РІШЕННЯ
Іменем України
19 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/672/18 Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Ткач І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю Пульсар ОСОБА_1
Відповідач: Дочірнього підприємства Лугове
Предмет спору: про стягнення 302 930,51 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 керівник, ОСОБА_3, довіреність від 10.10.2017.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 19.11.2018 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 237120,00 грн, 6530,51 грн 36% річних, 59280,00 грн штрафу за договором поставки нафтопродуктів № ПБГ-10-2018 від 06.08.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № ПБГ-10-2018 від 06.08.2018.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2018 позовну заяву ТОВ Пульсар ОСОБА_1 до ДП Лугове про стягнення 302930,51 грн було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2018. Також цією ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
21.09.2018 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він зазначає, що у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 237120,00 грн після звернення до суду з позовною заявою, ТОВ Пульсар ОСОБА_1 зменшує позовні вимоги та просить стягнути з ДП Лугове 6530,51 грн 36% річних та 59280,00 грн штрафу.
До поданої заяви позивачем додано копію звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку, відповідно до якого відповідачем за дизпаливо сплачено позивачу кошти 06.09.2018 у розмірі 160000,00 грн та 14.09.2018 у розмірі 77120,00 грн, а також додано докази направлення цієї заяви відповідачу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що заяву про зменшення розміру позовних вимог подано до закінчення підготовчого засідання і нею не порушуються права та охоронювані законом інтереси сторін, вказана заява прийнята судом. Спір вирішується з врахуванням вказаної заяви. Предметом спору після зменшення позовних вимог є стягнення з відповідача 6530,51 грн 36% річних та 59280,00 грн штрафу, нарахованих за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № ПБГ-10-2018 від 06.08.2018.
01.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що ДП Лугове було сплачено позивачу суму основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ПБГ-10-2018 від 06.08.2018 у розмірі 237120,00 грн і на підтвердження вказаного факту відповідачем надано копії платіжних доручень від 06.09.2018 №1233 на суму 160000,00 грн та від 14.09.2018 №1307 на суму 77120,00 грн. Отже, відповідач просить у цій частині закрити провадження у справі у зв'язку зі сплатою суми основного боргу.
У поданому відзиві відповідач не заперечує факт порушення встановлених договором поставки строків оплати. На думку відповідача, 36% річних за своєю правовою природою є пенею, яка може бути стягнута лише у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За розрахунком відповідача, розмірі пені за період з 08.08.2018 по 04.09.2018 становить 6366,51 грн, а тому він визнає позов в частині заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 6366,51 грн.
Також у відзиві відповідач заперечує проти стягнення з нього штрафу у розмірі 59280,00 грн, оскільки вважає, що одночасне застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності. Відповідач вказує, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 11.10.2017 у справі №347/1910/15-ц, від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити у позові у частині стягнення штрафу у розмірі 59280,00 грн.
Крім того, 01.10.2018 від відповідача надійшло письмове доповнення до відзиву на позовну заяву. У наданому доповненні до відзиву відповідач зазначає, що у разі, якщо суд не погодиться із позицією відповідача, викладеною у відзиві, щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення, відповідач просить зменшити розмір штрафу до мінімального, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України. Подане клопотання обґрунтоване тим, що ДП Лугове є невеликим сільськогосподарським підприємством, діяльність та прибутковість якого залежить від погодних умов. Відповідач вказує, що порушення строків оплати відбулось внаслідок втрати урожаю та у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача. За твердженнями відповідача, таке прострочення відбулось лише один раз за багаторічну співпрацю з позивачем.
05.10.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів відповідача, вказує що відсотки річних не відносяться до поняття неустойки та штрафних санкцій, вони носять компенсаційний характер, а отже їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Також позивач вважає, у даному випадку відсутнє притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Крім того, за посиланнями позивача, відповідно до судової практики стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України.
У наданій відповіді на відзив позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, оскільки вважає, що штраф у розмірі 25% від суми заборгованості не може визнано непомірним тягарем для відповідача, а також враховуючи розмір заборгованості, строк її погашення, інтереси позивача, негативні наслідки, спричинені позивачу, поведінку відповідача, вважає справедливим стягнення з відповідача штрафу у заявленому розмірі.
У підготовчому засіданні 10.10.2018 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.10.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
16.10.2018 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач вже визнає, що сплата 36% річних ним як боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, є адекватним, співмірним та розумним стягнення за прострочення виконання грошового зобов'язання та визнає позовні вимоги у цій частині. Відповідач заперечує проти неможливості зменшення розміру штрафу, оскільки вважає, що доводи позивача про настання негативних наслідків через порушення зобов'язання є непідтвердженими належними та допустимими доказами, а сплата відповідачем 36% річних покриває зазначені позивачем витрати.
У підготовчому засіданні 08.11.2018 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого засідання до 19.11.2018, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 19.11.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, що підтверджується розпискою від 08.11.2018, але у судове засідання 19.11.2018 не з'явився.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За приписами п. 1 ч. 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі його неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, судове засідання 19.11.2018 проводилось за відсутності відповідача (його представника).
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:
06.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пульсар ОСОБА_1 (далі - Постачальник) та Дочірнім підприємством Лугове (далі - Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ПБГ-10-2018 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати в погоджені Сторонами строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), іменовані далі за текстом - Товар.
Згідно з п. 3.1 Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями за заявками Покупця, на підставі яких Постачальник виставляє рахунок-фактуру на оплату кожної партії Товару. Номенклатура, кількість, ціна Товару визначається у видаткових накладних на поставку кожної партії Товару.
Сторони домовились, що оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати. Інші умови оплати Товару можуть бути передбачені в додатковій угоді (специфікації) (п. 4.3 Договору).
За умовами п. 4.4 Договору Покупець здійснює оплату Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що при простроченні платежу за отриманий Товар Покупець сплачує штраф Постачальникові у розмірі 25% від суми заборгованості. Також Покупець сплачує 36% відсотків річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 5.5 Договору простроченням платежу також вважається відсутність оплати за Товар на момент його поставки, при поставці на умовах передоплати.
Відповідно до видаткової накладної №319 від 07.08.2018 позивачем поставлено відповідачу дизельне паливо у кількості 9500,00 л на загальну суму 237120,00 грн, яке отримано відповідачем на підставі довіреності №35 від 07.08.2018.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з поставки та передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.
Відповідач вартість поставленого позивачем товару своєчасно не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої станом на день подання позову становив 237120,00 грн.
Позивачем складено акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.08.2018-04.09.2018, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 237120,00 грн, проте вказаний акт не був підписаний відповідачем.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, позивачем нараховано відповідачу 6530,51 грн 36% річних (за період з 08.08.2018 по 04.09.2018) та 59280,00 грн штрафу.
Після подання позивачем позову до суду відповідачем сплачено суму основної заборгованості у розмірі 237120,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.09.2018 №1233 на суму 160000,00 грн та від 14.09.2018 №1307 на суму 77120,00 грн в графі призначення платежу яких зазначено: за дизпаливо зг. рах №319 від 07.08.2018, що свідчить про отримання цього рахунку відповідачем. У зв'язку з оплатою боргу позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог на цю суму, яка була прийнята судом.
Судом заяви позивача про зменшення позовних вимог було прийнято, а тому клопотання відповідача про закриття провадження у частині стягнення основного боргу у розмірі 237120,00 грн задоволенню не підлягає.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач у порушення ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату за поставлений товар у розмірі 237120,00 грн у визначений договором термін, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 6530,51 грн 36% річних (за період з 08.08.2018 по 04.09.2018) та 59280,00 грн штрафу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що Покупець сплачує 36% відсотків річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
У своїх запереченнях відповідач визнав позов у частині стягнення 36% річних у розмірі 6530,51 грн. У зв'язку з визнанням відповідачем розміру заявлених позивачем до стягнення 36% річних, заперечення відповідача, викладені раніше у відзиві на позов, про те, що такі відсотки є пенею судом не розглядаються.
Позивачем вірно розраховано розмір 6530,51 грн - 36% річних за період з 08.08.2018 по 04.09.2018, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 5.4 Договору при простроченні платежу за отриманий Товар Покупець сплачує штраф Постачальникові у розмірі 25% від суми заборгованості.
Позивачем вірно розраховано розмір 59280,00 грн штрафу.
У доповненні до відзиву на позов та запереченнях відповідач просить зменшити розмір штрафу до мінімального, враховуючи організаційно-правову форму діяльності відповідача, сплату ним основної суми заборгованості, надмірний розмір штрафних санкцій, необхідність дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін, засад справедливості та розумності.
Позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу, оскільки вважає, що штраф у розмірі 25% від суми заборгованості не може визнано непомірним тягарем для відповідача, а також враховуючи розмір заборгованості, строк її погашення, інтереси позивача, негативні наслідки, спричинені позивачу, поведінку відповідача, вважає справедливим стягнення з відповідача штрафу у заявленому розмірі.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд вбачає наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення, на 50% - до 29640,00 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню у розмірі 29640,00 грн.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафу судом враховано, що надані позивачем банківські виписки (а.с.89-93) не є належними та допустимими доказами на підтвердження збитків позивача у результаті неналежного виконання зобов'язання відповідачем, оскільки вимоги про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання не заявлялись. Вказані докази підтверджують лише погашення коштів за користування лімітним кредитом, рух коштів на рахунку позивача.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, у розмірі 4543,96 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково і стягнути з Дочірнього підприємства Лугове , вул. Прокопа Гацька, 26, с. Олбин Козелецького району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 37792325, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пульсар ОСОБА_1 , вул. Богатирська, 9, оф.95, ДОК7, код ЄДРПОУ 39208131, 6 530,51 грн. 36% річних, 29 640 грн. штрафу та 4 543,96 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Зменшити розмір штрафу на 29 640 грн.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 21.11.2018.
Суддя Ю.В.Федоренко
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 19.11.2018 |
Оприлюднено | 22.11.2018 |
Номер документу | 77983778 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Федоренко Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні