Рішення

від 15.11.2018 по справі 909/765/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/765/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ІФ",

вул. Надрічна, 7, м.Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс",

вул. Львівська, 4, с.Задністрянське, Галицький район,

Івано-Франківська область,77133;

про стягнення 12 179,72грн, з яких: 9 503,19грн - основний борг, 1 102,37грн - інфляційні втрати, 380,13грн - 3% річних, 1 194,03грн - пеня,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 10.09.2018);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-ІФ", звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" 12 179,72грн, з яких: 9 503,19грн - основний борг, 1 102,37грн - інфляційні втрати, 380,13грн - 3% річних, 1 194,03грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 19.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України» , від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» ).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів №1/589 від 26.07.2016 на виконання умов якого, позивач згідно акту виконаних робіт №Z000013262/NZ000007598 від 21.04.2017, виконав роботи з ремонту автомобіля VW Touareg V6 7LAAC1, на загальну суму 9 503,19грн;

- невиконання відповідачем взятого на себе зобов"язання обумовленого пунктом 4.3. договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого неоплаченою залишилась вартість виконаних робіт в розмірі 9 503,19грн;

- звернення до відповідача з вимогою Вих.№1П від 24.04.2018 про оплату вартості виконаних робіт з ремонту автомобіля, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- пункт 5.2. договору та приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких, за прострочення виконання грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 1 194,03грн - пені, 1 102,37грн - інфляційних втрат, 380,13грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.10.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.11.2018. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-ІФ" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" (замовник/відповідач) укладено договір сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів №1/589 від 26.07.2016.

Згідно пункту 1.1. договору виконавець зобов'язався виконувати роботи за обумовлену плату по ремонту, сервісному обслуговуванню, діагностиці автомобілів, власником яких є замовник на станції технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів в м.Івано-Франківськ, вул. Надрічна 7 (СТО), а замовник зобов'язався приймати автомобілі після здійснення виконавцем робіт та оплачувати надані послуги у строки та на умовах зазначених у договорі.

Вартість послуг складається з вартості необхідних запасних частин та вартості конкретного виду робіт і визначається в рахунку (заказ-наряд), який складає виконавець у присутності замовника або уповноваженої ним особи. Виконавець мас право вимагати 100% передоплати. В такому разі рахунок піддягає оплаті замовником протягом 3 банківських днів віддати замовлення. Під час передачі автомобіля замовнику, сторонами складається акт виконаних робіт (заказ-наряд), у якому зазначаються види виконаних робіт, використані запасні частини і їх вартість. Акт виконаних робіт (заказ-наряд) засвідчує факт надання послуги і є підставою для остаточного розрахунку. Остаточний розрахунок має бути проведений протягом 7 банківських днів (пункти 4.2., 4.3. договору).

На виконання умов договірних відносин позивач виконав роботи з ремонту автомобіля VW Touareg V6 7LAAC1 на загальну суму 9 503,19грн, що вбачається з належним чином оформленого, підписаного без жодних зауважень, скріпленого печатками виконавця та замовника акту виконаних робіт №Z000013262/NZ000007598 від 21.04.2017 (а.с.14).

Позивач звертався до відповідача з вимогою Вих.№1П від 24.04.2018 про оплату вартості виконаних робіт з ремонту автомобіля (а.с.15-17). Доказів здійснення відповідачем розрахунків за виконані позивачем роботи, обумовлені договором №1/589 від 26.07.2016, в сумі 9 503,19грн, суду не подано.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості виконаних робіт в сумі 9 503,19грн та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, обумовленої пунктом 5.2. договору, у вигляді пені в сумі 1 194,03грн та наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 1 102,37грн - інфляційних втрат, 380,13грн - 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір сервісного обслуговування та ремонту транспортних засобів №1/589 від 26.07.2016, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2.договору сторони погодили, що за порушення термінів платежів виконавець має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 1% не перерахованої в термін суми за кожен день прострочення.

Позивачем з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 1 194,03грн - пені, 1 102,37грн - інфляційних втрат, 380,13грн - 3% річних, у відповідності до розрахунку (а.с.11), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 837 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", вул. Львівська, 4, с.Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область,77133 (ідентифікаційний код 37799907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ІФ", вул. Надрічна, 7, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32360637) 9 503,19грн (дев"ять тисяч п"ятсот три грн 19коп.) - заборгованості, 1 102,37грн (одну тисячу сто дві грн 37коп.) - інфляційних втрат, 380,13грн (триста вісімдесят грн 13коп.) - 3% річних, 1 194,03грн (одну тисячу сто дев"яносто чотири грн 03коп.) - пені, 1 762,00грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.11.2018

Суддя С.Кобецька