Рішення

від 20.11.2018 по справі 146/769/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/769/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" листопада 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт.Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Гнатківська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

співвідповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

24 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку успадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1.

Даний позов обґрунтований наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Гнатків помер батько позивача ОСОБА_3

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1.

19 квітня 2002 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1

Також позивач зазначає, що звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 травня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09-30 годину 20 вересня 2018 року.

24 травня 2018 року витребувано з Державного нотаріального архіву у Вінницькій області відомості про наявність чи відсутність спадкової справи після померлого ОСОБА_3

1 червня 2018 року сільським головою Гнатківської сільської ради надано заяву про слухання справи у відсутності їхнього представника.

4 липня 2018 року суду надано відповідь Державним нотаріальним архівом про наявність заведеної спадкової справи після померлого ОСОБА_3

20 вересня 2018 року позивачем надано суду заяву про розглядс апрви у його відсутності та клопотання про залучення співвідповідача до участі в справі ОСОБА_2

Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 вересня 2018 року відкладено підготовче засідання у справі на 10-30 годину 20 листопада 2018 року в зв'язку з залученням співвідповідача.

20 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

20 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник Гнатківської сільської ради в судове засідання не з'явився, однак сільський голова подав до суду заяву, згідно якої просить справу слухати у відсутності їхнього представника, позов ОСОБА_1 визнають.

Співвідповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_3 (а.с.5).

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в день смерті спадкодавця ОСОБА_3

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно довідки сільського голови Гнатківської сільської ради № 195 від 02.04.2018, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за заповітом від 19.04.2002 залишився син ОСОБА_1, який на час смерті батька проживав у спадковому будинку і продовжує проживати по даний час. Інших спадкоємців у спадкодавця не має (а.с.9).

Згідно заповіту від 19 квітня 2002 року, ОСОБА_3 усе майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом буде мати право, заповів синові ОСОБА_1 (а.с.8).

Окрім того, факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 і спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження останнього (а.с.4).

З копії свідоцтва про право власності на домоволодіння від 04.01.1990 вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_3 (а.с.6).

Дані відомості вбачаються і з копії технічного паспорту на житловий будинок (а.с.7).

Відповідно до довідки КП Могилів-Подільське міжнародне бюро технічної інвентаризації № 790 від 10.05.2018, будинок по АДРЕСА_1 Вінницької області зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса на заяву ОСОБА_1 від 22.05.2018, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця (а.с.11).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву від 2206.2018 на запит суду від 24.05.2018, Спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 заведена за № 275/2005. З копії спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 -дружина спадкодавця -із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із земельної ділянки, майнового паю, грошового вкладу (а.с.20-43).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно вищезазначеного, вбачається висновок про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як було встановлено, відповідачами-Гнатківською сільською радою Томашпільського району та ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнані повністю. Визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, зокрема, позивачем доведено, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із квитанцій 0.0.1044034513.1 від 23.05.2018, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1596,46 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 798,23 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1.

Повернути ОСОБА_1 п'ятдесят відсотків сплаченого на рахунок № 31210206700524 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області (МФО 802015) за квитанцією 0.0.1044034513.1 від 23.05.2018 судового збору, а саме в сумі 798,23 грн (сімсот дев'яносто вісім гривень 23 копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_6, виданий 08.08.2013 Томашпільським РС УДМС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1;

відповідач: Гнатківська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 04330881, КОАТУУ 0523981601, адреса: 24232, Вінницька область, Томашпільський район, с.Гнатків, вул.Л.Українки, 13;

співвідповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_7, виданий 21.06.2002 Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_1.

Суддя: О. В. Пилипчук