Ухвала

від 12.11.2018 по справі 909/733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/733/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. секретар судового засідання Кричовський Р. М. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Баланс-Інвест",

вул. Гагаріна 4, м.Чернівці,58008

до відповідача: Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області

вул. Петрушевича 1, м. Івано-Франківськ, 76004

про визнання факту виконання підрядних робіт на об'єкті незавершеного виробництва "Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Н-09 Мукачеве - Львів" та про визнання факту заборгованості за виконані будівельні роботи.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Баланс-Інвест" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області про визнання факту виконання підрядних робіт на об'єкті незавершеного виробництва "Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Н-09 Мукачеве - Львів" та про визнання факту заборгованості за виконані будівельні роботи.

Ухвалою суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 25.09.2018.

В судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 24.10.2018.

24.10.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.11.2018.

Відповідач надіслав суду відзив (вх. дата 25.09.18 вх.№ 909/733/18/14482/18), в якому просить суд закрити провадження у справі, посилаючись на наступні обставини. Так, в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа №909/285/18 за позовом Приватного підприємства "Баланс - Інвест" до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості у сумі 5614490,40 грн., яка вирішена по суті і рішення суду набрало законної сили. У вказаній справі позивач звернувся із позовом про стягнення вартості виконаних робіт за тим же договором. Крім того, відповідач зазначає, що предметом позову не може бути встановлення фактів, зокрема, встановлення таких фактів як виконання робіт та наявності боргу.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги викладені у відзиві на позовну заяву підтримав та просив суд закрити провадження у справі.

Представник позивача надав суду пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи відповідача, наведені у відзиві, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду даного спору є вимоги позивача про:

- визнання факту виконання підрядних робіт на об"єкті незавершеного виробництва: Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Н-09 Мукачеве - Львів на ділянці км 210+000 - км 218+000 : анкер чорний Titan - 474 м/5; анкер оцинкований Titan - 399 м/п; монолітні ростверки - 270 м 3 ; монолітні ділянки - 161,33м 3 ; залізобетонні блоки БС-1 - 54м 3 та супутні роботи, передбачені Договором №345 від 07.11.2008 року та Договором №120 від 17.09.2009 року, укладених між ЗАТ "Трансмост" та Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області;

- визнання факту заборгованості Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області за виконані роботи на об"єкті незавершеного будівництва: Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Н-09 Мукачеве - Львів на ділянці км 210+000 - км 218+000 : анкер чорний Titan - 474 м/5; анкер оцинкований Titan - 399 м/п; монолітні ростверки - 270 м 3 ; монолітні ділянки - 161,33 м 3 ; залізобетонні блоки БС-1 - 54м 3 та супутні роботи, передбачені Договором №345 від 07.11.2008 року та Договором №120 від 17.09.2009 року, укладених між ЗАТ "Трансмост" та Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області.

Застосовуючи норми права до спірних правовідносин, керуючись частиною 4 статті 236 ГПК України, при постановленні даної ухвали суд враховав висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду ОСОБА_3 Верховного Суду у аналогічній справі №905/1926/16 від 11.09.2018 і дійшов наступних висновків.

Так, господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Відповідно, предметом позову має бути матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту як у спосіб, передбачений чинним законодавством так і у інший спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Слід зазначити, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Крім того, заявлені позивачем вимоги у цій справі, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення та не відповідають способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, зокрема правовими нормами, що регулюють правовідносини підряду, і, як наслідок, не можуть призвести до поновлення порушеного права.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 12 цього ж Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

В силу приписів ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Враховуючи те, що спір не може бути розглянуто й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства, то при повторному зверненні до суду позивачу слід обрати вірний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до п.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв"язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, позивач вправі звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору у сумі 3524,00 грн.

Керуючись ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №909/733/18.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку визначеному ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 20.11.2018

Суддя Л. М. Неверовська