Рішення

від 19.11.2018 по справі 904/4153/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4153/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

про стягнення 105 193,26 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 18525/Бр від 02.01.18 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 105 193,26 грн., що складають суму сплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою від 19.09.2018 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4153/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та справу призначено для розгляду спору по суті на 02.10.2018 р. об 11:00 год.

02.10.2018 р. відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження до 06.11.2018 р. об 11:20 год., про що господарським судом постановлено ухвалу, в якій також вирішено питання про відмову у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02.10.2018 р. від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі в м. Дніпро.

11.10.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із вимогами позивача та зазначає, що не володіло автомобілем, який потратив у ДТП 03.09.2013 р., що в свою чергу виключає наявність правових підстав для цивільної відповідальності ГУМВС на підставі ст. 1166, 1187 ЦК України. Так, відповідач вказує на те, що згідно відомості про ДТП № 9259018 від 17.09.2013 р. автомобіль належить Автогосподарству ГУМВС України в Дніпропетровській області, яке є самостійною юридичною особою.

Крім того, відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Ухвалою від 16.11.2018 р. господарський суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження до 19.11.2018 р.

У вказаній вище ухвалі господарським судом вирішено питання про відмову у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відкладено розгляд клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 19.11.2018 р. господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі в м. Дніпро в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з огляду на недоведеність того, що рішення у даній справі може якимось чином вплинути на права та обов'язки вказаної третьої особи, як це передбачено ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд також відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача - ОСОБА_2, оскільки в даному випадку, в разі залучення до участі у справі в якості співвідповідача фізичної особи, у останнього виникають права та обов'язки сторони, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, що є неможливим з огляду на суб'єктивний склад, оскільки стороною у господарському процесі не може бути фізична особа (крім справ з корпоративних спорів і справі про банкрутство).

Позивач в судове засіданні 19.11.2018 р. не з'явився, проте, був повідомлений про час та місце проведення засідання належним чином, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виклики і повідомленя здійснюються шляхом вручення ухвали суду в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 вказаної статті, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду від 06.11.2018 р. про відкладення розгляду справи до 19.11.2018 р. була відправлена на адресу позивача згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до електронного витягу з сайту Укрпошта , отримана підприємством позивача 15.11.2018 р. (а.с. 132-133).

19.11.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2013 р. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (Страховик, далі - позивач) та ОСОБА_3 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №215800Га/13дп, предметом якого є страхування автомобіля "Nissan Juke", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

03.09.2013 р. о 18:50 год. в м. Дніпро по проспекту Слобожанському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю п'яти транспортних засобів: «УАЗ Хантер» , державний реєстраційний номер 042347 під керуванням ОСОБА_2 (автомобіль відповідача) та "Nissan Juke", державний реєстраційний номер НОМЕР_1., під керуванням ОСОБА_3, а також автомобілів "ВАЗ 21124", "ВАЗ 2101", "Лексус".

Винним у скоєні дорожньо-транспортної події був визнаний ОСОБА_2, що підтверджується вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.17р. справа №202/7642/15-к (провадження 1-кп/202/17/2017), яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки (а.с. 21-30).

Дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила пошкодження автомобілю НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, відповідно до умов Договору є страховим випадком.

04.09.2013р. ОСОБА_3 повідомив про настання події, що має ознаки страхового випадку та подав заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 16-17).

Згідно з протоколом огляду транспортного засобу та звітом №ZA250913 від 25.09.2013 автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальних збитків, у зв'язку з аварійними пошкодженнями, спричиненими автомобілю НОМЕР_3, вартість ремонту автомобіля "Nissan Juke", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 190 223,62 грн. (а.с. 33-40).

11.10.2013 року позивачем складено страховий акт №1.002.13.011023/VESKO35640, відповідно до якого сума страхового відшкодування, а також розрахунку страхового відшкодування становить 105 193,26 грн. (а.с. 42-44).

На підставі страхового акта №1.002.13.011023/VESKO35640 від 11.10.2013 позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП у розмірі 105 193,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №64332 від 14.10.2013 на суму 105 193,26 грн. (а.с. 45).

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2017р. у справі №202/7642/15-к відповідальним за завдані потерпілому збитки є ГУМВС України в Дніпропетровській області, оскільки ОСОБА_2 перебував з ним у трудових відносинах та при виконанні службових обов'язків на момент вчинення ДТП.

Зважаючи на те, що ГУМВС України в Дніпропетровській області перебуває в стані припинення, позивач просить стягнути з ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області страхове відшкодування в розмірі 105 193, 26 грн.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування", з якою кореспондується стаття 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 6 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідноз п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 990 Цивільного кодексу України , що кореспондується з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами підпункту "г" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із відомостей, сформованих АІПС ДТП, № 9259018 про дорожньо-транспортну пригоду, власником автомобіля марки «УАЗ Хантер» , державний реєстраційний номер 042347, який знаходився під керуванням ОСОБА_2, належить Автогосподарству ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 31-32).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєструю юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, Автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області є самостійною юридичною особою (код ЄДРПОУ 08679385) (а.с. 129-131).

Зважаючи вище викладене та на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не наділений повноваженнями здійснювати заміну відповідача у справі за своєю ініціативою, господарський суд доходить висновку про те, що даний позов пред'явлений позивачем до неналежного відповідача - Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області.

З огляду на вказане, вимоги позивача слід визнати безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем не зовсім вірно було визначено назву відповідача, оскільки ліквідаційна комісія не є юридичною особою, а є органом управління юридичної особи, яка знаходиться в стані припинення, а тому доцільніше звертатись із вимогами до юридичної особи в особі ліквідаційної комісії, про що господарським судом було неодноразово акцентовано увагу позивача в ухвалах суду (а.с. 1, 117).

Разом з тим, уникаючи надмірного формалізму, вказані обставини не є самостійною підставою для відмови у позові.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, відмова у позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові через пропуск позовної давності.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 267, 979, 990, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241, 333 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення 105 193,26 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 20.11.2018

Суддя ОСОБА_4