Постанова

від 14.08.2006 по справі 3/1991

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/1991

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" серпня 2006 р.                                                     Справа № 3/1991

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Філіпової Т.Л.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Дзюба І.С. - дор. №06-821/948 від 01.09.05р.

від відповідача Швець А.А. - дов. №39/06 від 28.02.06р., ю/к

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)  

до Приватного підприємства "МТ Гран" (смт. Іршанськ)

про стягнення 5284,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 5284,21 грн. - адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005році.

В засіданні суду представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених у адміністративному позові.

Відповідач проти позову заперечує, в судовому засіданні та у своєму відзиві за №22 від 10.08.06р. зазначає, що відповідно до п. 16 ч. 6 Указу Президента №746 від 28.06.98р. "Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.98р." №727 зазначається, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок , не є платником внесків до Фонду соціальної захищеності інвалідів до числа таких підприємств належить ПП "МТ Гран".

Крім того, згідно статуту ПП "МТ Гран" здійснює такий вид підприємницької діяльності як видобування та оброблення каменю на який потрібно дозвіл (ліцензію) від Міністерства природи України. За обліковий період 2005 року діяльність ПП "МТ Гран"  є збитково, його збиток за цей період становить 4300, 00 грн.

Розглянувши адміністративний позов, подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, осіб становить 19 осіб.

Відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 названого Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 того ж Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 9 ст. 20 того ж Закону, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 29.06.04р. № 813), штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (п. 4).

Згідно з п. 5 зазначеного Порядку, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Середня річна заробітна плата на підприємстві обчислюється шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці як в грошовій, так і в натуральній формі, на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що визначається у порядку, встановленому Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, затвердженою Держкомстатом.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Позивач вважає, що відповідач не забезпечив 4% норматив у кількості одного робочого місця, тобто не працевлаштував одного інваліда.

Позивач визначив суму адміністративно-господарських санкцій, що складає 5284, 21 грн.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244 затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників".

Відповідно до підпункту 2.1 п. 2 вищевказаної Інструкції, звіт за формою №3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28-го числа щомісячно; у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.       Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Відповідач доказів сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування одного інваліда суду не подавав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності з вимогами чинного законодавства та підлягають задоволеню на суму 5284,21 грн.

У відповідності до п. 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в україні" від 21.03.91р. за №875-XII, Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.01р. за №1767 з подальшими змінами, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МТ Гран", вул. Шевченка, 28/46, смт. Іршанськ, Володарсько-Волинського району, ідентифікаційний код 30597941 на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захистуц інвалідів, вул. Домбровського, 38, м. Житомир, ідентифікаційний код 22062319 - 5284, 21 грн.

3. Постанова господарського суду Житомирської області може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС  України - з дня складення в повному обсязі.

4. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано скаргу про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                       Філіпова Т.Л.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;