Постанова

від 20.11.2018 по справі 643/7824/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 643/7824/17

Провадження № 22-ц/818/503/18

20 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Приватне акціонерне товариство Харківська муніципальна страхова компанія ,

Товариство з обмеженою відповідальністю Відпочинок на всі сто ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2

на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року (суддя Харченко А.М.)

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Харківська муніципальна страхова компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю Відпочинок на всі сто про стягнення суми страхового відшкодування,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви посилалась на те, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться справа за її позовом до Приватного Акціонерного Товариства Харківська муніципальна страхова компанія , Товариства з обмеженою відповідальністю Відпочинок на всі сто про стягнення суми страхового відшкодування за репатріацію тіла померлого чоловіка - ОСОБА_3 у розмірі 100244 грн.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок Приватного Акціонерного Товариства Харківська муніципальна страхова компанія ; направити ухвалу суду про забезпечення позову для подальшого її виконання до ПАТ УКРСИББАНК , вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Відпочинок на всі сто в межах заявленої позовної вимоги на суму 14365,00 грн., направити ухвалу суду про забезпечення позову для подальшого її виконання до АТ Сбербанк .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою її заяву задовольнити частково. Накласти арешт на банківський рахунок Приватного Акціонерного Товариства Харківська муніципальна страхова компанія в межах позовних вимог у сумі 105 224 грн.; направити постанову для подальшого її виконання до ПАТ УКРСИББАНК .

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин справи; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно їй відмовив у накладенні арешту на банківські рахунки ПрАТ ХМСК у межах завлених позовних вимог. Вважає, що накладення арешту на банківські рахунки не перешкоджає господарській діяльності товариства. Проте невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач тривалий час ухиляється від свого обов'язку, крім того існує велика кількість судових процесів за участю ПрАТ ХМСК в якості відповідача, що свідчить про його недобросовісність. Що стосується накладення арешту на рахунки ТОВ Відпочинок на всі сто , від вказаних вимог позивач відмовилась, про що суду було надано відповідну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ ХМСК просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими. Також зазначає, що товариство є небанківською фінансовою установою, блокування його рахунків призведе до неможливості проведення всіх поточних розрахунків протягом розгляду справи.

ТОВ Відпочинок на всі сто своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалось.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоворленні заяви ОСОБА_1, суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб призведе до ускладнення виконання рішення суду у майбутньому. Накладення арешту на банківський рахунок ПрАТ ХМСК є незаконним та призведе до втручання у внутрішню діяльність останнього.

Судова колегія з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову відповідає зазначеним вимогам.

На спростування доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає про таке.

Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду, в разі ухвалення такого на користь позивача.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з ПрАТ ХМСК суму страхового відшкодування за репатріацію тіла померлого ОСОБА_3 у розмірі 100244 грн.

В заяві про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на належний відповідачу банківський рахунок в межах розміру позовних вимог.

Погоджуючись з висновком суду про відмову у задоволенні заяви, судова колегія зазначає, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову у визначений спосіб може порушити інтереси як відповідача та перешкоджати його господарській діяльності (проведенню розрахунків по грошовим зобов'язанням ), так і третіх осіб, з якими проводяться розрахунки.

Жодних доказів на підтвердження того, що ПрАТ ХМСК є неплатоспроможним та не зможе виконати майбутнє рішення суду, позивачем не надано.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2011 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко