Рішення

від 21.11.2018 по справі 428/11281/18

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/11281/18

Провадження №2/428/1821/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Державна інспекція енергетичного нагляду України м. Київ про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та грошових виплат по безробіттю,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Відокремленого підрозділу Державна інспекція енергетичного нагляду України м. Київ про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та грошових виплат по безробіттю, мотивуючи вимоги тим, що з 10.10.2013р. позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України м. Київ, займаючи посаду старшого державного інспектора Сєвєродонецького відділення інспекції Деренергонагляду у Луганській області інспекції Держенергонагляду у Донбаському регіоні. Наказом №632-К від 13.08.2018р. позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи з 14.08.2018р. за п.6 ст.36 КЗпП України. Позивач ОСОБА_1 вважає вищевказаний наказ та своє звільнення незаконним, оскільки її не було повідомлено в порушення п.3 ст.32 КЗпП України про скасування неповного робочого тижня на підприємстві відповідно до наказу №104 від 15.08.2018р.; істотних змін щодо посади позивача ОСОБА_1 не було, та крім того з 01.08.2018р. по 14.08.2018р. позивач ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці. 17.08.2018р. позивач ОСОБА_1 направила відповідачу заяву про поновлення її на посаді та відкликання її заяви від 31.07.2018р. про звільнення в останній день відпустки, однак до моменту звернення з позовом до суду відповіді позивач ОСОБА_1 не отримала. Позивач ОСОБА_1 також вважає, що внаслідок її незаконного звільнення, різко погіршилося моральне та фінансове благополуччя її родини, що призвело до її перебування у стресовому стані, тому ОСОБА_1 вважає, що їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50000грн.. Тому, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду і просить суд: 1) поновити її на посаді старшого державного інспектора Сєвєродонецького відділення інспекції Деренергонагляду у Луганській області інспекції Держенергонагляду у Донбаському регіоні з посадовим окладом в розмірі та умовами праці, які передували звільненню; 2) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2018р. до дня поновлення на роботі; 3) стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50000грн.; 4) стягнути з відповідача грошові виплати по безробіттю, які були нараховані їй Сєвєродонецьким центром зайнятості.

18.10.2018р. від відповідача Відокремленого підрозділу Державна інспекція енергетичного нагляду України до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що оскільки 15.08.2018р. позивач ОСОБА_1 вже не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, то у відповідача відповідно були відсутні обов'язки перед позивачем, а у позивача відсутні права до відповідача. Тому, відповідач не повинен був 15.08.2018р. попереджати позивача ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, які полягали у скасуванні неповного робочого тижня, оскільки ОСОБА_1 не була працівником, та як наслідок зміна істотних умов праці запроваджена наказом від 15.08.2018р. №104 не мало до неї відношення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що 14.08.2018р. її було звільнено відповідачем за її заявою у зв'язку зі зміною істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Позивач ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки 15.08.2018р. були скасовані істотні зміни умов праці, а її не було повідомлено про це з 15.06.2018р. у передбачений законодавством двомісячний строк. Добровільно підприємство відповідача не поновлює її на роботі. Оскільки підприємство відповідача 14.08.2018р. не працювало, вона вимушена була здавати усю документацію саме 15.08.2018р.. 16.08.2018р. нею було подано до керівника заяву про відкликання своєї заяви про звільнення, однак відповідачем було проігноровано цю заяву. Тому, їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у відчутті приниження, коли її виставили з офісу 15.08.2018р., та відсутності роботи, яка була єдиним джерелом існування. Крім того, їй відомо, що підприємством відповідача було здійснено працевлаштування 5 осіб, які не мають досвіду роботи, що свідчить про їх непрофесіоналізм, натомість ОСОБА_1 вже мала досвід роботи.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, надала пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, додатково пояснила, що наказ про скасування істотних змін умов праці був датований 15.08.2018р., тому саме 15.08.2018р. з ним було ознайомлено працівників - за два місяці до введення п'ятиденного робочого тижня. Оскільки ОСОБА_1 була звільнена 14.08.2018р., то підприємство не мало підстав для ознайомлення її з зазначеним наказом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серія НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.н., перебувала у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Державна інспекція енергетичного нагляду України м. Київ (робоче місце - м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 33) до 14.08.2018р.. Відповідно до копії наказу директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 №54 від 30.05.2018р., встановлено працівникам ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України з 10.08.2018р. неповний робочий тиждень, з тривалістю роботи 8 (вісім) годин на тиждень, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 18.07.2018р., остання звернулась до директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 з заявою про відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці відповідно до наказу №54 від 30.05.2018р.. Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 18.07.2018р., остання звернулась до директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 з заявою про направлення її трудової книжки у зв'язку з її звільненням за зазначеною нею у заяві адресою. Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 18.07.2018р., остання звернулась до директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 з заявою про надання відпустки з 01.08.2018р. на 14 календарних днів з наступним звільненням в останній день відпустки у зв'язку з відмовою продовжувати роботу після зміни істотних умов праці згідно п.6 ст.36 КЗпП України. Відповідно до копії наказу директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 №632-К від 13.08.2018р., ОСОБА_1 звільнено з роботи 14.08.2018р. у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Відповідно до повідомлення ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України від 14.08.2018р. №01/08-4846, ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням 14.08.2018р. на підставі заяви від 18.07.2018р. направлено поштою (рекомендованим повідомленням) оригінал трудової книжки НОМЕР_2. Відповідно до копії наказу директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 №104 від 15.08.2018р., скасовано неповний робочий тиждень, з тривалістю роботи 8 (вісім) годин на тиждень, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, для працівників ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ; управлінню по роботі з персоналом забезпечити ознайомлення під підпис працівників ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України про встановлення їм повного робочого тижня (повідомлення про зміну істотних умов праці) не пізніше ніж за два місяці до його встановлення (до 15.08.2018р.). Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 від 20.08.2018р. (вх. №3596/2), остання звернулась до директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 з заявою про відкликання її заяви про звільнення в останній день відпустки - 14.08.2018р. у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про скасування наказу від 30.05.2018р..

Таким чином, судом було встановлено, а сторонами не оспорюється, що відповідно до наказу №54 від 30.05.2018р. встановлено працівникам ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України з 10.08.2018р. неповний робочий тиждень, з тривалістю роботи 8 (вісім) годин на тиждень, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. При цьому, у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 було ознайомлено з зазначеним наказом про зміну істотних умов праці. Скориставшись своїм правом, ОСОБА_1 18.07.2018р. звернулась до керівництва ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України з заявою про відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці відповідно до наказу №54 від 30.05.2018р. та направлення її трудової книжки у зв'язку з її звільненням за зазначеною нею у заяві адресою. Того ж дня, 18.07.2018р. ОСОБА_1 звернулась до керівництва ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України з заявою про надання відпустки з 01.08.2018р. на 14 календарних днів з наступним звільненням в останній день відпустки у зв'язку з відмовою продовжувати роботу після зміни істотних умов праці згідно п.6 ст.36 КЗпП України. Тому, наказом директора-головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України ОСОБА_5 №632-К від 13.08.2018р., ОСОБА_1 звільнено з роботи 14.08.2018р. у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, а її трудову книжку було направлено їй за зазначеною адресою поштовим засобом зв'язку та проведено належний розрахунок при звільненні у відповідності до вимог чинного законодавства України. Позивач ОСОБА_1 зазначене не заперечує. Спірним у даній цивільній справі, являється на думку позивача ОСОБА_1, не повідомлення її до 15.06.2018р., як працівника, з наказом ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України №104 від 15.08.2018р. щодо скасування неповного робочого тижня.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36цього Кодексу.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на те, що її не було повідомлено своєчасно - до 15.06.2018р. про скасування істотних змін умов праці, оскільки спірний наказ №104 був виданий 15.08.2018р., тобто в день, коли ОСОБА_1 вже не була працівником ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України , оскільки її було звільнено 14.08.2018р. відповідно до її заяви, датованої 18.07.2018р.. При цьому, суд також не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення з причини знаходження її у відпустці, оскільки саме на підставі її заяви від 18.07.2018р., в якій ОСОБА_1 сама зазначила дату свого звільнення в останній день відпустки - саме 14.08.2018р., було здійснено її звільнення. До того ж, суд не може прийняти до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на відкликання своєї заяви про звільнення, оскільки, по-перше, 18.07.2018р. ОСОБА_1 відмовилась продовжувати роботу після зміни істотних умов праці, що є підставою для припинення трудового договору на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, а по-друге, заява про відкликання заяви про звільнення датована 20.08.2018р., тобто вже після фактичного звільнення ОСОБА_1, що унеможливлює її поновлення на роботі у відповідності до положень КЗпП України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обставини, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому позовна заява ОСОБА_1 до ВП Державна інспекція енергетичного нагляду України м. Київ про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та грошових виплат по безробіттю, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позов було залишено без задоволення, позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у відповідності до вимог чинного законодавства України, доказів понесення відповідачами витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, у зв'язку із чим судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні. Тому суд приходить до висновку про необхідність віднесення сплати судового збору (компенсування) у розмірі 704,80грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2.н., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до Відокремленого підрозділу Державна інспекція енергетичного нагляду України (код ЄДРПОУ 34190790, місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 11/8) про поновлення на посаді старшого державного інспектора Сєвєродонецького відділення інспекції Держенергонагляду у Луганській області інспекції Держенергонагляду у Донбаському регіоні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 41403,84грн., моральної шкоди у розмірі 50000грн. та грошових виплат по безробіттю.

Віднести сплату судового збору (компенсувати) у розмірі 704,80грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович