Рішення

від 14.11.2018 по справі 927/629/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/629/18

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Федоренко Ю.В. секретаря судового засідання Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком

До відповідача: Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації

Про стягнення 313146,52 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.12.2017.

Від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 14.11.2018 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача - Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18, р/р 26007010194910 в ПАТ «Альфа-Банк» , м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656) заборгованість в сумі 313146,52 грн.

Предметом позовної заяви є стягнення заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Козелецькому районі за період з 01 січня по 31 грудня 2017.

Ухвалою від 27.08.2018 вказана позовна заява прийнята суддею Федоренко Ю.В. до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі № 927/629/18, підготовче засідання призначено на 19.09.2018.

Ухвалою від 11.09.2018 перенесено підготовче засідання по справі № 927/629/18 з 19.09.2018 на 10.10.2018 в зв'язку з перебуванням судді Федоренко Ю.В. 19.09.2018 у відрядженні.

У поданому відповідачем до першого судового засідання відзиві на позов від 08.10.2018 № 06-3725 (а.с. 171-172) він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, справу розглянути без участі представника відповідача. Зокрема, відповідач зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення передбачена не була, а тому управління соціального захисту населення не мали бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на ці виплати. Районним бюджетом на 2017 рік відшкодування пільг з послуг зв'язку, чинним законодавством пільг також не передбачено. Питання про фінансування пільг з послуг зв'язку на місцевому рівні розпорядниками місцевих бюджетів, якими в Козелецькому районі є 4 об'єднані територіальні громади та 15 сільських рад, в 2017 році не вирішувалось. Отже, на думку відповідача, він діяв в межах повноважень, передбачених законодавством, згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів, розпису державного бюджету України та відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Позивачем протягом січня - грудня 2017 року пільговим категоріям громадян, які проживають у Козелецькому районі, були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 313146,52 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за відповідний період (а.с. 18-65), розрахунком заборгованості (а.с. 17).

Відповідно до наданих позивачем супровідних листів № 11/58 від 09.02.2017, 11/120 від 09.03.2017, № 11/120 від 24.04.2017, № 11/120 від 11.05.2017, № 11/120 від 11.06.2017, № 11/863 від 20.07.2017, № 11/863 від 10.08.2017, № 11/863 від 10.09.2017, № 82і250/58-749 від 20.06.2018, № 11/863 від 10.11.2017, № 82і250/58-856 від 12.12.2017, № 82і250/58-24 від 10.01.2018 (а.с. 66-88) Чернігівською філією ПАТ «Укртелеком» на адресу Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації надсилались розрахунки щодо вартості наданих послуг згідно з формою « 2 пільга» за січень-грудень 2017 року.

Факт отримання відповідачем даних розрахунків підтверджується матеріалами справи.

Позивачем складено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.02.2017, 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, які підписані представниками обох сторін (а.с. 90-93). За даними позивача у акті станом на 01.02.2017 заборгованість складає 22855,85грн., за даними відповідача -28470,35 грн.; у акті станом на 01.03.2018 борг за даними позивача - 45636,92 грн., за даними відповідача - 28470,35 грн.; у акті станом на 01.04.2017 борг за даними позивача складає 67919,96 грн., за даними відповідача - 28470,35 грн.; у акті станом на 01.05.2017 борг за даними позивача складає 89665,87 грн., за даними відповідача - 28470,35 грн. Проте зазначений відповідачем у вказаних актах розмір боргу не підтверджено належними та допустимими доказами, обгрунтованих пояснень щодо його визначення та причин розходження з даними позивача відповідачем суду не надано. За таких обставин визначений відповідачем у вказаних актах розмір боргу до уваги судом не приймається.

Позивачем складено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.06.2017, 01.07.2017, 01.08.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 01.01.2018, проте ці акти відповідачем не підписані (а.с. 94-99).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 11.07.2018 № 14-12/279 з вимогою в термін до 06.08.2018 перерахувати на розрахунковий рахунок товариства заборгованості у розмірі 313146,52 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги абонентам, які проживають в Козелецькому районі (а.с. 100).

Відповідачем надано відповідь від 16.07.2018 №02-572 на претензію позивача (а.с. 103), у якій вказує, що зазначена позивачем заборгованість в претензії в сумі 313146,52 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 не відповідає дійсності, так як в ньому зазначена сума заборгованості за 2015 рік, по якому вже винесено рішення суду про стягнення заборгованості № 927/453/17.

З наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2017 у справі №927/453/17, яке набрало законної сили 27.02.2018 згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що дійсно вказаним рішенням було стягнуто з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адмінстрації на користь ПАТ Укртелеком заборгованість у сумі 327 568 грн., що виникла за період з грудня 2015 по 31 грудня 2016.

Оскільки рішенням у справі №927/453/17 було стягнуто з відповідача заборгованість за інший період викладені відповідачем заперечення у відповіді на претензію не заслуговують на увагу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про охорону дитинства» .

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (ст. 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів ОСОБА_2 Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій у період ОСОБА_2 Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для інвалідів війни I групи.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни (ст. 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (ст. 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонентна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

За змістом п. 11, 28 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 - 9 статті 6 цього Закону.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім'ям надаються такі пільги: позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

При цьому суд приймає до уваги, що оскільки за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» .

Згідно з дефініціями, наведеними у ст. 1 цього Закону державні соціальні гарантії визначаються як встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

За змістом ст.19 цього ж Закону виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В силу підп. «б» п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2017, видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, зокрема, щодо пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок).

В силу п.3 Порядку, в редакції, що діяла до 24.06.2017, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Козелецького району Чернігівської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Згідно з п.2 Порядку зі змінами фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, до 24.06.2017 відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян, повинно було проводитись відповідачем за рахунок субвенції з державного бюджету до бюджету Козелецького району.

Згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає:

фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Отже, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Козелецького району, і саме відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Доводи відповідача про відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення, а також відсутність призначень на здійснення таких програм в місцевому бюджеті, а відтак і відсутність у управління соціального захисту населення можливості здійснити ці виплати, судом відхиляються, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» , яка застосовується судом як джерело права на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» .

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань» .

До того ж, суд звертає увагу, що в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2017 по 31.12.2017, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в 2017 році підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування Козелецього району видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

До того ж, суд звертає увагу, що у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.»

Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційним Судом України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави……Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.»

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що на наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Згідно із частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

Як встановлено ч.1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 232 - 233, 236-238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю стягнути з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196021, вул. Соборності, 27 м. Козелець Чернігівської області, 17000) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601) 313 146,52 грн заборгованості та 4 697,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.11.2018.

Суддя Ю.В.Федоренко