Постанова

від 14.11.2018 по справі 2-1298/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-1298/11

провадження № 61-13841св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, відповідач - ОСОБА_5, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Чумак О. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 29 вересня 2010 року в розмірі 10 000 доларів США і 10 000 грн та 1 700 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2011 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2011 року залишено без змін.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики

Заява мотивована тим, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада

2011 року, стягнуто з ОСОБА_5 на його користь суму боргу за договором позики. Проте, рішення суду від 27 вересня 2011 року ОСОБА_5 у добровільному порядку не виконано, виконавчий лист заявником не отримано, однак строк пред'явлення, встановлений статтею 22 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон України № 606-XIV ), виконавчого документа пропущений з поважних причин.

На поважність пропуску ОСОБА_4 посилається на те, що він не знав про постановлення ухвали Апеляційного суду Полтавської області

від 09 листопада 2011 року, оскільки копію вказаного судового рішення не отримував. Також зазначав, що його інтереси в суді першої інстанції представляв ОСОБА_6, проте в подальших судових засіданнях участі не приймав, що у 2016 році стало причиною для звернення до іншого представника за правовою допомогою.

На підставі вищевказаного, ОСОБА_4 просив суд задовольнити вказану заяву.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2016 року (у складі судді Савічева В. О.) заяву ОСОБА_4 задоволено.

Поновлено ОСОБА_4 пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, встановлено

строк - 1 рік з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа пропущено з поважних причин, тому є підстави для поновлення такого строку на підставі частини першої статті 371 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою) та статті 22 Закону України № 606-XIV .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції не містить висновків про те, які саме причини пропуску строку є поважними, в зв'язку з чим пропущений строк підлягає поновленню.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в сили ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не отримував копію ухвали апеляційного суду від 09 листопада 2011 року, оскільки участі у судових засіданнях не брав та не був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

20 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суди встановили, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада

2011 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 29 вересня 2010 року в розмірі 10 000 доларів США і 10 000 грн та 1 700 доларів США.

18 травня 2013 року у даній справі виданий виконавчий лист, який був отриманий представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7, який був присутнім в засіданні суду апеляційної інстанції.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа у вказаній справі, посилаючись на те, що рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 вересня

2011 року ОСОБА_5 у добровільному порядку не виконано, виконавчий лист заявником не отримано, однак строк пред'явлення виконавчого документа, встановлений статтею 22 Закону України

№ 606-XIV , пропущений з поважних причин.

На поважність пропуску ОСОБА_4 посилається на те, що він не знав про постановлення ухвали Апеляційного суду Полтавської області

від 09 листопада 2011 року, оскільки копію вказаного судового рішення не отримував. Також зазначав, що його інтереси в суді першої інстанції представляв ОСОБА_6, проте в подальших судових засіданнях участі не приймав, що у 2016 році стало причиною для звернення до іншого представника за правовою допомогою.

Будь-яких інших доказів поважності пропуску строку пред'явлення виконавчого документане надав.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 371 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до журналу судового засідання Апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2011 року в судовому засіданні апеляційного суду 09 листопада 2011 року приймав участь адвокат ОСОБА_4 -

ОСОБА_7

Згідно з пунктом 1.1 витягу з угоди про надання правової допомоги адвокатом від 01 листопада 2011 року ОСОБА_4 доручає представництво прав та законних інтересів ОСОБА_6 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Пунктом 2.1 витягу з угоди про надання правової допомоги адвокатом

від 01 листопада 2011 року адвокат має право від імені клієнта звертатися до органів державної влади із заявами, зауваженнями, скаргами та пропозиціями та одержувати від його імені документи, отримувати на його ім'я поштову та телеграфну кореспонденцію, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням умов угоди.

Отже, посилання ОСОБА_4 на неучасть його представника адвоката ОСОБА_7 у засіданні суду апеляційної інстанції та відсутність з його боку здійснення подальших процесуальних дій спростовується матеріалами справи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не доведено належним та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення заявника та посилання на супровідний лист апеляційного суду, який не містить адреси заявника, не має правового значення та не заслуговують на увагу, оскільки рішення ухвалене в 2011 році, переглянуто апеляційним судом - в 2011 році, виконавчий лист отримано у 2013 році, із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання звернувся

у 2016 році.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк