Ухвала

від 21.11.2018 по справі 909/997/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/997/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

21.11.2018

м. Івано-Франківськ

          Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л.М., розглянувши заяву про видачу судового наказу вих.№ 01 від 13.11.2018 (вх. № 17254/18 від 13.11.2018)

стягувача (заявника): Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тесла",

бульвар Південний, 35 А, м. Івано-Франківськ, 76010

до боржника: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат"

вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005

за вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 01/14 від 01.08.2014 в розмірі 82307,75 грн, з яких: 71830,37 грн - основна заборгованість, 10477,38 грн - пеня нарахована згідно п.7.4. Договору.

ВСТАНОВИВ:

           13.11.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тесла" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою вих. № 01 від 13.11.2018 (вх. № 17254/18) про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 01/14 від 01.08.2014 в розмірі 82307,75 грн, з яких: 71830,37 грн - основна заборгованість, 10477,38 грн - пеня нарахована згідно п.7.4. Договору.                                        

          Частиною 1 ст. 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

          Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що пеня за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом штрафних санкцій, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.

          Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).

          Процесуальний механізм наказного провадження не вимагає від суду встановлення підстав застосування до боржника пені, її розміру, періоду нарахування, строку позовної давності тощо.

          Згідно з пунктом третім частини першої 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

          Відповідно до частини третьої статті 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

          Враховуючи, що в заяві про видачу судового наказу міститься вимога про стягнення 10477,38 грн пені, яка за своєю правовою природою не є вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором та не належить до розгляду в порядку наказного провадження, оскільки не має ознак безспірності, наявність якої є обов'язковою умовою для видачі судового наказу, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення пені.

          Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст. 152 ГПК України).

          Відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

          Керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України,

                                                  УХВАЛИВ:

          у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тесла" ( бульвар Південний, 35 А, м. Івано-Франківськ, 76010, код 39270854) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський м'ясокомбінат" (вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005, код 00451636) пені в розмірі 10477,38 (десять тисяч чотириста сімдесят сім гривень тридцять вісім копійок) відмовити .

          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

          Дата підписання: 21.11.2018

Суддя                                                   Неверовська Л.М.