Ухвала

від 20.11.2018 по справі 911/2540/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/2540/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Семтек Індустрі (01103, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 32045393)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група Оптінвест (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Незалежності, 94; код ЄДРПОУ 40688055)

та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Юресістанс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 24)

про стягнення 415800,00 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Київської області звернулось ТОВ Семтек Індустрі з позовною заявою від 13.11.2018 № 13/11/18-1 до відповідачів ТОВ Торгова група Оптінвест та ТОВ Юресістанс про стягнення 415800,00 грн. заборгованості за договором поставки № 16/03/17 від 16.03.2017.

З вказаного договору вбачається, що він укладений між ТОВ ТГ Оптінвест , як постачальником та ТОВ Семтек Індустрі , як покупцем, щодо поставки товару, за яким Позивач здійснив передоплату товару на суму 415800,00 грн., та як вказує ТОВ Семтек Індустрі - Відповідач 1 ухилився від поставки товару.

В подальшому, як зазначає Позивач в позові, у зв'язку з недобросовісністю постачальника Позивач уклав з Відповідачем 2 договір поруки від 30.03.2017 № 30-03-17/1, за яким Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором поставки в межах 1000,00 грн.

В позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 борг в розмірі 414800,00 грн. та судові витрати 6237,00 грн.; стягнути з Відповідача 2 борг в розмірі 1000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 29 ГПК України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

В той же час, відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою ;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Таким чином суд може визнати зловживанням процесуальними правами саме конкретні дії учасників судового процесу, а не абстрактне поняття зловживань .

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як зазначено в позовній заяві, Позивачем подано даний позов до господарського суду Київської області у зв'язку з тим, що місцезнаходженням Відповідача 2 (поручителя) є: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф. 24.

Так, згідно договору поруки № 30-03-17/1 від 30.03.2017 (п. 1.1.), поручитель (ТОВ Юресістанс ) зобов'язується відповідати перед кредитором (ТОВ Семтек Індустрі ) за виконання зобов'язань ТОВ ТГ Оптінвест (Боржник), що виникли з Договору поставки № 16/03/17 від 16.03.2017.

Пунктом 3.1. Договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру 1000,00 грн.

Згідно п. 5.1. Договору поруки визначено обов'язки поручителя, зокрема при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 5-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Статтями 546, 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що Договір поставки № 16/03/17 від 16.03.2017 не містить відомостей про те, що зобов'язання постачальника щодо поставки продукції забезпечується порукою третіх осіб.

Крім цього, згідно п. 10.8. Договору поставки № 16/03/17 від 16.03.2017 сторонами погоджено, що текст договору, будь-які матеріали, інформація і відомості, що стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли така передача пов'язана з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Позивачем до позовної заяви не додано доказів одержання письмової згоди Відповідача 1 на передачу інформації щодо правовідносин сторін за Договором поставки третій особі - поручителю ТОВ Юресістанс .

При цьому суд враховує, що зобов'язання Відповідача 1 за договором поставки є негрошовим (поставка продукції), тоді як обов'язок поручителя визначено в грошовій формі з лімітом 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

При цьому, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. (ч. 3 ст. 43 ГПК України).

Зі змісту п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, вбачається, що зловживання процесуальними правами є необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

За таких обставин, завідомо безпідставна зміна підсудності справи полягає у тому, що особа залучивши безпідставно співвідповідача у вигляді поручителя з лімітом відповідальності 1000,00 грн. (у даному випадку), отримує право вибору суду (в залежності від адреси місцезнаходження співвідповідача) для подання позовної заяви з вимогами до боржника за основним договором, тим самим нівелюючи основоположні принципи господарського судочинства та положення ч. 1 ст. 27 ГПК України.

Враховуючи викладене вище, залучення Позивачем поручителя з лімітом відповідальності 1000,00 грн. без дотримання вимог основного договору щодо згоди іншої сторони на розголошення конфіденційної інформації, та подальше визначення вказаної особи в якості співвідповідача, суд у даному випадку визнає зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставну зміну підсудності справи.

Згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України та статті 3 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Усталеною практикою Європейського суду з прав людини унормовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі ОСОБА_1 проти України ).

Суд зазначає, що у даному випадку визнання наведених вище дій Позивача зловживанням процесуальними правами, у розумінні статті 43 ГПК України, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки Позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою до Відповідача 1 з дотриманням територіальної підсудності у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України.

Частиною 3 статті 43 ГПК України визначено правові наслідки встановлення судом обставин зловживання учасниками судового процесу своїми процесуальними правами. Зокрема, визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, беручи до уваги наявність обставин зловживання Позивачем процесуальними правами, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ТОВ Семтек Індустрі до ТОВ ТГ Оптінвест і ТОВ Юресістанс про стягнення 415800,00 грн.

Керуючись ст. 43, 174, 232-235, 255, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ТОВ Семтек Індустрі від 13.11.2018 № 13/11/18-1 (вх. № 2639/18) до ТОВ ТГ Оптінвест і ТОВ Юресістанс про стягнення 415800,00 грн. повернути Позивачу без розгляду.

2. Копію ухвали та позовну заяву з додатками надіслати ТОВ Семтек Індустрі (01001, м. Київ, вул. Горького, 14-а, оф. 6).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Дата підписання ухвали 20.11.2018.

Суддя С.Ю. Наріжний