Постанова

від 20.11.2018 по справі 808/2858/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №808/2858/16

адміністративне провадження №К/9901/41262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 (суддя - Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (судді: Уханенко С.А. (головуючий), Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі № 808/2858/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий регіон" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий регіон" (далі - позивач, ТОВ "Промисловий регіон") звернулось до суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року №0001438291402.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з ПП Альфа-алмет на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року №0001438291402.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з непідтвердженості доводів контролюючого органу про наявність порушень позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП Альфа-алмет у квітні 2016 року. Дослідивши первинні документи, суди дійшли висновку, що проведені господарські операції позивача із його контрагентами призвели до істотних змін у структурі активів і зобов'язань ТОВ Промисловий регіон , а тому у позивача було право на віднесення сум ПДВ по спірним господарським операціям до складу податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП Альфа-алмет .

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Промисловий регіон з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП Альфа-Алмет за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, про що складено акт №77/08-29-14-02/35457498 від 02.09.2016, яким встановлено що господарські операції щодо придбання товарів ТОВ Промисловий регіон у контрагента постачальника ПП Альфа-алмет у квітні 2016 року на суму ПДВ 671 250,00 грн та подальшої реалізації контрагенту покупцю ТОВ Торговий дім Стальком на суму ПДВ 758 513,00 грн не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, тобто у ТОВ Промисловий регіон відсутні об'єкти, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а отже відсутній факт реального постачання товару контрагенту покупцю ТОВ ТД Стальком у квітні 2016 року, у якого відповідно відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ Промисловий регіон в розумінні підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 №0001438291402, яким ТОВ Промисловий регіон зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 758 513,00 грн та зменшено суму податкового кредиту з ПДВ на 671 250,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з ТОВ АЛЬФА-АЛМЕТ на підставі договору купівлі продажу № 0604/16 від 06 квітня 2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність Покупця металопродукцію, асортимент, кількість ціна якого вказуються у Специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії специфікації (відповідно до якої поставляється товар труби 32х6 ст.12Х1МФ у кількості 26,850 тон на загальну суму 4 027 500,00 грн, у тому числі 671 250,00 грн податку на додану вартість), видаткових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних податкових накладних, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, довіреність, 1404/16 від 14 квітня 2016 року; видаткових накладних, рахунків на оплату товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо того, що у 2016 році позивач не був імпортером продукції, у той час, як перевіркою встановлено, що у квітні 2016 року позивач придбав товар (трубу марки 12Х1МФ) є ОАО Синарський трубний завод (Росія); а також вказує на наявність помилок у первинних бухгалтерських документах. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Позивачем заперечення (відзиву) на касаційну скаргу контролюючого органу до суду касаційної інстанції не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

22. Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на наявності кримінального провадження №42016000000000493, за яким здійснюється досудове розслідування за фактами фіктивного підприємництва контрагентів постачальника позивача ПП Альфа-алмет - ТОВ Нотат-плюс та ТОВ Хорнет-М .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_6 та прокурором за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду справі у судах попередніх інстанцій) вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Так, вказаним вироком встановлено створення ОСОБА_6 підприємства ТОВ Карго-Кантрі , з метою прикриття незаконної діяльності. Разом з тим, у даному вироку відсутні посилання або обставини щодо господарської діяльності ПП Альфа-алмет чи його контрагентів ТОВ Нотат-плюс та ТОВ Хорнет -М , на що посилався контролюючий орган.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу щодо посилання на дефектність ланцюга постачання контрагентів ПП Альфа-алмет зважаючи на проведений аналіз лише квітня 2016 року.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про фактичне вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №808/2858/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

.........................

..........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду