Постанова

від 21.11.2018 по справі 2-1424/2010

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.11.18

22-ц/812/251/18

Справа № 2-1424/2010 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Провадження № 22-ц/812/251/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 листопада 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

з участю:

представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області - Іванченка І.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргоюОСОБА_5 ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, яку постановлено у відсутність всіх осіб, які беруть участь у справі, 10 вересня 2018 року, у приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва, під головуванням судді Рум'янцевої Н.О, за поданням головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про примусове проникнення до житлового приміщення, яке належить боржнику ОСОБА_5,

у с т а н о в и л а :

01 вересня 2009 року ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_5 про стягнення з нього грошових коштів, у сумі 240 596 гривень 02 копійки, за порушення грошового зобов'язання, які останній не повернув на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2007 року про стягнення з ОСОБА_5 боргу за договором позики від 14.05.2005 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Вказане рішення набрало законної сили та перейшло в стадію виконання.

09 серпня 2018 року головний державний виконавець Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Щербатих М.В., звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житлового приміщення, що належить боржнику ОСОБА_5, яке обґрунтовував наступним.

На виконанні Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження №53346902 з примусового виконання рішень, за виконавчими листами:

?№ 2-2220 виданого 20.11.2007 року Ленінським районним суд м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 28.08.2006 року - 312084,72 гривень, заборгованість за позикою 16540,49 гривень - з урахуванням індексу інфляції, 3120,84 гривень - трьох процентів річних за користування коштами, всього - 331746,05 гривен.

?№ 1424 виданого 02.04.2010року Ленінським районним судом м.Миколаєва про: стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 240596,02 гривень та судових витрат 1820,00 гривень, Виконавчий збір в розмірі 24241,60 гривень.

?№ 2-2714, виданого 21.11.2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму збитків від інфляції за період з 01.08.2009 року по 01.05.2011 року у розмірі 84063,67 гривень, трьох процентів річних у сумі 21740,60 гривень всього на загальну суму - 105804,27 гривень та судовий збір 1058,04 гривень, інформаційне технічне забезпечення 120,00 гривень;

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

Зазначені перевірки, відповідно до Постанови державного виконавця Про розшук майна боржника були проведені не одноразово.

В результаті проведених дій, стало відомо, що за боржником ОСОБА_5, згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, та реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 09.08.2018 року, зареєстрована квартира АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній частковій власності та знаходиться в іпотеці у ПАТ КБ Надра згідно іпотечного договору № 197 від 01.03.2007 року.

Згідно відповіді користувача бази АІС Автомобіль , за боржником зареєстровано транспортні засоби: марки Opel Vectra, 1989 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_1; та автомобіль марки ЗАЗ 1102, 1992 року випуску, білого кольору, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник на обліку як фізична особа - підприємець не перебуває.

Як зазначено у відповіді Пенсійного фонду України, боржник отримує пенсію в Управлінні ПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва.

14 лютого 2017 року державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 03.03.2017 року за вих. № 3572 ОСОБА_5 з паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документований.

З ДП Український інститут інтелектуальної власності від 28.02.2017 року за вих. № 256/2017 запропоновано державному виконавцю Інгульському ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області звернутися до Державної служби інтелектуальної власності України для отримання офіційної виписки з Державних реєстрів щодо інтелектуальної власності відносно ОСОБА_5

В результаті такої перевірки, державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, 10 березня 2017 року винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника та останньому направлена вимога про дату проведення виконавчих дій та надання безперешкодного доступу до житла.

Боржник отримував зазначені вимоги, проте неодноразово надсилав заяву про відкладення на іншу дату виконавчих дій, оскільки тяжко хворіє та не може виконати вимогу державного виконавця.

Виконавчі дії, за заявою боржника неодноразово переносилися на іншу дату.

02 листопада 2017 року державним виконавцем складено акт про те, що двері квартири зачинені, залишено вимогу про необхідність усунення порушень законодавства та з'явитись до відділу виконавчої служби.

04 червня 2018 року державним виконавцем направлено запит ПАТ КБ Надра , щодо надання дозволу на реалізацію майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1, що знаходиться в іпотеці у ПАТ КБ Надра згідно іпотечного договору № 197 від 01.03.2007 року.

Відповідно до листа ПАТ КБ Надра від 20.04.2018 року, згоду на примусову реалізацію предмета іпотеки банк не надає.

05 червня 2018 року, 21 червня 2018 року, державним виконавцем складено акти про те, що двері зачинені та ним залишено вимогу про необхідність усунення порушень законодавства.

Посилаючись на те, що державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області були проведені всі можливі необхідні виконавчі дії відповідно до законодавства та боржник навмисно ухиляється від виконання судових рішень просив дозволити примусове входження до житлового приміщення, квартири АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2018 року подання головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області задоволено. Надано дозвіл на примусове проникнення до житла боржника, з метою проведення перевірки майнового стану, опису та арешту майна, належного боржнику на праві власності для проведення подальшої його реалізації в порядку примусового виконання по зведеному виконавчому провадженню № 53346902.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд дійшов помилкових висновків та порушив норми чинного цивільного законодавства, просив її скасувати і відмовити у задоволенні подання.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд постановив її з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Так, задовольняючи подання головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, суд 1 інстанції виходив з того, що у зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення боржником, який був обізнаний щодо примусового стягнення з нього грошових коштів за рішенням суду та тривалий час ухилявся від виконання вимог державного виконавця, який у свою чергу, діючи відповідно до Закону України Про виконавче провадження вжив всіх необхідних дій щодо примусового виконання рішення, а тому надав дозвіл на примусове проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_5

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Так, в силу ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону).

Виконавець, серед іншого, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону) та має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 2, та ст. 18 Закону).

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, і, це встановлено судом 1 інстанції, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області у 2007 році з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, стягнуто суму боргу за договором позики (а.с.4-6). У зв'язку з невиконанням судового рішення, у 2010 році, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва з ОСОБА_5 стягнуто збитки за невиконання грошового зобовязання (а.с.41).

Вказані рішення набрали законної сили та перейшли в стадію виконання.

Інгульським ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області були відкриті виконавчі провадження за трьома виконавчими листами, на загальну суму 682 964 гривні 38 копійок, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, боргу, які пізніше були об'єднані у зведене виконавче провадження № 53346902.

Державним виконавцем були вчинені всі необхідно-можливі дії щодо виконання судових рішень, відповідно до Закону України Про виконавче провадження , проте позитивного результату вони не дали.

Починаючи з 2007 року, ОСОБА_5, достеменно знаючи про існування боргу, рішення суду не виконував. Тривалий час ухилявся від проведення виконавчих дій, про що свідчать численні заяви про їх відкладення.

Не було відповідної реакції і на вимогу державного виконавця з'явитися до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області для надання пояснень та усунення порушень закону.

За такого, і відповідно до вимог чинного законодавства, подання головного державного виконавця про примусове проникнення до житлового приміщення є законним та обґрунтованим, а тому підлягало задоволенню, оскільки державним виконавцем було вичерпано всі можливі способи виконання рішення.

Це ж, вірно констатував і суд 1 інстанції, вирішуючи дане подання.

З урахуванням викладеного та положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381-382 України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І.Галущенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 21 листопада 2018 року