Ухвала

від 15.11.2018 по справі 591/1651/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 591/1651/15-ц

провадження № 61-17198св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2016 року у складі судді Прокудіної Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Сибільової Л. О., Дубровної В. В., Левченко О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря (далі - ОСББ Зоря ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання неправомірним наказу про звільнення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 01 жовтня 2011 року він працював на посаді управителя ОСББ Зоря , наказом останнього від 10 лютого 2015 року № 3 його звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу). Вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, проведеним з порушенням вимог закону, зокрема порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, звільнення проведено нелегітимним керівництвом, наказ про звільнення не мотивований, не зазначено в чому полягають його винні дії, при прийнятті на роботу його не було ознайомлено з посадовою інструкцією, договір про матеріальну відповідальність із ним не укладався.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_4 просив визнати неправомірним наказ голови правління ОСББ Зоря по вул. Харківській, 24 у м. Суми від 10 лютого 2015 року № 3 про звільнення його з посади управителя; поновити його на посаді управителя ОСББ Зоря по вул. Харківській, 24 у м. Суми; стягнути з ОСББ Зоря на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також за рахунок відповідача відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Визнано неправомірним наказ голови правління ОСББ Зоря від 10 травня 2015 року № 3 про звільнення ОСОБА_4 з роботи управителя. Поновлено ОСОБА_4 на посаді управителя ОСББ Зоря з 10 лютого 2015 року. Стягнуто з ОСББ Зоря на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 891,40 грн, із послідуючим утриманням при виплаті необхідних обов'язкових відрахувань. Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_4 підлягає негайному виконанню. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для звільнення позивача із роботи у зв'язку із втратою до нього довір'я, ненаданням доказів ознайомлення позивача із його посадовою інструкцією при прийнятті на роботу, а також укладення із ним договору про матеріальну відповідальність. При цьому відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із недоведеності позивачем заявлених ним позовних вимог у цій частині.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач за займаною ним посадою не є особою, яка безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності, а також не входить до кола осіб, яких може бути звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, а відповідач, у свою чергу, не вказав, які саме дії позивача призвели до втрати до нього довіри, в результаті чого звільнив позивача без достатніх на це правових підстав.

У листопаді 2016 року ОСББ Зоря подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що наданими суду документами підтверджено безпосереднє одноосібне обслуговування управителем ОСОБА_4 грошових і товарних цінностей, а також його пряму дисциплінарну та матеріальну відповідальність перед співвласниками будинку як виконавця послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Позивач, перебуваючи на посаді управителя ОСББ Зоря зловживав своїм службовим становищем та діяв усупереч інтересів членів ОСББ, що полягало у безпідставному перерахуванні коштів на очолюване ним ТОВ Екосервіс та неправомірному завищенні вартості виконаних робіт.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Справу за позовом ОСОБА_4 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання неправомірним наказу про звільнення призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик