Рішення

від 12.11.2018 по справі 813/2821/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2821/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю : представник позивача Свистович Ю.П., представника відповідача Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0003004814 та №0003014814 від 04.04.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено податкову позапланову перевірку позивача, за результатом якої складено акт, висновками якого визначено порушення податкового законодавства. На підставі таких висновків акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки останній вказує, що виконав всі умови податкового законодавства щодо обліку господарських операцій зі своїм контрагентом ТОВ "Вест Голд Бізнес", у позивача наявні всі первинні документи, на підтвердження факту здійснення господарських операцій, які є необхідними для такого виду операцій та умов постачання товару і є оформлені належним чином всі податкові накладні, що складені ТОВ "Вест Голд Бізнес", по взаємовідносинах із позивачем які відповідають усім вимогам, наведеним у ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних в строки, визначені законодавством.

Позивач зазначає, що дані, отримані з податкової інформації щодо взаєморозрахунків ТОВ "Вест Голд Бізнес", з його контрагентами, а також протокол допиту директора, не є належними доказами, які вказують на нереальність чи фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що проведеною податковою перевіркою встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Вест Голд Бізнес" з придбання товару, фактично не відбулися, платником податку не надано документів на підтвердження реальності їх здійснення, не надано товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, а також співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу ВПП ДФС здійснюється супроводження кримінального провадження за № 32016100110000170 від 22.07.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено, що при дослідженні ланцюгів поставки товару встановлено підміну номенклатури товару у підприємств постачальників при здійсненні документально оформлених безтоварних операцій по постачанню олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку та української пшениці на адресу ТОВ "Вест Голд Бізнес". Відповідач вказує, що відображення у податковій звітності може мати місце щодо господарської операції, яка фактично відбулась, а не щодо тієї, зміст якої лише був відображений в первинних документах.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Львівським відділенням офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач) проведено документальну позапланову податкову перевірку ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (код ЄДРПОУ 31978272) (далі позивач) з питань проведення фінансово господарських взаємовідносин з ТзОВ Вест Голд Бізнес (ЄДРПОУ 40106172) за жовтень 2016 року (які включено до складу податкового кредиту в жовтні 2017 року), а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів робіт (послуг) вищезазначеним контрагентам та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2018 року за № 2159/28-10- 06-01/31978272. На акт перевірки позивачем було подано заперечення за вих. № 300 від 28.03.2018 року. Відповідачем було дано відповідь на заперечення листом від 30.03.2018 року № 14307/10/28-10-48-07 та видано податкові повідомлення - рішення № 0003004814 від 04.04.2018 року та № 0003014814 від 04.04.2018 р., якими встановлено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), ТзОВ ТВК Перша приватна броварня Для людей - як для себе! та донараховано податок на додану вартість на суму 3 458 700,00 грн. за основним зобов'язанням та 1 729 350,00 грн. за штрафними санкціями;

- п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, що діяла після 01.01.2015); п.6, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі - П(с)БО 9), п. 6 та п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. за № 27/4248 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами і доповненнями); Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 № 336/22868 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (із змінами і доповненнями) донараховано податок на прибуток в сумі 3292830,00 грн. грн. за основним зобов'язанням та суму 1646415,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України № 20015/6/99-99-11-01-0225 від 11.06.2018 р., залишено без змін податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 04.04.2018 року № 0003004814 та від 04.04.2018 р. № 0003014814, а скаргу без задоволення.

Спірні правовідносини регулюються відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV, із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, Податкового кодексу України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.11.1999 року за № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044; наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; наказу Міністерства фінансів України 28.02.2013 року за № 336/22868 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент формування позивачем витрат у 2014 році) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Разом з цим, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України установлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами частини п'ятої цієї статті Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Так, відповідно до положень пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Аналіз вищевикладених норм Податкового кодексу України, НП (С)БО № 16 та Закону № 996-ХІV свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем як Замовником 11 квітня 2016 року було укладено договір № 11/04-ЦПД з ОСОБА_4 як виконавцем, за яким (п 2.1-2.4 договору). Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з аналізу ринку с/г продукції на предмет наявності пропозицій з продажу високоліквідної с/г продукції, пошуку постачальників, потенційних покупців, організації здійснення та документування господарських операцій по її поставці. Результатом наданої позивачеві послуги були комерційні пропозиції ПП "Оліяр", ТОВ "Вест Голд Бізнес". Позивачем ТОВ ТВК "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе! " було проведено перевірку реєстраційних документів ТОВ "Вест Голд Бізнес" та після проведення такої перевірки було укладено з ТОВ "Вест Голд Бізнес" (Постачальник) договір поставки № 3006-ПБ від 30.06.2016 року, згідно якого постачальник зобов'язувався передати у встановлений Договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору .

На підтвердження поставки товару за договором поставки № 3006-ПБ від 30.06.2016 року позивачем надано наступні копії документів: актів прийому-передачі від 03.10.2016 № 124; від 03.10.2016 №123; 03.10.2016 №122; 03.10.2016 №121; від 03.10.2016 №119; від 03.10.2016 №118; від 02.10.2016 №117; від 02.10.2016 №116; від 02.10.2016 №115; від 02.10.2016 №114; від 02.10.2016 №113; від 02.10.2016 №112; від 02.10.2016 №111; від 02.10.2016 №111/1; від 02.10.2016 №110; від 18.10.2016 №145; від 18.10.2016 №144; від 18.10.2016 №143; від 18.10.2016 №142; від 18.10.2016 №141; від 18.10.2016 №140; від 18.10.2016 №139; від 18.10.2016 №138; від 18.10.2016 №137; від 18.10.2016 №136; від 18.10.2016 №135; від 18.10.2016 №134; від 03.10.2016 №133; від 03.10.2016 №132; від 03.10.2016 №131; від 03.10.2016 №130; від 03.10.2016 №129; від 03.10.2016 №128; від 03.10.2016 №127; від 03.10.2016 №126; від 03.10.2016 №125 видаткових накладних від 02.10.2016 №176; від 02.10.2016 №179; від 02.10.2016 №180; від 02.10.2016 №181; від 02.10.2016 №182; від 03.10.2016 №183; від 03.10.2016 №184; від 03.10.2016 №185; від 03.10.2016 №186; від 03.10.2016 №187; від 03.10.2016 №188; від 03.10.2016 №189; від 03.10.2016 №190; від 03.10.2016 №191; від 03.10.2016 №192; від 03.10.2016 №193; від 03.10.2016 №194; від 03.10.2016 №195; від 03.10.2016 №196; від 03.10.2016 №197; від 03.10.2016 №198; від 02.10.2016 №178; від 02.10.2016 №177; від 02.10.2016 №175; від 02.10.2016 №174.

Постачальником ТОВ "Вест Голд Бізнес" було видано податкові накладні від 18.10.2016 №30; від 18.10.2016 №31; від 18.10.2016 №27; від 18.10.2016 №26; від 18.10.2016 №28; від 18.10.2016 №29; від 18.10.2016 №32; від 18.10.2016 №33; від 18.10.2016 №34; від 18.10.2016 №35; від 18.10.2016 №36; від 18.10.2016 №37, які зареєстровано в Єдиному держаному реєстрі податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи. Факт доставки товару до місця його отримання позивачем, яке визначене договором та вказане в актах прийому-передачі товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних та інформацією зазначеною у відповідях на адвокатські запити від ТОВ "Евері" та ТОВ "Олсідз Блек Сі".

В подальшому придбаний позивачем товар, як встановлено судом, було передано на комісію для подальшого продажу. Позивачем як комітентом укладено договір комісії з ТОВ "Старбрайт" № 0107-ПБ від 01.07.2016 року на реалізацію сільськогосподарської продукції, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується здійснити від свого імені та за рахунок комітенту угоду з продажу сільськогосподарської продукції (далі - "продукція") за межами України. На підтвердження фактичного виконання договору комісії № 0107-ПБ від 01.07.2016 року позивачем надано копії: специфікації №1 від 20 липня 2016 року до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №0107-ПБ від 01 липня 2016 року; актів прийому-передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 02 жовтня 2016 року; від 02 жовтня 2016 року; від 03 жовтня 2016 року; звіту комісіонера №3 від 31.10.2016 року; вантажних митних декларацій № 500010003/2016/106950 від 03.10.2016; № 500010003/2016/106949 від 03.10.2016; № 500010003/2016/106948 від 03.10.2016; № 500010003/2016/013004 від 18.10.2016; № 500010003/2016/013000 від 18.10.2016; № 500010003/2016/106976 від 03.10.2016; № 500010003/2016/106978 від 03.10.2016; контактів, укладених комісіонером від імені комітента № 180816 від 18.08.2016 року; № SFO0309 від 03.09.2016 року; № SFO2009 від 20.09.2016 року; № SFO2709 від 27.09.2016 року; № SFO0209 від 02.09.2016 року.

Також, судом встановлено, що позивачем як комітентом укладено ще один договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції з ТОВ "ТЕХНО-КОНСОЛЬ" як комісіонером № 271017-ППБ/ТК від 27.10.2017 р., згідно умов якого (п. 1.1 договору) комітент доручає, а комісіонер зобов'язується здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоду з продажу сільськогосподарської продукції. Фактичне виконання договору комісії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: специфікацій № 1 та № 2 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції271017-ППБ/ТК від 27.10.2017 р.; акту прийому - передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 02.11.2017 р.; звіту комісіонера № 1 від 22.12.2017 р.; вантажної митної декларації № 500010003/2016/110101 від 05.12.2017 р.; рахунку-фактури № 7 від 01.12.2017 р.; штурманської розписки № 2; сертифікату походження товару № 0468435 від 01.12.2017 р.; рахунку № 1161 від 05.12.2017 р.; акту виконаних робіт № 1483від 05.12.2017 р; сертифікату якості № 17 від 28.09.2017 р.; контракту № 301017 від 30.10.2017 р.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що видаткові та податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "Вест Голд Бізнес", містять повний опис товару, їх кількість, обсяг, вартість.

Фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товару. Тобто недоліки первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит та формування витрат.

Позивач формував витрати та податковий кредит із сплачених сум в тому числі податку на додану вартість. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в його ж господарській діяльності. Позивачем до перевірки надані договори, акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні, розрахункові документи, документи про відображення даних (облік) господарських операціях на відповідних бухгалтерських рахунках. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірність формування витрат - є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій. Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позивачем, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентом, надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідні періоди.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача. Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, за наслідками яких сформовані витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Судом не враховуються обґрунтування заперечень позовних вимог свідченнями гр. ОСОБА_5, відібраними співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу ВПП ДФС в ході кримінального провадження №32016100110000170, оскільки такі свідчення не перевірені судом в порядку КПК України, а від так не можуть бути належним доказом вчинення ОСОБА_5 злочину, що полягає у створенні ТОВ "Вест Голд Бізнес" з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона і що така діяльність мала місце саме у господарських операціях з позивачем.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до положень ст. 86 КПК суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. А згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Таким чином системне тлумачення наведених норм дає підстави вважати, що показання свідків/потерпілих/підозрюваних, відібрані під час досудового розслідування, якщо вони не були безпосереднім предметом дослідження суду не можуть бути визнані доказами.

Крім того, слідчий суддя, який розглядає справу, не може посилатися на показання, надані слідчому чи прокурору, а тим більше обґрунтовувати ними своє рішення. Тільки показання, отримані в судовому засіданні можуть вважатися належними та допустимими доказами в рамках кримінального провадження.

Стосовно посилань відповідача на неподання позивачем товарно-транспортних накладних про транспортування товару між постачальником та покупцем, на які вказує контролюючий орган як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, суд звертає увагу, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Правова позиція з цього приводу висловлена у ухвалі Вищого адміністративного суду України 21.06.2017 року №К/800/31835/16, а також постанові Верховного суду України від 11.09.2018 року №К/9901/54216/18.

Податковий кодекс України не містить визначення нереальна господарська операція . У тому випадку, якщо, на думку контролюючого органу, результати перевірки платника податків свідчать про недійсність (нікчемність) правочину, він вправі, відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернутися до суду з позовом про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними. а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Таким чином, судом не враховуються висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Вест Голд Бізнес", оскільки таке не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 90 КАС України).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 04.04.2018 № 0003014814 та № 0003004814.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (код ЄДРПОУ 31978272, місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 10) судовий збір у сумі 153 671,43 грн. (сто п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят одна гривня 43 коп.).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.