Рішення

від 14.11.2018 по справі 464/1253/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1253/18

пр.№ 2/464/831/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук О. Ю.,

справа № 464/1253/18,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились,

відповідачі ОСОБА_4 не з'явився, ОСОБА_5 акціонерне товариство Універсал Банк ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Універсал банк , ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права власності на майно та знаття з нього арешту,

за участю представників учасників справи: представник відповідача ПАТ Універсал банк , представник третьої особи ОСОБА_6 - не з'явились,

встановив:

позивачі звернулись в суд із позовом до відповідачів у якому просять: визнати право власності на майно за позивачами по ? частині квартири № 19 у місті Львові на проспекті ОСОБА_7, будинок № 77; зняти арешт з квартири № 19, що у місті Львові на проспекті ОСОБА_7, будинок № 77, який накладено згідно з постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції м. Львова від 28 листопада 2017 року, виконавче провадження № 51915386.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що постановою державного виконавця у межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на все майно відповідача ОСОБА_4, зокрема на квартиру, яка на праві спільної сумісної власності належить останньому та позивачам. Однак, такий арешт порушує їх майнові права, адже вони не є боржниками у цьому виконавчому провадженні, а тому не повинні відповідати за зобов'язаннями боржника. Попри те, арешт накладено і на їх майно. У відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 387, 391 ЦК України та ч. 1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження , просять позов задовольнити повністю.

Відповідачами не подано відзив, який містив би заперечення на позов.

12 березня 2018 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недолік, які викладеній у ній, які усунуті позивачами 23 березня 2018 року.

26 березня 2018 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання, яке неодноразово відкладалось з поважних причин.

31 серпня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 07 листопада 2018 року позивачами подано заяви про слухання справи у їх відсутності та просять позов задовольнити повністю.

На адресу суду 07 листопада 2018 року відповідачем ОСОБА_8 також подано заяву про слухання справи у його відсутності та з позовом повністю згідний.

У судове засідання учасників справи не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про час, місце та дату цього засідання, а тому суд вважає за можливе здійснити розгляду справи у їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, що ОСОБА_1, ОСОБА_1 (прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2) ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, частка 1/1, належить квартира № 19, що знаходиться у місті Львові на проспекті ОСОБА_7, будинок № 77. Дана обставина підтверджена витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 20.01.2012 № 32929208 / арк спр. 11/.

Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 від 28 листопада 2018 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження № 51915386.

Таким чином, між сторонами склались спірні правовідносини, що стосуються захисту майнових прав шляхом визнання права власності на арештоване майно та зняття арешту з майна, що регулюється нормами Цивільного кодексу України та Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.2 ст.369 цього Кодексу розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 370 зазначеного Кодексу співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 372 цього Кодексу у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісній власності на нього припиняється.

Питання визнання права власності регламентується ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України, згідно з якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Таким чином, законодавець виділив два випадки за яких може бути застосовано відповідна правова норма: якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Із матеріалів справи суд не встановив, що виділ часток співвласників у спільній сумісній власності у відповідності до ч.2 ст. 370, ч.2 ст. 372 Цивільного кодексу України було здійснено, а тому згідно з ч.3 ст. 372 ЦК України право спільної сумісної власності у них не припинено.

Також із матеріалів виконавчого провадження № 51915386, які знаходяться у справі, суд встановив, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 з. перебуває виконавче провадження № 51915386 по примусовому виконанню виконавчого листа № 455/650/16, виданого 14.12.2015 Старосамбірським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ Універсал банк боргу в сумі 795498,55 грн.

У межах цього виконавчого провадження прийнято вищевказану постанову про арешт всього майна боржника.

В подальшому вказана постанова була підставою для внесення інформації до державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розділ інформації про державну реєстрацію обтяжень - арешт нерухомого майна, всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_10 Також встановлено, що підставою для заборони відчуження об'єктів нерухомого майна спірної квартири, є іпотечний договір, 220, 26.01.2012, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 Дані відомості підтверджено інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру забороно відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.12.2017 № 108950247.

Таким чином, суд прийшов висновку, що на даний час наявні підстави для обтяження у володінні, користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_4

Відтак, суд не встановлено обставин, які необхідні для застосування ст. 392 ЦК України щодо визнання права власності на ? частини спірної квартири за кожним із позивачів, а відтак аргументи позивачів із цього питання не приймаються судом до уваги, адже такі не знайшли свого підтвердження у суді.

Таким чином, суд прийшов висновку, що у позовних вимогах про визнання права власності на ? частини спірної квартири за кожним із позивачів необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про зняття арешту з майна - спірної квартири, суд прийшов наступного.

Суд відмічає позицію та аргументи позивачів, які просять зняти арешт з усієї квартири, який накладений постановою державного виконавця від 28.11.2017 ВП № 51915386.

Згідно з ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 391 цього Кодексу власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати особу утриматись від певних дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Як вже встановлено судом, об'єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності позивачів та відповідача ОСОБА_4 Поділ цього майна не здійснювався, а тому неможливо встановити, в яких саме частках належать позивачам та відповідачу ОСОБА_4 вищезгадана квартира. Разом із тим, виконавче провадження № 51915386 не закінчено, тобто рішення суду реально не виконано. Відтак, суд прийшов висновку про неможливість зняття арешту із спірного майна, а тому в у цій позовній вимозі необхідно відмовити.

Разом із тим, суд не застосовує одночасно норми ст. 391 та ст. 387 Цивільного кодексу України, на які посилались позивачі у позовній заяві, з огляду на таке.

Відповідно до 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що з позовом у відповідності до такої норми має право звернутися власник майна, який не володіє цим майном. Однак, із матеріалів виконавчого провадження установлено, що позивачі надалі володіють цим майном, адже на нерухоме майно відповідача ОСОБА_4 накладено обтяження.

З аналізу зазначених норм суд прийшов переконання, що одночасне застосування ст.387 та ст. 391 Цивільного кодексу України є неможливим, адже містять різні правові підстави для їх застосування.

Суд застосував спеціальні норми, які регулюють заявлені позивачами питання та містяться у ст. ст. 368, 369, 370, 372, 391, 392 Цивільного кодексу України та ст. ст. 57, 61 Закону України Про виконавче провадження .

За нормами ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу наданого позивачами окремо, а також в їх сукупності, суд прийшов висновку, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд прийшов переконання, що у позові необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд установив, що позивачем ОСОБА_1 при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн /арк. спр. 1/. Таким чином, оскільки у позові відмовлено повністю, а відтак судовий збір необхідно покласти на позивачів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Універсал банк , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та знаття з нього арешту - відмовити повністю.

Судовий збір покласти на позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду і шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_1;

позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_2;

позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_3;

відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКППФО НОМЕР_4;

відповідач ОСОБА_5 акціонерне товариство Універсал Банк , місце знаходження - місто Львів, вулиця Федьковича, будинок № 51, код ЄДРПОУ 325707;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сихівський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, місце знаходження - місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок № 109, код ЄДРПОУ 35009295.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2018 року.

Суддя І. П. Рудаков