Рішення

від 20.11.2018 по справі 910/12138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/12138/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Буд

про стягнення 58.966,18 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

12.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Буд про стягнення 58.966,18 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 06.05.2016 по 05.08.2016 на підставі видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачу товар (товарний бетон) на загальну суму 284.150,33 грн. Проте відповідачем оплачено лише частину товару на суму 235.000,00 грн. 17.01.2017 відповідачем надано гарантійний лист № 2, в якому останній зобов'язувався сплатити борг у розмірі 49.150,33 грн., проте своє зобов'язання так і не виконав. Позивачем 14.02.2017 відповідачу було направлено претензію з вимогою погасити борг, яку відповідач залишив без задоволення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 58.966,18 грн., з яких: 49.150,33 грн. основного боргу, 7.553,59 грн. інфляційних втрат та 2.262,26 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12138/18 від 17.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

27.09.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12138/18 від 01.10.2018 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 01.10.2018 було направлено відповідачу 02.10.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047897053 за адресою, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача, а саме: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, офіс 803. Також ухвалу суду було надіслано відповідачу на адресу: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової,11, офіс 1207 (номер відправлення 0103047897061).

Відповідач ухвалу суду від 01.10.2018, надіслану за адресою: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, офіс 803 отримав 09.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047897053.

Ухвалу суду надіслану відповідачу на адресу: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, офіс 1207 було отримано відповідачем 03.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ( 0103047897061).

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач вимог ухвали від 25.09.2018 станом на 20.11.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Позивачем 31.10.2018 до суду подано заяву, в якій позивач просить розглянути справу № 910/12138/18 в найкоротшій термін.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон (постачальник, позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю Смарт Буд (покупець, відповідач) товар (товарний бетон) на загальну суму 284.150,33 грн., що підтверджується наступними зведеними накладними:

№ 237 від 16.05.2016 на суму 25.166,38 грн.,

№ 261 від 24.05.2016 на суму 27.450,60 грн.,

№ 326 від 31.05.2016 на суму 24.720,98 грн.,

№ 362 від 15.06.2016 на суму 34.030,39 грн.,

№ 381 від 30.06.2016 на суму 49.297,80 грн.,

№ 583 від 05.08.2016 на суму 21.871,46 грн.,

№ 440 від 17.07.2016 на суму 55.696,44 грн.,

№ 489 від 31.07.2016 на суму 45.916,28 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 49.150,33 грн. та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані інфляційні втрати в сумі 7.553,59 грн. та 3% річних в сумі 2.262,26 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставлення товару, а також здійснення часткової оплати товару було укладено договір купівлі-продажу товару, за яким відповідач зобов'язався оплатити товар.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Гарантійним листом № 2 від 17.01.2017 відповідач зобов'язався сплатити борг в розмірі 49.150,33 грн., але своє зобов'язання не виконав, борг не сплатив.

14.02.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 225 від 14.02.2017 з вимогою про погашення боргу, яка залишена без відповіді.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 49.150,33 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 49.150,33 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 7.553,59 грн. інфляційних втрат та 2.262,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.553,59 грн. інфляційних втрат та 2.262,26 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт буд (02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, офіс 803, код ЄДРПОУ 38807295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стромат Спецбетон (03134, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код ЄДРПОУ 39038754) 49.150 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 33 коп. основного боргу, 7.553 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 2.262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 26 коп. - 3% річних, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова