Рішення

від 08.11.2018 по справі 911/1794/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1794/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії ПАТ Укртелеком

до Управління соціонального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації

про стягнення 333 797,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача: Чорноморець Я.А.

Відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії ПАТ Укртелеком (надалі - позивач) до Управління соціонального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації (надалі - відповідач) про стягнення 33 3797,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1794/18, підготовче засідання призначено на 11.09.2018 року.

До канцелярії суду 10.09.2018 представником позивача подано клопотання №11 від 07.09.2018 року про приєднання документів до матеріалів справи № 911/1794/18.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1794/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 25.09.2018 року представником відповідача подано клопотання № 2599 від 20.09.2018 року про проведення судового засідання 02.10.2018 року без представника відповідача.

У судовому засіданні 02.10.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 02.10.2018 року не з'явився.

В судовому засіданні 02.10.2018 року розгляд справи відкладався на 08.11.2018 року.

В судовому засіданні 08.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 08.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 08.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство Укртелеком (позивач), є оператором телекомунікацій, який у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про телекомунікації від 18.11.2003 року № 1280-ІУ, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 року № 295, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 року № 295 оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 № 1584-ІІІ, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.2008 № 203/98-ВР, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № № 2011-ХІІ та Про охорону дитинства від 26.04.2001 № 2402-ІІІ встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб.

Київська міська філія Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії ПАТ Укртелеком (позивач) надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія вищеперелічених законів.

Позивач зазначає, що ним на виконання вимог законодавчих актів в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року надано телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на суму 333 797,00 грн., що підтверджується Актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства - форма № 3-пільга та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за спірний період.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Зокрема, п. 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, здійснюється головним розпорядником коштів, яким є Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації (відповідач).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , якою затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117), а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 10 Положення № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяпі.

На виконання вищенаведених вимог законодавства, позивачем щомісячно надаються відповідачу розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам.

Відповідно до п.11 Положення № 117 відповідач має щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, проводить розрахунки з надавачами послуг та складає Акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга .

Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по складанню Актів за формою 3- пільга , зазначені Акти були складені позивачем та направлені відповідачу.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, Акти за формою № 3-пільга по звірянню розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, відповідач належним чином не оформив, витрати понесені позивачем у зв'язку з наданням телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року не відшкодував.

За розрахунком позивача, відповідачем не відшкодовано витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 333 797,00 грн.

Про існування наведеного розміру витрати, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, які підлягають відшкодуванню, відповідач обізнаний зі щомісячних Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги - форма № 3-пільга наростаючим підсумком, які надсилались позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що ним на адресу відповідача надсилались листи № 821250/8-19 від 04.02.2016 року, №821250/145 від 15.06.2016 року, №821250/58-183 від 15.06.2016 року, № 821250/58-248 від 30.06.2016 року про наявність заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, про необхідність її сплати, про забезпечення дотримання вимог законодавства щодо її відшкодування.

Позивач зазначає, що листами № 379 від 08.02.2016 року, № 589 від 22.02.2016 року, № 787 від 10.03.2016 року, № 166 від 13.01.2017 року та № 167 від 13.01.2017 року відповідач повідомив про не прийняття розрахунків та актів звірки, оскільки джерела покриття видатків на послуги зв'язку на пільгових умовах та порядок покриття таких витрат не визначені.

Листами № 11/284 від 03.11.2017 року та № 11/89 від 26.07.2018 року відповідачу направлено претензії № 25 та № 14 щодо відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2016 та 2017 роки в розмірі 144 226,70 грн. та 333 797,00 грн. відповідно.

У відповідь на претензію № 25 від 03.11.2017 року листом № 2322 від 13.11.2017 року відповідач повідомив, що не визнає заборгованість за 2016 рік в зв'язку з відсутністю фінансування держаного та місцевих бюджетів та оскільки договір не укладався. У відповідь на претензію № 14 від 26.07.2018 року листом № 6-30/2019 від 07.08.2018 року Згурівська районна державна адміністрація повідомила, що відповідач визнає заборгованість в повному обсязі та що її відшкодування буде проведено на протязі 2018 - 1 півряччя 2019 років.

Однак, як зазначає позивач, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається вв обов'язковому порядку, належним чином на виконання вимог законодавства і не залежить від волевиявлення позивача.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконаїи роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Однак, всупереч положенням норм чинного законодавства відповідач не виконує обов'язки щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послут на пільгових умовах.

При цьому суд враховує, що бюджетне законодавство регулює порядок фінансування видатків, що є похідним від законодавства, яким передбачено надання послуг пільговим категоріям громадян, що гарантовано ст. 92 Конституції України та Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Відповідні особи пільгових категорій обліковуються в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, і за надними послугами щомісяця між сторонами здійснюється звірка розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства: форма №3-пільга.

Таким чином, відповідач мав передбачити обсяги бюджетного фінансування відповідних витрат і відсутність бюджетного фінансування, його зменшення чи невиплата є порушенням законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, і відповідальність покладається на того, хто фактично допустив порушення (не передбачив в бюджеті відповідних обсягів витрат чи не забезпечив фінансування).

В будь-якому випадку, відсутність бюджетного фінансування не спростовує необхідності здійснення виплат, необхідних для забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій.

При цьому, зазнодавство покладає відповідні зобов'язання на цільового розпорядника бюджетних коштів в питаннях соціальних виплат, яким є саме відповідач, який мав забезпечити закладення відповідних бюджетних видатків на фінансування своїх цілей у бюджеті Згурівської РДА на фінансування саме своїх цілей.

Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, завтердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року (Порядок №256), визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, за державною програмою соціального захисту населення головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Оскільки, відповідач є Управлінням соціального захисту населення Згурівської РДА, тобто структурним підрозділом райдержадміністрації, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення, саме відповідач є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Крім того, ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України містить виключення, а саме: зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 (шостої) цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

В той же час, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачає, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, питання відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян підпадає під виключення, передбачене ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України і породжує відповідні бюджетні зобов'язання незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.201 року №11/446, постанові Вищого господарьского суду України від 23.08.2012 року №15/5027/715/2011 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечетків та Оліус проти України від 18.10.2005 року.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Тобто, боржник, як юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

При цьому зазначу, що ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно наданого позивачем розрахунку, на момент розгляду спору відповідачем не відшкодовано витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року на сумі 333 797,00 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 5006,96 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії ПАТ Укртелеком до Управління соціонального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації про стягнення 333 797,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., смт. Згурівка, вул. Українська, 19, код ЄДРПОУ 20624042) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 333 797,00 грн. заборгованості з відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 5 006,96 грн. витрати по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик