Вирок

від 24.12.2009 по справі 1-284/10/10

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 284/09/10

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

24 грудня 2009 г.                             Київський районний суд м.Харкова у складі:

    головуючого – судді  Плетньова В.В.

    при секретарях           Банах А.А. і ОСОБА_1,    

    за участю прокурорів Омельченко І.І. і ОСОБА_2,

              адвокатів   ОСОБА_3 і ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 району Кустанайської області, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, директораПВКФ „Істок”, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що не має судимості відповідно до ст.89 КК України,

у злочинах, що передбачені ст.ст.189ч.1, 15ч.2 та 189ч.2, 358ч.1, 358ч.3 та 382ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 16 березня 2006 року приблизно о 9.00 годині, знаходячись на подвір’ї будинку № 16 по вул.Скрипника м.Харкова на грунті неприязних стосунків з ОСОБА_6 Іванывною, ІНФОРМАЦІЯ_5, що склалися у зв’язку з відмовою останньої знести сарай у дворі будинку № 16 по вул. Скрипника в м.Харкові, яким ОСОБА_6 користувалася на підставі договору, умисно наніс декілька ударів по голові і тулубу ОСОБА_6, чим заподіяв їй синці на обличчі і лівій руці, тобто легкі тілесні ушкодження.

12 квітня 2006 року приблизно о 12.00 годині ОСОБА_5, знаходячись на подвір’ї будинку № 16 по вул.Скрипника м.Харкова, повторно, на грунті неприязних стосунків з ОСОБА_6, побачивши, що остання спустилася до льоху, умисно кинув дерев'яну дошку у голову ОСОБА_6, чим заподіяв їй садно на обличчі, тобто легке тілесне ушкодження.

Крім того, ОСОБА_5, будучи  засновником та директором двох приватних фірм:  Приватної виробничо-комерційної фірми «Істок» (ЕДРПОУ 22673395) яка  зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 на земельній ділянці за вказаною адресою звів тимчасовий продовольчий магазин, для експлуатації та обслуговування якого він, згідно рішення Х11V сесії Харківської міської ради IV скликання №257/05 від 23.12.2005 року зобов'язаний був скласти договір оренди земельної ділянки. ОСОБА_5, бажаючи протиправним шляхом оформити технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування вищезгаданого тимчасового продовольчого магазина, в період часу з 23.12.2005 року по 22.05.2006 рік виготовив підроблений документ - супровідний лист на ім’я начальника Харківського міського управління  земельних ресурсів від імені директора ПВКФ «Істок» (ЕДРПОУ 21221923) ОСОБА_7, виконавши підроблений підпис від імені ОСОБА_7 і поставивши на листі відтиск друку Приватної педагогічної - комерційної фірми «Істок» (ЕДРПОУ 32948139), єдиним засновником та директором якої є ОСОБА_5 Крім того, ОСОБА_5 використовуючи засіб електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки виготовив підроблену технічну документацію «По встановленню в натурі меж земельної ділянки  ПВКФ «Істок»  для експлуатації і обслуговування тимчасового продовольчого магазина по вул. Скрипника, 16 у м.Харкові», а саме змінив дату складання технічної документації, замінивши шляхом монтажу цифру „5” на цифру „6”.     Вказані підроблені документи надали ОСОБА_5 право звернутися до Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів» для подальшого оформлення правовстановлюючих документів.

Крім того, ОСОБА_5 23.05.2006 року особисто, супроводчим листом від 22.05.2006 року надав до Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів» виготовлені ним підроблені документи - а саме підроблений супроводчий лист від імені директора ПКПФ «Істок» (ЕДРПОУ 21221923) ОСОБА_7 ( з підробленим підписом від імені ОСОБА_7 і відтиснення друку іншого підприємства - ПВКФ «Істок» (ЕДРПОУ 32948139) і підроблену технічну документацію «По встановленню в натурі меж земельної ділянки  ПВКФ «Істок» для експлуатації і обслуговування тимчасового продовольчого магазина по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові» виготовлену  способом електрофотографічного друку з використанням кольорової копіювально-розмножувальної техніки і із зміненою датою складання.

Крім того, ОСОБА_5 будучи єдиним засновником і директором двох приватних фірм:  Приватної виробничо-комерційної фірми «Істок» (ЕДРПОУ 22673395) і Приватної педагогічної - комерційної фірми «Істок» (ЕДРПОУ 32948139), які  зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто посадовою особою,  достовірно знаючи, що Київським районним судом міста Харкова 22.06.2006 р. було винесено ухвалу, згідно якої ПВКФ «Істок» заборонено здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою м.Харків, вул. Скрипника, буд. 16, на виконання якої  29.06.2006 р. ВДВС в Київському районі м. Харкова  було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження, а копія ухвали була направлена ПВКФ «Істок», будучи також достовірно повідомлений про те, що Київським районним судом міста Харкова 18.05.2007 р. було винесено ухвалу, згідно якої ПВКФ «Істок»  і безпосередньо ОСОБА_5, як фізичній особі заборонено здійснювати  будівельні роботи  на земельній ділянці, розташованій за адресою м.Харків, вул. Скрипника, буд.16 і м.Харків, вул. Пушкінська, буд.31, на виконання якої 29.08.2007 р. Київським ВДВС Харківського міського управління юстиції ухвалена постанова про порушення виконавчого провадження, а копія ухвали направлена ПВКФ «Істок», після того, як 30.08.2007 р. був здійснений виїзд державного виконавця на місце, і зміст ухвал суду доведений до відома ОСОБА_5, про що складений ОСОБА_2 державного виконавця, умисно не виконав ці судові рішення – впродовж тривалого періоду часу придбав і розмістив на території подвір’я будинку №16 по вул. Скрипіника в м.Харкові будівельні матеріали: цеглу, будівельну суміш цементу і почав будівництво, влітку 2007 року викопав там траншею для фундаменту, здійснив заливку фундаменту і в період з 23 серпня 2007 року самостійно зводив стіни будівлі з цегли, скріпляючи їх будівельною сумішшю цементу. Таким чином, ОСОБА_5, який є посадовою особою, умисно не виконав ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 червня 2006 р. та від 18 травня 2007 р.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 у пред’явленому обвинувачення винним себе не визнав, пояснивши судові, що не визнає свою вину, оскільки не скоював будь-яких злочинів. Він працює засновником та директором ПВФ «Істок», сплачує податки за законом. В матеріалах справи взагалі відсутній предмет вимагання. 16.03.2006 р. він будь-яких злочинів не скоював. Будь-яких тілесних ушкоджень,  образ своїй сусідці ОСОБА_8 він  не причиняв. Будь- якого вимагання майна, документів майнового характеру він також  не здійснював. Доказів злочинів немає. Він не скоював ніяких злочинів, тому що це безглуздо і немає ніякого сенсу. Він не здійснював  підробки ніяких документів, не застосував ніде ніяких підроблених документів.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його винуватість у злочинах у обсязі, що визнаний судом встановленим, повністю доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:

-показаннями на досудовому слідстві потерпілої ОСОБА_6 яка пояснила, що ОСОБА_5 вважав, що йому ничого не буде за те, що він зламає її сарай, однак вона не могла дозволити йому це зробити, тому що в наслідок зносу сарая, вона би залишилася без приміщення з льохом для зберігання у зимовий період продуктів харчування. На місці сараю ОСОБА_5 хотів збудувати офіс. На цей сарай у неї є всі права за договором оренди з КЖЕП.  З початку 2006 року ОСОБА_5 ще більше посилив на ОСОБА_6 моральний та фізичний тиск. Постійно бив її, спричиняючи фізичний біль та використовуючи щодо неї нецензурні слова. Вона неодноразово зверталась у правоохоронні органи за фактами злочинних дій ОСОБА_5 12 квітня 2006 року близько 12 години вона пішла в сарай, щоб спустити до льоху погріб консервацію. Вона спустилася по драбині до льоху, поставила банку на підлогу, а коли розігнулась та зібралася вилазити з льоху, то побачила, в дверному пройомі ОСОБА_5 Нікого сторонніх у дворі на той момент бути не могло, тому що хвіртка на воротах була з кодовим замком в положенні „заперто”. Після того, як вона побачила ОСОБА_5, на неї зверху полетів кошик, кусок дошки, які попали їй в обличчя, і вона відчула фізичний біль. Після цього вона вилізла з льоху і побачила відбігаючого від неї ОСОБА_5 За даним фактом вона написала до Київського РВ заяву. Там вона отримала направлення до ХОБСМЕ для проходження судово-медичного обстеження. Через деякий час після тієї події, а саме, 16 березня 2006 року приблизно о 9 годині ранку вона зайшла до двору, закрила за собою двері, і в цей момент зіткнулася з ОСОБА_5, який вилаявся на її адресу та вдарив її правою рукою у голову. Одразу ж вдарив ще раз у плече, спричинивши їй фізичний біль. Від цих ударів їй стало погано і вона пішла додому. Після цієї події вона також звернулась із заявою до міліції, та її знову направили до ХОБСЕ для проходження судово-медичного обстеження. Після цих випадків ОСОБА_5 ще неодноразово застосовував до нех фізичне насильство, тим самим вимагаючи від неї зруйнувати сарай. ОСОБА_5 казав, що якщо вона не відмовиться від сарая, та не розірве договір оренди з КЖЕП, то він зробить її життя тяжким. Свої вимоги ОСОБА_5 втілив у життя, постійно спричиняє їй побої, тілесні ушкодження, висловлює образливі слова на її адресу, повторює свої вимоги щоб вона відмовилась від сарая. /т.2 а.с.98-99/;

-протоколом очної ставки між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, в ході якої потерпіла детально повідомила про зазначені дії ОСОБА_5, наполягаючи на правдивості своїх свідчень /т. 2 а.с.193-195/;

-показаннями представника позивачки ОСОБА_9, який пояснив судові, що у рамках цієї кримінальної справи потерпілою було подано цивільний позов щодо стягнення з підсудного ОСОБА_5, обвинуваченого за ст.ст. 189 ч.1, 15 ч.2, 189 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3, 382 ч. 1 КК України, суми моральної шкоди у розмірі 80000грн. Протягом 2004-2007 рр. підсудний наносив потерпілій ОСОБА_10І, тілесні ушкодження, що призвело до завдання значної шкоди її фізичному стану, також потерпіла несе моральні страждання у зв’язку з пошкодженням підсудним майна, що знаходиться у неї  в оренді. Матеріальні вимоги щодо відшкодування шкоди потерпілою не висуваються. У період з 16.03.2006 р. по 16.04.2006 р. підсудний наносив тілесні ушкодження потерпілій, що знайшло своє відображення у судово-медичному висновку, внаслідок чого вона вчиняла дії щодо відновлення свого здоров'я. Також у неї були опасіння щодо знищення її майна та повторення своїх дій відносно неї підсудним. Через страх перед підсудним вона не виходить на вулицю, не дихає свіжим повітрям та не спілкується з оточуючим світом. Фізичний стан потерпілої був такий, що все лікування здійснювалося вдома. 16.03.2006 г. та 12.04.2006 р. потерпілою викликалась міліція, і вже співробітники міліції видавали їй направлення на проходження судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень, завданих їй підсудним. Швидка не викликалася, оскільки фізичний стан потерпілої був такий, що дозволяв самостійно звернутися до правоохоронних органів.

-показаннями свідка ОСОБА_11, який пояснив судові, що знає подсудимого ОСОБА_5, оскільки той проживає у ІНФОРМАЦІЯ_8, а свідок працював у фірмі, яка знаходиться по-сусідству с даним будинком Спочатку відносини були натягнуті, а потім нормальні. Він міг чути 2-3 роки тому крики і погрози підсудного на адресу потерпілої, які доносилися із-за паркану. ОСОБА_5 погрожував жінці, а вона кричала. Потерпіла зверталася до свідка з проханням відновити стіну сараю. У двір будинку по вул. Скрипника, 16 вночі стороння особа не війде. Підсудний погрожував потерпілій фізичним насильством, показував їй непройні рухи. Свідок не раз допомагав ремонтувати потерпілій сарай. Свідку відомо, що підсудному було судом заборонено будівництво, але він продовжував будувати.

-показаннями свідка ОСОБА_12, який пояснив судові, що пам’ятає випадок, коли у дворі по вул Скрипника, 16 він хотів купити приміщення і побачив, як підсудний брав ящики і кидав їх у льох, а потом з того самого льоху вийшла стара жінка, якій було явно погано.

-його ж показаннями на досудовому слідстві про те, що між підсудним та потерпілою мав місце конфлікт з приводу сараю, в ході якого ОСОБА_5 всіляко знущався над бабусею, обзивав її нецензурними словами, іноді застосовував до неї фізичну силу. Таким чином, він намагався змусити її зруйнувати свій сарай, щоб сарай не заважав його, ОСОБА_5, будівництву. Причому, незаконному, оскільки судячи з тих документів, які він колись показував, у нього немає жодного дозволу на це будівництво. Він залякав бабусю до того, що вона боялася вийти одна на подвір’я. ОСОБА_5 постійно краде якісь матеріали з будівництв, які зносить собі у двір. Сарай бабусі стоїть у дворі один єдиний з приблизно 15-тьох сараїв, які знаходилися у цьому дворі, і які ОСОБА_5 всі незаконно зніс, звільняючи собі місце у дворі. Він потихеньку, в основному у нічний час, поки ніхто не бачить, віддирає по одній дошці від сарая бабусі, намагаючись привести його у повну непридатність і знести його. Підсудмий говорив свідкові, що поріже його дітей. Всі дивувалися, як така людина, як ОСОБА_5 до цих пір не ізольований від суспільства. /т.2 а.с.102/;

-показаннями свідка ОСОБА_13, яка пояснила судові, що потерпіла – це її матір. Підсудному був потрібен сарай потерпілої, і тому він самочинно розбирав сарай. Коли вони поскаржилися до міліції, підсудний розпочав терор - о 1годині ночі стукав у двері потерпілої, вона ніде не могла пройти без того, щоб він її не вдарив.  Одного разу вранку він біля хвіртки вдарив потерпіло по голові, штовхав її. Ще був випадок, коли потерпіла влізла до льоху, а ОСОБА_5 зверху закидував її ящиками. Підсудний кожного дня тероризував потерпілу та усіх оточуючих. Всі ці знущання негативно вплинули на фізичний стан потерпілої.

-показаннями свідка ОСОБА_14, який пояснив судові, він є сусідом сторін. ОСОБА_5 заважав жити усім сусідям. Свідок бачив, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_10 був конфлікт. ОСОБА_5 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, не давав їй проходу. Вона боялася виходити з дому.  Було також, що він і свідка одного разу ледве не побив. Без нього всім стало спокійніше жити. Свідок також бачив, як ОСОБА_5 вдарив потерпілу. Це було 2-3 роки тому. Він обматерив її і вдарив рукою по голові та плечу. Свідок характеризує підсудного тільки з негативного боку. ОСОБА_5 постійно розбирав сарай потерпілої, а вона весь час його ремонтувала. ОСОБА_5 ночами щось будував.

-показаннями свідка ОСОБА_15, яка пояснила судові, що 3 роки тому вона я була сосідкою ОСОБА_5. Може охарактеризувати цю людину тільки з негативного боку. Він зробив багато зла потерпілій, стукак у її двері, ображав її.

-показаннями свідка ОСОБА_15 на досудовому слідстві про те, що вона проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 з 1969 року. Це комунальна квартира, де крім неї проживало ще декілька людей. Приблизно з 1981 або 1982 року у цій квартирі також став проживати ОСОБА_5 Приблизно з 90-х років ОСОБА_5 став будувати у дворі якісь будівлі. При цьому, він зруйнував всі сараї, які стояли у дворі. У дворі залишився тільки один сарай, що належить на правах оренди ОСОБА_6. Даний сарай заважає Поліщукові будувати у дворі  дома якусь незакону будівлю, а ОСОБА_6 не дає йому дозволу на знос її сарая, у зв'язку з чим ОСОБА_5 став морально і фізично знущатися з бабусі, а також над усіма сусідами, що проживають в будинку. ОСОБА_5 систематично намагався розібрати сарай ОСОБА_6, відривав від нього дошки, знімав електропроводку тощо. У дворі робив все, що йому забажається. ОСОБА_5 користувався тим, що потерпіла є особою похилого віку, і проживають самотньо. Тому він всіляко знущався з неї та свідка, постійно кидав у них всілякі предмети. Він забруднив весь двір якимось будівельним брухтом, поставив ворота і кодову хвіртку./т.2 а.с.101/;

-показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_16, яка пояснила, що десь з кінця 90-х років ОСОБА_5 почав будувати у дворі буд.16 по вул.Скрипника в м.Харкові якісь споруди. У їх дворі стояли сараї, як правило, за кожною кімнатою в будинку був закріплений окремий сарай. Але ОСОБА_5 їх сараї заважали, і він самовільно зніс всі сараї. У дворі залишився тільки один сарай, що належить на правах оренди ОСОБА_6. У 2000 році свідок переїхала на іншу адресу, оскільки отримала квартиру, про час проживання по сусідству з ОСОБА_5 у неї тільки негативні спогади. /т.2 а.с.302/;

-показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_17, яка пояснила, що у квітні 2006 року вона приїхала в гості до ОСОБА_6, піднімалася по сходах і побачила, як у загальному коридорі біля кухні ОСОБА_5 тримає двома руками за горло ОСОБА_6  Побачивши її, він випустив шию ОСОБА_6, а потім вдарив її кулаком двічі в область тазу і втік до своєї кімнати. У травні 2006 року вона так само приїхала в гості до ОСОБА_6 Коли та вийшла з кімнати до себе в сарай, що знаходиться у дворі будинку,  свідок з вікна бачила, як ОСОБА_6 прямує назад додому, а до неї підбіг ОСОБА_5, кілька разів крикнув, «щоб ти здохла, сарай зносу підлягає», і наніс удар по спині і голові. Бив він якимось предметом, але яким саме, свідок не роздивилася. Відразу після цього він втік. Крім того, у серпні 2006року, коли свідок спільно з ОСОБА_6 виходили з кімнати останньої, слідом за ними вибіг ОСОБА_5 з металевим відром у руці з криком «уб'ю всіх!», намагався одягнути відро на голову ОСОБА_6 Свідок спробувала його зупинити, але він кинув відро і вдарив кулаком по голові та спині ОСОБА_6 і втік до своєї кімнати. /т.2 а.с.222/;

-протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_17 та підсудним  ОСОБА_5, в ході якої свідок повністю підтвердила свої показання /т. 3 а.с.57-58/;

-висновком судово-медичної експертизи № 8275 від 27.12.2006 року, згідно якого у ОСОБА_6 було виявлено легке  тілесне ушкодження - ссадина на обличчі. /т.2 а.с.251-252/;

-висновком судово-медичної експертизи № 662 від 29.01.2007 року, згідно виводів якого у ОСОБА_6 виявлені  легкі тілесні ушкодження - синці на обличчі і лівій руці /т.2 а.с.258/;

-протоколом огляду місця події від 22.03.2007 року /т.3 а.с.1/;

-копією договору на право користування господарською спорудою від 08.02.2005 року укладеного між ОСОБА_6 та КЖЕП № 1 Київського району м. Харкова    

-листом директора ПКПФ «Істок» ОСОБА_7 №02/329, з якого вбачається, що технічне завдання по виконанню технічної документації із землеустрою по встановленню меж ділянки в натурі по вул. Скрипника, 16 в м. Харкові дана фірма не замовляла, лист завірений відтиском іншого підприємства – ПВКФ «Істок», підпис від імені директора ОСОБА_7 виконаний не цією особою /т.4 а.с.22/;

-копією листа на ім’я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені ОСОБА_7, на якому є відбиток друку  ПВКФ «Істок» (ЕДРПОУ 32918139) /т.4 а.с.56/;

-висновком судово-криміналістичної експертизи №235 від 26.04.2007 р. згідно якого машинописний текст копії листа на ім’я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені директора ВКПФ «Істок» ОСОБА_18 і машинописний текст листа на ім’я начальника Харківського міського управління земельних ресурсів від імені директора ПВКФ «Істок» ОСОБА_5 віддруковані на одній машинці. Друкарський текст на а.с. 35,36 технічнічної документації «По встановленню в натурі меж земельної ділянки ПВКФ «Істок», а також підписи, відтиски друку і штампу відтворені способом електрофотографічного друку з використанням кольорової копіє-розмножувальної техніки. /т.6 а.с.7-13/;

-листом заступника начальника управління – начальника відділу землеустрою і землевпоряджувальної документації Харківського міського управління земельних ресурсів №4347 від 101006 р., з якого вбачається, що на листі від імені директора  ВКПФ «Істок» ОСОБА_7 (вх. №2805 від 12.04.2006 р.) виконано друк ПВКФ «Істок» директором і засновником якої є ОСОБА_5 /т.4 а.с.4/;

-протоколом огляду місця події від 01.10.2007 року, яким зафіксовано наявність на території подвір’я будинку №16 по вул. Скрипника в м.Харкові будівельних матеріалів, ознаки будівельних робіт: траншеї для фундаменту з розпочатим будівницством стін з цегли /т.1 а.с. 144-161/;

-протоколом огляду місця події від 22.03.2007 р., яким зафіксовано наявність на території подвір’я будинку №16 по вул. Скрипника будівельних матеріалів, огорожі з металевих штирів, яка відділяє ділянку землі від іншої території подвір’я /т.3 а.с.1/;

-ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 22.06.2006 р. згідно якої ПВКФ «Істок» було заборонено здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою м. Харків, вул. Скрипника, д. 16 /т.1 а.с.15,33/;

-постановою Київського ВДВС м.Харкова  від 29.06.2006 р. про порушення виконавчого провадження по виконанню ухвали Київського районного суду м.Харкова від 22.06.2006 р., копія якого була направлена ЧПКФ «Істок» /т.1 а.с.16/;

-ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18.05.2007 року, згідно якої ПВКФ «Істок»  і безпосередньо ОСОБА_5, як фізичній особі, заборонено здійснювати  будівельні роботи на земельній ділянці, розташованій за адресою м.Харків, вул. Скрипника, д. 16 і м. Харків, вул. Пушкінська, д. 31 /т.1 а.с.18/;

-постановою Київського ВДВС м.Харкова від 29.08.2007 р. про порушення виконавчого провадження по виконанню ухвали Київського районного суду м.Харкова від 18.05.2007 р. /т.1 а.с.141/;

-актом державного виконавця від 30.08.2007 року, з якого вбачається, що виїздом на територію подвір’я будинку №16 по вул. Скрипника в м.Харкові встановлений факт ведення будівельних робіт /т.1 а.с.142/;

-повідомленням начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого Департаменту містобудування, архітектури і земельних відносин виконавського комітету Харківської міської ради №3163/5 від 13.09.2007 р. з якого вбачається, що співробітниками Інспекції встановлений факт проведення ОСОБА_5 будівельних робіт  з облаштуванням фундаменту  у дворі дома №16  по вул. Скрипника в м.Харкові /т.1 а.с.32/;

 -фотознімками подвір’я по вул.Скрипніка,16 в м.Харкові /т.1 а.с.28-30/;

 -юридичними справами Приватної виробничо-комерційної фірми «Істок» (ЕДРПОУ 22673395) і Приватної педагогічно-комерційної фірми «Істок» (ЕДРПОУ 32948139),  зареєстрованих за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, з яких вбачається, що єдиною посадовою особою – директором обох вищезгаданих фірм є ОСОБА_5.

Суд кваліфікує дії підсудного за ст.ст.125ч.1, 358ч.1, 358ч.3 та 382ч.1 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, як підроблення документу, який видається установою, надає права, з метою використання його особою що підроблює документ, як використання завідомо підробленого документа та як невиконання службовою особою ухвали суду, що абрала законної сили.      

Зміна кваліфікацї дій підсудного зі ст.ст.189ч.1 та 15,189ч.2 КК України на ст.125ч.1 КК України обумовлена тим, що умисні дії підсудного орган слідства помилково кваліфікував як вимагання. За сенсом ст.189 КК України цей злочин полягає у вимозі передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру. Тобто метою суб’єкта вимагання є отримання чужого майна або права на нього у своє володіння або володіння іншої особи. Матеріалами справи встановлено, що підсудний примушував потерпілу знести сарай, а не передати йому відповідне на цей сарай право. Тобто дії підсудного не носили майнового характеру. Крім того, судові не надано доказів того, що сама потерпіла мала право власності на зазначене майно або право користування ним. Дії пісудного, які полягали у застосуванні насильства до потерпілої, повністю охоплюються диспозицією ч.1 ст.125 КК України і складу будь-якого іншого злочину не утворюють. Так, для кваліфікації тих самих дій як примушування до виконання або невиконання цивільно-провових зобов’язань, необхідна наявність такого зобов’язання. З матеріалів справи такої також не вбачається.

В іншій частині обвинувачення, вина підсудного доведена повністю. Невизнання ним своєї вини є намаганням уникнути відповідальності за скоєне. Підстав для сумнівів у правдивості та об’єктивності допитаних у справі потерпілої та свідків у суду немає. Наявність постанов про відмову у порушенні кримінальної справи за подіями, під час яких підсудний заподіяв потерпілій тілесні ушкодження, не може перешкоджати його покаранню за ст.125ч.1 КК України, оскільки відмовлено у порушенні кримінальної справи було за відсутністю складу хуліганства. Поряд з цим, наявність тілесних ушкоджень у потерпілої зазначеними постановами було підтверджено. Судом також не встановлено участь у будівельних роботах, які проводилися всеперч судовому рішенню про заборону таких, інших, крім підсудного, осіб.

Таким чином, винуватість підсудного у злочинах в обсязі,я кий був встановлений судом, сумнівів не викликає.

При обранні виду та міри покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу підсудного, який вкрай негативно характеризується за місцем проживання, не має судимості відповідно до вимог ст.89 КК України.

Як обтяжуючу вину обставину суд враховує скоєння злочину відносно  особи похилого віку

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення та покарання підсудного можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Суд застосовує і додаткове покарання відповідно до санкції ч.1 ст.382 КК України, оскільки підстав для незастосування цього покарання з матеріалів справи не вбачається.

Строк відбування основного покарання суд обчислює з моменту фактичного затримання.

Суд не вбачає підстав для застосування до підсудного вимог Закону Укарїни від 12.12.2008 р. „Про амністію”, про що під час судового слідства просили підсудний та його захисник адвокат ОСОБА_3, оскільки згідно вимог п. „г” ст.1 цього Закону звільненню від покарання підлягають особи, які мають тяжкі  хвороби,  що  перешкоджають відбуванню  покарання  та  підпадають  під   визначення   Переліку захворювань,  які  є  підставою  для подання в суди матеріалів про звільнення  засуджених  від   подальшого   відбування   покарання, затвердженого  наказом  Державного  департаменту  України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України N  3/6 від 18 січня 2000 року. Даних щодо того, що наявні у підсудного хвороби є тяжкими і такими, що тягнуть за собою звільнення від   подальшого відбування покарання, до суду не надходило.

Цивільний позов суд задовольняє частково. Суд враховує, що діями підсудного старенькій потерпілій віком 85років було завдано фізичний біль, принижено її гідність, порушено нормальний порядок життя. Разом з тим, визначена сума відшкодування, на думку суду, є надмірно завищеною. Суд вважає достатнім стягнення відшкодування у розмірі 10000гривень.

Запобіжний захід суд залишає незмінним з урахуванням виду покарання, що призначається.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

П Р И С У Д И В  :

ОСОБА_5  визнати винним у злочинах та призначити покарання: за ст.125ч.1  КК України – у вигляді громадських робіт на строк 200годин; за ст.358ч.1  КК України – у вигляді обмеження волі на 1 рік 6 місяців; за ст.358ч.3  КК України – у вигляді обмеження волі на 1 рік; за ст.382 ч.1  КК України – у вигляді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців з позбавленням права займати посади, пов’язані зі здійсненням адміністративних, розпорядчих та господарських повноважень на 2 роки.

Відповідно до ст.ст.70 та 72 КК України шляхом часткового складання остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на 3/ТРИ/роки  з позбавленням права займати посади, пов’язані зі здійсненням адміністративних, розпорядчих та господарських повноважень на 2/ДВА/роки .

Строк відбування основного покарання обчислювати з 1 жовтня 2008 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити застково. Стягнути на її користь з засудженого на відшкодування моральної шкоди 10000гривень. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з засудженого судові витрати – 3859гривень 81коп.

Запобіжний захід засудженому залишити заключення під вартою у Харківському СІЗО № 27.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Харківської області протягом 15 діб з моменту проголовшення, а засудженим – у той самий термін з моменту отримання ним копії вироку, через Київський районний суд м.Харкова.

Суддя