Рішення

від 20.11.2018 по справі 500/6879/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/6879/18

Провадження № 2/500/3298/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря - Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

05.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер 06 червня 2015 року , право власності на: житловий будинок з надвірними спорудами №17-а по вул. Лядова в м. Ізмаїлі Одеської області; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0633 га., що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, №17-а, яка передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:050:0051; земельну ділянку площею 4,3910 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), цільове призначення якої - ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5122086300:01:002:0031; земельну ділянку площею 2 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, форма власності - приватна, розмір частки 1/1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5122086300:01:002:0048; автомобіль марки ВАЗ 21074 , державний номер ВН 9809СВ, 2008 року випуску, коричневого кольору, тип легковий седан, об'єм двигуна 1568 см.3, кузов: ХТА21074082804243. Свої вимоги мотивує тим, що державним нотаріусом ОСОБА_5 Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області їй відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що: відсутній оригінал документу на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 на незавершений будівництвом житловий будинок (договір забудови, посвідчений 18.01.1982р. за №2/199, право власності за яким не зареєстроване); немає визначення часток кожного співвласника земельної ділянки площею 0,0633 гектарів по вул. Лядова №17-а в м. Ізмаїлі, також, відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на частку земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №952157); відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,3910 гектарів, що розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, виділена для ведення фермерського господарства; відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122086300:01:002:0048, виділеної для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року витребувано відІзмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи №464/2015 від 27.10.2015, заведеної після померлого 06 червня 2015 року ОСОБА_4.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі, сповіщені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надали до суду письмові заяви про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно договору забудови, посвідченого 18.01.1982р. за №2/199, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надана у безстрокове користування земельна ділянка під будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, №17-а.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЖД №354089 від 06.11.1976р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 являються подружжям.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, виданого 02.08.2018р. КП Ізмаїльське МБТІ , по вул. Лядова, №17-а в м. Ізмаїлі розташований житловий будинок, який побудований у 1982р.

Відповідно до довідки КП Ізмаїльське МБТІ за №1289 від 02.08.2018р., будинок побудований у 1982р., об'єкт нерухомості по вул. Лядова, №17-а в м. Ізмаїлі належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі договору забудови, посвідченого 18.01.1982р. за №2/199, право власності зареєстровано не було. Житловий будинок побудований у 1982р., об'єкти самочинного будівництва відсутні. Відповідно до п. 3.2. Інструкції Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна , затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001р., зареєстрованої в Мінюсті України за №582/5773 від 10.07.2001р. не належать до самочинного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992р. Згідно листа №12/5-126 від 23.03.1999р. Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України не підлягає здачі в експлуатацію об'єкти нерухомості побудовані до 05.08.1992р.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.01.2015 Індексний номер: 32359873 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 2 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, форма власності - приватна, розмір частки 1/1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5122086300:01:002:0048, що вбачається також з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2015 №32359920.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 952157, виданого 07.02.2007року на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №1157-IV від 06.09.2005року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750700066, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки площею 0,0633 га., що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, №17-а, яка передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:050:0051, із зазначенням часток у спільній власності - по 1/2 частці кожному).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 728333, виданого 20.02.2012 року на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 8 червня 2011 року №456/А-2011, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №512208631000425, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,3910 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), цільове призначення якої - ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5122086300:01:002:0031.

Вказане також вбачається із листів Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №2084/126-18 від 27.062018р., №2083/126-18 від 27.06.2018, №29-15-0.182-2130/126-18 від 05.07.2018.

Згідно свідоцтва про реєстрацію серії САА 052057, видане 18.08.2009 року,ОСОБА_4 є власником автомобілю марки ВАЗ 21074 , державний номер ВН 9809СВ, 2008 року випуску, коричневого кольору, тип легковий седан, об'єм двигуна 1568 см.3, кузов: ХТА21074082804243.

Вказане також вбачається із листа Територіального сервісного центру №5144 Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України за №31/15/5144-2411 від 13.11.2018.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №419532, виданого 09.06.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 помер 06 червня 2015 року.

Після смерті ОСОБА_4, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами №17-а по вул. Лядова в м. Ізмаїлі Одеської області; 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,0633 га., що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, №17-а, яка передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:050:0051; земельна ділянка площею 4,3910 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), цільове призначення якої - ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5122086300:01:002:0031; земельна ділянка площею 2 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, форма власності - приватна, розмір частки 1/1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5122086300:01:002:0048; автомобіль марки ВАЗ 21074 , державний номер ВН 9809СВ, 2008 року випуску, коричневого кольору, тип легковий седан, об'єм двигуна 1568 см.3, кузов: ХТА21074082804243.

За життя спадкодавець ОСОБА_4 заповіт не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 52938016 від 11.08.2018 року.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є: дружина ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖД №354089 від 06.11.1976р.; син ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЖД №291658 від 13.03.1981р.; дочка ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-ЖД №368123 від 19.10.1977р., свідоцтвом про одруження серії І-ЖД №112245 від 21.02.2003р., з якого вбачається про зміну прізвища з ОСОБА_6 на Бабіч.

Позивач ОСОБА_1 спадщину після чоловіка прийняла шляхом подачі в установлений законом строк заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 від прийняття спадщини після батька відмовилися, про що надали в установлений законом строк відповідні заяви до Ізмаїльської державної нотаріальної контори, копії яких наявні у матеріалах справи.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

На звернення позивача до державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті чоловіка, письмовою відповіддю державного нотаріуса ОСОБА_5 за №980/02-14 від 11.08.2018 їй відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, які необхідні для оформлення спадщини та реєстрації на підставі п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій на підставі п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме: відсутній оригінал документу на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 на незавершений будівництвом житловий будинок (договір забудови, посвідчений 18.01.1982р. за №2/199, право власності за яким не зареєстроване); немає визначення часток кожного співвласника земельної ділянки площею 0,0633 гектарів по вул. Лядова №17-а в м. Ізмаїлі, також, відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на частку земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №952157); відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,3910 гектарів, що розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, виділена для ведення фермерського господарства; відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером 5122086300:01:002:0048, виділеної для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, у тому числі довідкою КП Ізмаїльське МБТІ за №1289 від 0208.2018р., листами Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №2084/126-18 від 27.062018р., №2083/126-18 від 27.06.2018, №29-15-0.182-2130/126-18 від 05.07.2018.

Як вбачається із технічної документації, виданої 02.08.2018р. КП Ізмаїльське МБТІ , житловий будинок по вул. Лядова, №17-а в м. Ізмаїлі побудований у 1982р.

Відповідно до п. 3.2. Інструкції Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна , затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127, індивідуальні (садибні) будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва. Враховуючи, що об'єкт нерухомості по вул. Лядова, №17-а в м. Ізмаїлі Одеської області побудований у 1982 року, то він не підлягає здачі в експлуатацію та є завершеним будівництвом.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно п.п. г п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за № 7 від 16.04.2004 року, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством. При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.

Таким чином, судом встановлено, що власниками житлового будинку та земельної ділянки №17-а по вул. Лядова в м. Ізмаїлі є ОСОБА_4 (1/2 частини) та ОСОБА_1 (1/2 частини) на підставі договору забудови, посвідченого 18.01.1982р. за №2/199, Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 952157, виданий 07.02.2007року. Правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно видані на ім'я двох співвласників, та один із співвласників ОСОБА_4 помер 06.06.2015р. Позивач ОСОБА_1 спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_4 прийняла, інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині немає.

Враховуючи викладене, на думку суду, правомірними є вимоги, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за нею права власності на вказане майно.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідачі визнали позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, буд. 17-а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, буд. 17-а, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер 06 червня 2015 року , право власності на:

житловий будинок з надвірними спорудами №17-а по вул. Лядова в м. Ізмаїлі Одеської області;

- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0633 га., що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лядова, №17-а, яка передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:050:0051, (Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 952157, виданий 07.02.2007року на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №1157-IV від 06.09.2005року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750700066);

- земельну ділянку площею 4,3910 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), цільове призначення якої - ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 5122086300:01:002:0031 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 728333, виданий 20.02.2012 року на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 8 червня 2011 року №456/А-2011, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №512208631000425);

- земельну ділянку площею 2 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, форма власності - приватна, розмір частки 1/1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5122086300:01:002:0048 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32359873 від 17.01.2015р.);

- автомобіль марки ВАЗ 21074 , державний номер ВН 9809СВ, 2008 року випуску, коричневого кольору, тип легковий седан, об'єм двигуна 1568 см.3, кузов: ХТА21074082804243 (свідоцтво про реєстрацію серії САА 052057, видане 18.08.2009 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2018р.

Суддя: А.С. Адамов