку направлялись копії ухвал від 17.09.2018 та від 16.10.2018 на юридичну адресу останнього: 61019, м.Харків, пр.Ново-Баварський, буд. 118-А, офіс 7, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як місцезнаходження підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначені вище копії ухвал були повернуті до господарського без вручення адресатові із зазначенням причини повернення - інші причини, що не дали змоги отримати відправлення .

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а тому відповідач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому, суд дійшов висновку, що неявка представників позивача та відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв'язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, згідно ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ампік" (відповідач) було укладено Договір поставки № АА-14, згідно п. 1.1. якого позивач, як виконавець, зобов'язався передати у встановлений строк у власність відповідача, як покупця, товар в кількості та в асортименті, який вказаний у Специфікації № 1, що надається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Специфікації № 1 до Договору, позивач поставив відповідачу наступний товар:

- Пральна машина Primus RS22 в кількості одна штука, загальною вартістю - 20833,34 грн. без ГІДВ;

- Сушильний барабан "Вязьма" в кількості одна штука, загальною вартістю - 8333,33 грн. без ПДВ;

- Центрифуга в кількості одна штука, загальною вартістю - 8333,33 грн. без ПДВ.

Загальна вартість поставленого товару складає 45000,00 грн., з яких вартість товару складає - 37500,00 грн., податок на додану вартість складає - 7500,00 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. Договору, позивач зобов'язався відвантажити товар зі складу в м.Києві.

Товар був відправлений позивачем відповідачу 12.02.2018. Перевезення товару здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері" з адреси: м.Київ, вул.Червонопрапорна, 135 на адресу: м.Харків, вул.Китаєнка, 1-А, що підтверджується квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_1.

14.02.2018 товар був отриманий представником відповідача ОСОБА_1, що підтверджується листом експедитора ТОВ "Делівері" за вих. № 378-18 від 13.08.2018.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 являється керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампік".

Пунктом 5.3. Договору визначено графік здійснення платежів за обладнання, відповідно до якого відповідач сплачує позивачу наступні платежі:

- 10000,00 грн. - до 28.03.2018;

- 10000,00 грн. - до 28.04.2018;

- 10000,00 грн. - до 28.05.2018;

- 15000,00 грн. - до 28.06.2018.

Проте, станом на 01.09.2018 умови Договору від 12.02.2017 щодо оплати поставленого товару відповідачем виконано не було.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 8.2. Договору, у разі порушення умов оплати покупець виплачує штраф у розмірі 10% від суми договору та сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних законодавчих актів та положень Договору поставки № АА-14 від 12.02.2017, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було здійснено нарахування пені за період з 29.03.2018 по 01.09.2018 у загальному розмірі 428,85 грн.; інфляційного збільшення за період з 29.03.2018 по 28.06.2018 в загальному розмірі 190,88 грн.; 3% річних за період з 29.03.2018 по 01.09.2018 в загальному розмірі 3,87 грн. та штрафу в розмірі 10% від вартості Договору, що становить 4500,00 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки за допомогою калькулятору онлайн-сервісу "Ліга Закон", суд встановив, що загальний розмір пені за період з 29.03.2018 по 01.09.2018 повинна становити 4501,50 грн.; загальний розмір 3% річних за період з 29.03.2018 по 01.09.2018 повинен становити 391,65 грн.

Проте, враховуючи, що суд не має права виходити за межі розміру заявлених позовних вимог, а визначення суми позову є правом позивача, суд визнав правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 428,85 грн. пені та 3,87 грн. - 3% річних.

Суд також визнав обґрунтованим нарахування позивачем штрафу в розмірі 10% від вартості Договору, що становить 4500,00 грн., оскільки даний вид відповідальності передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем неправомірно включено до періоду нарахування березень 2018 року, оскільки початком даного періоду є 29 число даного місяця.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зауважити, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З огляду на викладене, за розрахунком суду інфляційні втрати за період з 29.03.2018 по 28.06.2018 становлять 80,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 50012,72 грн., у тому числі: 45000,00 грн. основного боргу, 428,85 грн. пені, 4500,00 грн. штрафу в розмірі 10% від вартості Договору, 80,00 грн. інфляційних втрат та 3,87 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" в частині стягнення з відповідача 45000,00 грн. основного боргу, 428,85 грн. пені, 4500,00 грн. штрафу в розмірі 10% від вартості Договору, 80,00 грн. інфляційних втрат та 3,87 грн. - 3% річних є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 110,88 грн. інфляційних втрат суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампік" (61019, м.Харків, пр.Ново-Баварський, буд. 118-А, офіс 7; код ЄДРПОУ: 40542506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдвест ЛТД" (03191, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ: 39367047) - 45000,00 грн. основного боргу, 428,85 грн. пені, 4500,00 грн. штрафу в розмірі 10% від вартості Договору, 80,00 грн. інфляційних втрат, 3,87 грн. - 3% річних, а також витрати з оплати судового збору в розмірі 1758,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 110,88 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_2