Постанова

від 15.11.2018 по справі 420/454/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Пронька В.В.

Доповідач -Кострицький В.В.

Справа № 420/454/18

Провадження № 22-ц/810/256/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Кострицького В.В.,

суддів: Стахової Н.В., Назарова М.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

участники справи:

позивач - ОСОБА_2;

представник позивача - ОСОБА_3;

відповідач - ПСП Відродження ;

представник відповідача - Бабаєва О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Відродження на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09 серпня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства Відродження про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою та пені,

встановив:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить стягнути з ПСП Відродження на свою користь 7284,30 грн. заборгованості по орендній платі за 2015-2017 роки та 728,43 грн. - пені, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя був власником земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої за межами населеного пункту на території Рогівської сільської ради Новопсковського району Луганської області площею 3,7124 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2. Після смерті батька йому перешли всі права та обов'язки на зазначену земельну ділянку. Вказаною земельною ділянкою протягом багатьох років користувався відповідач як орендар на підставі договору оренди землі, укладеного із спадкодавцем 28.12.2011 та зареєстрованого 25.05.2012 у Відділі Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області за № 442330004001405 зі строком дії на 5 років. Після набуття права власності на зазначену земельну ділянку ним на адресу відповідача 11.08.2017 було направлено рекомендованим листом заяву з вимогою сплатити йому як правонаступнику заборгованість з орендної плати за землю, яка утворилася після смерті батька за 2015-2017 роки. Зазначена заява була отримана відповідачем 16.08.2017, але до теперішнього часу відповідач ухиляється від сплати заборгованості за оренду землі, яка з урахуванням п.п.9-14 договору оренди складає за повний 2015 рік - 2698,03 грн., за повний 2016 рік - 3237,37 грн., за період з 01.01.2017 по 25.05.2017 - 1348,90 грн., всього - 7284,30 грн. Розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати орендної плати, враховуючи розмір заборгованості з орендної плати, відповідно до п. 14 договору за період з 01.01.2018 по 10.04.2018 становить 728,43 грн.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 09 серпня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення та порушення судом норм процесуального права, ненадання належної оцінки доказам по справі та правового обґрунтування змісту доводів сторін по справі, просить рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення суми заборгованості з ПСП Відродження в розмірі 2 398,00 грн..

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, по-перше, що судом першої інстанції факту отримання позивачем зайво сплачених коштів за земельну ділянку НОМЕР_3 досліджено не було, правового аналізу чи оцінки такого судом надано не було, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо того, що позивач звертався з заявою щодо виплати йому сум орендної плати лише в 2017 році - після вступу у спадок, також судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині відмови в задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на підставі того, що інтереси останньої нібито не порушено і тим самим позбавив ОСОБА_6 можливості отримання останньою належної їй суми орендної плати за земельну ділянку НОМЕР_3, яку помилково отримав та присвоїв позивач ОСОБА_2. По-друге порушено ефективність захисту прав сторін по справі та сутності позову взагалі, суд першої інстанції фактично позбавив ОСОБА_6 на своєчасний захист своїх законних прав та інтересів щодо отримання належних їй сум орендної плати.

У встановлений апеляційним судом строк відзив на апеляційну скаргу надано не було.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст..1216 та 1218 ЦК України та ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі в редакції чинній 28 грудня 2011 року на момент виниклих правовідносин. Матеріали справи не містять доказів того, що між спадкодавцем та відповідачем укладалися додаткові угоди до вищевказаного договору оренди землі. Після набуття права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в 2017 році позивач звертався до відповідача з заявою в якій просив виплатити йому заборгованість з 2015-2017роки по орендній платі за землю. Заяву позивача відповідач отримав 16.08.2017 року, однак вимог позивача по сплаті заборгованості не виконав. На підставі ст.611,612, 549ЦК України суд вирішив вимоги позивача задовольнити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Матеріали справи не містять доказів того, що між спадкодавцем та відповідачем укладалися додаткові угоди до вищевказаного договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати.

Відповідно до змісту статей 629, 526, 530 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами і зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що після набуття позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, останній звертався до відповідача із заявою, в якій повідомляв про набуття права власності на орендовану земельну ділянку, та просив виплатити йому заборгованість по орендній платі за земельну ділянку, яка належить йому. Така заява направлялась відповідачу 11.08.2017 та була отримана останнім 16.08.2017. Однак, не зважаючи на пред'явлені вимоги, відповідач існуючу заборгованість по орендній платі не виплатив.

Таким чином, в ході судового розгляду було встановлено порушення відповідачем умов договору оренди від 28.12.2011 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за період з 2015 по 25.05.2017. Так, встановлено й не заперечувалось представником відповідача, що за 2015-2017 роки орендна плата за користування земельною ділянкою взагалі не вносилась позивачу.

Сума заборгованості з орендної плати за 2015 рік складає 2698,03 грн., за 2016 рік - 3237,39 грн., за період з 01.01.2017 по 25.05.2017 - 1348,90 грн., всього - 7284,30 грн.

За таких обставин, враховуючи, що весь вказаний час земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача, орендна плата за користування земельною ділянкою відповідачем не сплачувалася, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за орендну плату в розмірі 7284,30 грн. підлягає стягненню з відповідача ПСП Відродження на користь позивача ОСОБА_2, як правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_5.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував пояснення сторін у справі.

Доводи апеляційної скарги про отримання позивачем зайво сплачених коштів за 2013-2014 рік не стосуються терміну визначеному позивачем у своїх вимогах за 2015-2017 рік, а тому не відповідають принципу належності закріпленому в ст..77 ЦПК України. Доводи про необхідність залучення до справи ОСОБА_6 та порушення її прав оскаржуваним рішенням, не стосуються позовних вимог та вирішених судом прав та обов'язків і не позбавляють ОСОБА_6 права на звернення до суду. Доводи апелянта про позбавлення ОСОБА_6 права на своєчасний захист своїх законних права та інтересів, щодо отримання належних їй сум орендної плати не позбавляють можливості апелянта відновити її права.

Виходячи з вищевикладеного апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, рішення суду першої інстанції про задоволення позову у даній справі ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Відродження залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 19 листопада 2018 року.

Головуючий :

Судді: