Постанова

від 21.11.2018 по справі 812/2085/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року справа №812/2085/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. (у повному обсязі складено 30 березня 2018 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/2085/17 (головуючий І інстанції суддя В.С. Шембелян) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.12.2017 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003701422 від 11.12.2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання (донарахування) за податковим зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 3172, 50 грн.; визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003721422 від 11.12.2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання (донарахування) в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2606, 25 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 4-18).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 812/2085/17, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС України у Херсонській області (просп. Ушакова, 75, м. Херсон, Херсонська область, 73026, код ЄДРПОУ 39394259) № 0003701422 від 11.12.2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання (донарахування) за податковим зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 3172,50 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Головного управління ДФС України у Херсонській області (просп.Ушакова, 75, м. Херсон, Херсонська область, 73026, код ЄДРПОУ 39394259) № 0003721422 від 11.12.2017 року в частині збільшення грошового зобов'язання (донарахування) за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 10425, 00 гри. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2606,25 гривень.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 26-33, 38).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що проведеною відповідачем перевіркою не підтверджено фактичне здійснення операцій ТОВ Віста з ТОВ Страйд Трейд ; невірно складені податкові накладні по взаємовідносинах з ПП Дельта-Діджітал від 01.04.2016 року та податкова накладна по взаємовідносинах з ТОВ Хімальянс від 22.12.2016 року № 80: податкова накладна від 01.04.2016 року № 27 складена з порушенням порядку заповнення податкової накладної, оскільки сертифікатом якості не підтверджено, що виробником є саме українське підприємство ТОВ ДІСІЛінк ; в податкових накладних на придбання товару від постачальників підприємства відсутній обов'язковий реквізит: код товару згідно УКТ ЗЕД.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв виключно в межах норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач та відповідач у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 18 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Віста (код ЄДРПОУ 31704872).

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 13.11.2017р. № 259/21-22-14-01/31704872.

Перевіркою зазначено, зокрема, про наступні порушення ТОВ Віста :

- п.44.1, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755 (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ Віста занижено суму податку на прибуток в розмірі 9697,0 грн., у тому числі за 2015 р. - 4203,0 грн., І кв. 2016 р. - 258,0 грн., півр.2016 р. - 515,0 грн.. 9 міс. 2016 р. - 773,0 грн., 2016 р. - 5355,0 грн., за І кв. 2017 р. - 67,0 грн., півр. 2017 р. - 139,0грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 та 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за період з 01.10.2014 по 30.06.2017 внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту по задекларованих операціях з придбання послуг комерційного посередництва, фактичне здійснення яких в ході проведення перевірки документально не підтверджено у податковій звітності на загальну суму 3525 грн., а саме: за лютий 2015 р. на суму 3525 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3. п.198.6 ст.198,п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2014 р. по 30.06.2017 р. встановлено його заниження всього у сумі 12662 грн., а саме: за січень 2015 р. - 808 грн., за березень 2015 р.- 3525 грн., за лютий 2016 р. - 60 грн., за квітень 201 6р. - 1000 грн., за червень 2016 р. - 1369 грн. за січень 2017 р. - 5214 грн., за лютий 2017 р. - 686 грн. (т.1 а.с.32-53).

11 грудня 2017 року ГУ ДФС у Херсонській області на підставі вищезазначеного акту перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення, в тому числі й оскаржені, а саме:

- № 0003721422 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 12662 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3165,50 грн., а всього на суму 15827,50 грн. (т.1 а.с.54);

- № 0003701422 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 9697 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1373,50 грн., а всього на суму 11070,50 грн. (т.1 а.с.56).

Позивач частково не погоджується з висновками податкового органу, які стали підставами для прийняття оскаржених рішень, а саме: в частині оцінки змісту та предмету господарських операцій його із контрагентами ТОВ Страйд Трейд , ПП Дельта-Діджітал та ТОВ Хімальянс , які мали місце протягом періоду, що перевірявся, і знайшли відображення в податковій звітності позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду щодо задоволення позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Статтею 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку(пункт 187.1).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За унормуванням статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п.198.3).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Тобто, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що код товару згідно з УКТ ЗЕД в податкових накладних зазначається в обов'язковому випадку лише для імпортованого товару та для підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти зміни майнового стану платника податків.

За умовами агентського договору № 0501-15 ТОВ Страйд Трейд зобов'язувалося надати послуги комерційного посередництва позивачу, а саме: сприяти в пошуку контрагентів, проводити переговори з метою підписання контрактів із покупцями на реалізацію продукції позивача (т. 1 а.с. 68-69).

Згідно з додатком № 1 до вказаного договору об'єктом збуту було визначено селітру аміачну на умовах FCA м. Таврійськ (т. 1 а.с. 70).

Відповідно до пропозиції № 12/01 від 12.01.2015 ТОВ Страйд Трейд знайшло покупця на 30,0 т вказаного товару ТОВ Південь-агрокомінвест (т. 1 а.с. 71).

Листом № 6 від 13.01.2015 ТОВ Віста повідомила посередника про згоду з вказаною пропозицією та готовність для ведення переговорів з метою укладення договору з покупцем (т. 1 а.с. 72).

Згідно з протоколом узгодження цін № 1 сторони погодили ціну реалізації мінеральних добрив для ТОВ Південь-агрокомінвест , згідно з даними в таблиці: товар- селітра аміачна на умовах FCA м. Таврійськ (ДСТУ 7370:2013), виробник Україна, кількість 30 т, ціна за 1 т з ПДВ 7050,00 грн, упаковка мішки по 50 кг, термін поставки січень 2014 р., порядок оплати 100% передоплата (т. 1 а.с. 73).

Відповідно до рахунку-фактури № 0502/17 від 05.02.2015, завіреного печаткою ТОВ Страйд Трейд , на адресу ТОВ Віста було здійснено послуги комерційного посередництва на загальну суму 21150,00 грн., у тому числі ПДВ 3525,00 грн. (т. 1 а.с. 74).

Отримані послуги комерційного посередництва на загальну суму 21150,00 грн. були оплачені ТОВ Віста 05.02.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 05.02.2015 (т. 1 а.с. 75).

Постачальником ТОВ Страйд Трейд було складено, зареєстровано та надано ТОВ Віста податкову накладну № 2002 від 05.02.2015 на суму 21150,00 грн. (т. 1 а.с. 76).

14 січня 2015 року між ТОВ Віста , в подальшому Постачальник, та ТОВ Південь-агрокомінвест , в подальшому Покупець, було укладено договір № 5 (т. 1 а.с. 77).

Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник продає (передає у власність), а Покупець купує мінеральні добрива виробництва ПАТ Азот м.Черкаси (Селітра аміачна (ДСТУ 7370:2013)) у кількості 30 т. Загальна вартість товару за укладеним договором склала 211500,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 35250,00 грн. Покупець здійснює 100% передоплату Товару на підставі виставлено Постачальником рахунку, в обумовлений сторонами термін. Попередня оплата Товару проводиться тільки після узгодження з Постачальником.

На отримання від ТОВ Віста 30 т. Селітри аміачної керівником ТОВ Південь-агрокомінвест видано довіренність № 1 від 14.01.2015 на головного агронома Єдігарова В.О. (т.1 а.с.78).

Постачальником ТОВ Віста було складено та надано одержувачу ТОВ Південь-агрокомінвест видаткову накладну № РН-0000003 від 15.01.2015 на загальну суму 211500,00 грн., у тому числі ПДВ - 35250,00 грн. (т.1 а.с.79).

За змістом акту № 1 прийому наданих послуг комерційного посередництва за Договором № 0501-15 від 05.01.2015 від 05.02.2015 Принципал ТОВ Віста з одного боку, і Агент ТОВ Страйд Трейд з іншого боку склали цей акт про те, що в січні 2015 року Агентом були надані, а Принципалом прийняті на умовах, передбачених агентським договором № 0501-15 від 05.01.2015, наступні послуги комерційного посередництва:

- Агент знайшов Покупця і посприяв в укладенні Договору на поставку Селітри аміачної: ТОВ Віста та ТОВ Південь-агрокомінвест - Договір № 5 від 14.01.15 р. За даним Договором була відвантажена продукція в кількості: 30.00 т (селітра аміачна) - на загальну суму - 211500,00 грн. (Двісті одинадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), в т. ч. ПДВ 20 % - 35250,00 грн. (Тридцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.);

- згідно п. 12, п. 13, п. 15 Договору № 0501-15 від 05.01.2015 р. (Дод. угода № 1 від 14.01.15 р.. на підставі відвантажувальних документів (вид.накл. № 3 від 15.01.15 р.) вартість наданих послуг склала - 21150,00 грн. (Двадцять одна тисяча сто п'ятдесят грн. 00 коп. ), в т.ч. ПДВ 20% - 3525,00 грн. (Три тисячі п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп. )

- справжнім актом Сторони засвідчують, що послуги Агентом Принципалу у січні місяці надані належним чином, відповідно до умов договору № 0501-15 від 05.01.2015 р. і в належному порядку оформлені (т.1 а.с.80).

Факт відображення позивачем цієї операції в податковій звітності визнається сторонами, про що прямо зазначено в акті перевірки та підтверджено наданими деклараціями (т.1 а.с.100-137).

З аналізу ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/37010/17-к від 29.06.2017, на яку посилається апелянт як на підставу відсутності фактичного здійснення операцій ТОВ Віста з ТОВ Страйд Трейд , задоволено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів (т.1 а.с. 187-189).

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що на час прийняття відповідачем оскаржених повідомлень-рішень, а також на час розгляду цієї справи в суді відсутній вирок суду в зазначеному кримінальному провадженні, який набрав законної сили, і який встановлює фіктивність діяльності ТОВ Страйд Трейд .

Наявність кримінального провадження щодо службових осіб контрагентів не є підставою вважати відсутність реальності господарських операцій, оскільки за змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявність кримінального провадження не може свідчити про наявність порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податковим органом до суду не надано доказів про прийняття рішення за результатами розслідування та вироку суду в кримінальному провадженні щодо контрагента позивача.

Таким чином, ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі №757/37010/17-к від 29.06.2017 про надання тимчасового доступу до речей та документів не є належним доказом факту участі ТОВ Страйд Трейд у схемах ухилення від сплати податків, створення його як фіктивного підприємства з метою подальшого прикриття незаконної діяльності.

Крім того, ухвалу про доручення Донецького апеляційного адміністративного суду щодо допиту ОСОБА_2, в зв'язку з виникненням потреби збирання доказів в рамках розгляду адміністративної справи ТОВ Віста до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень повернуто без виконання, у зв'язку з неможливістю його виконання (т. 2 а.с. 115).

Відомостей з Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві щодо кримінального провадження № 32015100110000251 до суду не надано.

За таких обставин, висновки податкового органу в акті перевірки про відсутність фактичних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ Страйд Трейд суд оцінює критично як передчасні за відсутності вироку суду в зазначеному кримінальному провадженні, який набрав законної сили, і який встановлює фіктивність діяльності ТОВ Страйд Трейд .

Зазначені вище договори недійсними не визнавались.

Крім того, не є доречними посилання податкового органу на ту обставину , що ТОВ Страйд Трейд не мало права надання вищезазначених послуг комерційного посередництва як зареєстрованого виду діяльності підприємства за КВЕД, оскільки відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ позивач серед зареєстрованих видів діяльності має також консультування з питань інформатизації (код КВЕД 62.02) та надання інших інформаційних послуг (КВЕД 63.99) (т. 2 а.с. 9-11).

З рішення суду першої інстанції також вбачається, що свідок ОСОБА_3 не змогла пояснити суду, за яким саме кодом КВЕД контрагент позивача мав зареєструвати як вид своєї діяльності надання послуг комерційного посередництва, зазначила, що ця обставина не встановлювалася податківцями на час проведення перевірки.

За таких обставин зазначені аргументи податкового органу є припущенням, обґрунтованість яких не доведена суду.

Таким чином, на час проведення перевірки позивача та прийняття оскаржених рішень у податкового органу були відсутні підстави для висновків, викладених в підпункті 3.1.2.2. розділу III акту перевірки, про неправомірне декларування позивачем придбання послуг комерційного посередництва у ТОВ Страйд Трейд , фактичне здійснення яких документально не підтверджено, а саме: у податковій звітності з податку на додану вартість на загальну суму 3525 грн., а саме: за лютий 2015 року на суму 3525 грн. Також відсутні підстави для висновків п.3.1.1.6 акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток за період 01.01.2015 по 30.06.2017 у сумі 9697,0 грн., у тому числі ....за 2015 рік - 4203,0 грн. (з яких відповідно за операцією з ТОВ Страйт Трейд у сумі 3172,50 грн.).

З зазначених вище підстав суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржених повідомлень-рішень в частині збільшення податкових зобов'язань позивача на вказані суми та застосування штрафних санкцій.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ПП Дельта-Діджитал , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За рахунком на оплату № 50 від 01.04.2016 покупець ТОВ Віста придбав та зобов`язався оплатити на умовах цього договору-рахунку Постачальнику ПП Дельта-Діджітал товар - системний блок ІntеlРеntiumG3240 у кількості 1 шт. на загальну суму 5997,00 грн., у тому числі ПДВ 999,50 грн. (т. 1 а.с. 92).

Відвантаження та отримання вказаного товару підтверджується видатковою накладною № 24 від 18.04.2016 (т. 1 а.с. 93).

Зобов'язання з оплати вартості придбаного товару були виконані позивачем на підставі платіжного доручення № 201 від 01.04.2016 (т. 1 а.с. 96).

З метою документального оформлення Постачальником ПП Дельта-Діджітал було складено, зареєстровано та надано ТОВ Віста податкову накладну № 27 від 01.04.2016 на суму 5997,00 грн., в якій вказано назву товару: системний блок ІntеlРеntiumG3240, код товару згідно з УКТ ЗЕД у відповідній графі не вказано (т. 1 а.с. 97).

Свідок ОСОБА_3 як інспектор, що проводила перевірку, у суді першій інстанції пояснила, що в податківців виник сумнів в походженні товару, виходячи з його назви, тобто вони вважали, що виробник товару системного блоку зі всіма його складовими - фірма Іntеl.

На підтвердження ідентифікації товару позивачем податківцям було надано сертифікат відповідності державної системи сертифікації УкрСепро, зареєстрованого в реєстрі за № UА1.182.0004976-16, виданий ТОВ ДІСІЛінк м. Харків, Салтівске шосе 260-а, кв.2 (код ЄДРПОУ 31799566), згідно якого у ТОВ ДІСІЛінк сєртифіковано виробництво комп'ютерів персональних та системних серверних блоків (т. 1 а.с. 94).

З пояснень представника позивача вбачається, що цей сертифікат було надано продавцем товару ПП Дельта-Діджітал на підтвердження придбання ними та продажу позивачу товару вітчизняного походження у фірми ТОВ ДІСІЛінк . При виробництві вказаного товару ТОВ ДІСІЛінк використовує складові як вітчизняного так і іноземного походження. Назва товару містить назву виробника та моделі процесору. Використання ж виробником імпортної складової, або ж використання у назві товару назви процесору, використаного для виробництва системного блоку з метою ідентифікації товару, не є порушенням і не може слугувати підставою для стверджень щодо імпортного походження товару.

В суді першої інстанції спеціалістом ОСОБА_4, інженером з компьютерних систем регіональної служби підтримки в Луганській області, в судовому засіданні здійснено огляд та тестування наданого позивачем системного блоку з метою встановлення виробників складових системного блоку. Під час огляду та тестування встановлено, що крім інших складових вказаний системний блок містить процесор Іntеl Реntium G3240, накопичувач HDD SATA 500GB TOSHIBA DT01AC, материнська плата GIGABAYTE, корпус Frime.

Тобто, складові придбаного позивачем системного блока належать різним виробникам.

Сам факт ввезення на митну територію України придбаного позивачем товару -системного блоку не встановлювався податковим органом на час проведення перевірки та не підтверджено в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України (МК України) країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 36 МК України визначено, що приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом, із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.

Критерії достатньої переробки визначаються ст. 40 МК України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 40 МК України:

1.У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

2.Критеріями достатньої переробки є:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків:

2) зміна вартості товару в результат його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксовано ї частки у вартості кінцевого товару (правило адвалерної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалерної частки, але з дотриманням, певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Ч. 4 ст.40 МК України передбачає: якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Згідно положень Закону України Про митний тариф України від 19.09.2013 року придбаний ТОВ Віста системний блок має код 8471 49 00 00 групи товарів - 8471 Машини автоматичного оброблення інформації та їх блоки; магнітні або оптичні зчитувальні пристрої, машини для перенесення даних на носії інформації у кодованому вигляді та машини для оброблення аналогічної інформації, в іншому місці не зазначені. Використаний же у виробництві системного блоку процесор ІntеlРеntiumG3240 відноситься до групи товарів - 8542 Електронні інтегровані схеми, підгрупи - 8542 31 процесори та контролери, об'єднані чи необ'єднані із запам'ятовувальними пристроями, перетворювачами, логічними схемами, підсилювачами, синхронізаторами або іншими схемами.

Таким чином, при виробництві системного блоку з використанням імпортних комплектуючих відбувається зміна коду товару за УКТ ЗЕД на рівні перших знаків, що підтверджує факт виробництва вказаного системного блоку на митній території України. Тому висновки податкового органу про іноземне походження придбаного позивачем товару не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, не має підстав вважати податкову накладну по взаємовідносинах з ПП Дельта - Діджітал від 01.04.2016 року № 27 на загальну суму 5997 грн. у т.ч. ПДВ 999,50 грн., такою, що заповнена з порушенням порядку заповнення податкової накладної, оскільки виробником системного блоку ІntеlРеntiumG3240 є українське підприємство ТОВ ДІСІЛінк . За таких обставин, не має підстав вважати, що ТОВ Віста безпідставно віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ДПВ за складеною податковою накладною по взаємовідносинах з ПП Дельта - Діджитал (код ЄДРПОУ 35549159) від 01.04.2016 року № 27 на загальну суму 5997 грн., у т.ч. ПДВ 999,50 грн. Таким чином, є безпідставним донарахування ТОВ Віста грошового зобов'язання з податку на додану вартість по зазначеній операції у сумі 1000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25% на суму 250 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ Хімальянс суд зазначає наступне.

25 березня 2016 року між ТОВ Хімальянс , що надалі іменується Постачальник та ТОВ Віста , що надалі іменується Покупець складено договір поставки № П25103/16. Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар (Сульфат амонію) на умовах, передбачених цим договором, а також додатками до нього, які є його невід'ємною частиною (надалі Специфікація) (т. 1 а.с. 81-82).

Специфікацією № 6 до договору поставки № П25103/16 від 25.03.2016 встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти амонію сульфат добривний у кількості 6,00 тон. Загальна вартість товару за цією Специфікацією становить 35400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5900,00 грн. Продавець здійснює відвантаження товару з моменту отримання 100% попередньої оплати Товару та дати подачі транспортної продукції (т. 1 а.с. 83).

Згідно із рахунком на оплату № 1677 від 22.12.2016 вартість товару становить 35400,00 грн. (т. 1 а.с. 84).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару було виконано позивачем на підставі платіжного доручення № 908 від 22.12.2016 (т. 1 а.с. 85).

Амонію сульфат добривний у кількості 6 тон за ціною 35400,00 грн. було отримано ТОВ Віста від ТОВ Хімальянс 22 грудня 2016 року, що підтверджується видатковою накладною № 1222015 від 22.12.2016 (т. 1 а.с. 86).

ТОВ Хімальянс отримало зазначений товар 06.12.2016 у кількості 64 т. залізничним транспортом (ваг. № 24434037) на станції Брилівка Одеської залізниці на свій залізничний код № 1560, що підтверджується залізничною накладною. Вантажовідправником сульфату амонію був виробник - ПАТ Сумихімпром (залізничний код № 1673), вагон було відправлено зі станції залізниці 01.12.2016. Походження товару підтверджується відповідним паспортом якості від 01.12.2016, в якому зазначено номер вагону 24434037 (т. 1 а.с. 87-88).

З метою документального оформлення цієї угоди Постачальником ТОВ Хімальянс було виписано податкову накладну № 80 від 22.12.2016 на загальну суму 35400,00 грн., в якій зазначено товар амонію сульфат добривний, код товару згідно з УКТ ЗЕД у відповідній графі не вказано (т. 1 а.с. 89).

Згідно пояснень свідка ОСОБА_3 в суді першої інстанції, у податкового органу виникли сумніви щодо країни походження вказаного товару, оскільки згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.10.2014 по 30.06.2017 податковим органом встановлено, що ПАТ Сумихімпром не здійснювало реалізацію продукту - амонію сульфату добривного на території України взагалі. Разом з тим, згідно баз даних ДФС України ПАТ Сумихімпром вищезазначений товар експортувало до Казахстану, Узбекистану, тощо. Крім того, в залізничній накладній вказано найменування вантажу амонія сульфат (амоній сірнокислий), а в паспорті якості амонію сульфат добривний; документом, що додано відправником, в накладній зазначено паспорт якості № 037 від 01.12.2016, а сам паспорт якості від 01.12.2016 номеру не містить.

Сульфат амонію ТОВ Віста отримало від ТОВ Хімальянс (код ЄДРПОУ 33508990), що підтверджується відповідними документами на відвантаження товару, банківськими документами на оплату товару, та відповідною податковою накладною від 22.12.2016 року № 80 на загальну суму 35400 грн., у т.ч. ПДВ 5900 грн. В свою чергу ТОВ Хімальянс отримало зазначений товар 06.12.2016 р у кількості 64 т. залізничним транспортом (ваг. №24434037) на станції Брилівка (Херсонська область) Одеської залізниці на свій залізничний код № 1560, що підтверджується залізничною накладною. Вантажовідправником сульфату амонію був виробник - ПАТ Сумихімпром (залізничний код № 1673), вагон було відправлено зі станції Баси Південної залізниці (м. Суми) 01.12.2016. Походження товару підтверджується відповідним паспортом якості від 01.12.2016, в якому зазначено номер вагону 24434037, який збігається із номером вагону, зазначеним у залізничній накладній і з датою відвантаження.

Зазначений вище договір недійсним не визнавався.

Сам факт ввезення на митну територію України придбаного позивачем товару -сульфату амонія не встановлювався податковим органом на час проведення перевірки та не підтверджено в ході судового розгляду справи. Таким чином, висновки податкового органу про іноземне походження придбаного позивачем товару сульфату амонію не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

Отже, не має підстав вважати податкову накладну по взаємовідносинах з ТОВ Хімальянс (код ЄДРПОУ 33508990) від 22.12.2016 року № 80 на загальну суму 35400 грн., у т.ч. ПДВ 5900 грн., такою, що заповнена з порушенням порядку заповнення податкової накладної. Як і не має підстав вважати, що ТОВ Віста не довело країну походження товару і безпідставно віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ДПВ за складеною податковою накладною по взаємовідносинах з ТОВ Хімальянс (код ЄДРПОУ 33508990) від 22.12.2016 року № 80 на загальну суму 35400 грн., у т.ч. ПДВ 5900 грн.

Таким чином, є безпідставними з боку фіскального органу донарахування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5900 грн. (5214 грн. за січень 2017 року та 686 грн. за лютий 2017 року) та застосування штрафних (фінансових) санкцій - штрафу 25% у сумі 1475 грн. (1303,50 грн. за січень 2017 року та 171,50 грн. за лютий 2017 року).

З урахуванням зазначеного, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції також вказує на те, що позиція податкового органу суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Згідно положень частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідач не довів, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв правомірно.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, по податковому повідомленню-рішенню Головним управлінням ДФС України у Херсонській області № 0003701422 від 11.12.2017 року безпідставно збільшені грошові зобов'язання (донараховано) за податковим зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 3172,50 грн., а також по податковому повідомленню-рішенню № 0003701422 безпідставно збільшені грошові зобов'язання (донараховано) за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 10425, 00 грн. та безпідставно нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2606,25 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. у справі № 812/2085/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення виготовлено 21 листопада 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко