Рішення

від 21.11.2018 по справі 904/4835/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4835/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-Мережа", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5865грн.00коп., інфляційної складової у розмірі 69грн.60коп., пені у розмірі 3097грн.99коп., суми процентів за користування коштами у розмірі 347грн.24коп.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД-Мережа" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" з позовом про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5865грн.00коп., інфляційної складової у розмірі 69грн.60коп., пені у розмірі 3097грн.99коп., суми процентів за користування коштами у розмірі 347грн.24коп. у розмірі 347грн.24коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №225/10 від 03.10.2016р. в частині видачі оплаченого бензину.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача в судові засідання від 21.11.2018р. не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з пунктом 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2018р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була направлена відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02.11.2018р., який наявний в матеріалах справи а.с. 22-24.

Відповідач отримав зазначену вище ухвалу суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4905109504529 (а.с.25).

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомлений призначене судове засідання на 21.11.2018р. належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки. Тому судове засідання проводиться за відсутності його повноважного представника і причини неявки цього представника у засідання судом не визнаються поважними.

На день розгляду справи у судовому засіданні від 21.11.2018р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до п. 9 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд може розглянути справу за наявними в ній доказами.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні від 21.11.2018р. до Господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До початку судового засідання, призначеного на 21.11.2018р., на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив таке.

03.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД-Мережа" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 гарант плюс" (далі-постачальник) підписано договір поставки №225/10 (далі - договір) (а.с.12).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Пунктом 4.1. договору передбачено умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар, за цінами, що діють на момент надходження коштів. Ціна одного літру товару вказується у рахунку і дійсна протягом дня його виписки.

Згідно з п. 4.3 договору при ненадходженні оплати у термін, вказаний в п. 4.1 договору, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця або здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку на оплату. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним.

Пунктом 4.4 договору визначено, що після оплати товару на протязі 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) а придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Згідно з п. 10.2 договору даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово на виявила бажання припинити його дію даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.

Платіжними дорученнями №1765 від 28.12.2016р. на суму 5865грн.00коп., №1798 від 05.01.2017р. на суму 5865грн.00коп. (а.с.10,12) позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти 11730грн.00коп.

Постачальник, в свою чергу, довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ покупцю передав на суму 5865грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №0107/0000055 від 06.01.2017р. (а.с.13). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

З огляду на положення пункту 4.4 договору строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 гарант плюс" своїх зобов`язань з поставки товару є таким, що настав 04.01.2017р.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №17-юр від 04.06.2018р. (а.с. 17-18) з проханням поставити пальне або повернути грошові кошти. Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 гарант плюс" вказану претензію залишено без відповіді.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані зобов'язання з поставки товару, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 5865грн.00коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.2. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.01.2017 року по 18.10.2018 року в розмірі 3097грн.99коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи а.с. 4).

Відповідно до пункту 7.2. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Умовами договору передбачено зобов'язання відповідача поставити товар покупцю. Зобов'язання щодо передання оплаченого товару існувало до моменту відмови позивача від договору.

Претензією №17-юр від 04.06.2018 року позивач вимагав від відповідача поставити товар або повернути суму попередньої оплати за товар. Зазначена претензія отримана відповідачем 08.06.2018 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

Таким чином позивачем зазначеною претензією було змінено зобов'язання з поставки товару на зобов'язання щодо повернення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, нарахування пені за невиконання зобов'язання з поставки товару після пред'явлення претензії про повернення попередньої оплати є помилковим.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та строк настання зобов'язання щодо поставки товару.

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 785грн.59коп. за період з 05.01.2017 року по 05.01.2017 року. В частині стягнення суми пені в розмірі 2312грн.40коп. слід відмовити.

Також, позивач на підставі 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової за період з липня 2018 по вересень 2018 року в розмірі 69грн.60коп.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки у цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Також, такий висновок викладено в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17.

Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Таким чином, сума інфляційної складової в розмірі 69грн.60коп. заявлена до стягнення правомірно. При перевірці розрахунку сума інфляційної складової порушень не встановлено.

Крім того, на підставі частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позивач заявив проценти за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ за період з 18.06.2018р. по 18.10.2018р. в розмірі 347грн.24коп.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає за необхідне відзначити, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором поставки № 225/10 від 03.10.2016 року розмір таких процентів встановлено не було.

Щодо нарахованих, на підставі статей 536, 693, 1048 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, договір поставки і договір позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема статті 1048 Цивільного кодексу України) є помилковим.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

При цьому, суд зазначає, що у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника в той час як частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України застосовується у випадку правомірної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17.

Таким чином, заявлена до стягнення сума процентів за користування коштами відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України в розмірі 347грн.24коп. є помилковою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у сумі 5865грн.00коп., сума інфляційної складової в розмірі 69грн.60коп., сума пені в розмірі 1597грн.69коп. В частині стягнення суми пені в розмірі 2312грн.40коп. та суми процентів за користування коштами у розмірі 347грн.24коп. слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-Мережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5865грн.00коп., інфляційної складової у розмірі 69грн.60коп., пені у розмірі 3097грн.99коп. та суми процентів за користування коштами у розмірі 347грн.24коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 гарант плюс" (ідентифікаційний код: 39726851; місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 40-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-Мережа" (ідентифікаційний код: 39783197; місцезнаходження: 54029, м. Миколаїв, вул.Робоча, 2а) суму основної заборгованості у розмірі 5865грн.00коп., суму інфляційної складової у розмірі 69грн.60коп., суму пені 785грн.59коп. та судовий збір в розмірі 1262грн.39коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В частині стягнення суми пені в розмірі 2312грн.40коп. та суми процентів за користування коштами у розмірі 347грн.24коп.

В судовому засіданні 21.11.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 21.11.2018р.

Суддя Р.Г. Новікова