Рішення

від 13.11.2018 по справі 909/778/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/778/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс"

вул. О.Довженка, буд.1,м. Івано-Франківськ,76005

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ"

вул. Дорошенка, 18А/17,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 124423,78 грн, з яких: 100000 грн. - основний боргу, 20509,58 грн. - пеня, 1808,00 грн. - 3% річних та 2106,20 грн. - інфляційні втрати

за участю:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімекс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 182713, 98 грн, з яких: 146125,01 грн. основного боргу, 29829,51 грн. пені, 2630,00 грн. 3% річних та 4129,46 грн. інфляційних втрат.

          Вирішення процесуальних питань.

          Судом прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дімекс" до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2018 (ухвала про відкриття провадження у справі від 17.09.2018).

           09.10.2018, через канцелярію суду, надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 15128/18; а.с. 36) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 124423,78 грн, з яких: 100000 грн. основного боргу, 20509,58 грн. пені, 1808,00 грн. 3% річних та 2106,20 грн. інфляційних втрат.

           17.10.2018, вищезазначена заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята до розгляду; підготовче провадження у справі закрито. Розгляд справи по суті призначено на 13.11.2018.

           13.11.2018, через канцелярію суду, представником ТОВ "Дімекс" подано клопотання (вх.№ 17692/18) про розгляд справи без участі представника позивача.

          Розгляд справи по суті завершений 13.11.2018.

          Позиція позивача.

          Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ" договорів поставки: № 15/17 від 01.12.2017 (а.с. 12-14), № 08/18 від 01.02.2018 (а.с. 15-17). З огляду на неналежне виконання умов договорів поставки в частині оплати за отриманий товар у відповідача утворилася заборгованість в сумі 146125,01 грн. В зв'язку з прострочкою виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивачем нараховано відповідачу - 29829,51 грн. пені, 2630,00 грн. 3% річних та 4129,46 грн. інфляційних втрат.

          З огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 46125,01 грн., позивач зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 124423,78 грн, з яких: 100000 грн. основного боргу, 20509,58 грн. пені, 1808,00 грн. 3% річних та 2106,20 грн. інфляційних втрат.           

          Позиція відповідача.

          Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, проти позову в установленому порядку не заперечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку. Ухвали суду: від 17.09.2018 про відкриття провадження у справі, від 05.10.2018 та від 17.10.2018, повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання".

          Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

          Обставини встановлені судом.

           01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ"(покупець) було укладено договір поставки № 15-17 (а.с. 12-14).

           01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ"(покупець) було укладено договір поставки № 08-18 (а.с. 15-17).

          Відповідно до умов зазначених вище договорів, продавець поставляє та передає у власність покупця товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами даного договору (п.1.1. Договорів).

          Пунктом 8.1. Договорів сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту його повного виконання.

          Договори поставки № 15-17 від 01.12.2017 та № 08-18 від 01.02.2018 (а.с. 10-17) укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 Цивільного кодексу України; сторонами погоджено всі умови договорів та досягнуто згоди щодо виконання умов останніх, отже дотримання положень таких Договорів є обов'язковим.

          Відповідно до п.3.2. договорів, оплата здійснюється в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця.

          Згідно п. 4.1. договорів, товар повинен бути поставлений покупцеві протягом 2 календарних днів з моменту поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не обумовлено додатковою угодою.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, без передбаченої договорами передоплати, поставлено відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 147677,64 грн.

          Даний факт підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями видаткових накладних, а саме:

          видатковою накладною № ДМ-0000036 від 2 лютого 2018 року на суму 13929,43 грн. (а.с. 18);

          видатковою накладною № ДМ-0000684 від 28 грудня 2017 року на суму 79860,98 грн. (а.с. 19);

          видатковою накладною № ДМ-0000687 від 28 грудня 2017 року на суму 30444,65 грн. (а.с. 20);

          видатковою накладною № ДМ-0000688 від 28 грудня 2017 року на суму 23442,58 грн. (а.с. 21).

          Покупець (відповідач) прийняті на себе договірні зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав; оплату в повному обсязі не здійснив.

          З врахуванням переплати за попередній період у відповідача утворилася заборгованість в сумі 146125,01 грн.

          З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (№ 24 від 08.08.2018; а.с. 22) про виконання зобов'язання на суму 146125,01 у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги; в матеріалах справи відсутні докази направлення претензії відповідачу. Вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.                    

           10 вересня 2018 року, покупець частково оплатив заборгованість за отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням №46 від 10 вересня 2018 року на суму 46125,01 грн (а.с. 37), в зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог. Решта заборгованості в сумі 100000,00 грн., станом на час розгляду справи, відповідачем не сплачена, отже, з матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 100000 грн.

          З огляду на прострочку виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 20509,58 грн. пені, 1808,00 грн. 3% річних та 2106,20 грн. інфляційних втрат.

           Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

          Укладені між сторонами правочини за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договорами поставки.

          Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договору поставки регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі ГК - України).

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.                              

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.          

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст. 265 ГК України.

          Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.          

          Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

          Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

          Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

          Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

          Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 100000 грн., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100000 грн. обгрунтована та підлягає задоволенню.

          З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                     Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

          Господарським судом, в системі ІПС "Законодавство", здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних за період з 02.02.2018 по 10.09.2018 та інфляційних втрат за період лютий-вересень 2018 року (а.с.38). Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні втрати в сумі, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 02.02.2018 по 10.09.2018 в сумі 1808,00 грн. та інфляційних втрат за період лютий-вересень 2018 року в сумі 2106,20 грн. - в межах заявлених позовних вимог.                               

          Стосовно нарахування та заявлення до стягнення пені за період з 02.02.2018 по 10.09.2018 в сумі 20509,58 грн. суд зазначає наступне.                     Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

          В силу ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

          З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.                               За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).                     Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.                     З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

          Відповідальність сторін встановлена в розділі 5 договорів поставки, проте, умовами договорів не визначено відповідальність відповідача у формі пені (порядок її сплати та розмір). Інших додатків до спірних правочинів матеріали справи не містять.                     Суд зазначає, що доказів забезпечення виконання зобов'язань з оплати товару за вказаними договорами пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, позивачем до матеріалів справи не представлено.                     Таким чином, оскільки контрагентами в договорах поставки № 15-17 від 01.12.2017 та № 08-18 від 01.02.2018 не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (порядок її сплати та розмір), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 20509,58 грн.

          З огляду на вищевикладене, позивачем невірно визначено період нарахування пені.

                                        Судовий збір.

          Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

          Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір". У відповідності до підп. 1, 2 п. 2 ч.2 ст. 4 вказаного Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

           Ціна позову в даній справі становила - 182713,98 грн. і позивачем, відповідно, при поданні позову сплачений судовий збір у встановленому розмірі 1,5 відсотка ціни позову -2740,71 грн.

           Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог вх .№ 15128/18, в якій просить суд стягнути з відповідача 124423,78 грн. Вищевказана заява прийнята судом, отже судовий збір, який би мав сплатити позивач становить 1866,36 грн. (1,5 відсотка ціни позову ).

          Позов задоволено частково.

          Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Розподіл судових витрат суд здійснює з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, враховуючи часткове задоволення позову.

          Суд звертає увагу позивача, що згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням сторони, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У цьому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ" про стягнення заборгованості за договорами поставки №15/17 від 01.12.2017 та №08/18 від 01.02.2018 в сумі 124423,78 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ", вул. Дорошенка, 18А/17, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 37182651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс", вул. О.Довженка, буд.1,м. Івано-Франківськ,76005, (код ЄДРПОУ 30475486) - 100000,00 (сто тисяч гривень) основного боргу, 1808,00 (одну тисячу вісімсот вісім гривень) 3% річних, 2106,20 (дві тисячі сто шість гривень двадцять копійок) інфляційних втрат та 1558,78 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім гривень сімдесят вісім копійок ) судового збору.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВС-ІФ" про стягнення 20509,58 (двадцять тисяч п'ятсот дев'ять гривень п'ятдесят вісім копійок) пені відмовити.

          Судовий збір у розмірі 307,58 (триста сім гривень п'ятдесят вісім копійок) залишити за позивачем.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

           Повне рішення складено 22.11.2018

           Суддя                                                   Неверовська Л.М.