Постанова

від 12.11.2018 по справі 914/2607/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2018 р. Справа №914/2607/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Кіри М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ ) Лайфселл б/н від 12.06.2018 та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ ) Укртауер, вих. № 121-18 від 12.06.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2018 (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складений 24.05.2018)

у справі № 914/2607/17

за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів в інтересах держави в особі позивачів:

1). Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ,

2). Санаторію Прикордонник-Немирів (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область

до відповідача-1: ТОВ Укртауер, м. Київ,

до відповідача-2: ТОВ Лайфселл, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівська обласна державна адміністрація в особі департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку, м. Львів

про зобов`язання ТОВ УКРТАУЕР усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою, шляхом демонтажу рухомого телекомунікаційного майна з лініями електропередач; зобов`язання ТОВ Лайфселл усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою, шляхом демонтажу базової станції ретранслятора з рухомого (мобільного) зв`язку

за участю:

прокурора Шадловської О.В. службове посвідчення № 042679 від 11.04.2016,

від позивача 1: Дюк З.М. представник (довіреність № 14/19 від 27.12.2017),

від позивача 2: не з`явився (належно повідомлений),

від відповідача 1: адвокат Курячий А.М. (договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2018 та ордер серії ДП №235/000037 від 05.06.2018 на надання правової допомоги),

від відповідача 2: адвокат Курячий А.М. (договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2018 та ордер серії ДП №227/000029 від 05.06.2018 на надання правової допомоги),

від третьої особи: не з`явився (належно повідомлений).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 13.11.2018 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач 2 та третя особа в судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 2, а.с. 248, 251).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі ДПС України), Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням заяв про зміну предмета позову, т.1, а.с. 93-94, 96-97) про зобов`язання ТОВ УКРТАУЕР усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою, кадастровий номер 4625855900:03:000:0081 площею 0,81 га за адресою: Львівська область, Яворівський район, селищна рада Немирівська, шляхом демонтажу рухомого телекомунікаційного майна з лініями електропередач до нього LV 10451 вишка з ЛЕП тип АМС Mast T GF; зобов`язання ТОВ Лайфселл усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою кадастровий номер 4625855900:03:000:0081 площею 0,81 га за адресою: Львівська область, Яворівський район, селищна рада Немирівська, шляхом демонтажу базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв`язку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі без правових підстав розмістили на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування Адміністрації ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, належне їм обладняння.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2018 (суддя Козак І.Б.) у даній справі позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ Укртауер усунути перешкоди в користуванні Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Санаторію Прикордонник Немирів (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нерухомим майном земельною ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081 площею 0,81 га. за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Немирів, шляхом демонтажу рухомого телекомунікаційного майна з лініями електропередач до нього - LV 1451 вишки з ЛЕП, АМС Маst T GF.

Зобов`язано ТОВ Лайфселл усунути перешкоди в користуванні Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Санаторію Прикордонник Немирів (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нерухомим майном земельною ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081 площею 0,81 га. за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Немирів, шляхом демонтажу базової станції- ретранслятора з рухомого (мобільного) зв`язку.

Присуджено до стягнення з ТОВ Укртауер в доход Державного бюджету України 1 600, 00 грн судового збору. Присуджено до стягнення з ТОВ Лайфселл в доход Державного бюджету України 1 600, 00 грн судового збору.

Судове рішення у справі мотивоване ст. 41, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 181, 391, 396 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ч. 2, п. «а» ч. 2 ст. 92, ст.ст. 125, 152 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» і зроблено висновок, що телекомунікаційне обладнання зв`язку розміщено на території військової частини НОМЕР_1 без належних правових підстав і поза волею постійного користувача цієї земельної ділянки.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

ТОВ Лайфселл та ТОВ Укртауер не погоджуються з ухваленим рішенням суду, вважають його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Вважають, що суд першої інстанції прийняв рішення про права третьої особи не залученої до справи.

Зокрема, ТОВ «Укртауер» в апеляційній скарзі вважає, що суд дійшов неправильного висновку щодо статусу і характеристик майна, ототожнив базову станцію мобільного зв`язку та вишку з ЛЕП, в той час, як це два окремі об`єкти. Вказує про неможливість перенесення об`єкта без його знецінення і зміни призначення. Звертає увагу на необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки суд самостійно дійшов висновку про розбірність конструкції та її незалежність від фундаменту. Стверджує, що постановою Волинського адміністративного окружного суду від 29.09.2014 у справі № 803/1722/14 реєстраційна служба зобов`язувалась зареєструвати право власності за ТОВ «Укртауер» на нерухоме майно баштову споруду, яка є подібною до споруди, рішення про демонтаж якої прийнято у даній справі. Вказує про неврахуванням судом того, що відповідач1 є добросовісним набувачем баштової споруди, яка збудована на земельній ділянці відповідно до встановленого порядку, а її демонтаж, тобто розбирання на окремі частини, зняття з фундаменту, загальна вартість якого складає 40 % від загальної вартості придбаного майна, по своїй суті є припиненням цілісного об`єкта та права власності на нього (т.2, а.с. 78-80).

ТОВ Лайфселл в своїй апеляційній скарзі та письмових поясненнях до неї вказує, зокрема, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в призначенні судової будівельно-технічної експертизи, не було заслухано доводи третьої особи у даній справі, необґрунтовано вказано про розміщення відповідачем 2 телекомунікаційної вежі на спірній земельній ділянці в рамках договору оренди № ATM15ULE663 від 14.08.2015, оскільки вказана споруда 16.03.2016 була придбана відповідачем 1, неправильно застосовано ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». Також відповідачем 2 наголошується, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була затверджена 14.07.2017, а вишка з ЛЕП була введена в експлуатацію актом комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта у сфері телекомунікацій від 11.03.2009, отже врахувати волю постійного користувача (позивача у справі) щодо зайняття земельної ділянки станом на 2009 рік було неможливо. Вважає, що судом не надано оцінки фактичному припиненню права власності на належне відповідачу-1 майно, не враховано можливі негативні наслідки для інфраструктури зв`язку на відповідній території, не надано правової оцінки існуючим договірним відносинам між ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Лайфселл» (т.2, а.с. 112-116, 194-196, 228).

Військовою прокуратурою Західного регіону України подано відзив на апеляційні скарги, в якому останній зазначає про безпідставність доводів скаржників, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення. Зазначає, що позов був поданий з урахуванням приписів ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки органи державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, не здійснили захисту інтересів держави. Посилання скаржників на знецінення об`єкта у разі його демонтажу вважає безпідставним, оскільки договором від 01.06.2008, укладеним Санаторієм «Немирів» та ТОВ «Астеліт» (на даний час перейменовано на «Лайфселл») було домовлено, що у разі припинення договірних стосунків, обладнання підлягає демонтажу, відтак сторони усвідомлювали необхідність проведення робіт по демонтажу обладнання та можливе його знецінення. Твердження апелянтів щодо помилкового віднесення телекомунікаційного обладнання до категорії об`єктів рухомого майна та посилання на постанову Волинського адміністративного окружного суду від 29.09.2014 у справі № 803/1722/14, вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів державної реєстрації нерухомого майна відповідачів, а також відсутні правові підстави для перебування такого обладнання на території військової частини (т. 2, а.с. 171-176).

Адміністрацією Державної прикордонної служби подано суду відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких останній вказує на їх необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скарги без задоволення, стверджуючи, що з апеляційних скарг не вбачається таких обставин, яких би не дослідив суд; що питання збереження або втрати функціонального призначення майна (вишки ЛЕП) після його демонтажу, не входить до предмета доказування у даній справі (т. 2, а.с. 164-169).

Санаторій Прикордонник-Немирів (військова частина 1487) ДПС України у відзиві на апеляційні скарги вказує про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, просить залишити його без змін, апеляційні скарги без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду, що судом першої інстанції розглядалось клопотання про призначення судової експертизи, однак суд виніс ухвалу від 27.04.2018 про відмову в задоволенні даного клопотання, яке відповідачами не оскаржувалось. Щодо знецінення майна, з огляду на його демонтаж, зазначає, що відповідачу надавалось виключно місце для тимчасово розміщення (встановлення) майна і він повинен усвідомлювати ризики такого тимчасового розміщення. Звертає увагу, що договірних відносин між позивачем1 та відповідачами не виникали, а позивач 1 не є правонаступником ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», який раніше розміщувався на спірній земельній ділянці (т. 2, а.с. 199-205).

Крім того, позивачем 2 суду апеляційної інстанції подано клопотання, в якому останній просив розглянути дану справу за їх відсутності, в задоволенні апеляційних скарг відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2018 залишити без змін (т. 2, а.с.235-236).

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

14.07.2017 Львівською ОДА видано розпорядження № 637/0/5-17 "Про надання в постійне користування земельних ділянок", яким, зокрема, Адміністрації ДПС України затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,8100 га (кадастровий № 4625855900:03:000:0081, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію "Немирів" і надано у постійне користування Адміністрації ДПС України цю земельну ділянку, зобов`язано Адміністрацію ДПС України зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою (т. 1, а.с. 195).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 93550216 земельна ділянка кадастровий №4625855900:03:000:0081 площею 0,81 га за адресою: Львівська область, Яворівський район, селищна рада Немирівська, 28.07.2017 зареєстрована на праві постійного землекористування за Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України (т. 1, а.с.27).

У зв`язку із набуттям права постійного користування на земельну ділянку Санаторій «Прикордонник-Немирів» (військова частина НОМЕР_1 ) у листах №72/108 від 04.09.2017 та №14/123 від 19.09.2017 повідомив ТОВ «Лайфселл» про необхідність звільнення території військової частини від належного йому майна (т.1, а.с. 23-24).

20.10.2017 керівництво ВЧ НОМЕР_1 надіслало лист №14/152 з пропозицією ТОВ «Лайфселл» направити свого представника для огляду земельної ділянки кадастровий №4625855900:03:000:0081, на якій розміщено майно товариства (т.1, а.с. 25).

07.11.2017 комісією (у складі селищного голови смт Немирів, землевпорядника селищної ради, начальника Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, помічника начальника санаторію, начальника правового забезпечення, юрисконсульта, головного бухгалтера фінансово-економічного відділення, завідувача групи забезпечення, коменданта споруди санаторію, представників ПрАТ "ВФ Україна") проведено обстеження земельної ділянки Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, розташованої за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Немирів, вул. Курортна, 32, за результатами якого складено акт. За змістом цього акта на території земельної ділянки військової частини НОМЕР_1 (кадастровий № 4625855900:03:000:0081) розміщено щогло з іншим обладнанням мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» (т.1, а.с. 26).

07.11.2017 складено акт про відмову представників Суслова О.С. та Блажиєвського І.О. від підпису в Акті обстеження земельної ділянки від 07.11.2017 (т. 1, а.с. 28).

Листом №273 від 20.11.2017 ТОВ «Лайфселл» надіслало позивачу 2 відповідь на претензію, в якому вказало, що рухоме телекомунікаційне майно (споруда електрозв`язку - вежа) разом з лініями електропередач до нього, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 відчужено ТОВ «Укртауер» на підставі договору купівлі-продажу № АТМ15USU1049 від 16.03.2016 (т. 1, а.с. 31).

Листом №01/21-11/2017 від 21.11.2017 ТОВ «УКРТАУЕР» звернулося до Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України з проханням укласти тимчасовий договір з розміщення обладнання до моменту укладення договору оренди, а також надати перелік необхідних документів для укладення договору з Фондом державного майна України (т. 1, а.с. 29).

Актом комісійного обстеження земельної ділянки від 26.04.2018 (у складі т.в.о. начальника Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, юрисконсульта, завідувача групи забезпечення) проведено обстеження земельної ділянки Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України, розташованої за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Немирів, вул. Курортна, 32 та встановлено, що на території земельної ділянки, кадастровий №4625855900:03:000:0081, розміщено рухоме телекомунікаційне майно разом з лініями електропередач до нього LV 1451 вишку з ЛЕП, типу АМС Mast T GF, ТОВ «УКРТАУЕР» та базова станція-ретранслятор з рухомого (мобільного) зв`язку ТОВ «Лайфселл». Площа земельної ділянки, яку займає дане майно 1250 м.кв. Периметр розміщення металевого контейнера з обладнанням складає 19,08 кв.м. Металевий контейнер зафіксований на двох забетонованих платформах. Розтяжки, за допомогою яких зафіксована вежа мобільного оператора, закопана в землю в дев`ятьох точках (т. 2, а.с. 4).

ТОВ «Лайфселл» та ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» 01.06.2008 уклали договір № LV 1451 про надання послуг. Додатковою угодою від 15.04.2016 до вказаного договору продовжено строк його дії до 30.04.2021 (т. 1, а.с. 232).

У 2011 році прокурор Яворівського району звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Виконавчого комітету Немирівської селищної ради, Немирівської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ФОП Прийма Василь Михайлович, ОСОБА_1 , ТОВ "Захід" про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі і споруди санаторію "Немирів" від 27.12.2001 та скасування реєстрації права власності на будівлі та споруди санаторію "Немирів".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2012 у справі № 5015/3898/11, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015, зокрема, визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно (перелічене у резолютивній частині рішення), видані ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", визнано недійсною державну реєстрацію спірних свідоцтв про право власності, визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на об`єкти нерухомості (перелічені у резолютивній частині рішення), зобов`язано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" передати за актом приймання-передачі у володіння держави в особі Фонду державного майна України об`єкти нерухомості у смт Немирів Яворівського району Львівської області (перелічені у резолютивній частині рішення).

Розглядаючи справу № 5015/3898/11, суди дійшли висновку, що під час створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майно, яке передавалося до статутного капіталу товариства, згідно з чинним на той час законодавством не переходило у його приватну власність, а залишалося і залишається у власності Держави; законних підстав для розпорядження Федерацією профспілок України і ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продаж), передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб немає.

Після набрання рішенням суду у справі № 5015/3898/11 законної сили на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1062-р за актом приймання-передачі від 24.01.2017 нерухоме майно в смт Немирів Яворівського району Львівської області було передано зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації ДПС України.

ТОВ «УКРТАУЕР» та ТОВ «АСТЕЛІТ» (теперішня назва «Лайфселл») 14.08.2015 укладено рамковий договір оренди №АТМ15ULE663, відповідно до умов якого ТОВ «УКРТАУЕР» надає ТОВ «АСТЕЛІТ» в оренду виділені місця у складі: антено місць (ділянках на баштових спорудах) та інших місць для розміщення фідерних та інших пристроїв, згідно додатків-замовлень, на баштових спорудах, які є власністю УКРТАУЕР та розташовані відповідно до географічних координат (широти і довготи), визначених сторонами у відповідному додатку-замовленні, та надає в користування низьковольтні лінії електропостачання (0,4 кВ) та середньовольтні лінії електропостачання (6-10 кВ), якщо довжина низьковольтної або середньовольтної лінії енергопостачання складає більше ніж 40м.

Додатковою угодою №2 від 30.06.2015 ТОВ «УКРТАУЕР» та ТОВ «Лайфселл» Укртауер надає у користування Компанії («Лайфселл») в користування виділені місця 2 у складі: антеномісць (ділянки на баштових спорудах), а також інші місця для розміщення контейнерів, фідерних та інших пристроїв, що визначаються в акті приймання-передачі виділених місць , що належать ТОВ «УКРТАУЕР» на праві власності, перелік та адреси розташування яких визначені у додатку №1 до цієї Додаткової угоди.

16.03.2016 ТОВ «Лайфселл» (продавець) та ТОВ «УКРТАУЕР» (покупець) укладено договір №АТМ15USU1049 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає, а покупець купляє (приймає у власність) і сплачує відповідну ціну, рухоме телекомунікаційне майно разом з лініями електропередач до нього, відповідно до Додатку №1 до договору, зокрема, LV 1451 вишку з ЛЕП, населений пункт Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 21, широта 50,101502, довгота 23,3931733, тип АМС Mast T GFЮ, висота 60 (т. 1, а.с. 43-44).

Оскільки право постійного користування на земельну ділянку (кадастровий № 4625855900:03:000:0081) (на якій розташовано обладнання відповідачів) було набуте Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, а Законом України "Про використання земель оборони" не передбачено можливості укладення із суб`єктами господарювання договорів на право розташування на землях оборони будь-яких об`єктів, прокурор і позивачі вважають, що телекомунікаційне обладнання відповідачів розташовано на земельній ділянці безпідставно та підлягає демонтажу.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України). Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом у способи, визначені ч. 2 ст.16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч. 2, 3 ст.16 ЦК України).

Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 статті 92 ЗК України).

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено статтею 152 ЗК України, зокрема, частиною 2 цієї статті передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Беручи до уваги наведені норми матеріального права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку заявлено негаторний позов землекористувачем земельної ділянки до відповідачівё які перешкоджають йому у здійсненні права простійного землекористування.

Враховуючи встановлені судами обставини справи, зайняття відповідачами земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів і поза волею постійного користувача такої земельної ділянки Адміністрації ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, можна також зробити висновокё що вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою заявлена правомірно, а рішення суду про задоволення позовних вимог є законним.

Позов заступником військового прокурора подано 14.12.2017 рокуё до дня набрання чинності Законом № 2147-УШ від 03.10.2017 р. в частині внесення змін до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст.29 ГПК України в редакції закону до 15.12.2017 р. прокурор бере участь в розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або де6ржави в господарському суді повинен обгрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

На виконання вимог процесуального закону та ухвали Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. прокурором надано правове обгрунтування порушення інтересів держави у даній справі (т. 1, а.с. 9-13, 53-55).

28.07.2017 за Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України зареєстровано право постійного користування спірною земельної ділянкою.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Як зазначив прокурор, Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України є державною організацією, що належить до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, основним видом діяльності якого є надання гарантованих державою заходів із соціального захисту особового складу ДПС України, медичного забезпечення, оздоровлення та реабілітації військовослужбовців.

З моменту державної реєстрації права на земельну ділянку Адміністрація ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) набула права володіння і користування такою земельною ділянкою, у т.ч. права вимагати усунення порушень, які стосуються користування цією земельною ділянкою. Незаконне використання суб`єктом господарювання спірної земельної ділянки призводить до порушення виконання покладених на позивачів завдань щодо соціального захисту військовослужбовців. Невжиття уповноваженими органами належних заходів щодо усунення виявлених порушень закону стало підставою для звернення заступника військового прокурора Західного регіону України з даним позовом до суду.

З урахуванням викладеного, доводи скаржників щодо неправильного застосування судом ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» є необґрунтованими.

Прокурор в судовому засіданні наполягала на застосуванні правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду по справі № 914/2728/17 від 23.10.2018 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77528080).

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи прокурора обгрунтованими в силу ч.4 ст.236 ГПК України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За змістом статті 319 цього кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник на підставі статті 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

Судами встановлено, що між скаржниками і власником спірної земельної ділянки немає договірних відносин щодо розміщення телекомунікаційного майна, належного відповідачам на праві власності, від так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог і вважаєё що в предмет доказування по даній справі не входить встановлення обставин щодо категорії майна, питання збереження або втрати функціонального призначення майна після його демонтажу, та відповідно призначення по цьому питанню судової будівельної технічної експертизи.

Заперечуючи проти позову, ТОВ Лайфселл зазначає, що належне йому телекомунікаційне обладнання розташоване на спірній земельній ділянці правомірно, на підставі укладеного з ДП Санаторій Немирів ЗАТ Укрпрофоздоровниця договору від 01.06.2008 №LVI 1451 (в редакції додаткової угоди від 15.04.2016), оскільки такий продовжив свою дію до 30.04.2021.

Однак, такі доводи ТОВ Лайфселл є безпідставними, оскільки факт відсутності у ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця та в ДП Санаторій Немирів ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофозлоровниця права розпорядження цілісним майновим комплексом Санаторію Немирів встановлено господарським судом у справі №5015/3898/11. В силу ст. 75 ГПК України, вказані обставини не підлягають повторному дослідженню та доказуванню.

Відтак, договір № LV 1451 від 01.06.2008 зі сторони, яка надавала право користування земельною ділянкою було укладено не уповноваженою на це особою, а отже такий не може слугувати належним доказом, який підтверджує факт правомірності знаходження обладнання відповідачів на земельній ділянці, та судове рішення у даній справі не порушує права третьої особиё як вважає ТОВ Лайфселл. (Такий висновок було зроблено Верховним Судом у згаданій справі № 914/2728/17).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У своєму рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58).

Доводи, викладені скаржниками у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за їх подання покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.05.2018 у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Лайфселл та Товариство з обмеженою відповідальністю Укртауер.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.11.2018.

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддяЗварич О.В.

СуддяСкрипчук О.С.